Рішення № 137388758, 12.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1001/26

Провадження № 2/165/784/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

24 березня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» адвокат Гурський Г.Ю. через систему «Електронний суд» подав до Нововолинського міського суду Волинської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 08.01.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» укладено договір № 3570804297-575443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача за договором № 3570804297-575443 від 08.01.2022 р. утворилась заборгованість у розмірі 13 112,00 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 4 400,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою 8 712,00 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3570804297-575443 від 08.01.2022 р. в розмірі 13 112,00 гривень, а також судові витрати по справі, що складаються з 2 662,40 гривень судового збору та 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 25 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 10.00 год. 07.05.2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

07 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій просив надати матеріали позовної заяви по справі для ознайомлення, розгляд справи відкласти у зв`язку з бажанням у добровільному порядку вирішити спір. З огляду на дану заяву, судове засідання було відкладено на 10.00 год. 02.06.2026 року.

01 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив взяти до уваги його доводи, викладені у відзиві, та постановити рішення у справі у межах визнаних ним позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що із вказаною сумою заборгованості не згідний. Ним дійсно був укладений кредитний договір з позивачем та 08.01.2022 року отримані кошти в сумі 5 000,00 грн., а 27.01.2022 року сплачено позичальнику кошти в сумі 3 100,00 грн., отримання яких не заперечується позивачем. В той же час, вважає, що позивачем безпідставно сплачену ним суму коштів зараховано за сплату відсотків, хоча ним проводилось закриття тіла кредиту. Таке зарахування потягнуло за собою подальший неправильний розрахунок заборгованості за кредитом.

Посилається на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та неправильний розрахунок наведений у позовній заяві. Зокрема, за період з 08.01.2022 року по 27.04.2022 року позивачем нараховано 8 712,00 грн. відсотків за користування позикою. 27.01.2022 року перераховано позичальнику кошти в сумі 3 100,00 грн. в рахунок погашення основної суми боргу, однак з невідомих йому причин позивачем в рахунок погашення основної суми боргу зараховано лише 600 грн., в той час, як 2 500,00 грн. зараховано як сплата відсотків за користування кредитом. При цьому на момент сплати такої заборгованості за відсотками у нього не існувало.

Звертає увагу, що станом на 28.01.2022 року основна сума боргу за кредитом з урахуванням погашених ним сум становила 1 900,00 грн., з якої в подальшому і повинні були нараховуватись відсотки за користування позикою. З урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» відсотки за користування кредитом за період з 08.01.2022 року по 27.01.2022 року включно повинні становити 1 000,00 грн. (20 днів х 50 грн. = 1 000,00 грн.) в той час, як вони розраховані за ставкою 2,5 % щоденно. Крім того, відсотки за користування кредитом за період з 28.01.2022 року по 27.04.2022 року включно повинні розраховуватись із суми заборгованості за кредитом 1 900,00 грн. і повинні становити 1 710,00 грн. (з розрахунку 90 днів х 19 грн. = 1 710,00 грн.).

Відтак, загальна сума заборгованості перед позивачем становить 1 900,00 грн. основного боргу та 2 710,00 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування позикою, всього 4 610,00 грн., яку він визнає.

Суму судових витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн. вважає явно завищеною, оскільки позовна заява шаблонна, не вимагає витребування будь-яких інших доказів у справі, крім наявних у позивача, відтак її підготовка не вимагає тривалого часу. У зв`язку з наведеним, просить зменшити розмір судових витрат за надання професійної правничої допомоги до 2 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, правом подати відповідь на відзив не скористався, у пункті 6 прохальної частини позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі. Повідомив, що ним подано відзив на позовну заяву, який просить врахувати при винесенні судового рішення.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 12.06.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2022 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3570804297-575443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора (а.с. 29 на зворотному боці 34).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор відповідно до Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (а.с. 11-19) та Закону України «Про електронну комерцію» (п. 9.4. договору).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3.2, 1.3.3 договору проценти за користування кредитом: 2 625,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 1.4 договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4., 3.5., 3.6. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається строком на 20 (двадцять діб) днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Згідно п. 3.7 договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Відповідно до п. 3.8 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 (вісімсот три) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Вказані умови кредитування визначено також у паспорті споживчого кредиту до договору № 3570804297-575443 від 08.01.2022 року, підписаному сторонами (а.с. 28-29).

Сторонами також погоджено та підписано додаток 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3570804297-575443 від 08.01.2022 року, яким встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 34 на зворотному боці 35).

Підписавши 08.01.2022 року договір, відповідач ОСОБА_1 зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежі; у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net; отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с. 33 на зворотному боці).

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 підтверджуться відповідачем у відзиві на позовну заяву, повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» (а.с. 56) та наданою на виконання ухвали суду інформацією АТ «Універсал Банк» № БТ/E-15816 від 08.04.2026 року (а.с. 56-58).

Відповідно до наданої АТ «Універсал Банк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно руху коштів (виписки) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 07.01.2022 року по 09.01.2022 року, 08.01.2022 року відбулось зарахування коштів у розмірі 5 000,00 грн. від KOSHEL OK.

До матеріалів справи позивачем долучено детальний розрахунок заборгованості за договором № 3570804297-575443 від 08.01.2022 р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 36-37). Із розрахунку та відзиву на позовну заяву убачається, що відповідач ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості у розмірі 3 100,00 грн., які позивачем зараховано на погашення заборгованості за кредитом у сумі 600,00 грн. та погашення по відсотках у сумі 2 500,00 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно сплачену ним суму коштів зараховано за сплату відсотків, хоча ним проводилось закриття тіла кредиту спростовується пунктом 3.11. договору № № 3570804297-575443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08 січня 2022 року, відповідно до якого погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово пеня, прострочені проценти, проценти, а в наступну чергу сума кредиту (а.с. 30 на зворотному боці).

Заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 13 112,00 грн., з яких: 4 400,00 грн. залишок заборгованості за кредитом; 8 712,00 грн. залишок заборгованості по відсотках. Нарахування відсотків здійснено з 08.01.2022 року по 27.01.2022 року в межах лояльного періоду, та з 28.01.2022 року по 27.04.2022 року за продовжений строк користування позикою в межах процентних ставок, передбачених та узгоджених сторонами при укладенні договору.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача про неправильний розрахунок заборгованості та необхідність застосування позивачем 1 % процентної ставки на підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на наступне.

Так як, згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Договір між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено 08 січня 2022 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахування позивачем 2 500,00 грн. відсотків в межах лояльного періоду та 8 712,00 грн. відсотків за продовжений строк користування позикою здійснено у встановленому законодавством та договором порядку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Усі документи при укладенні договору підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем кредитного договору з ТОВ «КОШЕЛЬОК» 08.01.2022 року на умовах визначених позивачем.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із вимог частини першої статті 80 ЦПК України убачається, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані стороною позивача електронні докази укладення договору в паперовій формі суд визнає належними та допустимими.

Суд зауважує, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого між сторонами укладено договір, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, відповідач з відповідним договором погодився, про що свідчить електронний підпис.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання грошових коштів саме на умовах, визначених договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановлені договором.

Підписавши 08.01.2022 року договір № 3570804297-575443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Як встановлено, ТОВ «КОШЕЛЬОК» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 5 000,00 гривень, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконав у повному обсязі, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами договору та проценти за користування кредитом, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за договором та які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором, відповідачем по справі суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно, об`єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3570804297-575443 від 08.01.2022 року у розмірі 13 112,00 грн., що складається з: 4 400,00 грн. заборгованості за сумою кредиту; 8 712,00 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується документально (а.с. 42) та пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, акт № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4 000,00 грн., які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3570804297-575443 від 08.01.2022 року у розмірі 13 112 (тринадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135, код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12.06.2026 року.

Головуючий суддя . Алла РИБАС