Рішення № 137373417, 09.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа № 914/732/26

За позовом: Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КІДС Україна», м.Львів,

про: стягнення заборгованості у сумі 46 020,01 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Представник позивача: Попко О.В.

Представник відповідача: Давид А.М.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КІДС Україна» про стягнення 463 972,68 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.04.2026.

Через систему Електронний суд 22.04.2026 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1834/26) у якій вказує, що відповідач погасив основну заборгованість, у зв`язку з чим, позивач відмовляється від вимоги про стягнення основного боргу в сумі 417 952,67 грн шляхом зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.06.2026.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 09.06.2026 представник позивача з`явився, зменшенні позовні вимоги підтримав повністю. Просить суд про стягнення з відповідача на користь позивача 35244,46 грн пені, 5208,11 грн штрафу, 2912,06 грн інфляційних втрат та 2655,38 грн 3% річних за порушення відповідачем строків сплати орендних платежів за договором оренди №37 від 20.12.2023.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

- 6959,59 грн сплачений судовий збір;

- 40 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 09.06.2026 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю із підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№9503/26 від 03.04.2026). В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне.

- платіжною інструкцією від 12.03.2026 року № 532 Відповідач сплатив Позивачу 350000,00 грн заборгованості зі сплати орендних платежів по Договору № 37, що зазначено у призначенні платежу. Платіжною інструкцією від 22.04.2026 року № 536 Відповідач сплатив Позивачу 67952,67 грн заборгованості зі сплати орендних платежів по Договору № 37, що зазначено у призначенні платежу.

- у Договорі однозначно зазначено, що підставою для здійснення оплати є рахунок Орендодавця. Протягом всього часу дії Договорів, Позивач не виставив Відповідачу ні одного рахунку, доказів протилежного суду не надав. Крім того, Позивач у довільному порядку та у строки за власним розсудом складав акти виконаних робіт. Так, відповідні акти складаються після надання послуг, адже акти є підтвердженням того, що послуги були дійсно надані, проте Позивач не дотримується цього порядку, зазначене стосується усіх актів, які зазвичай датовані 20-ми числами місяця, в якому послуги надавались. Більш того, Відповідач не одержував акти вчасно, їх Позивач надавав в довільному порядку. Таким чином, Відповідач не мав жодного первинного документу для здійснення оплати за Договором. Здійснення оплат без первинних документів є порушенням ст.4 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

- Позивач не виконує своїх зобов`язань щодо обслуговування та утримання орендованого майна. Зокрема, 08 грудня 2025 року в орендованих приміщеннях стався прорив труби водопостачання, про що було негайно повідомлено Позивача, складено акт. Внаслідок прориву труби було затоплено приміщення й іншого орендаря ПЗО «ПІПЛ Ліцей». Позивач не викликав аварійних служб, їх викликали орендарі. Відповідач просив Позивача направити працівників для встановлення причин затоплення, опису пошкодження майна. Позивач вимогу Відповідача так і не виконав, у зв`язку з чим Відповідач повторно звернувся до Позивача спільно з іншим постраждалим орендарем ПЗО «ПІПЛ Ліцей» 12.12.2025 року. Внаслідок затоплення 08 грудня 2025 року було зруйновано підлогу орендованих приміщень, від постійних затоплень приміщення перебувають у неналежному санітарному стані, вони постійно вологі, що може призвести до ще гірших наслідків. Враховуючи, що Позивач не виконує обов`язків щодо утримання і ремонту будівлі, така не може у повному обсязі використовуватись Відповідачем для надання послуг дітям, тому стягнення будь-яких штрафних санкцій з Відповідача є несправедливим.

- щодо стягнення штрафних санкцій вказує, що у ситуації, яка склалась між сторонами, Відповідач вважає, що мало місце прострочення кредитора, тому відсутня вина Відповідача, а отже стягнення пені та штрафних санкції буде несправедливим по відношенні до Відповідача. Позивачем не доведено понесення збитків. Відповідач вжив заходи до виконання зобов`язання, негайно та добровільно. Відповідачем не було завдано збитків будь-яким іншим учасникам господарських правовідносин. У Відповідача наявні виняткові обставини. Відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, а сплата стягнень створює загрозу для майбутньої діяльності Відповідача, який надає соціально важливі послуги. Порушення сталося з вини Позивача. Відповідач вживав заходи для досудового врегулювання спору та вважав свої пропозиції погодженими Позивачем.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити в задоволенні в повному обсязі.

Позивач заперечив проти аргументів відповідача у відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№11003/26 від 20.04.2026).

Обставини справи.

20 грудня 2023 року між Фізико-механічним інститутом ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КІДС Україна» (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №37.

Відповідно до цього Договору оренди та Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна що належить до майнового комплексу НАН України від 20.12.2023 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, що належить до майнового комплексу НАН України: нежитлові приміщення загальною площею 506, 4 кв. м. в будівлі АЛК літ. «А-3» кімнати №18, 19, 20 (1-ий поверх), №2 (2-ий поверх) №УІ, ХХІ, ХХМП, ХХХУПІ, ХХІХ, ХХХ (підвал), реєстр. номер майна №03534506.9ЮШВДЖН186, розміщене за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 5, (майно), що перебуває на балансі Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України.

Згодом, відповідно до Додаткової угоди №1 від 01 листопада 2024 року до Договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №37 від 20.12.2023 сторони зменшили площу орендованого майна до 391, 7 кв. м.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця не пізніше 30 (31) числа поточного місяця.

Відповідно до п. 9 Умов Договору, місячна орендна плата, визначена за результатом проведення аукціону 47 625 грн без ПДВ та 57 150 грн з ПДВ (протокол електронного аукціону №LLE001-UА-20231120-41456).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця не пізніше 30 (31) числа поточного місяця.

За період з початку дії договору, Позивач нарахував Відповідачу 1 392 623,87 грн. орендної плати, а Відповідач оплатив 974 671,20 грн. Станом на дату подання позову несплаченою залишилась орендна плата на суму 417 952,67 грн.

Платіжною інструкцією від 12.03.2026 року №532 Відповідач сплатив Позивачу 350 000,00 грн заборгованості. Платіжною інструкцією від 22.04.2026 року № 536 Відповідач сплатив Позивачу 67 952,67 грн заборгованості.

У зв`язку з погашенням відповідачем основної заборгованості, позивач відмовився від вимоги про стягнення основного боргу в сумі 417 952,67 грн шляхом зменшення позовних вимог.

Оскільки відповідачем вносились орендні платежі із порушенням строків визначеним договором позивач просить суд (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 35 244, 46 грн пені, 5208,11 грн штрафу, 2912,06 грн інфляційних втрат та 2655,38 грн 3% річних.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заявлених коштів.

Оцінка суду.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №37 від 20.12.2023.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим кодексом та іншим законом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір найму (оренди) є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як встановлено п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", норми якого розповсюджуються на розглядувані правовідносини, орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до приписів ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

При цьому, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Положеннями статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов`язаний вносити орендну плату згідно визначених умов договору та приписів закону.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, що у Договорі однозначно зазначено, що підставою для здійснення оплати є рахунок Орендодавця. Протягом всього часу дії Договорів, Позивач не виставив Відповідачу ні одного рахунку, таким чином Відповідач не мав жодного первинного документу для здійснення оплати за Договором у зв`язку з чим не міг здійснити оплату оренди.

Суд не погоджується із вказаними запереченнями відповідача виходячи із наступного.

Так, Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає рахунки на оплату не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу (пункт 3.4. Договору).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов`язку оплатити надану послугу.

Відповідач не заперечує, що прийняв у строкове платне користування державне майно яким користується від дати складання Акта приймання передачі безперервно по сьогоднішній день.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти надання послуг за період січень 2024 лютий 2026 року про оренду приміщення за договором №37 від 20.12.2023 які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача. Суд звертає увагу, що вказані акти наданих послуг є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" оскільки містять відомості про господарську операцію оренду приміщення за договором та містять платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у нього первинного документу для здійснення оплати за Договором.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця не пізніше 30 (31) числа поточного місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати орендних платежів за договором.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування об`єктом оренди належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши таким чином, заборгованість перед позивачем зі сплати орендних платежів яка станом на дату подання позову становила 417 952,67 грн. У зв`язку з погашенням відповідачем основної заборгованості, позивач відмовився від вимоги про стягнення основного боргу в сумі 417 952,67 грн шляхом зменшення позовних вимог.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що Позивач не виконує своїх зобов`язань щодо обслуговування та утримання орендованого майна. Суд звертає увагу, що невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо обслуговування та утримання орендованого майна не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати орендних платежів за договором №37 від 20.12.2023 та не є підставою для відмови в стягненні штрафних нарахувань оскільки це не передбачено ні нормами договору ні нормами чинного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 2912,06 грн інфляційних втрат та 2655,38 грн 3% річних. Здійснивши перерахунок, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 2912,06 грн інфляційних втрат та 2655,38 грн 3% річних за визначений позивачем період.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати.

У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі два відсотки від суми заборгованості.

На підставі п.3.9. Договору позивач нарахував відповідачу 5244,46 грн пені та 5208,11 грн штрафу. Здійснивши перерахунок, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 5244,46 грн пені та 5208,11 грн штрафу.

Відповідач заперечуючи щодо стягнення штрафних нарахувань вказує на очевидну неспівмірність штрафних нарахувань та, відповідно, наявність підстав для їх зменшення судом.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі №917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи, що розмір інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу (у загальному розмірі 46 020,01 грн) не є надмірно великим у порівняні з розміром грошового зобов`язання 417 952,67 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення суд не вбачає підстав для зменшення їх розміру.

Таким чином зменшенні позовні вимоги підлягають задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог позивач має право на повернення з Державного бюджету України 6270,59 грн сплаченого ним судового збору. Для його повернення позивачу слід звернутися до суду із відповідною заявою про повернення судового збору.

Позивачем заявлено до стягнення 49 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 49 500 грн ним надано: Договір про надання послуг з юридичного представництва № ЮО 13-03/26 від 13.03.2026, Акт про надання послуг з юридичної допомоги №1 від 24.03.2026 на суму 25 000 грн, Акт про надання послуг з юридичної допомоги №2 від 08.06.2026 на суму 24 500 грн та Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1452614 від 01.04.2026.

Як вбачається з Акту про надання послуг з юридичної допомоги №1 від 24.03.2026 та №2 від 08.06.2026 позивачу була надана наступна правова допомогу у цій справі:

- ознайомлення з матеріалами справи (6 годин) 15 000 грн;

- підготовка та подання позовної заяви (4 години) 10 000 грн.

- підготовка та подання відповіді на відзив (4 години) 10 000 грн;

- підготовка та подання заяв та клопотань процесуального характеру (3 годин) 7000 грн;

- представництво інтересів позивача в суді (3 годин) 7500 грн.

Всього: 49 500 грн.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Відповідач заперечив щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу у відзиві на позовну оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу завищеною, та створена з метою стягнення додаткових витрат з відповідача а тому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, суд беручи до уваги критерії співмірності, реальності, їх розумності та пропорційності до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 30 000 грн, що зумовлює часткове задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 30 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КІДС Україна» (адреса: 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 1 квартира 22; ідентифікаційний код: 44769441) на користь Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України (адреса: 79060, Львівська обл., місто Львів, вулиця Наукова, будинок 5; ідентифікаційний код: 03534506) 2912,06 грн інфляційних втрат, 2655,38 грн 3% річних, 5244,46 грн пені, 5208,11 грн штрафу та 689 грн судового збору.

3. Заяву Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КІДС Україна» (адреса: 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 1 квартира 22; ідентифікаційний код: 44769441) на користь Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України (адреса: 79060, Львівська обл., місто Львів, вулиця Наукова, будинок 5; ідентифікаційний код: 03534506) 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. В стягненні решти судових витрат - відмовити.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

8. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 15.06.2026.

Суддя Козак І.Б.