Рішення № 137382142, 15.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7160/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника Поковби Василя Васильовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу не зарахований період роботи в у радгоспі «Іскра», в період з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року та період проходження військової строкової служби і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 всі необхідні документи.

Однак, за результатами розгляду поданої заяви, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві прийнято рішення від 21.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії. Повідомлено про те, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення та період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці військового квитка дата народження не відповідає паспортним даним.

Вказане рішення вважає протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області подало до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечило та просило у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначено, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України у м. Києві не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення та період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці військового квитка дата народження не відповідає паспортним даним. Відповідно до наданих документів позивачем, його загальний трудовий стаж складає 5 років, 4 місяці та 26 днів, що не є достатнім для призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві також подало до суду відзив, в якому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.04.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві, за результатом розгляду якої винесено рішення №072350012908 від 21.04.2025 року.

Із вказаного рішення вбачається, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення, не завірене належним чином, запис завірено відтиском печатки УРСР; не зараховано період проходження військової строкової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці військового квитка дата народження не відповідає паспортним даним.

Вказаним рішенням позивачу зараховано страховий стаж 5 років 4 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Вважаючи дії відповідачів щодо не зарахування періоду роботи з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також періоду строкової військової служби до загального страхового стажу протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом Закон №1058).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У розумінні абз. 36 ст.1 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З огляду на ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі за текстом Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж може встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі за текстом Інструкція № 162), яка застосовувалася до 17.08.1993 р., тобто на момент заповнення трудової книжки позивача: 04.05.1977 року, визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Інструкції № 162 з кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма №Т-2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторений точний запис із трудової книжки (вкладиша).

З огляду на підпункти 2.5, 2.6 пункту 2 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Також відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі за текстом Інструкція № 58), на яку посилається відповідач поданому до суду, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з підпунктами 2.6-2.10 пункту 2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоячою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності обласним архівом, державним архівом м. Києва, державним архівом м. Севастополя і державним архівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

У розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Отже, надаючи оцінку періодам трудової діяльності позивача, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 , суд вказує на те, що такі є послідовними, містять інформацію про посаду, яку займав позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатку відповідного підприємства.

Суд вказує на те, що виправлення у даті наказу про звільнення, як і помилка в даті народження позивача, яка наявна у його військовому квитку НОМЕР_2 має характер технічної описки, яка не спростовує факту трудової діяльності позивача та факту проходження ним військової служби у відповідний період та не може сама по собі бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні цього часу до трудового стажу. Відповідно, Пенсійний фонд при вирішенні питання щодо зарахування спірного періоду роботи та періоду проходження військової служби зобов`язаний був дати належну оцінку записам трудової книжки з урахуванням їх підтвердження підписом та військового квитка, а не відмовляти у врахуванні стажу виключно з формальних підстав.

Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві не вказує на відсутність будь-яких конкретних документів чи їх необхідність для зарахування спірного періоду, який містить трудова книжка позивача до його стажу, не посилається на недоведеність сплати страхових внесків, не просив позивача надати виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків у період роботи позивача на підприємствах, як і не просив надати довідку від уповноваженого органу про проходження позивачем військової служби. Натомість вказав на те, що виправлення у трудовій книжці не завірено належним чином, оскільки завірено печаткою УРСР, а військовий квиток містить невірну дату народження.

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23 колегія звернула увагу саме на додаткові документи, які мали б бути враховані судами та надані на вимогу пенсійного органу особою для підтвердження наявності підстав для врахування певних періодів до її страхового стажу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві безпідставно не було враховано до страхового (трудового) стажу позивача період його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та військову службу відповідно до військового квитка НОМЕР_2 . Відтак, зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мав право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

У зв`язку із не врахуванням відповідачем 2 оскаржуваного періоду роботи та періоду проходження строкової служби до загального трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком, останнім порушено йо право на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Як вбачається із позовних вимог, позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії за віком, однак з метою належного способу захисту прав позивача, слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.04.2025 №0722350012908 про відмову в призначенні пенсії, а тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов`язати саме Головне управління Пенсійного органу в м. Києві (орган, який прийняв оскаржуване рішення відповідача) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період проходження строкової військової служби згідно записів військового квитка НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про призначення пенсії за віком, то така задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).

Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладені на нього обов`язки щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме відповідач 2 приймав рішення щодо відмови у призначенні пенсії.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 21.04.2025 року №072350012908.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до загального трудового стажу період роботи з 05.01.1983 року по 21.09.2000 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період проходження строкової військової служби згідно записів військового квитка НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 14.04.2025 року, з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.А. Гебеш