Ухвала суду № 137370111, 10.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4855/26

1-в/295/303/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника установи - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

засудженого - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника ДУ «Житомирська УВП (№8)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 року начальник ДУ «Житомирська УВП (№8)» звернувся із поданням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник установи підтримав подання та просив його задовольнити.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 просив задовольнити подання. Надаючи пояснення суду, зазначив, що вину у скоєному злочині визнав повністю, розкаявся, усвідомив, що вчинив злочин, позбавив людину життя і не було жодного дня, щоб він про це не згадав. Повідомив, що спілкується з братом, який є потерпілим, одружився під час відбування покарання, звертався неодноразово до адміністрації установи з метою працевлаштуватись, однак йому відмовляють через відсутність місць, оскільки працевлаштовують у першу чергу тих засуджених, які мають задоволені позови за вироком. Водночас він бере активну участь а благоустрої установи, навчається за програмами, здобуваючи неформальну освіту, займається волонтерською діяльністю.

Захисник просив задовольнити подання установи.

Прокурор заперечував проти задоволення подання, посилаючись на те, що всі факти необхідно оцінювати в сукупності, немає доказів на підтвердження того, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, а його дії свідчать про бажання змінити умови свого тримання під час відбування покарання. Засуджений почав демонструвати позитивну поведінку після того, як установою в 2023 році йому було відмовлено у зверненні до суду з поданням в порядку статті 82 КК України, не зрозумілим є чому він не працевлаштований, чому неформальну освіту він здобував у 2025 році і не здобував раніше.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України суд має право вирішити питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Подання підсудне Богунському районному суду м. Житомира на підставі п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 засуджено вироком Одеського обласного суду від 12.06.1997 року за ч. 3 ст. 142 п.п. «а», «д», ст. 42 КК України до смертної кари-розстрілу, з конфіскацією всього належного йому майна .

Ухвалою Одеського обласного суду від 15.01.1998 року покарання у виді смертної кари, замінен на покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2018 року ОСОБА_8 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення.

Право на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк засуджений ОСОБА_8 має з 07.03.2011 р.

Відповідно до положень статті 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно положень пунктів 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. Слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до вимог ч.12 ст. 154 КВК України адміністрація установи подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується питання.

Згідно характеристики засудженого ОСОБА_8 , останній з 17.06.1999 року відбуває покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)», початок строку покарання рахується з 11.02.1997 року, за час відбування покарання допустив 9 порушень вимог режиму тримання, за що 9 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, має 4 заохочення, вину за вироком визнав частково, зі слів засудженого, усвідомив те, що вчинив, і на даний час вину визнає повністю, на виробництві установи не працевлаштований по незалежним від нього обставинам, приймає активну участь в роботах з благоустрою установи, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній, в результаті реалізації заходів індивідуальної програми заплановані заходи виконані частково.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , останній має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та у підсумку оцінювання має загальний бал 76. З урахуванням аналізу критеріїв оцінки його виправлення, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально виховної роботи комісія прийшла до висновку, що засуджений ОСОБА_8 став на шлях виправлення ( довів своє виправлення), а тому може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Згідно довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_8 за весь період відбування покарання мав 9 порушень, одне з яких - за порушення вимог режиму тримання 30.06.2016 р., а всі інші за зберігання заборонених предметів, останнє з яких 25.05.2023 р., тобто станом на час розгляду справи всі стягнення є погашеними. Також засуджений ОСОБА_8 має чотири заохочення - 25.01.2008, 15.01.2010, 15.07.2025, 14.01.2026 р. (два останніх за сумлінну поведінку та активну участь з благоустрою сектора ДПВ).

Також, суд бере до уваги надані захисником ОСОБА_7 заяву ОСОБА_9 (потерпілого у кримінальному провадженні), в якій останній зазначє, що пробачив брата за скоєний злочин, копії сертифікатів щодо здобуття ОСОБА_8 неформальної освіти від 18.09.2025, 23.09.2025, 24.09.2025, подяку командира ВЧ НОМЕР_1 ЗСУ та ВЧ НОМЕР_2 за підтримку та допомогу ЗСУ.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох обов`язкових складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості.

Згідно ст. 9 КВК України обов`язками засудженого є неухильне додержання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 6 цього Кодексу виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Суд зазначає, що зміни до ст. 82 КК України були внесені ЗУ « Про внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18.10.2022 р.

Європейський суд з прав людини в своїх рішення проти України наголошує, що основа перегляду призначеного покарання повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить: покарання; стримування; захист суспільства; реабілітація. Виходячи із аналізу практики ЄСПЛ, суди мають звертати увагу на: поведінку засудженого під час відбування покарання, його каяття у скоєному злочині та щирість такого каяття, активна соціальна позиція в установі відбування покарань; поведінку засудженого щодо потерпілих від його злочинних дій: чи намагався він відшкодувати завдану шкоду, приніс свої вибачення потерпілим, членам їх сімей; соціальну напруженість, яку може викликати повернення засудженого до довічного позбавлення волі у суспільство; особисті обставини засудженого: його психічне та фізичне здоров`я, похилий вік, сім`я, яка його продовжує чекати, та підтримає після звільнення.

Якщо об`єктивним критерієм можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким є відбуття засудженим не менше 15 років, які ОСОБА_8 відбув, то оціночним критерієм є стійке переконання суду, що засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній та результати реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи виконані засудженим частково, як пояснив представник установи через не працевлаштування ОСОБА_8 , водночас непрацевлаштований ОСОБА_8 з причин, які від нього не залежать.

Під час судового розгляду встановлено факт критичної оцінки засудженим своїх протиправних дій, негативного ставлення до них. Засуджений ОСОБА_8 приймає активну участь в соціальному житті установи, займається саморозвитком, одружився, зміг отримати прощення брата, який є потерпілим від вчиненого ним злочину. Крім того, ОСОБА_8 , навіть відбуваючи покарання у виді довічного позбавлення волі, демонструє активну життєву позицію, займається волонтерською діяльністю, залучаючи кошти своїх рідних та знайомих для допомоги ЗСУ, за що має подяки від командирів двох військових частин.

Суд не погоджується з доводами прокурора про те, що зміни в поведінці засудженого ОСОБА_8 не є послідовними та сталими, продиктовані бажанням покращити своє становище з наступних підстав. Зміни до ст. 82 КК України щодо можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі не певний строк були внесені 2690-ІХ від 18.10.2022 р., натомість на засудженого ОСОБА_8 за весь час відбування покарання накладено лише 9 стягнень, з яких 8 за зберігання заборонених предметів, при цьому останнє стягнення накладено 25.05.2023 р., тобто характер зазначених стягнень не може свідчити про небажання ОСОБА_8 стати на шлях виправлення, натомість сукупність досліджених судом фактів, на переконання суду, свідчить про те, що засуджений ОСОБА_8 досяг того рівня позитивних особистісних змін, які дозволяють зробити висновок про те, що він став на шлях виправлення та йому може бути замінено покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. А тому подання начальник ДУ «Житомирська УВП (№8)» підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, з урахуванням тривалості перебування ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі, його віку, що строк позбавлення волі при заміні довічного позбавлення волі слід визначити ближче до нижчої межі, дозволеної ч. 5 ст. 82 КК України, що буде відповідати особі засудженого та рівню позитивних змін його особистості, а також принципам пропорційності та справедливості.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, тобто з дня постановлення цієї ухвали - з 10.06.2026 р.

На підставі викладеного, ст. 82 КК України, керуючись ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника ДУ «Житомирська УВП (№8)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Замінити засудженому ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання рахувати з 10.06.2026 р.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3