Рішення № 137373181, 15.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2026Справа № 910/2834/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт - 3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»

про стягнення 279 259, 79 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт - 3» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про стягнення 279 259, 79 грн, з яких: основний борг - 273 956, 16 грн, пеня - 4254, 22 грн, три відсотки річних - 420, 75 грн та інфляційні втрати - 628, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на технічне обслуговування ліфтів № 513/23 від 01.08.2023, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

30.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.

04.05.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.08.2023 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір на технічне обслуговування ліфтів № 513/23, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі - ТО ліфтів), на об`єктах замовника відповідно до Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, а замовник, в свою чергу, приймає та оплачує виконані виконавцем роботи (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за договором складає 71 315, 14 грн, крім того ПДВ 20 % - 14 263, 03 грн, разом 85 578, 17 грн.

30.07.2024 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони домовились, що у зв`язку з необхідністю виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об`єктах замовника, які не визначені умовами договору та додатками до Договору №№ D2NB5496, D2NB5495 за адресою: вул. Євгена Сверстюка, 6-Е, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 2.1. Щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за Договором складає 74 840, 60 грн, крім того ПДВ 20 % - 14 968, 12 грн, разом 89 808, 72 грн.

Індивідуальний розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів наведено у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.»

Пунктом 2 Додаткової угод визначено, що вона набирає чинності з 01.08.2024 року і діє до закінчення строку дії Договору.

Всі інші пункти Договору залишити без змін (п. 3 Додаткової угоди).

Про укладення вказаної додаткової угоди відповідач у своєму відзиві не заперечує.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за виконанні роботи здійснюються замовником щомісячно, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п. 2.1. даного договору, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, що є наступним після періоду в якому виконанні відповідні роботи.

Позивач зазначає, що за відповідачем рахується дебіторська заборгованість за роботи з ТО ліфтів в розмірі 179 617, 44 грн, яка виникла у зв`язку з не оплатою вартості робіт ТО ліфтів за грудень 2025 та січень 2026 року, що підтверджується Актами про надання виробничих послуг № 2701 від 31.12.2025, № 2753 від 31.12.2025, № 134 від 31.01.2026 та № 177 від 31.01.2026.

Також, позивач робить акцент на тому, що Додатково до заборгованості за роботи з ТО ліфтів, відповідачем не були оплачені вартість матеріалів та запасних частин до ліфтів, які були виконані позивачем в січні 2026 року, що передбачено п. 2.8. Договору, та підтверджується Актами про надання виробничих послуг № 175 від 30.01.2026 року на суму 3180, 00 грн. та № 176 від 30.01.2026 року на суму 1350, 00 грн, всього на загальну суму 4530, 00 грн.

Крім того позивач вказує, що 20.01.2026 отримав від відповідача листа за вих. № 07-1-2026 від 19.01.2026 та Додаткову угоду № 1 про припинення дії Договору на технічне обслуговування ліфтів з 31.01.2026 року.

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди сторони домовились припинити (розірвати) дію Договору на технічне обслуговування ліфтів № 513/23 від 01.08.2023 року з 31.01.2026 року (включно).

Пунктом 2 Додаткової угоди, сторони підтверджують, що між ними здійснено всі розрахунки за надані послуги.

Позивач при підписанні вказаної додаткової угоди зробив застереження, а саме, що заперечує проти п. 2 угоди, оскільки на дату підписання цієї Додаткової угоди № 1 замовником не здійснено всі розрахунки за надані послуги.

Пунктом 8.3. Договору визначено можливість дострокового розірвання договору, згідно якого, а саме пп. 8.3.1. Договору визначено, що за згодою сторін, але не менше двох місяців після письмового попередження, а відповідно до умов пп. 8.3.2. Договору визначена можливість розірвання договору за бажанням замовника у визначену ним бажану дату, але при умові повної сплати вже існуючої заборгованості та додатково сплаченої щомісячної суми вартості ТО ліфтів, вказаної в п. 2.1. даного Договору.

Позивач вказує, що всупереч п. 8.3.2. Договору відповідачем не було здійснено оплату існуючої заборгованості та додатково сплаченої щомісячної суми вартості ТО ліфтів, вказаної в п. 2.1. Договору, а саме: 89 808, 72 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, основною вимогою якого є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 273 956, 16 грн яка складається з: 179 617, 44 грн за не оплату вартості робіт з ТО ліфтів за грудень 2025, січень 2026 (п. 2.2. Договору), 4530, 00 грн за не оплату вартості матеріалів та запасних частин до ліфтів (п. 2.8. Договору) та 89 808, 72 грн за дострокове розірвання Договору у визначену відповідачем дату (пп. 8.3.2. Договору).

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно Актів про надання виробничих послуг № 2701 від 31.12.2025, № 2753 від 31.12.2025, № 134 від 31.01.2026, № 177 від 31.01.2026 надано відповідачу послуги по ТО ліфтів на загальну суму 179 617, 44 грн та згідно Актів надання виробничих послух № 175 від 30.01.2026, № 176 від 30.01.2026 здійснено відповідні роботи на загальну суму 4530, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідності до пп. 8.3.2. Договору скористався своїм правом на односторонню відмову і у визначену ним дату розірвання договору. Однак відповідач не сплатив додаткову щомісячну суму вартості ТО ліфтів вказаної в п. 2.1. Договору. Матеріали справи щодо протилежного доказів не містять.

Водночас, Господарський суд міста Києва критично відноситься до тверджень відповідача, що спірні Акти надання виробничих послуг не були підписані з боку відповідача у зв`язку з неналежною якістю наданих позивачем відповідачу послуг по обслуговуванні ліфтів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник підписує Акти здачі-приймання виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, протягом 3 робочих днів повертає примірник Акту здачі-приймання виконаних робіт виконанню, або в цей же термін надає виконавцю мотивовану письмову відмову у прийнятті послуг. У випадку неповернення виконавцю підписаного Акту здачі-приймання виконаних робіт або письмової відмови, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті замовником.

Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем позивачу мотивованої відмови від прийняття послуг, як і не надано відповідачем до матеріалів справи доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому доводи відповідача про надання позивачем неналежною якості послуг по обслуговуванні ліфтів є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму у розмірі 273 956, 16 грн, що підтверджується відповідними Актами наведеними вище, однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отримані послуги не виконав у вказаному, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 273 956, 16 грн.

Враховуючи, що строк оплати за договором настав, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 273 956, 16 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.6. Договору, замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з виконавцем за виконані роботи на ліфтах і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4254, 22 грн пені за період з 11.01.2026 по 23.02.2026.

Господарський суд міста Києва, враховуючи викладене, та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 420, 75 грн 3 % річних та 628, 66 грн інфляційних втрат за період з 11.01.2026 по 23.02.2026.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 628, 66 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 420, 75 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» (04071, місто Київ, вул. Нижній Вал (Подільський р-н), будинок 17/8, офіс 6, ідентифікаційний код 33833708) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «ЛІФТ-3» (03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА КОТЕЛЬНИКОВА, будинок 23, ідентифікаційний код 05432796) заборгованість у розмірі 273 956 (двісті сімдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 16 коп., пеня у розмірі 4254 (чотири тисячі двісті п`ятдесят чотири) грн 22 коп., 3 % річних у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн 66 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн 90 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва