Ухвала суду № 137396997, 15.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2711/2026 Справа № 641/670/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Музиченко В.О.,

за участю секретаря - Микитюк В.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Харкові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Житлокомсервіс» про порушення права на свободу світогляду та віросповідання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить суд: зобов`язати КП «Житлокомсервіс» вести усі операції обліку нарахувань та оплату за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не в електронній програмі, а виключно на паперових носіях, без використання особового рахунку, а за прізвищем, ім`ям, по-батькові та/або серією та номером паспорту, а саме: « ОСОБА_1 та/або НОМЕР_1 »; зобов`язати КП «Житлокомсервіс» ідентифікацію ОСОБА_1 , як особа має право на пільги, здійснювати без використання особового рахунку та номера мобільного телефону, а за прізвищем, ім`ям, по-батькові та/або серії та номеру паспорту, враховуючи, що у ОСОБА_1 номер мобільного телефону відсутній, а присвоєння цифрового ідентифікатора в електронних реєстрах, відомості, бухгалтерських матеріалах, документах, особових справах, а також обробка даних в електронній системі є втручання у релігійні права позивача, що порушує право на свободу світогляду та віросповідання; зобов`язати КП «Житлокомсервіс» діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та не порушення ст. 24 Конституції України до ОСОБА_1 ; зобов`язати КП «Житлокомсервіс» не порушення ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» до ОСОБА_1 ; зобов`язати КП «Житлокомсервіс» не порушення ст. 32, 35 Конституції України до ОСОБА_1

30 квітня 2026 року представником відповідача подано суду заяву про закриття провадження в справі, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позивач надав відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зі змісту даної норми випливає, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили, та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У розумінні процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд перевіряє, на підставі яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761 /7978/ 15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-1б1гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021року у справі №640/9380/19(провадження № 61-6741св21), від 15листопада 2021 року у справі №428/9280/20(провадження № 61-12194св21), від 21грудня 2021 року у справі №295/983/21(провадження №61-13906св21); №766/4505/20(провадження 61-14440св21) від 19січня 2022 року; № 295/983/21 ( провадження № 61-13906св21) від 21 грудня 2021 року; № 522/11482/20 (провадження № 61-12240св21) від 01 грудня 2021 року; № 428/9280/20 ( провадження № 61- 12194св21) від 15 листопада 2021 року.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 у справі № 641/7753/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Житлокомсервіс» про зобов`язання вчинення дій було задоволено частково. Суд ухвалив зобов`язати КП «Житлокомсервіс» змінити цифровий номер особового рахунку ОСОБА_1 на прізвище, ім`я, по-батькові та / або серію та номер діючого паспорта.

Як було безпосередньо зазначено у тексті рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 у справі № 641/7753/24, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - зобов`язати відповідача змінити цифровий номер його особового рахунку на прізвище, ім`я, по батькові та /або серію та номер діючого паспорта; - зобов`язати відповідача не вносити особисті дані позивача до електронної системи;- зобов`язати відповідача застосувати для обробки персональних даних позивача альтернативну (не електронну) форму ведення обліку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2025 у справі № 641/7753/24 апеляційні скарги ОСОБА_1 та КП «Житлокомсервіс» було залишено без задоволення, рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 року залишено без змін.

Суттю позовних вимог є ідентифікація позивача не за номером рахунку, а за прізвищем, ім`ям, по-батькові та/або серією та номером паспорта, не вносити особисті дані позивача до електронної системи.

Таким чином, рішенням Слобідського районного суду м. Харкова у справі № 641/7753/24, фактично, вже були вирішені заявлені позивачем вимоги.

При визначенні підстави позову як другого елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 463/4835/16).

Тому, з врахуванням того, що є рішення суду, що набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вбачає підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно ч.2ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Одночасно суд роз`яснює, що згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись п.3 ч.1 ст.255, 256 ЦПК України, -суддя

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Житлокомсервіс» про порушення права на свободу світогляду та віросповідання - закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -В. О. Музиченко