Рішення № 137388679, 09.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5575/26

Провадження № 2/161/3938/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №8912015, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 10000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених договором. 23 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту №8912015, відповідно до якого сума кредиту збільшена на 12 000 грн та складає 22 000 грн. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала.

Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №16012026 від 16 січня 2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 57948 грн., з яких 21340 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25608 грн. - заборгованість за відсотками, 11000 грн - сума заборгованості за штрафом.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 57948 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою від 25 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. 04 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовитив задоволенні позову.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що 31 березня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №8912015, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 10000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених договором. 23 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту №8912015, відповідно до якого сума кредиту збільшена на 12 000 грн та складає 22 000 грн.

Вказаний договір та додаткова угода до нього були укладені шляхом накладення електронного підпису одноразовим. Підписавши договір, відповідач погодилася з умовами договору та правилами надання позики від ТОВ "Авентус україна".

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.

За встановленими у цій справі обставинами договір про надання споживчого кредиту №8912015 та додаткову угоду між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронних підписів. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позичальника подано заявку на отримання кредиту відповідачкою та підтверджено умови отримання коштів. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінка на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір також містить інформацію про місце проживання відповідачки, реквізити ідентифікаційного податкового номеру, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які би вказували на укладення договору іншими особами від імені відповідачки, суду не надано.

До того ж в оспорюваному договорі зазначено номер електронного платіжного засобу, який вказано відповідачкою, зважаючи на те, що така інформація становить банківську таємницю тому позивач не міг би отримати ці банківські реквізити інакше, як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Разом з тим, відповідачем не було надано будь-яких доказів на спростування того, що платіжний засіб, на який було зараховано кошти, їй не належить.

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів та їх зарахування на її картку, що свідчить про фактичне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Зазначені документи свідчать про фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів та їх зарахування на належний їй рахунок, що підтверджує виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за відповідним договором.

Відповідачем наведені позивачем розрахунки заборгованості не спростовані, контррозрахунок заборгованості не надано.

Таким чином, розрахунки заборгованості, подані позивачем, є належними та допустимими доказами у справі та підтверджують заявлені вимоги.

Згідно договору факторингу №16012026 від 16 січня 2026 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №16012026 від 16 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 57948 грн., з яких 21340 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25608 грн. - заборгованість за відсотками, 11000 грн - сума заборгованості за штрафом.

Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №8912015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України, передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач кошти отримані за договором про надання споживчого кредиту №8912015 від 31 березня 2025 року позикодавцю не повернулав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Укладений вищезазначений договір в судовому порядку розірваний не був, не визнаний він також недійним, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку з вище наведеним, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та відсотків є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Покликання відповідача у відзиві про те, що стягнення заборгованості за нарахованою заборгованістю не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором,су не бере до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в сумі 11000 грн відповідно до розрахунку заборгованості, то суд враховує те, що згідно до пункту 18 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Правовий режим воєнного стану в Україні діє з 24.02.2022 по теперішній час.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 81,02 % в сумі 2157,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 46948 (сорок шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2157 (дві тисячі сто п`ятдесят сім)гривень 08 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення 12 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк