Рішення № 137376278, 15.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11561/26

Провадження №: 2/752/10909/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №0642-5631, згідно умов якого відповідач отримала кредит в сумі 20 000,00 грн строком на 70 днів, з процентною ставкою 1,0 відсотків в день та застосовується в межах строку кредиту. Відповідач у свою чергу зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Однак, в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач належно не виконала взятого на себе зобов`язання, своєчасно кредит не погасила та проценти не сплатила.

28 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 02/10/2021, у відповідності до вимог якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і за договором №0642-5631 від 06 березня 2021 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів користування кредитом за договором №0642-5631 від 06 березня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35 049,21 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 14 000,00 грн, інфляційні збитки - 873,32 грн, 3% річних у розмірі 178,89 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 35 049,21 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 14 000,00 грн, інфляційні збитки - 873,32 грн, 3% річних у розмірі 178,89 грн, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою від 11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.

Також, частково задоволено клопотання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про витребування доказів, витребувано з АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352):

- інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 ;

- докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 06 березня 2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період з 06 березня 2021 року по 16 березня 2021 року;

- інформацію чи знаходиться номеру телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В задоволенні іншої частини клопотання про витребування доказів відмовлено.

26 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 11 травня 2026 року до суду надійшов лист, у якому АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано банківську карту № НОМЕР_4 . Також, повідомило, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). До листа Банк надав рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_4 .

Будь-яких інших клопотань та заяв представник позивача не заявляв.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , суду не вдалося встановити, а відомо лише останню адресу її реєстрації ( АДРЕСА_1 ), то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення для відповідача про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/11561/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 05 червня 2026 року о 10 год. 45 хв; на 15 червня 2026 року о 09 год. 15 хв.

Однак, відповідач у судове засідання не з`явився. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 06 березня2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено дКредитний договір №0642-5631 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А382.

Згідно з пунктом 1.1. кредитоного договору, цей кредитний договір та правила надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи цей кредитний договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується тап огоджується неухильно дотримуватись усіх положень цього кредитного договору та правил, які є невід`ємними частинами договору та разом складають договір, текст яких наразі розміщено на веб-сайті кредитодавця за посиланням https://navse.com.uа та, відповідно, укладає договір.

У відповідності до пункту 1.2. договору кредитодавець надає позичальникові на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) в кредит у сумі 20 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.3. договору, тип кредиту - кредит. Кредит надається позичальнику виключно через сайт кредитодавця (https://navse.com.ua). Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби.

Строк кредиту складає 70 календарних днів (10 тижнів). Кредит має бути повернений згідно Графіку платежів до 14 травня 2021 року. Повернення кредиту відбувається шляхом внесення 5 однакових за розміром платежів (один платіж раз на 2 тижні). Кожен із відповідних двотижневих платежів передбачає сплату однієї п`ятої від суми кредиту та суми нарахованих за користування кредитом процентів (пункт 1.4. договору).

Згідно з пунктом 1.5. договору, цей кредитний договір є укладеним з моменту одержання кредитодавцем відповіді (акцепту) заявника/позичальника про прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що більш детально зазначено у правилах. Даний договір, в частині виконання прав та обов`язків за ним, діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Протягом строку кредиту, встановленого пунктом 1.4. договору, розмір процентів за користування кредитом складає 1% від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Орієнтовна річна відсоткова ставка складає 365 % (пункт 1.6. договору).

Пунктом 1.7. договору визначено, що в разі, якщо позичальник не сплатив та/чи невчасно сплатив двотижневий платіж встановленогорозміру, який передбачено графіком платежів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити за кожен факт такої несплати/невчасної сплати двотижневого платежу штраф уpозмірі 50% відповідного двотижневого платежу (від суми кредиту (тіла), без урахування процентів), що складає 10% від суми кредиту (тіла).

Згідно додатку №1 до Кредитного договору №0642-5631 від 06 березня 2021 року, сторони узгодили графік розрахунків (платежів).

Позивачем через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року, було видано відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті - НОМЕР_5, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 22 грудня 2023 року, відповідно до якого 06 березня 2021 року відбулося перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему LigPay на підставі договору №0642-5631 на картку НОМЕР_4.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №0642-5631 від 06 березня 2021 року, станом на 09 листопада 2021 року, складає 34 000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом 20 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 14 000,00 грн.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 02/10/2021 про відступлення права вимоги за Кредитними договорами.

Відповідно до пункту 3.13. Договору факторингу, право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» було підписано Реєстр боржників № 1, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив (передав) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» своє право вимоги заборгованості за Кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за Кредитним договором № 0642-5631 від 06 березня 2021 року.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0642-5631 від 06 березня 2021 року.

Вирішуючи спір по суті суд входить з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що сторони узгодили розміри кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення договору надання грошових коштів у позику в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаного договору надання грошових коштів у позику в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

26 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 11 травня 2026 року до суду надійшов лист, у якому АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано банківську карту № НОМЕР_4 . Також, повідомило, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). До листа Банк надав рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_4 .

З руху коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_4 , клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вбачається, що 06 березня 2021 року на її рахунок надійшли 20 000 грн.

Отже, на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 06 березня 2021 року №0642-5631 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 06 березня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 06 березня 2021 року №0642-5631 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 24 квітня 2026 року становить 35 049,21 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 14 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиія, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 20 000,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 14 000,00 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

З умов кредитного договору встановлено, що сума кредиту складає 20 000,00 грн, строк кредитування - 70 днів, процентна ставка - 1% за день користування.

Отже, розрахунок відсотків за користування кредитом здійснено позивачем відповідно до погоджених сторонами умов кредитування.

З огляду на викладене, сума заборгованості по відсоткам є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Водночас відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів неправильного нарахування виниклої суми заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в загальному розмірі 14 000,00 грн, які передбачені умовами кредитного договору.

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма їхніми умовами).

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафних санкцій, які складаються з 3% річних у розмірі 175,89 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 873,32 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на суму заборгованості за тілом кредиту - 20 000 грн за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року було 3% річних у розмірі 175,89 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 873,32 грн. Вказаний розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням положень статті 625 ЦК України та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення такої заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 14 000,00 грн, інфляційні втрати - 873,32 грн, 3% річних у розмірі 178,89 грн..

Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року.

В Акті №31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року зазначено, що за надання усної консультації з вивченням документів адвокат витратив 2 години, вартість склала 4 000,00 грн; на складання позовної заяви, адвокат витратив 3 години, сума склала 9 000,00 грн., загалом 13 000,00 грн.

Так, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач не заперечила щодо витрат на правничу допомогу та не подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 15-16,207,512,516,526,530,610-611,632,638,903,1048,1049,1054,1077/1078 ЦК України, статями 2,5,10,12,19,76,77-81,89,131,141,187,211,263-265,273-274,280-289,354 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 0642-5631 від 06 березня 2021 року у загальному розмірі 35 049 (тридцять п`ять тисяч сорок дев`ять) грн 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук