Рішення № 137402699, 15.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/397/26

Провадження № 2-а/127/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позов мотивовано тим, що 24.12.2025 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 бат. з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Івановим Василем Миколайовичем винесено постанову серії ЕНА №6405073 від 24.12.2025 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

В даній постанові зазначено, що 24.12.2025 о 13:37 год. в м. Хмільник, по просп. Свободи (Леніна), 21Б, водій ТЗ на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а. ПДР України керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.

Вищевказану постанову позивач вважає необґрунтованою, незаконною, такою, що не відповідає нормам КУпАП, вважає її такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Позивач звертає увагу на те, що в постанові вказано, що водія притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.4.а ПДР керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, проте позивач не був зупинений поліцейським, не перебував у транспортному засобі, на момент винесення постанови мав статус пішохода та власника автомобіля та не був водієм ТЗ Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 . Працівники поліції не надали жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був водієм зазначеного ТЗ та залишив його в положенні, яке робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, тому не було законних підстав для перевірки документів позивача.

Позивач зазначив, що поліцейським було проігнороване заявлене клопотання про перенесення розгляду справи та клопотання про надання можливості скористатись правом на юридичну допомогу фахівця в галузі права. Також позивач вказав, що працівник поліції використовував невідомі та невстановлені бази даних для винесення постанови, адже скористався власним телефоном для отримання даних водійського посвідчення власника транспортного засобу.

На підставі вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи, на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).

29.01.2026 від представника відповідача Грінченка Дениса Миколайовича, який уповноважений представляти інтереси відповідача на підставі довіреності №9979/41/3/01-2025 від 30.12.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, додатком до якого долучені відеозаписи з бодікамер працівників поліції. Зі змісту зазначено відзиву вбачається, що, на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними. 24.12.2026 року нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби в м. Хмільник, Вінницької області близько 13:00 год виявлено транспортний засіб Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 , який стоїть у місці, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, чим порушив підпункт «Ж» пункту 15.9 ПДР України. Як зазначено у відзиві, після зупинки ТЗ, поліцейський представився водію та повідомив причину зупинки, згодом пред`явив водію законну вимогу про надання для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте водій відмовився виконувати законну вимогу поліцейського та не пред`явив для перевірки зазначені вище документи, чим порушив п. 2.4.а ПДР. Поліцейським за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» було встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надалі, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а саме порушення вимог п. 2.4.а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, поліцейським 1 взводу 2 роти 1 бат. з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Івановим Василем Миколайовичем було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.02.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що жодних знаків заборони паркування, встановлених Державними органами з дотримання державних стандартів не було, а наліпки з проханням від адміністрації торгівельного центру встановленні з порушенням, адже такі мають дублювати чи уточнювати Офіційні дорожні знаки та розмітку, також зауважено, що ТЗ позивача стояв без порушень, відповідно до пункту 15.1 ПДР, окрім того позивач наголошує, що він не був зупинений поліцейським та йому не було повідомлено про причину зупинки, на жодному відеозаписі не зафіксовано факт зупинки позивача, разом з тим, позивач вкотре звертає увагу суду, що поліцейським було проігнороване заявлене клопотання про перенесення розгляду справи та клопотання про надання можливості скористатись правом на юридичну допомогу фахівця в галузі права.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення, судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та об`єктивно оцінивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.12.2025 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 бат. з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Івановим Василем Миколайовичем винесено постанову серії ЕНА №6405073 від 24.12.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 24.12.2025 о 13:37 год. в м. Хмільник, по просп. Свободи (Леніна), 21Б, водій ТЗ на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а. ПДР України керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.

Так, згідно з частиною другою статті 32 названого Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Поліцейський 1 взводу 2 роти 1 бат. з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержант поліції Іванов Василь Миколайович відповідно до порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення розпочав розгляд справи з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279 КУпАП).

Позивача було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, та надалі було роз`яснено суть правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський Іванов Василь Миколайович виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 285 КУпАП копія постанови вручається під розписку, поліцейський Іванов Василь Миколайович вручив копію постанови позивачу.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови представник відповідача надав суду відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів ID 476589 та ID 476010, якими зафіксовано стоянку ТЗ Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 в положенні, яке робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, подальшу вимогу поліцейського до позивача як власника/водія цього транспортного засобу пред`явити документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, невиконання позивачем цієї вимоги, непред`явлення позивачем для перевірки документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР України, які він повинен був мати при собі. Водночас позивач повідомляв поліцейському, що має такі документи і не відмовляється їх надати, але вважає, що законна підстава для їх пред`явлення відсутня та працівником поліції не надані докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, а саме зупинки ТЗ Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 в положенні, яке робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, також не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був водієм зазначеного ТЗ, керував ним та залишив його в зазначеному положенні, тому він не зобов`язаний їх пред`являти.

На вказаних відеозаписах неодноразово зафіксовано як позивач стверджує, що він не керував ТЗ Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 , а є його власником та прийшов забрати автомобіль із зазначеного місця, однак цими ж відеозаписами спростовуються доводи позивача про те, що він не керував зазначеним транспортних засобом, зокрема на 1:09-1:10 хв (13:17:30) відеозапису з нагрудного відеореєстратора ID 476589 зафіксовано, як позивач повідомляє, що він поставив вказаний автомобіль між будинками, та на 2:16-2:18 хв (13:18:36) позивач повідомляє, що якби бачив дорожній знак, то поставив би автомобіль подалі. Зазначене спростовує доводи позивача про те, що він не керував транспортним засобом Volvo s60, д.н.з. НОМЕР_1 . Надалі, під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , працівник поліції останнього ознайомив зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Оцінюючи доводи позивача стосовно тієї обставини, що поліцейським було проігнороване заявлене клопотання про перенесення розгляду справи та клопотання про надання можливості скористатись правом на юридичну допомогу фахівця в галузі права, суд зазначає наступне. На 32:56 хв (13:49:17) відеозапису з нагрудного відеореєстратора ID 476589 зафіксовано заявлення клопотання позивача про перенесення розгляду справи та згодом про надання можливості скористатись правом на юридичну допомогу фахівця в галузі права, на що працівник поліції повідомив, що він відмовляє в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки розгляд справи проводиться за спрощеною системою, згодом поліцейський Іванов В.М. надав можливість позивачу скористатись юридичною допомогою фахівця в галузі права, а саме здійснивши телефонний дзвінок такій особі, однак ОСОБА_2 зазначив, що не може зателефонувати адвокату, оскільки той не відповідає на дзвінок, адже наближається Святвечір. Водночас, згодом працівником поліції було задоволено клопотання про перенесення розгляду справи, а саме за місцем розташування БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, яке знаходиться в місті Козятин, проте позивач повідомив, що у такому разі погоджується провести розгляд справи на місці. Зважаючи на вищевикладене, суд критично відноситься до доводів позивача щодо того, що поліцейським було проігнороване заявлене клопотання про перенесення розгляду справи та клопотання про надання можливості скористатись правом на юридичну допомогу фахівця в галузі права та не приймає їх до уваги.

Врахувавши твердження позивача про те, що працівник поліції використовував невідомі та невстановлені бази даних для винесення постанови, адже скористався власним телефоном для отримання даних водійського посвідчення власника транспортного засобу, суд зазначає, що поліцейський скористався Інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції» для встановлення особи водія, що не є забороненим, тому дані доводи суд також не приймає до уваги.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №564/43/23 зроблено висновок, що Закон України «Про Національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи, незалежного від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу. Тому в даному випадку вимога працівника поліції щодо пред`явлення документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР є законною.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки суду надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином постанова серії ЕНА №6405073 від 24.12.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є законною, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст.ст. 7, 121, 126, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №6405073 від 24.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Суддя: