Рішення № 137388726, 01.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/200/26

Провадження № 2/161/2392/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України про зняття арешту зі спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив зняти арешт із всього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений Другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського Управління юстиції на підставі постанови б/н від 19.11.2009 року, реєстраційний номер обтяження 9494681 від 08.02.2010 року.

Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Позивач звернулась до нотаріуса із заявою, щоб оформити спадкове майно. При оформленні спадщини позивач дізналася, що на все нерухоме майно спадкодавця накладено арешт.

Звернувшись до відповідача із заявою щодо надання інформації про накладений арешт, позивач отримала відповідь про те, що провести ідентифікацію у зв`язку з виконанням якого саме виконавчого документа виносились відповідні записи про обтяження нерухомого майна, є неможливим.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що на все нерухоме майно накладено арешт, відповідно до постанови б/н від 19.11.2009 державний виконавець другого відділу ДВС Луцького МУЮ Вітер І.М.

Наявність арешту перешкоджає оформить спадщину на спадкове майно.

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацька А.В. відмовила у видачі свідоцтво про право на спадщину, так як на все нерухоме майно ОСОБА_2 було накладено арешт.

Зважаючи на обмеження позивача в реалізації прав власності, остання просить зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 19).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 26).

01.06.2026 року на адресу суду від головного державного виконавця Оксани Арсенюк надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважаю, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. Зазначає, що виконавчі провадження, щодо стягнення з ОСОБА_2 завершені з підстав, що не передбачають зняття арешту. Враховуючи викладене у Відділі відсутні підтвердження про відсутність заборгованості на користь стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.38-39).

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, просив позовні вимоги задовольнити (а.с.42).

В судове засідання представник відповідача: Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо задоволення позову заперечує (а.с.44).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 04.03.1989 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.031989 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 21.10.2024 року серія НОМЕР_2 (а.с11).

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на належне йому майно (а.с.16а).

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 внесено обтяження всього нерухомого майна за реєстраційним номером: 9494681, зареєстроване 08.02.2010 державний виконавець другого відділу ДВС Луцького МУЮ Вітер І.М. (а.с.13-14).

На виконання у відділі ДВС перебувало ВП 13956650 з примусового виконання виконавчого листа від 12.06.2009 №1-400, про стягнення з ОСОБА_3 борг в сумі 25000,00 грн.

Виконавчий лист від 12.06.2009 №1-400 виданий Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 25000,00 грн повернутий стягувачу 21.05.2010 відповідно до п.2 ст. 47 Закону (який діяв на момент винесення постанови про повернення виконавчого провадження) та повторно на виконання до Відділу державної виконавчої служби місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходив (а.с.41,15-16).

Крім того, на виконанні у Відділі перебувало ВП № 25081272 з примусового виконання виконавчого листа від 14.01.2011 №2-2422 виданого Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сум 1000,00 грн. Дане виконавче провадження завершено (повернуто стягувачу) та повторно на виконання до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходило (а.с.40,15-16).

З матеріалів справи вбачається, зокрема з копії листа Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Луцького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ідентифікувати у зв`язку з виконанням якого саме виконавчого документа вносились відповідні записи про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_2 до Державного реєстру обтяжень об`єктів нерухомого майна та надати інформації, що служила підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_2 , за реєстраційними номерами обтяжень 9494681, зареєстроване 08.02.2010 року державний виконавець другого відділу ДВС Луцького МУЮ Вітер І.М. є неможливим (а.с.15-16).

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені вст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Заст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців встановлені статтею 18 Закону, частиною другою якої передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи те, що позивач є належним спадкоємцем майна спадкодавця, а існуючі на даний час арешт та заборона на відчуження нерухомого майна (вже понад 15 років) повністю унеможливлюють реалізацію її спадкового права на отримання свідоцтва про право на спадщину, а також відсутність підстав для продовження обтяження на майно, відсутність відкритих виконавчих проваджень, позовні вимоги щодо скасування арешту майна підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України про зняття арешту зі спадкового майна, - задовольнити.

Зняти арешт із всього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений Другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського Управління юстиції на підставі постанови б/н від 19.11.2009 року, реєстраційний номер обтяження 9494681 від 08.02.2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, адреса: 43021, Волинська області, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27 а, ЄДРПОУ 35041461.

Повний текст судового рішення складений 10 червня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова