Рішення № 137375258, 12.06.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/750/26

2/468/817/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.06.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/750/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 617694971 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 10 500 грн. строком на 30 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,17% в день.

Крім того 29.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано відповідачу грошові кошти в сумі 1500 грн. на 30 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,17% в день.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №617694971 від 28.12.2020 року становить 42 755,30 грн, з яких 12 000 грн тіло кредиту, 30 755,30 грн проценти.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 42 755,30 грн, з яких 12 000 грн тіло кредиту, 30 755,30 грн проценти.

Позов надійшов до суду через систему «Електронний суд» 31.03.2026 року.

13.04.2026 року за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявніу справі матеріали (копії довідок про перерахування коштів, копію договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатками, копію додаткової угоди №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019 року, копію додаткової угоди №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2020 року, копію додаткової угоди №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2021 року, копію додаткової угоди №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2022 року, копію додаткової угоди №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 31.12.2023 року, копію реєстру прав вимоги №123 від 02.03.2021 року, копію акту звірки від 31.12.2020 року, копію протоколу від 02.03.2021 року, копію договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року з додатками, копію додаткової угоди №2 до договору факторингу №05/820-01 від 03.08.2021 року, копію додаткової угоди №3 до договору факторингу №05/820-01 від 30.12.2022 року, копію реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року, копію договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року з додатками, копію реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року, копію розрахунків заборгованості, копію виписки з особового рахунку за кредитним договором №617694971 від 28.12.2020 року, копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року, копію додаткової угоди №25770914338 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, копію паспорту споживчого кредиту до договору № 617694971 від 28.12.2020 року, копію договору №617694971 від 28.12.2020 року, копію письмових пояснень, копії довідок, копію правил надання грошових коштів у позику), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 28.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 617694971 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 10 500 грн. строком на 30 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,17% в день.

Крім того 29.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано відповідачу грошові кошти в сумі 1500 грн. на 30 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,17% в день.

27.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюдс» був укладений договір факторингу, за яким новий кредитор 02.03.2021 року отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу, за яким новий кредитор 31.08.2023 року отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

11.07.2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» був укладений договір факторингу, за яким новий кредитор 14.07.2025 року отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже в даному випадку укладений 28.12.2020 року кредитний договір є правомірним за презумпцією, спростувати яку відповідно до принципу змагальності має саме відповідач, і очевидним є те, що така презумпція не може бути спростована лише заявленням заперечень проти позову без оспорювання шляхом пред`явлення позову про визнання договору в цілому або його окремих положень недійсними.

Разом з тим суду не надані відомості, що укладений між сторонами договір в цілому або його окремі положення були визнані недійсними.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №617694971 від 28.12.2020 року становить 42 755,30 грн, з яких 12 000 грн тіло кредиту, 30 755,30 грн проценти.

Строк повернення кредиту становив 30 днів, останній транш кредиту позичальник отримав 29.12.2020 року, строк кредитування спливав 30.01.2021 року та станом на 30.01.2021 року заборгованість за договором становила 12 670,65 грн, з яких 12 000 грн тіло кредиту, 670,65 грн проценти.

Пунктом 1.7.1 договору визначено, що повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду строком до 90 днів.

При цьому пункт 1.7.2 договору визначав можливість нарахування процентів в розмірі 2,3% в день за кожен день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду, що становить 276 грн в день.

Всупереч пункту 1.7.2 з розрахунку заборгованості слідує, що кредитодавець за період з 01.02.2021 року по 26.04.2021 року включно нараховував проценти в розмірі 2,31% в день, а саме 277,20 грн, тому заборгованість за відсотками за вказаний період має становити 23 460 грн ((12 000 х 2,3%) х 85 днів). Разом з тим в цей період позичальник двічі (08.02.2021 року та 16.02.2021 року) сплатив по 5 грн, отже заборгованість за процентами за вказаний період становить 23 450 грн.

Загалом заборгованість за процентами становить 24 120,65 грн (670,65 + 23 450).

Загалом за договором №617694971 від 28.12.2020 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 36 120,65 грн, з яких: 12 000 грн. тіло кредиту; 24 120,65 грн. проценти, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 84 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2236,42 грн. (2662,40 грн. х 84 %).

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копією протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року, копією додаткової угоди №25770914338 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копією акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом. Загальна ціна позову в даній справі становить 42 755,30 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 7000 грн.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 4000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.

Також згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 84%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3360 грн. (4000 грн. х 84%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №617694971 від 28.12.2020 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 36 120 (тридцять шість тисяч сто двадцять) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 42 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (вул.. Юрія Поправки, 6 кабінет 13 м. Київ, ідентифікаційний код 42986956);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 12.06.2026 року.

суддя