Ухвала суду № 137384058, 15.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 червня 2026 р. № 400/5470/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради про визнання дій та відмови протиправними; зобов`язання вчинити певні дії; визнання інформації, такою, що не підтверджена правовстановлюючими документами; стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Кривоозерської селищної ради (далі відповідач) про:

визнання протиправною відмову відповідача у надані позивачці земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби площею 2,0 га;

зобов`язання відповідача розглянути заяву позивачки від 06.12.2025 про надання їй земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби площею 2,0 га на черговій пленарній сесії селищної ради та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства;

стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн;

визнання інформації, наданої старостою Луканівського старостинського округу В`ячеславом Ткачуком щодо перебування зазначеної земельної ділянки у користуванні третіх осіб, такою, що не підтверджена належними правовстановлюючими документами та не є підставою для відмови у наданні земельної ділянки;

зобов`язання відповідача провести службове розслідування за фактом перевищення повноважень або бездіяльності посадовими особами відповідача, встановити коло осіб чия дія чи бездіяльність призвела до порушення моїх законних прав та інтересів, за результатами розслідування притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності;

постановлення окремої ухвали та направлення її до відповідних правоохоронних органів для надання правової оцінки діям посадових осіб відповідача щодо надання завідомо неправдивих відомостей та можливого підроблення викопіювань.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 06.12.2025 вона подала відповідачу заяву про виділення їх земельної ділянки в оренду як військовослужбовцю для сінокосіння та випасання худоби. Листом від 20.01.2026 № 03-01/24-77 відповідач відмовив у задоволенні її звернення, оскільки відповідна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні інших осіб. На думку позивачки, така відмова є протиправною, оскільки вона, як учасник бойових дій, має першочергове право на відведення земельної ділянки, які знаходяться в комунальній власності. Крім цього, земельна ділянка, на якій нібито розташовані городи жителів, є земельною ділянкою комунальної власності і не перебуває у власності та користуванні інших осіб. Посадові особи відповідача свідомо уникали вирішення спору у позасудовому порядку, демонстрували зневажливе ставлення до неї, як до військовослужбовця Збройних Сил України і учасника бойових дій, створювали штучні бюрократичні перешкоди, що підтвердило необхідність судового захисту прав позивачки та стягнення моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву від 05.06.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити. Відзив умотивовано тим, що позивачка звернулася 06.12.2025 до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду на 7 років, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої в селі Луканівка Первомайського району Миколаївської області. При розгляді заяви позивачки було встановлено, що земельна ділянка, яку вона бажає отримати в оренду, складається з декількох ділянок, користувачами яких були і є жителі села Луканівка або ж їх родичі, які мали на тих ділянках будинки, однак в силу пройденого часу, будинки не збереглися. Залишилися лише земельні ділянки, якими користуються: ОСОБА_2 , онука ОСОБА_3 (проходить службу в Збройних Силах України), який має заповіт залишений бабусею ОСОБА_4 , в якої був Державний акт про право власності на земельну ділянку, та ОСОБА_5 , який має заповіт від 29.10.1994 на дану земельну ділянку, посвідчений Луканівською сільською радою, який залишила тітка ОСОБА_6 , та два Державні акти на право приватної власності МК № 794 від 27.07.1993 та право постійного користування землею МК № 181 від 17.02.1994 на останню. Земельна ділянка, на яку претендує позивача, фактично складається з декільком земельних ділянок (городів) людей, які проживали по АДРЕСА_1 . Хоча в довідці від 31.12.2025 № 17-01/17/552 староста вказані прізвища ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак ці люди не є користувачами за законом, вони користуються на праві усної оренди земельної ділянки з ОСОБА_5 . З огляду на це, 13.01.2026 постійна комісія з питань земельних відносин, агропромислового розвитку, охорони навколишнього природнього середовища, містобудування, будівництва, житлово-комунального господарства та транспорту було рекомендувала не виносити на розгляд чергової сесії Кривоозерської селищної ради у зв`язку з тим, що вказані в графічних матеріалах земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні осіб, що суперечить чинному законодавству. Щодо завданої моральної шкоди позивачці, то відповідач неодноразово, про що підтверджує і сама позивачка, пропонував визначити їй іншу земельну ділянку, яка не перебуває у користуванні інших осіб і не суперечить закону щодо надання в оренду. Однак вона категорично була проти, наполягала саме на бажаній ділянці, відмовлялася слухати доводи селищної ради, що це не одна, а декілька земельних ділянок, які перебувають у користуванні інших осіб. На переконання відповідача, позивачка не надала належні докази, які саме страждання вона зазнала завданими діями селищної ради, її емоційний стан був викликаний її власним суб`єктивним сприйняттям, вона не бажала чути законні аргументи відмови, тому моральної шкоди їй завдано не було.

09.06.2026 позивачка подала до Миколаївського окружного адміністративного суду заперечення на клопотання (заяву), які за своїм змістом є відповіддю на відзив. В цій заяві позивачка закцентувала увагу на тому, що аналіз прихованих відповідачем документів підтверджує протиправність дій його посадових осіб та обґрунтованість позовних вимог. Оскаржувана відмова відповідача у наданні їй земельної ділянки в оренду базується виключно на завідомо неправдивій, недостовірній службовій інформації старости Луканівського старостинського округу, яка не має під собою жодного правового та документального підтвердження в офіційних реєстрах. Відповідач стверджує, що клопотання від ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та заява ОСОБА_9 надійшли до нього 09.03.2026. Проте, у відповіді, яка була надана їй через тиждень після цієї дати (16.03.2026) орган місцевого самоврядування, обґрунтовуючи відмову, посилався виключно на фактичне користування земельною ділянкою користувачами вказаними у першій довідці від 31.12.2025 №17-01/17/552 старости Луканівського старостинського округу. Якби клопотання вищезазначених осіб дійсно надійшли до Кривоозерської селищної ради 09.03.2026, то відповідач юридично та фактично були зобов`язані були зазначити про наявність цих заяв та клопотань у листі-відповіді від 16.03.2026. Натомість відповідач продовжував стверджувати про законні права попередньо вказаних користувачів у першій довідці від 31.12.2025 №17-01/17/552 старости Луканівського старостинського округу. На думку позивачки, це беззаперечно доводить, що заяви цих осіб були зареєстровані та підкладені в матеріали справи заднім числом під час судового процесу з метою штучного створення видимості законних прав на спірну земельну ділянку користувачами з спеціально створеної довідки від 03.06.2026 № 17-01/17/228. На сформовані ділянки, що перебувають у власності, нові проєкти не складаються. Якщо ж ділянки є вільними і спадкоємці за 30 років не оформили на них речових прав, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав, то відповідач не мав ніяких законних підстав для відмови позивачці у виділенні спірної земельної ділянки в оренду. Аналіз доданих відповідачем нових графічних матеріалів у відзив на позовну заяву беззаперечно доводить факт службового підроблення.

12 червня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду від позивачки надійшла заява про забезпечення шляхом заборони відповідачу та її посадовим особам (включаючи селищного голову, виконуючого обов`язки голови, колегіальний орган сесію ради, старост округів) приймати рішення, вчиняти дії та вносити до порядку денного сесій питання щодо надання дозволів на розробку проєктів землеустрою, погодження графічних матеріалів, формування земельних ділянок, виділення, передачі в оренду, власність або користування земельної ділянки (чи будь-яких її частин) орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Луканівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради, третім особам, зокрема (але не виключно): ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Позивачка обґрунтувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що відповідач, ігноруючи триваючий судовий процес, намагається винести на розгляд сесії Кривоозерської селищної ради питання про надання дозволів на розробку проєктів землеустрою або безпосереднє виділення/передачу в оренду частин цього ж земельного масиву третім особам, а саме: громадянинам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 . Якщо під час судового розгляду справи відповідач прийме рішення про надання дозволів або передачу спірної землі в оренду вказаним третім особам, це призведе до фактичного розпорядження землею, зміни її правового статусу та формування нових земельних ділянок із присвоєнням кадастрових номерів. За таких обставин, навіть у разі задоволення судом позову, виконання рішення суду стане повністю неможливим, оскільки спірна земельна ділянка уже юридично припинить існування як вільна земельна ділянка комунальної власності та перейде в користування третіх осіб

Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.

Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.

Водночас суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з таких підстав.

Предметом спору (тобто матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є земельна ділянка, яку позивачка бажає отримати в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

Позивачка у позовній заяві зазначає, що відповідна земельна ділянка перебуває в комунальній власності Кривоозерської селищної територіальної громади.

У відзиві на позовну заяву від 05.06.2026 відповідач стверджував, що ця земельна ділянка складається з декількох земельних ділянок, користувачами яких є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Водночас у заяві від 05.06.2026 відповідач повідомив суд, що 09.03.2026 до Кривоозерської селищної ради надійшли клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та заява ОСОБА_9 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою.

Згідно з пунктами «а» і «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Отже, Кривоозерська селищна рада має право розпоряджатися землями комунальної власності, Кривоозерської селищної територіальної громади, передавити земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Зі змісту статей 118 і 123 Земельного кодексу України слідує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 308/10112/16-а.

Крім цього, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі (пункт 32 постанови Верховного Суду від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14).

Отже, відповідач має право передати земельну ділянку, яку бажає позивачка отримати в оренду, у власність або користування не лише позивачці, а й іншим громадянам та юридичним особам, у випадку, якщо ця земельна ділянка перебуває в комунальній власності Кривоозерської селищної територіальної громади.

Тобто у період розгляду цієї справи відповідач може передати земельну ділянку, яка є предметом цього спору, іншій фізичній чи юридичній особі. Як наслідок, у випадку задоволення позовних вимог, виконати таке судове рішення буде не можливо, оскільки спірна земельна ділянка перебуватиме у приватній власності або у користуванні інших осіб.

Поряд з цим, заборона відповідачу приймати рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у власність та / або користування будь-яким іншим особам, крім позивачки, на думку суду, жодним чином не обмежує інші правомочності власника (Кривоозерської селищної територіальної громади) щодо цієї земельної ділянки.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що такий захід забезпечення позову, як встановлення заборони Кривоозерській селищній раді приймати рішення щодо передачі у власність та / або в користування будь-яким особам, крім ОСОБА_1 , земельної ділянки, яку вона бажає отримати в оренду згідно із заявою від 06.12.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/5470/26, є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а його невжиття може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача.

Такий спосіб забезпечення адміністративного позову спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.

Разом з тим, суд бере до уваги, що інші заходи забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, можуть суттєво ускладнити реалізацію інших правомочностей власника, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Натомість на цей час судом не встановлено обставини, які б підтверджували б те, що невжиття цих інших заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування інших заходів забезпечення позову, про які просить позивачка.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 11.06.2026 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Кривоозерській селищній раді (майдан Незалежності, 1, с-ще Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104; код ЄДРПОУ 04375458) приймати рішення щодо передачі у власність та / або користування будь-яким особам, крім ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), земельної ділянки, яку ОСОБА_1 бажає отримати в оренду згідно із заявою від 06.12.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/5470/26.

3. У задоволенні інших частин заяви про забезпечення позову у справі № 400/5470/26 відмовити.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Ухвала є обов`язковою для виконання і набирає законної сили з 15.06.26. (конкретна дата з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України).

6. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

7. Примірники ухвали про забезпечення позову негайно направити учасникам справи.

8. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ярощук Василь Григорович