Рішення № 137402652, 04.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2474/25

провадження № 2/136/977/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Служби у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ОСОБА_3 , являється матір`ю свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтв про народження сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_2 являється їх батьком. Шлюб із відповідачем розірвано рішенням Липовецького районного суду від 10.03.2017. Після розірвання шлюбу позивач залишилась на прізвищі відповідача - ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу позивач подала на стягнення аліментів із відповідача тільки на їхню дочку ОСОБА_9 , які відповідач майже не платив, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом 17.12.2025. Незважаючи на її неодноразові звернення, відповідач аліментів присуджених йому судом не сплачує та матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_6 2011 р.н. не надає, хоча згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України зобов`язаний надавати. На даний час син ОСОБА_6 підростає потребує додаткових матеріальних витрат на його утримання та виховання. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Позивач стверджує, що відповідач працює, отримує дохід, отже має можливість сплачувати аліменти, а тому просила стягнути з нього у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитині відповідного віку. Відповідач до сина ОСОБА_6 2011 р.н. та дочки ОСОБА_7 2015 р.н. не довідується з 2015 року, подальшим їх життям не цікавиться по теперішній час, про дітей не піклується і взагалі не цікавиться їх життям, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не проявляє до сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7 інтересу. до їх внутрішнього світу, не створює умови для виховання, не сплачує та майже з самого початку не сплачував аліменти, не проявляв та на протязі останніх років та не проявляє будь-якої батьківської турботи. Син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_10 проживають біля позивача, яких вона сама забезпечує одягом, взуттям, продуктами харчування, займається їх вихованням та утриманням. З огляду на вищевикладене, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських праввідносно його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 30.12.2025 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, яка була встановлена судом за інформацією відповідного органу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, судові виклики повернуто до суду 23.01.2026, 11.03.2026, 22.04.2026, 28.04.2026, 13.05.2026, 19.05.2026 за відомостями Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.05.2026 закрито підготовче провадження в справі, призначено її до судового розгляду по суті.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивачка на адресу суду подала заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Від третьої особи - служби у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області надійшов висновок по суті спору з проханням про розгляд справи за відсутності їх представника.

Тому суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

13.01.2026 позивач надала копію свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 від 30.12.2025, з якої слідує, що 18.07.2024 позивач ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та після реєстрації даного шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_12 ». Таким чином, на даний час прізвище позивачки " ОСОБА_12 ", що враховується судом при ухваленні рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 10.03.2017, справа №136/226/17 (а.с. 13-14) шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_3 було розірвано, а також залишено позивачеві для подальшого іменування прізвище набуте нею у зв`язку з реєстрацією шлюбу « ОСОБА_8 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а матір`ю дитини є ОСОБА_3 (копія паспорта серії НОМЕР_3 на а.с. 4-5).

Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_4 (а.с. 7), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а матір`ю дитини є ОСОБА_3 (копія паспорта серії НОМЕР_3 на а.с. 4-5).

Із довідки КЗ «Турбівський ліцей №1» (а.с. 8), виданої позивачу, матері учня 9-Б класу ОСОБА_4 слідує, що протягом навчання в ліцеї батько учня, ОСОБА_2 не відвідує заклад освіти, не цікавиться навчанням та вихованням сина. Протягом даного періоду учень проживає з мамою, яка займається його вихованням, відвідує заклад освіти, сприяє фізичному та психічному розвитку дитини.

Із довідки КЗ «Турбівський ліцей №1» (а.с. 9), виданої позивачу, матері учениці 4 класу ОСОБА_5 слідує, що протягом навчання в ліцеї батько учениці, ОСОБА_2 не відвідує заклад освіти, не цікавиться навчанням та вихованням доньки. Протягом даного періоду учениця проживає з мамою, яка займається її вихованням, відвідує заклад освіти, сприяє фізичному та психічному розвитку дитини.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 16.12.2025 (а.с. 10), складеного за адресою місця проживання позивача, а саме АДРЕСА_1 слідує, що дійсно неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом зі своєю рідною матір`ю ОСОБА_3 , 1988 р.н. та повністю знаходяться на її утриманні. Батько ОСОБА_2 до неповнолітніх дітей з 2015 року не навідується, подальшим їх життям не цікавиться по теперішній час, про дітей не піклується. Мати ОСОБА_3 повністю забезпечує дітей, займається їх вихованням, та утриманням.

Як зазначає позивач в позові, після розірвання шлюбу вона подала на стягнення аліментів із відповідача тільки на їхню дочку ОСОБА_9 , які відповідач майже не платив, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 17.12.2025, виданого Липовецьким відділом ДВС (а.с. 15-20).

З метою захисту прав дітей, 14 квітня 2026 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Турбівської селищної ради було розглянуто питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для з`ясування думки батька, служба у справах дітей Турбівської селищної ради зв`язалась із гр. ОСОБА_2 за допомогою соціальних мереж. Стало відомо, що з 2020 року по теперішній час він не спілкувався, не забезпечував матеріально, не дарував подарунки на день народження, не дбав про життя та здоров`я дітей. 01 лютого 2026 року ОСОБА_2 надав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_2 не проживає разом із сім`єю від народження ОСОБА_5 , дитина його не знає та вважає своїм батьком ОСОБА_11 , з яким мама ОСОБА_13 перебуває в офіційному шлюбі. Зі слів дитини ОСОБА_4 стало відомо, що біологічного батька він у своєму житті не пам`ятає, попри те, що до чотирирічного віку проживав разом із ним.

Відповідно до довідок КЗ «Турбівський ліцей №1 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» гр, ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та вихованням дітей.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками, ухилення від виконання батьківських обов`язків по догляду та утриманню дітей.

За результатами розгляду прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.53-55)

У зв`язку із відсутністю будь-якої допомоги з боку відповідача, в тому числі матеріальної на утримання дітей, позивач у прохальній частині позовної заяви просила суд стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він поміж іншого ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав щодо дитини вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Разом з цим, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд дійшов висновку, що наявні усі правові підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей, жодних об`єктивних причин, які позбавляють його можливості виконувати батьківські обов`язки по відношенню до дітей не наведено.

За таких обставин, суд вважає, що є достатні усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідача шляхом позбавлення його батьківських прав, який відповідає інтересам дітей, отож позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2, 3 ст.166 С України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 ч.1 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1 статті 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як було встановлено відповідач не надав жодних заперечень проти позову, не повідомив про наявність обставин, що мають істотне значення, які підлягають з`ясуванню при вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів.

За встановлених у ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати утримання дитині у частці від заробітку (доходу), яка має складати 1/4 частку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.180, 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 7680, 89, 258259, 263265, 268, 273279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, с-ще Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 43913318) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду 24.12.2025 до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений нею судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча дві одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча дві одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Д. Іванець