Рішення № 137381251, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/7094/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.12.2015 в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до статті 60 Закону № 1788;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2015 в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до статті 60 Закону № 1788, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 24.11.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/34464 від 25.02.2026 року представнику позивача повідомлено, що зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» з 01.01.2004 по 31.12.2015 року немає законних підстав.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу її роботи періоду з 01.01.2004 по 31.12.2015 року в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/7094/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.03.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

31.03.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 20.10.2025 року №2012/25 "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності записів трудової книжки або відповідних записів у ній" ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія», Дніпропетровському обласному комунальному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія», комунальному закладі «Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Криворізькому протитуберкульозному диспансері» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровському обласному медичному центрі соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради»:

09.12.1997 - прийнята на посаду санітарки прибиральниці у легенево-туберкульозне відділення №1 (наказ №106-0 від 08.12.1997);

за період з 09 грудня 1997 року (наказ №106-ос від 24.07.1995) по 21 січня 1998 року працювала на посаді санітарки прибиральниці легенево-туберкульозного відділення №1;

22.01.1998 переведена на посаду санітарка палатна легенево-туберкульозного відділення №1 (наказ №08-0 від 07.01.1998);

за період з 22 січня 1998 року (наказ №08-0 від 07.01.1998) по 09 квітня 1998 року працювала на посаді санітарки палатна легенево-туберкульозного відділення №1;

10.04.1998 - перейменовано посаду санітарка палатна на молодша медична сестра палатна (наказ №70 від 10.04.1998);

за період з 10 квітня 1998 року (наказ N?08-0 від 07.01.1998) по 23 червня 2016 року працювала на посаді молодша медична сестра палатна легенево-туберкульозного відділення №1;

Відповідно класифікатору професій ДК 003:2010 назву посади змінено на посаду молодша медична сестра з догляду за хворими (палатна).

за період з 24 червня 2016 року (наказ №08-0 від 07.01.1998) по 31 травня 2018 року працювала на посаді молодша медична сестра палатна легенево-туберкульозного відділення №1.

Відповідно до статті 60 Закону України №1110-IV від 10.07.2023 «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 24.11.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

19.02.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2015 року в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/34464 від 25.02.2026 року представнику позивача повідомлено, що зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи у комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» з 01.01.2004 по 31.12.2015 року немає законних підстав.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота. зокрема, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за вігом на пільгових умовах та за вислугу років.

Додатково повідомлено, що до страхового стажу заявниці зараховано період роботи з 09.12.1997 по 31.12.2003 року в подвійному розмірі.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.12.2015 року в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 20.10.2025 року №2012/25 "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності записів трудової книжки або відповідних записів у ній" ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія», Дніпропетровському обласному комунальному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія», комунальному закладі «Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Криворізькому протитуберкульозному диспансері» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровському обласному медичному центрі соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради»:

09.12.1997 - прийнята на посаду санітарки прибиральниці у легенево-туберкульозне відділення №1 (наказ №106-0 від 08.12.1997);

за період з 09 грудня 1997 року (наказ №106-ос від 24.07.1995) по 21 січня 1998 року працювала на посаді санітарки прибиральниці легенево-туберкульозного відділення №1;

22.01.1998 переведена на посаду санітарка палатна легенево-туберкульозного відділення №1 (наказ №08-0 від 07.01.1998);

за період з 22 січня 1998 року (наказ №08-0 від 07.01.1998) по 09 квітня 1998 року працювала на посаді санітарки палатна легенево-туберкульозного відділення №1;

10.04.1998 - перейменовано посаду санітарка палатна на молодша медична сестра палатна (наказ №70 від 10.04.1998);

за період з 10 квітня 1998 року (наказ N?08-0 від 07.01.1998) по 23 червня 2016 року працювала на посаді молодша медична сестра палатна легенево-туберкульозного відділення №1;

Відповідно класифікатору професій ДК 003:2010 назву посади змінено на посаду молодша медична сестра з догляду за хворими (палатна).

за період з 24 червня 2016 року (наказ №08-0 від 07.01.1998) по 31 травня 2018 року працювала на посаді молодша медична сестра палатна легенево-туберкульозного відділення №1.

Відповідно до статті 60 Закону України №1110-IV від 10.07.2023 «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як вже встановлено, після набрання чинності Законом України №1058, позивач з 01.01.2004 по 31.12.2015 працювала у комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», тобто в закладі охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у вищевказаних закладах підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, в яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, зарахуванню в подвійному розмірі до стажу роботи на вказаній посаді підлягає стаж позивача з 01.01.2004 по 31.12.2015 року та відповідачеві необхідно здійснити з 19.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії, тобто з дати звернення позивача до відповідача.

Зазначене підтверджується тим, що відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», норми статті 60, якою врегульовані пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, знаходяться у розділі «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій».

Суд вважає помилковим твердження представника відповідача щодо того, що у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію.

А отже, з урахуванням наведеного, відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі спірного періоду роботи.

З метою поновлення порушених прав позивача та належного способу захисту, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 01.01.2004 по 31.12.2015 року та здійснити перерахунок пенсії з 19.02.2026 року.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 23.03.2026 року.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.12.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період її роботи в комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» з 01.01.2004 по 31.12.2015 року та здійснити перерахунок її пенсії з 19.02.2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник