Рішення № 137402774, 12.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1620/25

Провадження №2/338/237/26

12 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ «Сенс Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.07.2019 року відповідачка через інтернет ресурс звернулася до АТ «Альфа-Банк» (яке 12.08.2022 року змінило назву на АТ «Сенс Банк») з метою отримання банківських послуг та шляхом підписання оферти на укладення Угоди про надання кредиту №491007300, банк прийняв пропозицію відповідачки та підписав акцепт пропозиції на укладення угоди.

Таким чином, 08.07.2029 року між позивачем та відповідачкою було укладено Угоду про надання кредиту №491007300, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з такими умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 47987,64 грн; тип процентної ставки - 32% річних; тим ставки - фіксована; строк кредиту - 48 місяців; дата повернення кредиту - 09.07.2023 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 01 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 1784,11 грн; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальниці кредитні кошти відповідно до узгоджених умов. Позичальниця кредитні кошти отримала, проте не виконала взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитом, у розмірі 39133,03 грн, з яких: 23881,93 грн. - за кредитом, 15251,20 грн - за відсотками користування кредитом.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 39133,03 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3671,94 грн.

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, у поданому відзиві вимоги позову визнала частково, зазначила, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо повернення суми кредитної заборгованості, однак вважає, що сума нарахованих відсотків та накладених штрафних санкцій є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, також вважає завищеними і неспівмірними вказані позивачем витрати на правову допомогу. Крім того вказала, що в цей час вона заборгованість перед позивачем погасила, тому просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 527 ЦК України передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, нею дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що 08.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, а саме: 08.07.2019 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491007300 відповідачка запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Банк прийняв пропозицію Відповідачки та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачкою, про що свідчить її власноручний підпис. У Додатку № 1 до угоди cторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Отже 08.07.2019 року між позивачем та відповідачкою було укладено Угоду про надання кредиту № 491007300, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з такими умовами: тип кредиту - «Споживчий кредит»; сума кредиту - 47987,64 грн; тип процентної ставки - 32% річних; тим ставки - фіксована; строк кредиту - 48 місяців; дата повернення кредиту - 09.07.2023 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 01 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 1784,11 грн; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

В матеріалах справи є копія паспорту споживчого кредиту з викладеними умовами та положеннями, що підписані позичальницею особисто.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк". Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022р.

Позивач виконав умови договору та надав відповідачці кредитні кошти, відповідачка частково повертала кошти та сплачувала відсотки, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 39133,03 грн, з яких: 23881,93 грн. - заборгованість за кредитом, 15251,10 грн - заборгованість за відсотками.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та часткове їх повернення підтверджується випискою з рахунку відповідачки, а наявність заборгованості за кредитним договором - розрахунком заборгованості, який відповідачкою не спростований.

Суд не бере до уваги твердження відповідачки про те, що вона погасила заборгованість перед позивачем, оскільки додана до відзиву довідка свідчить про відсутність заборгованості за іншим кредитним договором під № 491007301 від 08.07.2019 року. В той же час предметом позову є заборгованість за кредитним договором № 491007300 від 08.07.2019 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку АТ КБ "Сенс Банк" не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №491007300 від 08.07.2019 року в розмірі 39133,03 грн, з яких: 23881,93 грн. - за кредитом, 15251,20 грн - за відсотками користування кредитом.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв`язку з чим з неї слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року. Позивачем зазначено, що вартість наданих послуг становить 3671,94 грн.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, які підтверджені належними доказами, такі витрати є обгрунтованими (співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт), а тому підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі наведеного, ст.11, 204, 205, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 76, 77, 81, 141, 280-285 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 39133,03 грн заборгованості за кредитним договором №491007300 від 08.07.2019 року (з яких: 23881,93 грн. за кредитом, 15251,20 грн по відсотках користування кредитом), а також 3671,94 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий . А. Шишко