Рішення № 137373209, 28.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2026Справа № 910/14005/25

За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Козак" (м. Київ)

про стягнення 1 587 559,34 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" та Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Козак" про стягнення 1 587 559,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, як замовники будівництва, введеного в експлуатацію, не виконали своїх обов`язків щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об`єкта будівництва у визначені законодавством строки, чим порушив вимоги пп. 3 та 4 абз. 2 п. 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). За твердженням позивача, замовники будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегли у себе кошти, які мали заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язані повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2025.

02.12.2026 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову та зазначає, що: ТОВ "Будеволюція" звільнене від сплати пайової участі, оскільки одночасно з будівництвом житлових будинків та інших об`єктів будівництва здійснило будівництво об`єктів соціальної інфраструктури "на тій же самій земельній ділянці", що підтверджено сертифікатами та актами приймання, а також прийняттям одного з об`єктів у комунальну власність міста Києва, що повністю відповідає абз. 6 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та судовій практиці; всі договори пайової участі, укладені між сторонами, були визнані недійсними судовими рішеннями, що набрали законної сили, з підстав порушення вказаного Закону, а сплачені раніше кошти - повернуті, що виключає можливість нових вимог на аналогічних підставах; ТОВ "Будеволюція" здійснило будівництво інженерних мереж поза межами ділянки, що підтверджено висновком судової експертизи, на суму, яка в рази перевищує суму заявлених вимог, що дає підстави не лише для звільнення від пайової участі, але й для майбутніх вимог щодо компенсації витрат, за умови дотримання п. 6.8 Порядку № 411/1415 (що був чинний станом на день виникнення правовідносин); позивач не довів належним чином наявність правових підстав для стягнення суми, зокрема не спростував правовий статус відповідача як такого, що не підлягає залученню до пайової участі; позов має характер повторного звернення з аналогічними вимогами, фактично знехтувавши вже вирішеними судами фактами і правовими висновками у справах №910/19020/17, №910/9641/19, №910/13272/19, №910/6151/25 та інших.

09.12.2026 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач навів доводи на спростування заперечень ТОВ "Будеволюція".

11.12.2026 відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ КВФ "КОЗАК" зазначає, що передбачений п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX порядок пайової участі не поширюється на спірний об`єкт нерухомого майна, який введено в експлуатацію відповідно до сертифікату ІУ123221101467 від 11.11.2022. Оскільки спірна будівля за адресою м. Київ, вул. Б. Гмирі 16-Б, корпус 62 не належить до жодного з об`єктів будівництва, передбачених п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, підстави для нарахування пайової участі не виникали; позов ґрунтується на невірному застосуванні норм п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX; ТОВ КВФ "КОЗАК" відсутнє в переліку замовників будівництва, у розділі "Відомості про замовника" єдиним замовником будівництва значиться ТОВ "Будеволюція". Ні до 01.01.2020, ні протягом 2020 року ТОВ КВФ "КОЗАК" не було замовником будівництва спірного об`єкту нерухомого майна, а тому не належало до кола платників пайової участі; зі змісту розділу "Пайова участь" Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту № ІУ123221101467 від 11.11.2022 вбачається, що пайова участь в межах дозволу на виконання будівельних робіт взагалі була повністю сплачена; пайова участь у відповідності до п.п. 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX при будівництві спірного будинку взагалі не підлягала сплаті, а сплачена пайова участь підлягає поверненню відповідачу-1.

Протокольними ухвалами від 11.12.2025 поновлено відповідачу-2 пропущений процесуальний строк для подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2026.

16.12.2025 позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2.

30.12.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Протокольними ухвалами від 15.01.2026 поновлено відповідачу-2 пропущений процесуальний строк для подання доказів та долучено додані до заперечень на відповідь на відзив докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2026.

06.02.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 10.02.2026 оголошувалась перерва до 24.03.2026.

20.03.2026 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

23.03.2026 від відповідача-1 надійшли заперечення на пояснення позивача.

Протокольною ухвалою від 24.03.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.04.2026.

27.04.2026 відповідачем-1 подано додаткові пояснення у справі.

Судове засідання, призначене на 28.04.2026, не відбулося у зв`язку з відрядженням судді.

Ухвалою від 04.05.2026 судове засідання призначено на 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, наведених у відзивах та письмових поясненнях.

28.05.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

28.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2014 замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДЕВОЛЮЦІЯ", видано дозвіл № ІУ 115141340409 на виконання будівельних робіт об`єкта: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва".

11.11.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат ІУ123221101467 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" (блок соціально- побутового обслуговування з вбудованими приміщеннями магазину (продовольчих та непродовольчих товарів, поз. 62 по ГП) (далі - Об`єкт будівництва).

Відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 11.11.2022 № ІУ123221101467 замовниками будівництва Об`єкту будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДЕВОЛЮЦІЯ" та Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "КОЗАК".

З огляду на інформацію про замовників будівництва, вказану в сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 11.11.2022 № ІУ123221101467, суд відхиляє як такі, що суперечать обставинам справи, доводи Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "КОЗАК" про те, що воно не являється замовником будівництва та, відповідно, не є платником пайових внесків.

Відповідно до частини другої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/ або будівельних робіт. Дії, спрямовані на виконання функцій замовника будівництва, може виконувати особа, якій доручено вчинення дій з виконання підготовчих та/або будівельних робіт на підставі та у межах, встановлених договором доручення.

Відповідно до пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі Замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин). Замовниками в розумінні цього Порядку також є особи, яким в установленому порядку делеговані функції замовника.

Суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" яка встановлювала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1).

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3).

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; 7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (ч. 4).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5).

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч. 6).

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону (ч. 7).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч.8).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч. 10).

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (ч. 11).

Однак, статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Встановлено, що протягом 2020 замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком забудовника.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Разом з тим, передбачений "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

При цьому норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

11.11.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат ІУ123221101467 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" (блок соціально- побутового обслуговування з вбудованими приміщеннями магазину (продовольчих та непродовольчих товарів, поз. 62 по ГП).

Відповідно до підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Порядку, підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

Абзацом 2 пункту 4.3. Порядку передбачено, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Відповідно до підпункту 1 пункту другого розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

У підпункті 6.4.1. пункту 6.4. Порядку наведено формулу визначення розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції для нежитлових будівель, споруд та приміщень:

За інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації в редакції від 02.08.2022 № TI01:5810-9617-7028-4677 та Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 11.11.2022 за № ІУ123221101467 загальна площа Об`єкта будівництва становить 2 163,3 м2.

Позивачем розраховано розмір пайового внеску по Об`єкту будівництва в розмірі 1 168 182,00 грн, а також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідачів суми інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати пайового внеску з 12.11.2022 (наступного дня після введення об`єкту будівництва в експлуатацію) по 11.11.2025.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь.

Судом встановлено, що відповідно до сертифікату від 11.11.2022 № ІУ123221101467 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" (Блок соціально-побутового обслуговування з вбудованими приміщеннями магазину (продовольчих та непродовольчих товарів, поз.62 по ГП), доданого до позовної заяви, Об`єкт будівництва знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0002.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0031 споруджено об`єкти соціальної сфери, а саме дитячі дошкільні установи (позн. 56, 57 за ГП).

Водночас Верховним Судом у справах № 910/19020/17 та 910/9641/19, встановлено, що навчальний дошкільний заклад на 120 місць № 56 та дошкільний навчальний заклад на 260 місць № 57 знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0031, тож такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи справі № 910/6151/25 в силу положень ч.4 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва об`єктів будівництва, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що Об`єкт будівництва знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0002, а об`єкти соціальної інфраструктури (дошкільні навчальні заклади) на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0031, тож у даному випадку пункт 4.1. Порядку та підпункт другий пункту другого розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX до спірних правовідносин не застосовується.

Суд при цьому відхиляє доводи і твердження відповідача-1 про те, що позов має характер повторного звернення з аналогічними вимогами, як такі, що суперечать обставинам справи, з наведених підстав.

У справах № 910/19020/17, № 910/9641/19, № 910/10794/19 встановлено спорудження в складі об`єкта будівництва на одній і тій самій земельній ділянці (8000000000:90:290:0031) об`єктів будівництва та об`єктів соціальної інфраструктури.

Водночас спір у даній справі Господарського суду міста Києва стосується об`єктів будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:290:0002, відповідно, обставини, встановлені в означених справах, стосуються різних предметів позовних вимог.

Безпідставними є і доводи відповідача-1 про те, що визнання недійсними всіх договорів пайової участі, укладених між сторонами, в судовому порядку, та повернення сплачених відповідно до таких правочинів коштів виключає можливість пред`явлення нових вимог про сплату пайових внесків.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги обґрунтовані власне відсутністю укладених між сторонами договорів пайової участі та наявністю законодавчо встановленого обов`язку зі сплати пайового внеску щодо об`єкта будівництва у визначені законом строки. Саме у зв`язку з відсутністю чинних договорів позивачем обґрунтовується застосування ч. 1 ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У зв`язку з неукладенням/відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Верховний Суд у постановах від 01.09.2022 у cправі № 910/9544/19 та від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16 зазначив, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Верховний Суд дійшов висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 25.05.2024 у справі № 915/149/23.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 звернув увагу також на те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

У підпункті 6.4.1. пункту 6.4. Порядку зазначено формулу, за якою визначається розмір пайової участі при новому будівництві/реконструкції для нежитлових будівель, споруд та приміщень: РПУ = ЗКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВоб`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/ реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

У разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.2 цього Порядку), ЗКВоб`єкта визначається за наступною формулою: ЗКВоб`єкта = Sоб`єкта х Nнежитл, де Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nнежитл - норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн (грн/кв. м).

За інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації в редакції від 02.08.2022 № TI01:5810-9617-7028-4677 та Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 11.11.2022 за № ІУ123221101467 загальна площа Об`єкта будівництва становить 2 163,3 м2.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пайового внеску, суд дійшов висновок про його правильне обрахування в розмірі 1 168 182,00 грн.

Суд також відхиляє як безпідставні твердження відповідача-2 про відсутність доказів початку будівництва до 01.01.2020, оскільки відповідно до дозволу від 14.05.2014 № ІУ 115141340409 на виконання будівельних робіт об`єкта: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва", датою його реєстрації в ЄДЕССБ є 14.05.2014. Сертифікат від 11.11.2022 № ІУ123221101467 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" (блок соціально-побутового обслуговування з вбудованими приміщеннями магазину (продовольчих та непродовольчих товарів, поз. 62 по ГП) визначає датою початку будівництва 14.05.2014.

Щодо доводів відповідача-2 про повну сплату пайових внесків по Об`єкту будівництва, судом встановлено наступне.

Сертифікат від 11.11.2022 № ІУ123221101467 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва (Об`єкту будівництва) містить інформацію про сплату пайової участі, що підтверджується довідкою Київської міської ради від 16.10.2018.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь.

Пункт 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 передбачає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 461, Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Таким чином, Замовник самостійно несе відповідальність за зазначення в акті готовності об`єкта до експлуатації, що став підставою для видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123221101467, інформації про сплату сплати пайової участі.

Відповідачами не надано доказів сплати пайової участі/довідку від 16.10.2018 про сплату пайової участі, тож вказана в сертифікаті інформація про сплату пайової участі є недоведеною.

Судом при цьому враховано і доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо визнання недійсними укладених договорів пайової участі та повернення у зв`язку з цим сплачених сум пайових внесків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 в справі № 910/10156/17.

Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який має місце з моменту безпідставного утримання відповідачем грошових коштів позивача.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 в справі № 910/3831/22.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на викладене вище та встановлені фактичні обставини справи, судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах. При цьому інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують встановлених при розгляді даної справи обставин, не змінюють висновків суду та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3; ідентифікаційний код 34284328) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві; Код ЄДРПОУ: 37993783; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); Код доходів: 24170000; Рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, 584 091 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі дев`яносто одну) грн 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 157 120 (сто п`ятдесят сім тисяч сто двадцять) грн 48 коп. інфляційних втрат, 52 568 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 19 коп. 3% річних та 9 525 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 36 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "Козак" (02089, м. Київ, пр. Броварський, 18Д; ідентифікаційний код 31989148) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві; Код ЄДРПОУ: 37993783; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); Код доходів: 24170000; Рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, 584 091 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі дев`яносто одну) грн 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 157 120 (сто п`ятдесят сім тисяч сто двадцять) грн 48 коп. інфляційних втрат, 52 568 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 19 коп. 3% річних та 9 525 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 36 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 12.06.2026.

Суддя Т.М. Ващенко