Рішення № 137385591, 08.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/9396/25

Провадження №2/442/336/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

за участю позивача : ОСОБА_1

представника відповідача - Кушнір С.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дрогобичі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи : Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до Держави України в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи : Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 50 000 ( п"ятдесят тисяч) гривень за рахунок Державного бюджету України за систематичні неправомірні дії вчиненні Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач зазначає, що вказаною бездіяльністю посадовими особами Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, їй нанесено моральну шкоду, так як тривалий період свого життя вона витратила на відновлення своїх прав як стягувача у виконавчих провадженнях, змушена була звертатися з численними заявами як до керівництва Дрогобицького відділу ДВС, так і до Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, а, в подальшому, і до судів першої та апеляційної інстанцій, шляхом написання численних процесуальних документів. І, це все тільки тому, що державний виконавець Кушнір С.Т. вирішила, що вона та її особисті інтереси вище Закону. Вона заново мала душевні страждання у зв`язку з систематичними умисними неправомірними діями і бездіяльністю відповідача. Відчуття душевних страждань знову порушувало і порушує її нормальні життєві відносини, позбавляло і позбавляє її можливостей для реалізації буденних звичок і бажань, відносин з навколишніми людьми. Душевні страждання руйнували і руйнують життєві плани

щодо відпочинку, дозвілля, поточних справ і приватного життя, загострюють перебіг існуючих вікових хвороб та провокують появу нових через постійні стреси, викликані неправомірними діями відповідача. Тривалий час вона, пенсіонерка за віком, змушена скеровувати чималі додаткові зусилля для дій на відновлення своїх законних прав та інтересів, витрачати свій час не на сімейне життя, а на вивчення чинного законодавства, щоб протидіяти свавіллю відповідача, представники якого є досвідченими юристами, мають профільну освіту, постійно працюють з нормами чинного законодавства, ознайомлені з усіма новими законами, тому мають можливість уникати відповідальності за свою бездіяльність, суттєво матеріально

обмежувати себе через грошові витрати на канцелярію, поштові витрати для надсилання копій своїх документів боржнику, сплату додатково затраченої електроенергії для написання і друк необхідних документів, для вивчення чинного законодавства та існуючої судової практики, купівлю /ремонт необхідної комп`ютерної техніки та комплектуючих до неї для подання документів. І це все відбувається під час додаткового постійного нервового напруження під час війни, під час тривалих відключень електричної енергії, під час численних повітряних тривог, коли, дійсно, стоїть дилема перебувати в укритті чи з`явитися в суд, знаючи які фатальні результати можуть настати через обстріли.

Зазначає, що неможливо навести перелік усіх стрес-факторів, яких вона зазнала через умисне, систематичне невиконання посадовою особою своїх чітких обов`язків у справі 442/9217/24, обсяг та глибину її моральних страждань та виміряти їх в грошовому еквіваленті, так як такі не піддаються точному вимірюванню. Втрачені роки життя, проведені в судових засіданнях для відстоювання права сина на отримання аліментів від біологічного батька, дорожчі за гроші, їх не повернеш і непрожите життя вже не проживеш так, як би хотілося його прожити.

16.12.2025 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області прийнято до розгляду справу, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

31.12.2025 року на адресу суду поступили письмові пояснення від представника третьої особи Державної казначейської служби України Стегній А.В., в яких останній просить при ухваленні рішення врахувати вказані пояснення та у задоволенні позову позивача просить відмовити.

05.01.2026 року на адресу суду наійшов відзив від представника відповідача Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р., в якому зазначено, що останній просить відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем не доведено, що внаслiдок прийнятгя судами рiшень щодо визнання дiй державного виконавця неправомiрними їй завдано моральну шкоду та причинно-наслiдковий зв`язок мiж дiями (бездiяльнiстю) вiдповiдача й завданою моральною шкодою. Крім того зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказь того, що пiсля вiдновлення її порушеного права, судовим рiшенням було встановлено факт заподiяння позивачу шкоди неправомiрними дiями державним виконавцем Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області, тому вина державного виконавця у спричиненнi позивачу моральної шкоди не е доведеною, а заявленi позивачем вci позовнi вимоги не грунтуються на законi, що є пiдставою для вiдмови у позовi.

06.01.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просить позов задоволити.

Представник відповідача Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т., позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у Дрогобицькому вiддiлi державноi виконавчої служби у Дрогобицькому районi Львiвської областi Львiвського мiжрегiонального управлiння Міністерства юстицii Украiни перебуває на виконаннi зведене виконавче провадження № 65188076 про стягнення заборгованостi з ОСОБА_2 , до складу якого входить 25 виконавчих проваджень в тому числi: 13 виконавчих проваджень про стягнення заборгованостi на користь ОСОБА_1 на суму б55 456,87 грн. та 27 140,55 євро.

16.04.2021 виконавчi провадження об`єднано у зведене виконавче провадження№ 651888076

19.04.2021 року до зведеного виконавчого провадження приєднано виконавче провадження

№ 25780960 з виконання виконавчого листа № 2-123/09 виданого 23.10.2009 Дрогобицьким міськрайонним судом Львiвськоi областi про стягнення алiментiв з ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частини вcix видiв заробітку щомісяно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину вiдповiдного віку, починаючи з 06.10.2009 i до досягнення ним повноліття, яке перебуває на виконаннi з 11.04.2011 року.

22.06.2018 закiнчився встановлений строк для стягнення алiментів згiдно виконавчого листа Дрогобицького мiськрайонного суду № 2-123/09 виданого 23.10.2009 у зв`язку з досягненням дитиною повнолiття. Проте, станом на 22.06.2018 була наявна заборгованiсть по алiментах.

У виконавчому провадженнi № 25780960 на пiдставi З-х діючих розрахункiв визначено загirльну суму заборгованостi по алiментах ОСОБА_5 за перiод з 07.10.2007 по 22.06.2018.

Відповідно до ч. 2 статті 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Крім того, згідно п. 28 постанови Пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України в «Про виконавче провадження», який був чинним на час видачі виконавчого листа, збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У п. 9 вищезазначеної постанови передбачено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат.

Законодавчими нормами передбачено, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути.

Обов`язковою умовою для відшкодування шкоди, завданої посадовою чи службовою особою державного органу є визнання дій (бездіяльності) такої особи державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документа (рішення суду, постанова вищестоящого органу тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Процесуальні рішення ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та ухвали Львівського апеляційного суду на які посилається позивачка ОСОБА_1 , як доказ завдання їй моральної шкоди, та розцінене нею як бездіяльність, є механізмом реалізації прав особи на поновлення порушених прав.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Таким чином , позивачка ОСОБА_1 повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Сам факт задоволення скарг позивача на постанови державного виконавця не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки ухвалпми Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та ухвалами Львівського апеляційного суду не встановлено факту заподіяння шкоди та позивачкою не доведено причинного зв`язку через винесення постанов виконавцем та із шкодою, яка, на її думку, настала.

Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини 3 статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказаний позивачем розмір моральної шкоди в сумі 50 000 гривень жодним чином не обґрунтований та не доведений належними доказами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути, зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 Постанови передбачено, що обов`язковому з`ясуванні при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи : Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між оціненою шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору суд покладає судові витрати по цій справі на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи : Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2026 року.

Суддя Л.І. Гарасимків