Рішення № 137373284, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3690/25

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши заяву третьої особи - Державного підприємства Адміністрація річкових портів б/н від 08.05.2026 року (вх. №4193 від 11.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3690/25

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Міністерства розвитку громад та територій України, м. Київ та 2) Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ржищівський порт, м. Ржищів, Обухівський район, Київська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів Державне підприємство Адміністрація річкових портів

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, припинення володіння гідротехнічною спорудою

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2026 року у справі №911/3690/25 позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України та Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ржищівський порт за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів Державне підприємство Адміністрація річкових портів про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, припинення володіння гідротехнічною спорудою задоволено повністю.

До суду через систему «Електронний суд» від третьої особи - Державного підприємства Адміністрація річкових портів надійшла заява б/н від 08.05.2026 року (вх. №4193 від 11.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3690/25, відповідно до якої, третя особа просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято до розгляду заяву третьої особи - Державного підприємства Адміністрація річкових портів б/н від 08.05.2026 року (вх. №4193 від 11.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3690/25; вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику сторін за наявними матеріалами; зобов`язано ТОВ Ржищівський порт надати відзив на подану заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву третьої особи - Державного підприємства Адміністрація річкових портів б/н від 08.05.2026 року (вх. №4193 від 11.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3690/25 про стягнення з відповідача на користь третьої особи витрат на правову допомогу у сумі 9000,00 грн., судом встановлено наступне.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідну заяву, в порядку частини 8 ст. 129 ГПК України, третя особа зробила безпосередньо у тексті письмових пояснень б/н від 29.12.2025, зазначивши, що розмір витрат на професійну правову допомогу складає 10000,00 грн.

Судом встановлено, що третьою особою заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №911/3690/25 подано до суду 11.05.2026.

Таким чином, третьою особою дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2019 між Сербуловим Олександром Володимировичем (за договором адвокат) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (за договором клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, адвокат здійснює представництво клієнта, зокрема в судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно п. 1.54 Додаткової угоди від 16.02.2026 до Договору, адвокат приймає на себе доручення Клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), представництво у справі №911/3690/25 Господарського суду Київської області, в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, а саме, складає, підписує та подає всі необхідні процесуальні документи (в тому числі заяви по суті справи), забезпечує представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні.

Відповідно умов п.п. 6.3.13. Додаткової угоди від 16.02.2026 до Договору, клієнт сплачує Адвокату гонорар за участь у судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції, 3000,00 грн. за кожне судове засідання.

В якості доказів надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 9000,00 грн. до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 06.01.2019, Додаткової угоди від 16.02.2026 до Договору, рахунку-фактури №00297 від 07.05.2026 та №00280 від 27.02.2026, акту прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) №0705/01 від 07.05.2026 та №2702/04 від 27.02.2026, платіжної інструкції №249 від 18.03.2026, ордеру Серія АІ №1969053 від 16.02.2026.

З доданих до матеріалів справи Актів прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) №0705/01 від 07.05.2026 та №2702/04 від 27.02.2026 вбачається, що адвокатом Сербуловим О.В. надано послуги, зокрема, участь у судових засіданнях 17.02.2026, 31.03.2026, 05.05.2026. Так, адвокатом надано, а третьою особою прийнято юридичні послуги загальна вартість яких складає 9000,00 грн. Зазначений акт підписано представниками обох сторін, у вказаному акті наведено перелік та обсяги послуг, що надавались адвокатом третій особі, розрахунок наданих послуг та їх загальна вартість.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання третій особі адвокатом професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Варто також зазначити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).

Відповідачем заперечень щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, незгоди із сумою понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши додані до заяви про розподіл судових витрат документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд вважає підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., надану третій особі адвокатом Сербуловим О.В.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, об`єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, а також, задоволення позову, з урахуванням критеріїв пропорційності та розумності, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 9000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів б/н від 08.05.2026 року (вх. №4193 від 11.05.2026) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №911/3690/25 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ржищівський порт» (09230, Київська область, Обухівський р-н, м. Ржищів, вул. Адмірала Петренка, 43, код ЄДРПОУ 37265821) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (21050, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Оводова Миколи, буд. 64, код ЄДРПОУ 33404067) 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць