Ухвала суду № 137373129, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.06.2026Справа № 910/11774/25Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши заяву приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

за позовом Акціонерного товариства "Оксі банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверплюс", 3) ОСОБА_1

про стягнення 4639123,24 грн.

представники учасників справи:

приватний виконавець: Телявський А.М.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оксі банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверплюс", ОСОБА_1 про солідарне стягнення за Кредитним договором з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №46/24-ВКЛ від 03.09.2024 заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 4 000 000,00 грн., заборгованості по прострочених процентах у сумі 639 123,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 затверджено мирову угоду від 07.11.2025 у справі № 910/11774/25. Повернуто Акціонерному товариству "Оксі банк" із Державного бюджету України 34793,43 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 17.09.2025 № 1943461. Провадження у справі № 910/11774/25 закрито.

29.05.2026 через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина 4 статті 337 ГПК України).

У судовому засіданні 09.06.2026 приватний виконавець підтримав подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1.

У свою чергу, від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти даного подання, в яких останній просив відмовити в задоволенні подання, посилаючись на те, що вже перебуває за межами України. Також у запереченнях зазначено, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення від виконання судового рішення, та не вичерпано всіх інших засобів впливу.

Статтею 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5: ВП № НОМЕР_6 з примусового виконання ухвали № 910/11774/25 виданого 13.11.2025 Господарським судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 4 639 123,24 грн, з яких: 4 000 000.00 грн - заборгованість за основним боргом; 639 123,24 грн. - заборгованість по прострочених процентах та 50% сплаченого судового збору (від суми вже сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 71 100,85 грн), що становить 34 793,42 грн. відповідно до ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.; ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали № 910/11680/25 виданого 04.11.2025 Господарським судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5 690 543,42 грн., з яких: 5 000 000,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;- 690 543,42 грн. - заборгованість за простроченими процентами та 50% сплаченого судового збору (від суми вже сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 86 872,15 грн.), що становить 43 436,08 грн., відповідно до ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України; ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання ухвали № 910/11690/25 виданого 04.11.2025 Господарським судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 в розмірі 5 240 530,20 грн, з яких: - 4 500 000,00 грн. заборгованість по строковому кредиту; - 87 904,11 грн. - заборгованість по строковим відсоткам; - 652 626,09 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам та 50% сплаченого судового збору (від суми вже сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 80 121,95 грн.), що становить 40 060,98 грн., відповідно до ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанови про: відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання ухвали № 910/11774/25, виданої 13.11.2025 Господарським судом м. Києва; відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали № 910/11680/25, виданої Господарським судом м. Києва 04.11.2025; відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання ухвали № 910/11690/25, виданої 04.11.2025 Господарським судом м. Києва.

Також, 10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Одночасно, приватним виконавцем направлено 10.02.2026 боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 рекомендованим поштовим відправленням № R067098537020 від 10.02.2026 на адресу, що зазначена у виконавчому документі.

Проте, рекомендоване поштове відправлення за № R067098537020 повернулось до офісу приватного виконавця за закінченням строку зберігання.

03.03.2026 приватним виконавцем на електронну пошту адвоката Лисака П.О. направлено у відповідь на адвокатський запит разом з копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання проваджень № № НОМЕР_6, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5.

Крім того, 10.02.2026 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 17 258 836,06 грн.

Проте, згідно відповідей з банківських установ, у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, або ж недостатньо коштів на відкритих рахунках для виконання постанови.

Поряд із цим, 10.02.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 17 258 836,06 грн.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосовно зареєстрованого права власності за ОСОБА_1 на праві власності не зареєстровано нерухомого майна.

03.03.2026 приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено виклик, відповідно до якого боржнику необхідно з`явитись до виконавця 11.03.2026 о 10:30 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Черчилля Вінстона, буд. 42, оф. 325, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Однак, на визначений приватним виконавцем час боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, вимоги приватного виконавця не виконав, про що складено відповідний акт.

27.05.2026 приватним виконавцем направлено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону ОСОБА_1 з 10.02.2026 по 27.05.2026.

Державна прикордонна служба України повідомила, що за вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Суд зауважує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду законом передбачено не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У той же час, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Більш того, щодо обмежень, накладених у зв`язку з невиплаченими боргами, ЄСПЛ у рішенні «Стецов проти України» (рішення від 11.05.2021 заява № 5170/15) підкреслив, що такі заходи можуть бути виправдані тільки в тому випадку, якщо вони мають на меті гарантувати стягнення відповідного боргу.

Однак, приватним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України буде ґарантувати виконання рішення суду та стягнення відповідного боргу.

Суд зауважує, що саме лише посилання приватного виконавця на не виконання рішення суду не є достатнім обґрунтуванням для встановлення відповідного обмеження та ґарантією стягнення боргу в межах даної конкретної справи.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. 233, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 15.06.2026 року.

Суддя К.В. Полякова