Ухвала суду № 137369019, 08.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3922/26

Провадження № 1-кс/202/3364/2026

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2026 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12026040000000808 від 08.04.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 280 100 доларів США, які вилучені 17.02.2026 року під час обшуку індивідуального сейфу АТ «Державний ощадний банк України», який перебував у користуванні ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до договору оренди індивідуального сейфа №/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024 року.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026040000000808 від 08.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури.

Так, починаючи з 2023 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проте не пізніше листопада 2023 року, ОСОБА_5 , маючи організаторські здібності, задатки лідера, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами громадян, шляхом обману або зловживання довірою, з використанням електронно-обчислювальної техніки, вирішив створити злочинну організацію, з чіткою ієрархією її учасників, серед яких ОСОБА_5 став лідером та організатором кримінальних правопорушень, що вчиняються за розробленим ОСОБА_5 злочинним планом, згідно із яким організатор, співвиконавці та виконавці розподілили ролі між собою та об`єднались для виконання шахрайської схеми заволодіння грошовими коштами приватних осіб, що проживають на території країн Балтії, зокрема громадян Латвійської та Литовської Республік.

За отриманими в ході досудового розслідування даними, учасники злочинної організації заволоділи грошовими коштами потерпілих на загальну суму 27 733, 33 Євро, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на 11.05.2026 складає 1 428 266, 5 грн., що в більше ніж 858 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, та яким розпорядились на власний розсуд.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами, отриманими в порядку обміну інформацією від компетентних органів Латвійської та Литовської республіки, а також матеріалами виконання доручення прокурора оперативними працівниками УСБУ у Дніпропетровській області, протоколами проведення слідчих (розшукових) та негласних (розшукових) дій.

12.05.2026 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлений про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, а також вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

12.05.2026 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлений про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, а також вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

17.02.2026 слідчим у рамках кримінального провадження № 42024040000000473 від 15.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра, якою надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, проведено обшук, а саме:

- в індивідуальному сейфі №202 АТ «Державний ощадний банк України», який перебуває у орендному користуванні ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до договору оренди індивідуального сейфа N?/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024, за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 280 100 доларів США.

На підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра під час тимчасового доступу до документів, з матеріалів кримінального провадження № 42024040000000473 від 15.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, вилучено документи, які підтверджують причетність до вчинення злочину гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та іншими невстановленими особами, т.з. «дропами», та мають доказове значення, зокрема, протокол обшуку індивідуального сейфу АТ «Державний ощадний банк України», який перебуває у орендному користуванні ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до договору оренди індивідуального сейфа N?/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024, речові докази вилучені під час вказаного обшуку, а саме грошові кошти у сумі 280 100 доларів США, постанову про визнання речовими доказами, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра про арешт вказаного вилученого майна; оригінал клопотання про дозвіл на проведення обшуку.

11.05.2026 постановою слідчого грошові кошти у сумі 280 100 доларів США визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026040000000808 від 08.04.2026.

З метою забезпечення збереження речових доказів, подальшої конфіскації\спеціальної конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) прокурор просить накласти арешт на вилучені кошти, заборонивши будь-яким особам відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання підтримав, зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 є керівником так званого «call-центру», через який шахрайськими діями протягом тривалого часу заволодівали грошовими коштами громадян Латвії. Під час обшуку місця мешкання ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 42024040000000473 було знайдено Договір про користування банківським сейфом на його ім`я. На підставі ухвали слідчого судді з сейфа було вилучено 280 100 доларів США. В подальшому, вказані грошові кошти були долучені до матеріалів кримінального провадження №12026040000000808 та визнані речовими доказами. Вказані грошові кошти отримані злочинним шляхом та підлягають арешту з метою збереження, конфіскації, спеціальної конфіскації, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтримав клопотання, зазначив, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №12026040000000808 було отримано документи, які свідчать про походження вилучених грошових коштів саме від злочинної діяльності ОСОБА_5 ..

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату та час засідання.

Слідчим суддею вживались заходи для забезпечення права участі представника ОСОБА_5 у судовому засіданні, однак на засідання 26.05.2026 р., 01.06.2026 р., 04.06.2026 р., 08.06.2026 р. адвокат направляла клопотання про відкладення судових засідань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

При цьому, слідчий суддя враховує, що представником ОСОБА_5 викладена своя позиція у письмових запереченнях.

Так, згідно заперечень, адвокат ОСОБА_7 зазначила, що відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти.

Вказує, що у матеріалах, долучених до клопотання, відсутні належні, допустимі та переконливі відомості, які б давали змогу встановити, що вилучені грошові кошти відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, а також що їх віднесення до таких у межах кримінального провадження № 12026040000000808 від 08.04.2026 року є обґрунтованим і підтверджується відповідними процесуальними документами та доказами.

Грошові кошти, що були вилучені під час проведення обшуку 17.02.2026 року в межах кримінального провадження № 42024040000000473, відомості за яким внесені до ЄРДР 15.10.2024 року, не мають жодного взаємозв`язку з подією кримінального правопорушення, оскільки належать на праві власності батьку ОСОБА_5 - ОСОБА_8 .

Зокрема, ОСОБА_8 є власником приватного підприємства «Новий Сервіс». Відповідно до інформації, яка міститься в податкових деклараціях, ПП «Новий Сервіс» здійснює підприємницьку діяльність та за 2014-2025 роки середній дохід підприємства складав 4 000 000 - 5 000 000 грн. До того ж, в 2025 році ОСОБА_8 передав право власності на автомобіль «BMW X5» ПРАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» на підставі договору купівлі-продажу 1249/2025/5342728 від 14.05.2025 році та отримав оплату у розмірі 1 980 275 грн. (один мільйон дев`ятсот вісімдесят тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу системно здійснює підприємницьку діяльність, отримані кошти заощаджував та зберігав в індивідуальному сейфі АТ «Державний ощадний банк України», який орендував його син - ОСОБА_5 .

Крім того, в рамках кримінального провадження № 42024040000000473 від 15.10.2024 року 24.02.2026 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_9 (справа № 202/8658/25; провадження № 1-кс/202/1358/2026) було накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на: грошові кошти в сумі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) доларів США, грошові кошти в сумі 280 100 (двісті вісімдесят тисяч сто) доларів США, автомобіль марки «PORSCHE PANAMERA» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , які вилучені у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення обшуку 17.02.2026 року.

09.04.2026 року Дніпровським апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра у справі № 202/8658/25 (провадження № 1- кс/202/1358/2026) від 24.02.2026 року, за участі прокурора ОСОБА_3 , внаслідок чого було постановлено ухвалу, якою: скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 24.02.2026 року.

Колегія апеляційного суду своєю ухвалою від 09.04.2026 року постановила: вищевказане майно, а саме грошові кошти в сумі 280 100 (двісті вісімдесят тисяч сто) доларів США повернути власнику - ОСОБА_8 .

Дніпровський апеляційний суд в своїй ухвалі від 09.04.2026 року встановив, що під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді стороною захисту було надано належні та допустимі докази, що підтверджують законне походження вилучених, під час огляду банківського сейфу, грошових коштів, належних батькові підозрюваного ОСОБА_8 ..

Тобто, Дніпровським апеляційним судом було встановлено належність зазначених грошових коштів саме ОСОБА_8 , їх законне походження, що підтверджується належними та допустимими доказами, а також факт того, що грошові кошти у сумі 280 100 доларів США не є речовими доказами у розумінні положень ст. 98 КПК України, не належать підозрюваному ОСОБА_5 .

У даному випадку прокурором, фактично переслідуючи єдину процесуальну ціль - повторне накладення арешту на грошові кошти у сумі 280 100 доларів США, ініційовано нове кримінальне провадження за аналогічних фактичних обставин, без надання переконливих доказів, що спростовують висновки судів щодо законності походження коштів та їх належності законному власнику.

З огляду на викладене, представник законного власника спірного майна вважає, що для арешту грошових коштів у сумі 280 100 доларів США в межах кримінального провадження № 12026040000000808 від 08.04.2026 року відсутні передбачені КПК України правові підстави та належне обґрунтування необхідності й співмірності такого втручання.

При вирішенні питання про арешт вищевказаного рухомого майна та грошових коштів слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема, частиною першою статті 190 цього Кодексу.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 та частиною 5 статті 190 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією, організації заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), що вчинене в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах, підтверджується протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також матеріалами, отриманими в рамках угоди про створення спільної слідчої групи між Україною та Латвійською Республікою, зокрема щодо руху коштів потерпілих на криптогаманці пов`язаних із ОСОБА_5 осіб.

Отже, в разі доведеності підозри ОСОБА_5 до нього може бути застосовано судом додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тому накладення арешту на належне останньому майно з метою забезпечення виконання вказаного покарання ґрунтується на кримінальному процесуальному законі.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_5 інкримінується вчинення вищезазначених злочинів, починаючи з 2023 року.

Отже, є достатні підстави вважати, що грошові кошти могли бути здобуті ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінальних правопорушень (заволодіння коштами громадян країн Балтії).

Тож слідчий суддя вважає доведеним, що в разі не накладення арешту на належні ОСОБА_5 грошові кошти, існує ризик їх відчуження, перетворення, так як він та його близькі особи є заінтересованими в результатах цього кримінального провадження, що унеможливить або ускладнить конфіскацію цього майна у випадку постановлення в майбутньому стосовно нього обвинувального вироку.

Крім того, в ч. 4 ст. 96-2 КК України зазначено, що спеціальна конфіскація також застосовується одночасно із заходами кримінально-правового характеру у кримінальних провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу, до грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи, якщо воно:

1) було одержано внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння та/або є доходами, отриманими безпосередньо від використання такого майна;

2) призначалося (використовувалося) для фінансування або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння, або винагороди за його вчинення;

3) було предметом зазначеного суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходить у власність держави;

4) було використано як засіб вчинення суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності чи інше майно, зазначене у пунктах 1-4 цієї частини, було повністю або частково перетворене в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.

В той же час ч. 5 ст. 96-2 КК України передбачено, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

З урахуванням змісту підозри, повідомленої ОСОБА_5 , у слідчого судді наявні підстави вважати, що в подальшому до вилучених коштів може бути застосована спеціальна конфіскація.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Так, в рамках проведення досудового розслідування та роботи ССГ встановлено ряд осіб, які стали жертвами шахрайських дій, а саме зазначені вище громадяни Латвії та Литви, та які надалі були визнані потерпілими та подали до органу досудового розслідування цивільні позови в рамках кримінального провадження.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 61 КПК України потерпілі у кримінальному провадженні набули статусу цивільних позивачів, а тому з вказаного моменту завданням дійсного кримінального провадження стало також вжиття заходів забезпечення на відшкодування завданої майнової шкоди потерпілим, що є громадянами Латвії та Литви.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває,

досі не встановлені всі можливі особи задіяні у кримінальних правопорушення, в тому числі задіяних у легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_5 як накладення арешту на його майно, оскільки таке майно набуте ним у період інкримінованих кримінальних правопорушень, внаслідок яких заподіяно матеріальну шкоду громадянам Європейського Союзу, зокрема Латвійської та Литовської Республік.

При цьому накладенням арешту на вищевказане майно нікому не буде завдано збитків або інших негативних наслідків, зокрема не буде покладено індивідуальний і надмірний тягар, так як арешт носить тимчасовий характер.

Щодо посилань представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2026 р.

У кримінальному процесуальному праві преюдиції, як загальні положення (правила, факти), в силу яких суд, який здійснює оцінку доказів, вправі вважати встановленими обставини, що мають значення для вирішення кримінальної справи, як такі, що не потребують повторного чи додаткового дослідження, оскільки факт розцінюється суддею як безспірний (встановлений компетентним органом і такий, що спрощує оцінку даних), є допустимими для застосування виключно у випадках, прямо передбачених у КПК.

Відповідно до ст.90 цього Кодексу таким, що має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, є рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, ст. 90 КПК вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів

Вказана позиція є усталеною практикою, згідно рішень ВС: від 05.08.2020 у справі №700/361/17, від 24.04.2024 у справі №303/307/21, від 04.08.2021 у справі №390/934/13-к, від 14.05.2024 у справі №991/7976/23.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі №303/307/21 наголосив, що ухвала суду попередньої інстанції у суміжному кримінальному провадженні не має преюдиціального значення при вирішенні питань у новому провадженні, якщо в ньому здобуто нові докази, що суттєво змінюють фактичну картину.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що кримінальне провадження є динамічним, слідство може отримувати нові докази, а тому слідчий суддя повинен оцінити сукупність всіх обставин в кримінальному провадженні саме на момент розгляду відповідного клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що під час розслідування кримінального провадження №12026040000000808, слідством здобуті нові докази, встановлені нові обставини, які не були відомі на час розгляду питання арешту коштів Дніпровським апеляційним судом в кримінальному провадженні № 42024040000000473.

Відповідно до документів, отриманих в філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» встановлено, що ОСОБА_5 виключно особисто користувався сейфом № НОМЕР_3 з 02.07.2024 р.. Довіреність на користування індивідуальним сейфом не оформлювалась. Відповідно до Картки реєстрації відвідувань виключно ОСОБА_5 користувався сейфом № 202.

Таким чином, слідством на даному етапі спростовано позицію підозрюваного та його батька, що сейфом користувалась його родина з 2016 року.

Крім того, відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу 1249/2025/5342728 від 14.05.2025 р. ОСОБА_8 продав ПРАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» автомобіль BMW X5, 2021 р.в. за 1 980 275 грн..

Вказані гроші, за версією адвоката ОСОБА_7 були частиною коштів, які ОСОБА_8 зберігав у банківському сейфі свого сина.

Разом з тим, слідством встановлено, що після продажу зазначеного авто, вже 16.05.2025 року ОСОБА_8 придбав в ПРАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ» новий автомобіль - BMW X5 2024 р.в. за 4 581 030,50 грн. Вказана обставина підтверджується копією Заяви № 2557312127 від 16.05.2025 року про реєстрацію транспортного засобу, поданої ОСОБА_8 до ТСЦ № 1249.

Таким чином, в даному випадку, змінюючи автомобіль в порядку так званої програми «Trade-in», ОСОБА_8 не тільки не отримав грошові кошти, а й витратив додатково більше ніж два з половиною мільйони гривень на придбання нового авто.

Крім того, з урахуванням отриманої досудовим слідством інформації у кримінальному провадженні №12026040000000808, встановлено, шо хоча ОСОБА_8 і здійснювалась підприємницька діяльність в ПП «Новий сервіс», однак згідно фінансової аналітики підприємства чистий прибуток підприємства складав не більше 500 000 грн. на рік, а виплачені доходи безпосередньо ОСОБА_8 складали біля 53 000 грн. на місяць, що підтверджується даними з Пенсійного фонду України (виплата ЄСВ ОСОБА_8 за останній рік становила 14500 грн., що складає 22 % від заробітної плати).

Таким чином, слідством спростовано версію ОСОБА_8 про те, що вилучені в банківському сейфі кошти складались з отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності прибутку.

З огляду на обсяг наявних в клопотанні доказів, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування на даному етапі надано достатніх та переконливих доказів, які б вказували на походження вилучених 17.02.2026 року грошових коштів саме від злочинної діяльності підозрюваного ОСОБА_5 .. Аналізом отриманої під час досудового розслідування інформації, відомостей щодо іншого походження коштів у підозрюваного ОСОБА_5 , окрім як від злочинної діяльності, отримано не було.

Крім того, суд критично ставиться до наданих адвокатом ОСОБА_7 копій документів на придбання валютних цінностей ОСОБА_8 , оскільки такі документи належним чином не завірені, не містять найменування покупців, не засвідчені печатками.

Позиція представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 , яка була прийнята Дніпровським апеляційним судом час розгляду питання про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000473 на теперішній час спростована доказами, отриманими органом слідства під час проведення слідчих дій в рамках даного кримінального провадження.

Саме тому оцінка, надана апеляційним судом раніше, не може автоматично блокувати застосування заходів забезпечення у новому провадженні.

Слідчий суддя зазначає, що при провадженнях щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 КК України), арешт коштів є необхідним заходом вже на початковому етапі досудового розслідування, оскільки саме природа цього злочину передбачає швидке перетворення або переміщення активів.

Суд підкреслює, що зволікання із накладенням арешту в таких справах фактично нівелює мету провадження - адже кошти можуть бути виведені у офшорні юрисдикції або конвертовані у криптовалюту чи інші активи.

З огляду на те, що ОСОБА_5 серед іншого інкримінується ч. 2 ст. 209 КК України, а відомості про рух коштів через криптогаманці вже є в матеріалах справи, наведений ризик є цілком реальним і обґрунтованим.

При вирішенні питання про арешт майна, яке може мати злочинне походження, слідчий суддя не встановлює вину підозрюваного, а лише оцінює наявність сукупності підстав і розумних підозр, достатніх для застосування заходу забезпечення. Стандарт доведення на цьому етапі є нижчим, ніж поза розумним сумнівом, і відповідає критерію розумної підозри. У справі, що розглядається, такий стандарт досягнутий: наявні протоколи негласних слідчих дій, матеріали спільної слідчої групи за участю компетентних органів Латвії, відомості про рух коштів потерпілих на криптогаманці, пов`язані з ОСОБА_5 , а також фінансова аналітика, що спростовує версію сторони захисту про законне накопичення готівки.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням міжнародного резонансу вчинених кримінальних проваджень, слідчий суддя вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для накладення арешту на вилучене майно.

Арешт вилученого у ході обшуку майна є розумним та співрозмірним обмеженню права власності та завданням кримінального провадження, маючі на меті також і забезпечення прав потерпілих на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Беручи до уваги вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, подальшої спеціальної конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в сумі 280 100 доларів США, належні ОСОБА_5 , необхідно задовольнити, наклавши арешт на вказане майно шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12026040000000808 від 08.04.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - грошові кошти у сумі 280 100 (двісті вісімдесят тисяч сто) доларів США, що вилучені 17.02.2026 року під час обшуку індивідуального сейфу АТ «Державний ощадний банк України», який перебував у користуванні ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до договору оренди індивідуального сейфа №/305482/000240/060240/07/2024/25 від 02.07.2024 року.

Повний текст ухвали проголошено о 15 годині 00 хвилин 15 червня 2026 року.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1