Ухвала суду № 137376580, 12.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/612/26

Провадження №: 1-кп/755/629/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040001151 від 02.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово не з`являвся. Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2026 року та 22.04.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано привід, проте до суду останній так і не з`явився, ухвали суду не виконані. У підготовчомусудовому засіданні, призначеному 13.05.2026 року прокурором було заявлено клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_3 для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що у призначені судом дати судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Під час виконання примусового приводу працівниками поліції перевірено місце проживання, яке вказав обвинувачений та за яким було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Разом з тим, за вказаною адресою ОСОБА_3 відсутній. Вказане свідчить про прямий умисел обвинуваченого на переховування від суду. Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити місце перебування обвинуваченого ОСОБА_3 не надалось можливим. Враховуючи, що всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе у даному кримінальному провадженні, у тому числі щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого виконані, а місце знаходження обвинуваченого залишається невідомим, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі переховується від органів досудового розслідування та суду (не з`являється до суду на судові повістки); - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину та уникає явки до суду.

Таким чином, враховуючи ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та його ігнорування викликів до суду, сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Дніпровського районного суду від 13.05.2026 року було оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу до Дніпровського районного суду м. Києва для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

12.06.2026 року дану ухвалу виконано. Ухвалою Дніпровського районного суду від 12.06.2026 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 відновлено.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання. Зазначив, що обвинувачений визнає свою вину у вчинені кримінального правопорушення, має міцні соціальні зв`язки (цивільна дружина і її двоє дітей, з якими проживає), у зв`язку з чим просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину.Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування № 12025105040001151 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ґрунтується на: протоколах допиту свідків; протоколі особистого обшуку та інших матеріалах. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке.Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним ймовірно вчинено не тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений раніше судимий, і тому має схильність до вчинення нових злочинів. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, майновий стан обвинуваченого.Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином, переховувався від суду, раніше судимий. У зв`язку з наведеним, доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту є не обґрунтованими. Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які зазначив прокурор у клопотанні. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити. Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 10 серпня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13). Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої особа підлягає звільненню з-під варти. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи. Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали буде проголошено 15 червня 2026 року о 11 годині 45 хвилин.

Суддя ОСОБА_1