Ухвала суду № 137383034, 15.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження в справі

15 червня 2026 року м. Київ №320/372/26

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні заяву представника позивача про відмову від позову в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертікс - Молл» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС у Сумській області звернулось до суду з позовом, в якому просило надати Головному управлінню ДПС у Сумській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 1002231,84 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертікс - Молл» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Представником Головного управління ДПС у Сумській області подано заяву про відмову від позову. В заяві зазначено, що відповідачем погашено податковий борг в розмірі 1002231,84 грн.

Також в заяві просив повернути 50% сплаченого судового збору.

За змістом частин першої, шостої статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до статті 189 КАС України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша); суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п`ята); суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина шоста).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Зі змісту заяви про відмову від позову вбачається, що заява підписана уповноваженим представником позивача.

На думку суду, відмова від позову не порушує вимог закону, не порушує права та інтереси сторін чи інших осіб, заява подана уповноваженою особою у спосіб, передбачений статтею 47 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Щодо повернення 50% судового збору, суд зазначає таке.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Так, частиною 1 статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України є загальними правилами компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому у статтях 140-142 КАС України законодавцем визначено спеціальні (окремі) обставини за яких здійснюється розподіл чи повернення судового збору.

Зокрема статтею 140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2022 року в справі №826/16473/15 вказав, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (постанова Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №826/20304/16).

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 238, статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову представника Головного управління ДПС у Сумській області позову.

Закрити провадження в адміністративній справі №320/372/26 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертікс - Молл» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білоус А.Ю.