Рішення № 137386080, 15.06.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/643/26

Провадження № 2/452/993/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за відсутністю сторін, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 25 лютого 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості договором про надання фінансового кредиту № 82026 від 24 вересня 2019 року в розмірі 19680 грн., судових витрат понесених у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим що 24 вересня 2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 82026, згідно з умовами якого відповідач отримав 2000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Займер» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму.

Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Зазначає, що відповідач добровільно уклав кредитний договір № 80026 від 24 вересня 2019 року, оскільки він був ознайомлений із зобов`язаннями та підписав договір.

Між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 11 березня 2020 року укладений договір відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 80026 від 24 вересня 2019 року, що укладений між ТОВ «Займер» та відповідачем.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань по договору, у відповідачки наявна загальна заборгованість по кредитному договору в розмірі 19680 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн.; заборгованість за процентами - 1200 грн.; заборгованість за пенею - 16480 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2406591 від 2 березня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 2 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.06.2026 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 24 вересня 2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 80026.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23 жовтня 2019 року.

Згідно з п. 1.3 Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідальність сторін передбачена п.4 Договору.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що з метою підписання договору в електронній формі, 24 вересня 2019 року на номер телефону, вказаний відповідачем як в кредитному договорі, так і в заяві на отримання кредиту від 24 вересня 2019 року, відправлено одноразовий ідентифікатор KL8416.

З інформаційної довідки за вих. № 6096/05 від 15 травня 2025 року вбачається, що на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 24 вересня 2019 року здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 грн. на виконання договору № 80026.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір про споживчий кредит № 80026 від 24 вересня 2019 року, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 2000 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відтак, суд вважає встановленим, що кредитором в повному обсязі виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти в сумі 2000 грн., що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами та самим відповідачем в судовому засіданні.

У кредитному договорі передбачені умови нарахування відсотків, термін їх погашення, визначені в розділах 1 та 2, з якими відповідач беззастережно погодився, підписуючи кредитний договір.

Між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 11 березня 2020 року укладено договір відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, що також підтверджується долученими актом приймання - передачі від 11 березня 2020 року, платіжною інструкцією від 11 березня 2020 року.

Відповідно до витягу реєстру боржників від 11 березня 2020 року до договору відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 80026 від 24 вересня 2019 року на суму 19680 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту -

2000 грн.; заборгованість за процентами - 1200 грн.; заборгованість за пенею - 16480 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, позивач у справі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, на підставі долученого до матеріалів справи договору, який відповідачем не спростований, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно договору.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України, визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови договору та допустив заборгованість, що становить заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн.; заборгованість за процентами - 1200 грн., враховуючи наведене, суд вважає, що заборгованість за тілом кредиту та відсотками підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 16480 грн. суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Таким чином, Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 01 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 01 жовтня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи період нарахування позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що було здійснено безпосередньо у період дії карантину та у період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 16480 грн. відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 82026 від 24 вересня 2019 року необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість у розмірі 3200 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн.; заборгованість за процентами - 1200 грн.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідачка; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією № 10088 від 17 лютого 2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (3200 х 100% : 19680 = 16%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 425 грн. 98 коп. (2662 грн. 40 коп. х 16%= 425,98).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідачка понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт № 731 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 13 лютого 2026 року (додаток до договору), у якому зазначено вартість наданих адвокатським об`єднанням клієнту правових послуг в сумі 8000 грн.; та Детальний опис наданих послуг до вказаного Акту № 731 від 13 лютого 2026 року, у якому зазначено найменування наданих послуг та кількість витраченого часу на надання цих послуг.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої позивачем суми.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідачки на користь позивача 1280,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду не виходить за розумні межі визначення розміру наданих адвокатським об`єднанням послуг (гонорару).

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 82026 від 24 вересня 2019 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 82026 від 24 вересня 2019 року в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1280,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачка. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкаем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, п/р IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Судове рішення складено 15.06.2026 року.

Головуюча суддя