Рішення № 137373182, 20.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2026Справа № 910/587/26

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Самошиній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032;

ЄДРПОУ 00100227

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080;

ЄДРПОУ 32402870

про коштів у розмірі 16 289 398, 78 грн

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРИЧНІ МЕРЕЖІ" про стягнення коштів у розмірі 16 289 398,78 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 справу №910/587/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі №910/587/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2026.

26.02.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задволення позовних вимог заперечує повністю, вказує, що відповідач не погоджується з обсягами передачі електричної енергії за Договором №0537-02041-ПП, заявленими ПрАТ «НЕК «Укренерго» в позовній заяві, а надані Позивачем Акти приймання-передачі Послуг вважає такими, що не мають достатніх правових підстав.

04.03.2026 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів та заперечень відповідача.

09.03.2026 від Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2026.

У розгляді справи по суті 22.04.2026 оголошено перерву до 20.05.2026.

У судовому засіданні 20.05.2026 суд заслухав пояснення представника відповідача у судових дебатах по суті позовних вимог. Представник позивача до судового засідання подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 20.05.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 № 549 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в п. 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.

Відповідач подав Позивачу заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.

Листом від 17.10.2023 № 01/53009 Позивач підтвердив приєднання Відповідача до умов договору з 01.01.2024; таким чином, між Позивачем і Відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0537-02041-ПП (далі - Договір).

Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено, що цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з передачі електричної енергії.

Згідно з п. 15.1, 15.2 Договору цей договір може бути змінений ОСП (Позивачем) в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на сайті ОСП.

Так, наказом НЕК «Укренерго» (ОСП) від 07.06.2024 № 343 внесено зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (затверджено умови договору в новій редакції; копія додається). На офіційному вебсайті ОСП (Позивача) доступні як попередня редакція (що діяла у спірний період), так і чинні умови Договору (з 07.06.2024) за адресою https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykivrynku/dogovory/#1696341713148-16b0f4f3-d1df.

Згідно з п. 2.1 Договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Надалі згідно з п. 6.4 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом З робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

На виконання умов договору, протягом листопада - грудня 2025 року, позивачем надано, а відповідачем отримано послугу на загальну суму 16 175 831,51 грн.

Позивачем надсилались рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості Послуг, а також акти приймання-передачі Послуги за листопад 2025, грудень 2025.

Водночас відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, надану послугу за спірний період не сплатив, внаслідок чого у ДП «Регіональні електричні мережі» за вказаний вище період виникла відповідна заборгованість в загальному розмірі 16 175 831,51 грн.

Окрім того, як вказує позивач, у серпні 2025 року ОСП (позивач) надавав Користувачу (відповідачу) Послуги і надсилав відповідні рахунки та акт приймання-передачі Послуги за серпень 2025 року.

13.11.2025 НЕК «Укренерго» сформовано та надіслано ДП «РЕМ» Акт коригування до Акту приймання-передачі Послуги від 31 серпня 2025 р.

Згідно Акту коригування від 13.11.2025 об`єм наданих послуг за серпень 2025 скорегований у бік збільшення на підставі чого, перераховано суму, що підлягала оплаті з боку Відповідача на 1 265,68 грн. також в бік збільшення. Вищевказані акти створені в електронній формі (у вигляді файлів формату pdf) і підписані електронними підписами (файли формату p7s). Акти доставлялись Відповідачу через систему електронного документообігу.

Водночас, як вказує позивач, відповідач зобов`язання перед позивачем не виконав, надану послугу за спірний період не сплатив, внаслідок чого у ДП "Регіональні електричні мережі" за вказаний вище період виникла заборгованість у загальному розмірі 16 177 097,19 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 32 354,20 грн. інфляційних втрат та 79 947,39 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач не погоджується з обсягами передачі електричної енергії за Договором №0537-02041-ПП, заявленими ПрАТ "НЕК "Укренерго" в позовній заяві, а надані позивачем акти приймання-передачі послуг вважає такими, що не мають достатніх правових підстав.

Відхиляючи вказані доводи, позивач вказує, що відповідач фактично не погоджуючись з обсягами електричної енергії, включеними до актів приймання-передачі наданої послуги, без жодного обґрунтування, доказового підтвердження необґрунтованості вказаних НЕК "Укренерго" в Актах даних, безпідставно, у порушення норм чинного законодавства, що регулює правові відносини між сторонами, та умов Договору, відмовляється від обов`язку виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно п. 6.6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта.

Водночас, процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін.

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів оплати наданих позивачем відповідачу послуг в розмірі 16 177 097,19 грн. При цьому суд вказує, що незгода з обсягами електричної енергії, включеними до актів, а також наявність заборгованості вугледобувних підприємств перед ДП "Регіональні електричні мережі" не є обставинами, які б звільняли останнього від виконання зобов`язання з оплати.

Крім того, суд вказує, що відповідно до умов договору процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін.

Водночас, під час розгляду даної справи суду не надано ані доказів проведення процедури оскарження відповідно до додатку 10 до Правил ринку, ні підписанні між сторонами актів корегування за послуги надані за період з листопада-грудня 2025 року, відтак суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 16 177 097,19 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32 354,20 грн. інфляційних втрат та 79 947,39 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд вказує, що останній є арифметично вірним та виконаний відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимога про стягнення з відповідача 32 354,20 грн. інфляційних втрат та 79 947,39 грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Аргументи та заперечення відповідача проти задоволення позову суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ідентифікаційний код 32402870) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 16 177 097,19 грн. заборгованості, 32 354,20 грн. інфляційних втрат, 79 947,39 грн. 3% річних та 195 472,79 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2026

Суддя М.О. Лиськов