Рішення № 137385659, 11.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1876/25

Провадження №2/443/118/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Шальвіра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Жидачівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дітей від батька без позбавлення його батьківських прав,

за участю:

представника позивача Маркевич Л.Ф.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Колтоновського О.О., Колтоновського О.О.,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Орган опіки та піклування Жидачівської міської ради (позивач) подав до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), у якому просить відібрати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_1 є батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей ОСОБА_6 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Отже, ОСОБА_6 не може займатися вихованням дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 станом на сьогодні знаходяться на обліку в службі у справах дітей Жидачівської міської ради як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. Підставою взяття їх на облік була неспроможність батьками, в тому числі відповідачем, виконувати батьківські обов`язки щодо утримання, виховання та навчання дітей, що є прямим порушенням прав та законних інтересів дітей. У червні 2023 року до Жидачівської міської ради звернулися батьки дітей ОСОБА_6 (з письмовою заявою) та ОСОБА_1 (в усній формі) з проханням влаштувати малолітніх синів в приватний заклад Родинний дім «Жива Перлина» с. Бортники. Причиною влаштування стало те, що мати дітей захворіла і потребує постійного лікування, а батько ОСОБА_1 з матір`ю дітей розлучений з 2012 року, проживає у громадянському шлюбі з іншою жінкою. Працює водієм вантажівки на ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» і часто їздить у відрядження, тому не може приділити достатньо часу та уваги дітям. Тому, з липня 2023 року діти перебувають в закладі, звідки їх періодично забирала мати на вихідні або в період канікул. За весь час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у закладі батьки жодного разу не зверталися до органу опіки та піклування із заявою, щоб їм повернути на виховання дітей. Станом на сьогодні відповідач ніде не працює. Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично він проживає в АДРЕСА_2 . 3 16.05.2024 ОСОБА_9 був призваний на військову службу. Однак, ОСОБА_1 не повернувся з щорічної основної відпустки та відсутній на військовій службі без поважних причин з 07.12.2024, у зв`язку з чим його було увільнено від займаної посади. Відповідач неналежно виконує батьківські обов`язки, не створює належні умови для проживання, фізичного, духовного та морального розвитку дітей, не піклується про здоров`я своїх дітей. Працівниками служби у справах дітей міської ради спільно з працівниками ювенальної превенції відділення поліції №1 Стрийського РУН ГУНП у Львівській області неодноразово проводилося обстеження умов проживання ОСОБА_10 у селі Загурщина, у ході яких встановлено, що в житлі незадовільні умови проживання: будинок потребує ремонту, вхідні двері поламані, в кімнатах брудно, усі меблі поламані; на підлозі недопалки цигарок, пляшки з під алкоголю, сміття. Діти в таких умовах проживати не можуть. За інформацією відділення поліції №1 Стрийського РУН ГУНП у Львівській області від 26.08.2025 ОСОБА_1 притягалося до адміністративної відповідальності, а саме: 22.11.2024 за ч.2 ст. 178 КУпАП, 16.04.2024 за ст. 173 КУпАП, 14.07.2023 за ч.1 ст. 184 КУпАП, 14.02.2023 за ч.1 ст.51 КУпАП. Вказані факти свідчить, що відповідач схильний до протиправної поведінки, що негативно характеризує його. Родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом. Родині надавалися ряд соціальних послуг, але ОСОБА_1 на контакт з фахівцем соціальної роботи не йде, заходів для покращення ситуації не вживає. Батьківський потенціал відсутній, батько свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків. Соціально-економічне становище родини є затяжним та має тенденцію до погіршення, зі слів односельчан, ОСОБА_1 бродяжить, просить їжу. Також, відсутні безпечні умови проживання дітей, умови проживання для дітей залишаються незадовільними. Відповідач не цікавиться також навчанням і вихованням своїх синів, ні в класних керівників, ні в дирекції гімназії. На засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Жидачівської міської ради питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 розглядалося двічі: 22.08.2025 та 24.09.2025. ОСОБА_1 був присутній тільки на засіданні комісії 24.09.2025, пояснив що усвідомлює що не створює для своїх синів належних умов, не дбає про них належним чином і звернувся до членів комісії з прохання не позбавляти його батьківських прав. Комісією рекомендовано голові органу опіки та піклування прийняти рішення про відібрання дітей від батька без позбавлення його батьківських прав.

У судовому засідання представник позивача позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини та мотиви.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що до того, як дітей передали в інтернат, вони разом проживали у с. Загурщина Стрийського району. На влаштуванні дітей в інтернаті наполягала дружина, а він був проти. У травні 2024 року його мобілізували і з того часу він проходив військову службу. Однак дітей не забував і по можливості спілкувався з ними по телефону, відсилав посилки. Рішення про продовження перебування дітей в інтернаті приймали без його згоди і жодних заяв погодження на це він не подавав. На канікули дітей забиралося. За ними дивилася співмешканка ОСОБА_11 , бо він часто бував у відрядженнях по роботі, а колишньої дружини не бувало вдома. У 2025 році він прийшов до міської ради на засідання комісії у справах дітей, але приїхала поліція і його забрали. До мобілізації був офіційно працевлаштований. У квітні 2026 року він звільнився з військової служби. На даний час офіційно не працевлаштований, однак це питання повинно вирішитися у найкоротші строки. Окрім цього, визнає, що житловий будинок у с. Загурщина за місцем його та дітей проживання потребує ремонту. Він вже придбав вхідні двері та домовився про проведення ремонту у будинку. На його переконання до місяця часу ремонт у житлі буде проведено. Він любить дітей і хоче, щоб діти проживали разом з ним. Діти також цього хочуть.

Представник відповідача ОСОБА_12 позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечив, суду пояснивши, що діти неодноразово висловлювали йому думку про прихильність до батька і бажання проживати з ним. Окрім цього, стосовно дітей був фізичний вплив з боку вихователя ОСОБА_13 дому « ОСОБА_14 ». Матеріали справи не містять заяви відповідача про згоду на влаштування дітей до закладу. Навпаки, відповідач намагався повернути дітей, приходив до міської ради, однак звідти його забрали працівники поліції. З дітьми постійно спілкувався телефоном.

Представник відповідача ОСОБА_12 позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечив, суду пояснивши, що наявні у матеріалах справи докази не містять актуальної інформації. Відповідач бажає змінитися і змінити негативні обставини. Будучи на військовій службі відповідач не мав можливості належно виконувати свої батьківські обов`язки, а доказів ухвалення відповідачем від цього не надано. Ризиків для життя дітей при проживанні з батьком не встановлено. Правопорушення, про які зазначає позивач, старі і не є актуальними. За наведених обставин підстави для відібрання дітей відсутні.

Третя особа ОСОБА_2 суду пояснив, що діти відповідача перебували у закладі з липня 2023 року по січень 2026 року. Як тільки їх передали до закладу вони були у занедбаному стані. ОСОБА_8 не міг читати. Неодноразово возив їх до стоматолога. За час перебування дітей у закладі ОСОБА_1 жодного разу не відвідував дітей, не забирав на канікули. Забирала лише мати. Діти спілкувалися з батьком лише по телефону.

Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що з січня 2026 практично розмов з батьком не відбувалося. Відповідач нічим не допомагає, лише цікавиться життям дітей. Зі слів дітей умови проживання були поганими. Хочуть проживати з батьком, але не в таких умовах. На цей час діти забезпечені всім необхідним.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про долучення доказів (Т.1 а.с.225, Т.2 а.с.33-35), клопотання про поновлення строку на подання доказів (Т.1 а.с.237-238).

Представником відповідача ОСОБА_12 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (Т.1 а.с.46), клопотання про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.53), клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.64), клопотання про допит свідків (Т.1 а.с.70-71), клопотання про витребування доказів (Т.1 а.с.75-76), клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи (Т.1 а.с.79-80), клопотання про визнання явки відповідача у судове засідання обов`язком (Т.1 а.с.163-164).

Представником відповідача ОСОБА_12 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.156-157), клопотання про поновлення строку на розгляд клопотання (Т.1 а.с.185-186).

Третьою особою ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи за його відсутності та перехід до судового розгляду по суті (Т.1 а.с.123), заяву про розгляд справи за його відсутності (Т.1 а.с.202, Т.2 а.с.31).

Третьою особою ОСОБА_3 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.178-180), заяву про розгляд справи за його відсутності (Т.2 а.с.51-52).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (Т.1 а.с.39-40).

Ухвалою підготовчого засідання від 18.12.2025 відкладено підготовче засідання (Т.1 а.с.56).

Ухвалою від 02.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.67-68).

Ухвалою підготовчого засідання від 05.02.2026 залучено до участі у справі третю особу патронатного вихователя ОСОБА_3 (Т.1 а.с.133-134).

Ухвалою підготовчого засідання від 03.03.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1 а.с.148).

Ухвалою від 23.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.160-161).

Ухвалою від 13.04.2026 задоволено клопотання третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1 а.с.183-184).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і їхніми батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що свідчать свідоцтва про народження від 13.02.2013, 10.06.2014 (Т.1 а.с.7, 8).

Згідно з наказом Служби у справах дітей Жидачівської міської ради від 24.06.2021 № 5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.14).

Відповідно до інформації КУ «Центр надання соціальних послуг» Жидачівської міської ради від 21.08.2025 в період з 22.03.2021 по 28.09.2021 родина ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом і були проведені заходи (обстеження умов проживання; проведено бесіди з батьками) та виявлені проблеми (зловживання батьками алкоголем, ведення аморального способу життя, перебування житла у незадовільному стані та потреба у його ремонті, відсутність належних умов для проживання дітей). За наслідком проведено роботи встановлено, що батько ОСОБА_1 на контакт не йде, заходів для покращення ситуації не вживає, не виконується план соціального супроводу, ОСОБА_1 призваний до лав ЗСУ, соціально-економічне становище родини затяжне та має тенденцію до погіршення, батьківський потенціал відсутній, батько свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків, відсутність безпечних умов проживання дітей, умови проживання залишаються незадовільними (а.с.25).

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.06.2023 розглянуто заяву ОСОБА_6 про влаштування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приватний заклад «Родинний дім «Жива Перлина», вирішено вважати за доцільне таке влаштування та зараховано їх вихованцями зазначеного закладу, що підтверджується протоколом № 5 від 29.06.2023 та витягом з наказу № 10 від 06.07.2023 (Т.1 а.с.18, 19, 226-227).

Рішеннями виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 05.07.2023 № 177, 13.06.2024 № 174, 26.08.2025 № 208 влаштовано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у приватний заклад «Родинний дім «Жива Перлина» терміном на 1 рік та продовжено термін перебування дітей у закладі двічі терміном на 1 рік (Т.1 а.с.15-17, 232-233).

Актом обстеження умов проживання від 14.07.2023 встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 є світло, газ, опалення пічки. У кімнатах є необхідні меблі для зберігання речей та для сну та відпочину членів сім`ї. у кімнатах не прибрано, є мінімальний запас продуктів харчування. Діти забезпечені повсякденним одягом та взуттям (Т.1 а.с.29).

Актом обстеження умов проживання від 11.14.2023 встановлено, що будинок АДРЕСА_2 потребує ремонту, у кімнатах не прибрано, речі розкидані, стійкий запах тютюну. На кухні непомитий посуд, є залишки приготованих страв та мінімальний запас продуктів харчування. Діти проживають у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах. Одягом та взуттям забезпечені (Т.1 а.с.30).

Актом обстеження умов проживання від 09.04.2024 встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 вхідні двері поламані, у кімнатах не прибрано, брудні речі розкидані, меблі поламані, брудні, постільна білизна відсутня. На підлозі недопалки цигарок, сміття та продукти харчування. У кімнатах стійкий запах тютюну, алкоголю та цвілі. Штори на вікнах порвані, а на деяких відсутні взагалі. На підлозі недопиті пляшки горілки. У житлі незадовільні умови санітарної гігієни, тому умов для проживання дітей у будинку немає. На момент обстеження не було облаштованого місця для сну та відпочинку дітей, для їх навчання, особистих речей дітей не виявлено (Т.1 а.с.28).

Відповідно до характеристики Бережницького старостинського округу Жидачівської міської ради від 25.07.2025 ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2 , зловживає алкоголем, проживає зі співжителькою та своїми двома дітьми (а.с.23).

За змістом інформації директора приватного закладу «Родинний дім «Жива Перлина» від 21.08.2025 та гімназії імені святих Бориса і Гліба м. Бортники батько ОСОБА_1 не цікавиться навчанням і вихованням своїх синів ні в класних керівників, ні в дирекції гімназії. Мати приїжджала до синів п`ять разів, а батька не було (Т.1 а.с.20, 21).

ОСОБА_1 військовослужбовець з 16.05.2024 та станом на 25.09.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчать довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.05.2024, військовий квиток та наказ командира військової частини від 25.09.2025 (Т.1 а.с.115-118, 228).

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2025 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 № 309 ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу, однак після щорічної основної відпустки не повернувся до військової частини і відсутній без поважних причин з 07.12.2024 (Т.1 а.с.26, 27).

За інформацією Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 26.08.2025 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності 22.11.2024 за ч.2 ст. 178 КУпАП, 16.04.2024 за ст. 173 КУпАП, 14.07.2023 за ч.1 ст. 184 КУпАП, 14.02.2023 за ч.1 ст.51 КУпАП (Т.1 а.с.24, 239-241, 242, Т.2 а.с.36, 38-41).

ОСОБА_6 подавала заяви до Жидачівської міської ради у червні 20.06.2023, 07.06.2024, 20.08.2025 про влаштування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Родинний дім «Жива Перлина» та продовження терміну їхнього там перебування (Т.1 а.с.226, 228, 230).

Висновками лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №№ 1457, 1458 від 01.09.2025 встановлено, що ОСОБА_6 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (Т.1 а.с.12, 13, 229, 231).

Висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 07.10.2025 № 245, виконавчий комітет Жидачівської міської ради вважає за доцільне відібрати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_1 без позбавлення його батьківських прав (Т.1 а.с.31-35).

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Колтоновським О.О. 12.11.2025, 13.11.2025 подавалися скарги до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та уповноваженого ВРУ з прав людини щодо перевірки приватного закладу Родинний дім «Жива Перлина», отримано на них відповіді, а також подавалася заяви про вчинення кримінального правопорушення керівником приватного закладу Родинний дім «Жива Перлина», за наслідком яких відомості про вчинення кримінального правопорушення внесенні до ЄРДР (Т.1 а.с.82-113).

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 13.01.2026 № 9 влаштовано малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до патронатного вихователя ОСОБА_3 терміном на три місяці (Т.1 а.с.126).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Жидачів Стрийського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.01.2026 (Т.1 а.с.125).

Допитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 як свідок надав суду показання, за змістом яких за час перебування у « ОСОБА_15 » та у патронатного вихователя він з братом були забезпечені всім необхідним. На час навчання телефони у них забирали. З батьком спілкувався досить часто по телефону, зокрема і через телефон виховательки. Умови проживання у с. Загурщина були не хороші. Хоче проживати з батьком, але також хоче, щоб умови проживання покращилися.

Допитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 як свідок надав суду показання, за змістом яких за час проживання у «Живій Перлині» та у патронатного вихователя негативних моментів не було. З батьком спілкувався досить часто по телефону, зокрема і через телефон виховательки. Хоче проживати з батьком, але також хоче, щоб умови проживання покращилися.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав суду показання, за змістом яких працівники служби у справах дітей виїжджали на обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_17 у с. Загурщина, оскільки сім`я перебула під наглядом. За заявою матері діти були передані до дитячого будинку. З сім`єю проводили бесіди, давалися рекомендації щодо покращення умов та усунення недоліків, а також наголошувалося на належному вихованні та створення безпечних умов проживання. На засіданні було проголосовано одноголосно відібрати дітей, бо ситуація, яка склалася, не змінилася.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надала суду показання, за змістом яких у поле зору сім`я ОСОБА_17 попала у 2017 році і була поставлена на облік. Службою проводилися рейди і перевірки умов проживання сім`ї у с. Загурщина. За весь час перевірок умови проживання були неналежними, зокрема санітарні умови брудно, на прибрано, недостатня кількість продуктів, сирість, запах алкоголю і тютюну у будинку, недопалки та пляшки з під алкоголю по будинку. Давали можливість покращити умови проживання, відправляли дітей на оздоровлення, однак за час проживання дітей у будинку ситуація не змінилася. Після влаштування дітей до дитячого будинку більше перевірок не проводилося, бо діти там вже не проживали. З батьком зв`язувалися по телефону, однак він жодних заяв до служби не подавав і ніяк не реагував на влаштування дітей до дитячого будинку. Їй було відомо, що відповідач перебуває на військовій службі.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю обставин, які свідчать про відсутність забезпечення батьком безпечних умов життя дітей та ухилення батьком, на думку позивача, від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція).

Так, згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 1, 5 статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною 1 статті 8 Закону №2402-III Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з приписами частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину (частини 1-4 статті 150 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Нормою частини 1 статті 170 СК України встановлено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до приписів частин 4, 5 статті 167 ЦК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Беручи до уваги приписи частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді цієї справи практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Згідно з вимогами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом 01 квітня 2020 року у справі №473/1555/19-ц (провадження № 61-22786св19), згідно з яким основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини (див. п. 93 постанови Верховного Суду від 13 серпня 2025 року в справі № 369/8018/23 (провадження № 61-7530св24).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторін та дослідивши матеріали справи, суд погоджується з аргументами позивача про наявність підстав для відібрання дітей без позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки на час ухвалення рішення продовжують існувати обставини, які свідчать про небезпечність залишення дітей з батьком через відсутність безпечних та належних умов для їх проживання.

Суд враховує, що сім`я перебувала під соціальним супроводом, однак позитивних змін від цього не відбулося, а виявлені при цьому недоліки, зокрема щодо неналежних умов проживання та необхідності ремонту житла, усунуті не були.

При цьому суд бере до уваги, що обставини, які свідчили про неналежний стан житла, зокрема необхідність проведення ремонту, наявність поламаних дверей та сирості у будинку, не лише підтверджуються наявними у справі доказами, але й фактично визнаються самим відповідачем, який пояснив, що ремонт будинку на даний час лише запланований, однак ще не розпочатий, а нові вхідні двері придбані, проте ще не встановлені. Наведене свідчить про те, що зазначені обставини, як одні з тих, що стали підставою для звернення до суду, не усунуті та продовжують існувати на час ухвалення рішення, а відтак свідчать про наявність підстав для застосування до відповідача заходів, передбачених статтею 170 СК України.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 13 серпня 2025 року в справі № 369/8018/23 (провадження № 61-7530св24), відповідно до якого вирішальне значення для застосування положень статті 170 СК України мають саме ті обставини, які існують або продовжують існувати на час ухвалення судового рішення.

Разом з тим суд не вбачає достатніх підстав для висновку про свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків саме на час ухвалення рішення.

Так, суд звертає увагу, що значна частина доказів, на які покликається позивач, стосується подій минулих років та не відображає теперішню ситуацію. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей саме на час ухвалення рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що проходження відповідачем військової служби, що підтверджується наявними у справі доказами, є об`єктивною обставиною, яка утруднювала можливість його особистої участі у вихованні дітей та належному виконанні батьківських обов`язків.

Суд також враховує, що на час розгляду справи відповідач висловлює бажання проживати разом із дітьми та брати участь у їх вихованні, а самі діти висловили бажання проживати разом із батьком.

За таких обставин у сукупності суд не погоджується з аргументами позивача в частині доведеності наявності обставини свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків саме на час ухвалення рішення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

При цьому суд зауважує, що аргументи сторони відповідача щодо неактуальності значної частини доказів, на які покликається позивач, у цій частині є слушними, а тому суд погоджується з ними.

Разом з тим суд не погоджується з аргументами сторони відповідача про відсутність на час ухвалення рішення обставин, які свідчать про небезпечність залишення дітей з батьком, та вважає їх необґрунтованими.

Покликання представників відповідача на відсутність актуальних актів обстеження житлово-побутових умов саме по собі не спростовує існування обставин, які покладені в основу позову, оскільки матеріали справи не містять доказів їх усунення, а сам відповідач фактично визнав, що неналежні умови проживання дітей продовжують існувати на час ухвалення рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що обставини, які свідчать про відсутність безпечних та належних умов для проживання дітей, не лише існували у минулому, а й продовжують існувати на час ухвалення рішення.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин, суд підсумовує, що втручання у сімейне життя відповідача у вигляді відібрання дітей є законним, оскільки здійснюється на підставі та у спосіб, визначені законом, переслідує легітимну мету захисту життя, здоров`я та належного розвитку дітей, а також є необхідним і пропорційним у конкретних обставинах справи.

Суд враховує, що менш інтенсивні заходи, зокрема соціальний супровід та профілактична робота, не забезпечили належного результату, тоді як установлені обставини свідчать про реальну та безпосередню загрозу для дітей у разі їх подальшого перебування з батьком.

При цьому застосований захід не є остаточним розривом сімейних зв`язків, має тимчасовий характер та спрямований виключно на забезпечення безпеки дітей із збереженням для батька можливості відновити належне виконання своїх батьківських обов`язків у майбутньому.

За таких умов відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є виправданим та співмірним втручанням у сімейне життя, що відповідає найкращим інтересам дітей.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 3 статті 170 СК України він має право звернутися до суду із заявою про повернення дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали їхньому належному вихованню, або буде усунено обставини, які стали підставою для їх відібрання.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви (немайнового характеру) такий підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі та стягненню на користь держави у сумі 1 331,20 грн.

На підставі статті 51 Конституції України, статей 150, 155, 164, 170 Сімейного кодексу України, статей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Органу опіки та піклування Жидачівської міської ради (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м.Жидачів, вул. Шашкевича, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дітей від батька без позбавлення його батьківських прав задовольнити повністю.

Відібрати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування Жидачівської міської ради для їх подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів