Рішення № 137394336, 15.06.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1199/25

н/п : 2/397/19/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.06.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання Волошаненко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки звернулася до суду з позовом в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області та внести відповідні зміни до актового запису про її народження. Також, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_4 та судові витрати.

Позов мотивований тим, що у 2010 році ОСОБА_2 познайомилась із ОСОБА_3 . З 2011 року вони почали зустрічатись, іноді відповідач приїздив до позивачки в місто Лубни Полтавської області де вона навчалась, та частіше остання приїздила до відповідача у село Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, так періодично проживали разом за однією адресою, на вихідних та канікулах, так як позивач навчалась у іншому місті, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. У період фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька, ОСОБА_4 . Відповідач не зрадів факту вагітності позивачки, спочатку він був не проти народження дитини, а потім заперечував і відмовив їй вказувати його батьком дитини, тому запис про батька здійснено на підставі ст. 135 СК України, тобто зі слів матері. Через відмову відповідача визнати батьківство і заборону до нього звертатись з цього приводу стосунки між сторонами було розірвано, а спілкування повністю припинено. Позивачка була вимушена самостійно виховувати та утримувати доньку протягом тривалого часу, їй допомагала її матір та протягом більше ніж 10 років вона намагалась самотужки дати доньці все необхідне. Відповідач весь цей час не цікавився долею доньки і не допомагав матеріально. Зазначає, що на сьогодні позивачці встановлено діагноз: ревматоїдний поліартрит з переважним ураженням кульшових, колінних та надп`ятково-гомілкових суглобів, що підтверджується копією консультативного висновку лікаря, який додається до позову. Для лікування позивачка вимушено проходить курс плазмотерапії, що потребує значних коштів, доходів їй не вистачає для забезпечення та утримання дитини та ще й з урахуванням витрат на лікування. Також зазначає, що згідно довідки про доходи яка додається до позовної заяви, дохід позивачки за останні шість місяців становить 48169,48 грн. (нараховано), а за вирахуванням податків та зборів це 6181 гривня 73 коп. на місяць. У цьому році позивачка опинившись у скрутному становищі зв`язалась з відповідачем і просила про допомогу в утриманні їх спільної дочки, адже йому добре відомо, що це його донька, відповідач погодився зустрітись і поспілкуватись з дитиною. Під час зустрічі відповідач не заперечував, що ОСОБА_5 це його донька та погодився приймати участь у вихованні та утриманні дитини, і деякий час перераховував кошти позивачці. Під час особистої зустрічі позивачка запропонувала відповідачу визнати батьківство та оформити це офіційно (подавши спільну заяву до органу реєстрації актів цивільного стану), на що відповідач просив часу щоб подумати над прийняттям такого рішення. Але, пізніше у телефонному режимі відмовив позивачці в офіційному визнанні батьківства, припинив будь-яке спілкування та перестав матеріально допомагати.

Ухвалою судді від 22.09.2025 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 50-51).

Представником позивача недоліки позовної заяви було усунуто, тому ухвалою судді від 29.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до відкритого судового розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 59-60).

Ухвалою судді від 28.10.2025 за клопотанням представника позивачки витребувано у В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України відомості щодо періоду працевлаштування та довідку про доходи відповідача за 2024 рік та з 01.01.2025 по теперішній час (т. 1 а.с. 80-81).

12.11.2025 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області на Службу у справах дітей Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про що винесено відповідну ухвалу (т. 1 а.с. 119-120).

Ухвалою від 23.12.2025 за клопотанням представника позивача у справі призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу на вирішення експертизи поставлено наступні питання: чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? та чи може бути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи доручено експертам ТОВ «Генкод Діагностик» (т. 1 а.с. 177-182).

26.02.2026 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 199-200).

Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 2 а.с. 4-5).

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, представник надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи (т. 2 а.с. 55).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу місця реєстрації відповідача, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 17.09.2025 № 1786316, конверт зі вказаними документами, що направлялись відповідачу повернувся до суду без вручення. Про причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених вимог не скористався. Крім цього, відповідач повідомлявся про дату час та місце розгляду справи шляхом розміщення повідомлення для відповідача не веб-порталі Судової влади України (т. 1 а.с. 49, т. 2 а.с. 24, 31, 40, 54).

Представник третьої особи Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги залишила на розсуд суду (т. 2 а.с. 52)

Представник третьої особи Служби у справах дітей Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі, позов підтримала повністю (т. 1 а.с. 133).

Оскільки, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Тому, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, за згодою представника позивачки, суд проводить заочний розгляд даної справи за відсутності відповідача, про що постановлена відповідна ухвала.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.

Цивільним кодексом України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 06.03.2014 Єлизаветградківською селищною радою Олександрівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області народилася ОСОБА_4 . Її батьками зазначені: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 10).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, сформованого 12.09.2025 № 00053585427, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Судом встановлено, що позивачка та відповідач не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що відомості про батька ОСОБА_4 при реєстрації її народження зроблено за відсутності спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду; запис про батька дитини при реєстрації народження зроблено за прізвищем матері - « ОСОБА_7 », а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері на підставі ст. 135 СК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей щодо предмету доказування у даній категорії справ.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 128 СК України).

Отже, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2025 за клопотанням представника позивача у справі призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу на вирішення експертизи поставлено наступні питання: чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? та чи може бути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи доручено експертам ТОВ «Генкод Діагностик» (т. 1 а.с. 177-182).

Листом директора ТОВ «Генкод діагностик» від 17.02.2026 за вих. № 015/26 на виконання вищезазначеної ухвали суду товариством було вжито всі можливі заходи для організації проведення відповідного дослідження. Відповідачу було повідомлено про необхідність явки для здачі біологічних зразків 23.01.2026, з 10.00 год. до 12.00 год. та 26.01.2026 з 10.00 год. до 12.00 год., за адресою: місто Кропивницький, вул. Героїв Рятувальників, 13Б «Драйв Медікал». На адресу відповідача направлялось письмове запрошення для прибуття з метою відібрання біологічних зразків рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, але жодної відповіді товариством одержано не було, на спроби зв`язатися з відповідачем за наданим номером телефону не дали жодного результату. У зв`язку з неможливістю встановлення контакту з відповідачем та відповідно неможливістю його прибуття для відібрання зразків повідомлено, що виконання ухвали суду від 23.12.2025 про призначення експертизи є неможливм у зв`язку з чим ухвала повернулася без виконання (т. 1 а.с. 187-196).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України 2004 року може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19)

Відтак, суд критично оцінює дії відповідача щодо його неявки до експерта без поважних на те причин з метою забезпечення відбору біологічних зразків у нього для проведення експертизи.

Оскільки, відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про дату, час та місце проведення молекулярно генетичного дослідження установою, якій доручено проведення експертизи, останній не з`явився для відбору зразків, заяви про причини, які перешкоджали йому з`явитися до установи для відбору експериментальних зразків, не надав, а тому суд розцінює поведінку відповідача як ухилення від проведення зазначеної експертизи та його небажання отримати висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про його батьківство відносно дитини.

Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо визнання його батьківства стосовно ОСОБА_4 , призначення судом молекулярно-генетичної експертизи як логічне усвідомлення значення для вирішення спору, а також наслідків його неявки для її проведення, неповідомлення причин неможливості такої явки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

Неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивачки про його батьківство щодо дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надають суду можливість визнати факт, який просить позивачка, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 201/6094/18 (провадження №61-5044св20).

Отже, враховуючи надані представником позивачки докази та наслідки неявки відповідача до установи уповноваженої на проведення молекулярно генетичної експертизи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про встановлення батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно абзацу дванадцятого пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 з відповідними змінами, рішення суду про визнання батьківства у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Отже, вимога в частині внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка діє в Україні з 27.09.1991, «…держави-учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей».

Обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплено в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 СК України.

У відповідності до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 430 ЦПК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що позивачка проживає разом з дитиною, яка знаходяться на її утриманні, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , який може надавати таку допомогу, відповідно до даних його доходів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збору розмірі 968,96 грн., також з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати на користь держави у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів, від сплати якої позивачка звільнена у відповідності до ст. 6 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 05/08/25-26 від 05.08.2025, рахунку на оплату № 02/08 від 05.08.2025, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 7380,00 грн., а тому такі витрати також необхідно стягнути з відповідача

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 274, 279-282, 284, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області.

Внести зміни до актового запису № 4 від 06 березня 2014 року, складеного Єлизаветградківською селищною радою Олександрівського району Кіровоградської області, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі «Відомості про батька» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, виключивши відомості про батька, записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для тинини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 17.09.2025, та до повноліття доньки ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7380 (сім тисяч триста вісімдесят) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На заочне рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КР № 000085, ордер про надання правничої допомоги серії ВА № 1122569 від 05.08.2025.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 26322327, адреса: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Незалежності України, 27.

Третя особа: Служба у справах дітей Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 45534259, адреса: 27300 Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Незалежності України, 78.

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО