Рішення № 137372959, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/2423/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машино-будівельна компанія" про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

позивача: Сербулова О.В.;

відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Машино-будівельна компанія" (далі - Товариство) звільнити належну позивачу гідротехнічну споруду Причал "Гідропарк", за адресою: місто Київ, проспект Броварський, б/н, - від плавзасобу, реєстраційний номер С-731, сучасна назва судна "Полюс" (роз`їзне); плавзасобу, реєстраційний номер Н-433, сучасна назва судна "Б-227" (брандвахта), а також від будь-яких інших плавзасобів, власником яких є відповідач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 березня 2026 року відкрито провадження в справі № 910/2423/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 2 квітня 2026 року.

У призначене підготовче засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, у зв`язку з чим ухвалою суду від 2 квітня 2026 року підготовче засідання було відкладено на 7 травня 2026 року.

У підготовчому засіданні 7 травня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про провадження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 4 червня 2026 року.

У судовому засіданні 4 червня 2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначені засідання не забезпечив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, заяв по суті спору не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1. статуту Підприємства, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Міністерство) від 2 червня 2025 року № 937, позивач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства, створене з метою забезпечення ефективного використання державного майна - гідротехнічних споруд, рейдів, затонів, місць стоянки суден, підхідних каналів, операційних акваторій причальних споруд, інших об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, для стоянки та обслуговування на водних шляхах загального користування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності та отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

За пунктом 5.1. статуту Підприємства майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на підставі господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству, актам уповноваженого органу управління та цьому статуту, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законами.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємству на праві господарського відання належить гідротехнічна споруда - причал "Гідропарк", розташований за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Броварський, б/н (далі - ГТС), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 2 лютого 2025 року № 10-62-29653; витягу з Державного реєстру речових прав від 22 грудня 2025 року № 457815200 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3258409780000). З цих витягів також вбачається, що власником вказаного майна є Держава.

Як зазнав позивач у своєму позові, 2 лютого 2026 року повноважними представниками Підприємства було проведено огляд вищевказаної гідротехнічної споруди та встановлено факт незаконного її використання невідомим суб`єктом у власній господарській діяльності шляхом встановлення плавзасобів: брандвахта Н-433 та судна С-731 (орієнтовні координати розміщення: 50.447376, 30.570631). Зазначені обставини були зафіксовані в акті огляду гідротехнічної споруди Підприємства від 2 червня 2026 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно даних з Державного суднового реєстру України (https://data.gov.ua/dataset/d3aee671-a29b-494e-877f-29f78a3e4581/resource/dafbae36-eeae-4577-9280-7b8ec3b3e8a6) власником плавзасобів: реєстраційний номер С-731, сучасна назва судна "Полюс" (роз`їзне); реєстраційний номер Н-433, сучасна назва судна "Б-227" (брандвахта), - є Товариство. Докази вибуття вказаних плавзасобів з власності Товариства на час розгляду судом даного спору відсутні й відповідачем у встановленому законом порядку подані не були.

При цьому, Товариство не зверталось до Підприємства у встановленому законом порядку з метою отримання дозволу на стоянку та/або швартування вищевказаних плавзасобів, або щодо використання в будь-який інший спосіб спірної ГТС. Докази зворотно в матеріалах справи відсутні.

Оскільки спірні плавзасоби були розміщені Товариством біля ГТС за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Броварський, б\н (орієнтовні координати розміщення: 50.447376, 30.570631) без будь-якої правової підстави, зважаючи на те, що таке розміщення належних відповідачу плавзасобів перешкоджає позивачу в реалізації його повноважень на розпорядження й користування належним йому майном, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

За статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року в справі № 363/3032/16-ц.

Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні ним законного права користування чи розпорядження річчю.

Умовами подання даного позову є: триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, а також відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин.

Предметом цього позову є вимога володіючого майном власника до відповідача про усунення порушень його права належним чином володіти, користуватися, розпоряджатися спірним майном.

Задоволення такого позову можливе за сукупності двох підстав: наявності у позивача права вимоги усунення перешкод та вчинення перешкод відповідачем. За відсутності хоча б однієї із зазначених обставин підстав для задоволення позову немає.

Аналогічні правові позиції сформовані в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року в справі № 924/1220/17, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 22 червня 2018 року в справі № 907/791/17, від 23 лютого 2018 року в справі № 912/4425/16.

Наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджується факт використання Товариством без будь-яких правових підстав ГТС, яка перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, шляхом розміщення біля вказаного об`єкта належних відповідачу плавсзасбів: реєстраційний номер С-731, сучасна назва судна "Полюс" (роз`їзне); реєстраційний номер Н-433, сучасна назва судна "Б-227" (брандвахта) (орієнтовні координати розміщення: 50.447376, 30.570631).

Відповідач не спростував у встановленому законом порядку факт безпідставного використання належного позивачу майна. Докази звільнення відповідачем на час розгляду даного спору судом спірної ГТС від вищевказаних плавзасобів у матеріалах справи відсутні й Товариством до суду подані не були.

Враховуючи встановлення судом умов, які є необхідними для захисту прав позивача шляхом усунення перешкод у користуванні майном у порядку статті 391 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємства в частині зобов`язання Товариства звільнити ГТС за адресою: місто Київ, проспект Броварський, б/н, від плавзасобів: реєстраційний номер С-731, сучасна назва судна "Полюс" (роз`їзне); реєстраційний номер Н-433, сучасна назва судна "Б-227" (брандвахта).

Разом із цим, позовні вимоги мають бути сформульовані відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), у межах яких суд і розглядає позовну заяву. Отже, позовні вимоги в позовній заяві повинні відповідати критерію чіткості, відображати конкретну позицію позивача в спорі, у тому числі і в частині обраного ним способу захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року в справі № 990/212/23.

У своєму позові Підприємство просило також суд зобов`язати Товариство звільнити ГТС за адресою: місто Київ, проспект Броварський, б/н, - від будь-яких інших плавзасобів, власником яких є Товариство.

Однак, у позовній заяві відсутня будь-яка конкретизація виду, номеру та найменування інших плавзасобів Товариства, щодо яких позивачем заявлена така позовна вимога.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази як на підтвердження наявності у власності Товариства інших плавзасобів, окрім брандвахти Н-433 та судна С-731, так і докази розміщення будь-яких інших плавзасобів біля належної позивачу ГТС, або вчинення Товариством будь-яких інших дій, які перешкоджають Підприємству користуватись належним йому майном. Відтак, позов Підприємства в цій частині є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року в cправі № 910/12731/22.

У той же час, за частиною 9 статті 129 ГПК України, незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти судові витрати на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між Підприємством і Товариством виник внаслідок неправильних дій останнього щодо неправомірного та безпідставного розміщення належних йому плавзасобів біля належної позивачу ГТС, внаслідок чого останній не міг належним чином здійснювати свої правомочності з користування таким майном та був вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Оскільки спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій Товариства, суд, керуючись приписами частини 9 статті 129 ГПК України, покладає витрати позивача з оплати судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Машино-будівельна компанія" (02002, місто Київ, вулиця Митрополита Андрея Шептицького, будинок 3-Г; ідентифікаційний код 32592311) звільнити гідротехнічну споруду Причал "Гідропарк", за адресою: місто Київ, проспект Броварський, б/н, від плавзасобів: реєстраційний номер С-731, сучасна назва судна "Полюс" (роз`їзне); реєстраційний номер Н-433, сучасна назва судна "Б-227" (брандвахта).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машино-будівельна компанія" (02002, місто Київ, вулиця Митрополита Андрея Шептицького, будинок 3-Г; ідентифікаційний код 32592311) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (21050, місто Вінниця, вулиця Миколи Оводова, будинок 64; ідентифікаційний код 33404067) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко