Ухвала суду № 137378673, 15.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6466/25

Провадження № 2/522/5220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитро Геннадійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 5 478 доларів США 60 центів, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 05 травня 2025 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Заочним рішенням від 24 червня 2025 року у справі №522/6466/25 позовну заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», три відсотки річних за невиконання виконавчого напису нотаріуса у розмірі 5 475,60 Доларів США та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 496,10 гривень

29 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Ошаріна Даніїла Сергійовича про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року у справі №522/6466/25, у якій заявник просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року у справі №522/6466/25та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року заяву прийнято до розгляду. Засідання по справі призначено на 02 лютого 2026 року.

У судове засідання, призначене на 02 лютого 2026 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ошаріна Даніїла Сергійовича про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року у справі №522/6466/25 задоволено частково, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року у справі №522/6466/25 за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України скасовано. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитром Геннадійовичем 15.01.2008 року за реєстровим номер 14 таким, що не підлягає виконанню.

25 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - Гладиш Ярослави Миколаївни про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 14,1025 га, кадастровий номер 5123981700:01:003:0189, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с-рада Єреміївська та заборонити будь-які дії щодо її відчуження.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 16 березня 2026 року. Клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кота Дмитра Геннадійовича. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кота Дмитра Геннадійовича належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи щодо виконавчого напису від 15.01.2008 року, реєстровий номер 14.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року заяву представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - Гладиш Ярослави Миколаївни про забезпечення позову залишено без задоволення.

09 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - Гладиш Ярослави Миколаївни про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 14,1025 га, кадастровий номер 5123981700:01:003:0189, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с-рада Єреміївська та заборонити будь-які дії щодо її відчуження.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року вказану заяву залишено без задоволення.

13 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кота Дмитра Геннадійовича на виконання ухвали суду від 25.02.2026.

16 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника АТ «УКРСИББАНК» - Гладиш Ярослави Миколаївни надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Підготовче засідання, призначене на 16 березня 2026 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої на лікарняному. Наступне підготовче засідання по справі призначено на 07 квітня 2026 року.

18 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому позивач за зустрічним позовом підтримав позов у повному обсязі, просив її задовольнити.

У підготовче засідання, призначене на 07 квітня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року витребувано у Одеського державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи щодо виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитром Геннадійовичем 15.01.2008 року, реєстровий номер 14, який згідно акту приймання-передавання документів приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кота Дмитра Геннадійовича до Одеського державного нотаріального архіву від 21.03.2016 року передано до Одеського державного нотаріального архіву. Відкладено підготовчий розгляд справи на 30 квітня 2026 року.

23 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Одеського державного нотаріального архіву надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 07.04.2026.

30 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Ошаріна Даніїла Сергійовича про розгляд справи без участі, у якій заявник також не заперечував проти закриття підготовчого провадження у справі.

У підготовче засідання, призначене на 30 квітня 2026 року учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 03 червня 2026 року.

08 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 ОСОБА_2 про розгляд справи без участі.

03 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника АТ «УКРСИББАНК» - Тодирець Андрія Олександровича про розгляд справи без участі.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 15 червня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

30 травня 2006 року між АК ІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11007671000, за яким банк зобов`язався надати клієнту грошову суму в кредит у розмірі 33 000,00 доларів США, що станом да день укладання договору дорівнювало 166 650,00 гривень на строк до 30.05.2016 року.

Факт виконання зобов`язання підтверджується копією меморіального ордеру від 30.05.2006 року №0600026400.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 30.05.2006 між АК ІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .

15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем було вчинено виконавчий напис №14 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . У виконавчому написі вказано, що зазначена квартир на підставі іпотечного договору від 30.05.2006 року передана в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30.05.2006 року №11007671000.

У виконавчому написі нотаріуса вказано за рахунок отриманих коштів, отриманих від реалізації вищезазначеної квартири пропонується задовольнити вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» у розмірі 192 691,40 гривень, а саме:

- заборгованість за простроченим кредитом 32 272,24 Доларів США, що на 01.12.2007 року становило 162 974,81 гривень;

- заборгованість по простроченим відсотка у розмірі 4 966,36 Доларів США, що станом на 01.12.2007 року становило 25 080,12 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 233,78 Долари США, що станом на 01.12.2007 року становило 1 180,59 гривень;

- витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 2 200,00 гривень.

На підставі виконавчого напису №14, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем, 22 квітня 2011 року було відкрито виконавче провадження №65260729.

На момент ухвалення рішення зазначене виконавче провадження відкрито, що підтверджується витягом з АСДС.

Зустрічний позов мотивовано тим, що виконавчий напис було пред`явлено до виконання після закінчення строку пред`явлення цього документа до виконання, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Проте, відповідно до ст.21 закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, виконавчий напису №14, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем можна було пред`явити до виконання у строк до 15 січня 2009 року.

Позивач у зустрічній позовній заяві вказує, що оскільки виконавче провадження було відкрито в 2011 році, то строк пред`явлення до виконання минув.

Проте, з такими доводами не можна погодитися, оскільки, згідно копії виконавчого напису, що була подана позивачем за зустрічним позовом, виконавчий напис було вперше повернуто після примусового виконання 09 червня 2010 року.

Згідно ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У зв`язку з чим, після повернення виконавчого напису зумовило переривання його строку, а тому, строк пред`явлення виконавчого напису до виконання, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №65260729 пропущено не було.

В той же час, згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції на момент вчинення виконавчого напису, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною першою, четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). На момент вчинення виконавчого напису таким нормативно-правовим актом був наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 року №20/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (пункт 17 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно ст.88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Вказана позиція висловлена у постанові КЦС ВС від 01 квітня 2026 року у справі № 381/4906/24, у якій досліджувалося питання про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню.

Згідно наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 року №20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документів, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19.

Згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитра Геннадійовича, що надійшла до суду 13.03.2026 на виконання ухвали суду від 25.02.2026, справа про вчинення виконавчого напису була передана до Одеського державного нотаріального архіву.

Згідно відповіді з Одеського державного нотаріального архіву, що надійшла до суду 23.04.2026 на виконання ухвали суду від 07.04.2026, надати належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчиненого виконавчого напису не вбачається за можливе, оскільки вищевказана справа на архівне зберігання до Одеського державного нотаріального архіву не передавалася.

У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, що для вчинення виконавчого напису АТ «УКРСИББАНК» було надано приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитру Геннадійовичу вичерпний перелік документів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вказані докази також не були подані АТ «УКРСИББАНК» під час розгляду справи судом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Системний аналіз положень статей 24, 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 87 Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку документів дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.

Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження №14-83 цс 18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 205/6697/15-ц (провадження № 61-25028 св 18), від 28 червня 2023 року у справі № 201/2667/20 (провадження № 61-12186 св 21).

Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця, з метою надання йому можливість усунути відповідні порушення основного зобов`язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Отже, таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706 цс 19).

Проте, під час розгляду справи судом, АТ «УКРСИББАНК» не надало суду докази на підтвердження того, що Товариство на виконання вимог ст.24 Закону зареєструвало в державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Також, АТ «УКРСИББАНК» не надало доказів на підтвердження того, що товариством було належним чином виконано вимоги статті 27 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» шляхом направлення боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням.

У постанові КЦС ВС від 01 квітня 2026 року у справі №381/4906/24 суд зазначив, що під час вирішення спору судом першої інстанції неодноразово витребовувалися у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В. належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 3263 від 28 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 , проте такі докази нотаріусом не були надані.Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів фактичного повідомлення банком ОСОБА_1 , як заставодавця, про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання для надання йому можливості усунути відповідне порушення, а також доказів реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Такі порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійною правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи викладене, ВС вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність у нотаріуса підстав для вчинення виконавчого напису.

В даному конкретному випадку, приватним нотаріусом, що вчиняв виконавчий напис та Одеським державним нотаріальним архівом не було надано копій нотаріальної справи, які б давали змогу встановити відповідність переліку поданих документів вимогам закону. При цьому, АТ «УКРСИББАНК» не надало доказів, які б підтверджували те, що нотаріусу було подано вичерпний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису. Також, стягувачом не було надано доказів на підтвердження того, що стягувачом виконано вимоги ст.24 та 27 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в частині реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та направлення повідомлення про порушення забезпечувального обтяження.

Тому, оскільки позивач не надав суду докази того, що ним як стягувачем було дотримано вимоги чинного законодавства, чинного на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису та що такий виконавчий напис було вчинено на законних підставах, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, 30 травня 2006 року між АК ІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11007671000, за яким банк зобов`язався надати клієнту грошову суму в кредит у розмірі 33 000,00 доларів США, що станом да день укладання договору дорівнювало 166 650,00 гривень на строк до 30.05.2016 року.

Факт виконання зобов`язання підтверджується копією меморіального ордеру від 30.05.2006 року №0600026400.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 30.05.2006 між АК ІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .

15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем було вчинено виконавчий напис №14 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . У виконавчому написі вказано, що зазначена квартир на підставі іпотечного договору від 30.05.2006 року передана в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30.05.2006 року №11007671000.

У виконавчому написі нотаріуса вказано за рахунок отриманих коштів, отриманих від реалізації вищезазначеної квартири пропонується задовольнити вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» у розмірі 192 691,40 гривень, а саме:

- заборгованість за простроченим кредитом 32 272,24 Доларів США, що на 01.12.2007 року становило 162 974,81 гривень;

- заборгованість по простроченим відсотка у розмірі 4 966,36 Доларів США, що станом на 01.12.2007 року становило 25 080,12 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 233,78 Долари США, що станом на 01.12.2007 року становило 1 180,59 гривень;

- витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 2 200,00 гривень.

На підставі виконавчого напису №14, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Дмитром Геннадійовичем, 22 квітня 2011 року було відкрито виконавче провадження №65260729.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Зазначений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Таким чином, з винесенням нотаріусом виконавчого напису про стягнення боргу у розмірі 59 843,00 грн у 2011 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором позики не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 15 вересня 2016 року (дата погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція викладена у постанові КЦС ВС від 19.11.2019 у справі № 357/8776/16-ц.

Тому, цивільно-правова відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України може також виникати на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Проте, суд розглядаючи справу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню, що в цілому виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України з огляду на відсутність в останнього будь-яких не виконаних зобов`язань за виконавчим написом з огляду на визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Тому, з урахуванням зазначеного, первісна позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку ст.625 ЦПК України залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитро Геннадійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, що вчинений 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Дмитром Геннадійовичем, реєстровий номер: 14 таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

15.06.26