Рішення № 137367744, 15.06.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2026 р. Справа № 596/1634/25

Провадження № 2/596/183/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Лисюк І.О.

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Гусятин цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариств з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 2183660478 від 06.03.2019 року у розмірі 120969,62 грн.; стягнути з відповідача понесені Позивачем судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 укладено Договір (заява №21836604780).

Цей Кредитний договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Кредитного договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Кредитний договір) складають єдиний кредитний договір.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

07.10.2016 було укладено договір №ТАСЦФР-10-2016 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" відступило на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТАСКОМБАНК" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2183660478.

08.02.2021 було укладено договір №б/н відповідно до якого Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2183660478.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2183660478.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2183660478.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2183660478 від 06.03.2019 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 120969,62 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 57468,80 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9,59 грн.

- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 15398,86 грн.

- Заборгованість за комісіями - 48092,37 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання про що повідомлено учасників справи.

09 січня 2026 року ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області закрито підготовче провадження та призначено справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до судового розгляду по суті у залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області (смт.Гусятин, пр.Героїв Майдану, буд.7) про що повідомлено учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився. Згідно прохальної частини позовної заяви та письмової зави поданої 12.03.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача просить проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, в судове засідання повторно не зявився. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Так, суд викликав відповідача ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами цивільної справи та інформацією,що міститься на офіційному веб-сайті судової влади України запосиланням https://court.gov.ua/unknown/ (а.с. 97, 108, 115).

Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Як слідує із матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження, матеріали цивільного позову, судові повістки направлялись судом відповідачу також за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 : вул. Село Чагарі Чортківського району Тернопільської області. Це підтверджується поштовими відправлення, які повернуто суду, з відмітками у довідці «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.80, 90, 96, 110).

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» (ідентифікаційний код: 35725063) (а.с.26).

06 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав заяву №2183660478 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», згідно умов якої погодився із тим, що підписаний ним паспорт кредиту №3660478 від 03 березня 2019 року містить умови укладеного ним кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК ЦФР» - становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР», як кредитодавцем, та ним, як позичальником. Відповідач також підтвердив ознайомлення з кредитним договором до його укладення і погодився з усіма його умовами (а.с.24,24 на зворт.-25).

Судом встановлено, що у Паспорті кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №3660478 від 06 березня 2019 року, який містить підпис відповідача ОСОБА_1 , визначені наступні умови кредитування: сума кредиту - 61000 грн.; строк, на який надається кредит - 36; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (пункт 4); процентні ставки: при наданні кредиту - 4,00%; (200,00 грн.), щомісячні проценти - 3,99% від суми кредиту згідно з графіком платежів, загальні річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів.

Згідно із визначеним у пункті 6 паспорту споживчого кредиту графіком платежів, повернення відповідачем ОСОБА_1 кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів за період з 04.04.2019 року по 04.03.2022 року, в розрізі кожного платежу (повернення кредиту, річні проценти та щомісячні проценти), в тому числі шляхом сплати щомісячних процентів по 2433,90 грн..

Факт підписання 06 березня 2019 року документів, що становлять кредитний договір, та отримання на його виконання грошових коштів у спосіб, визначений пунктом 4 паспорту кредиту, відповідачем по справі ОСОБА_1 під час судового розгляду спростований не був.

Згідно з п.3 заяви №2183660478 від 06.03.2019 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», позичальник за рахунок отриманого кредиту доручає кредитодавцю виплатити/сплатити такі суми грошових коштів: 1) в сумі 50000 грн. за наступними реквізитами: отримувач АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, рахунок: НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500, призначення: переказ до запитання на користь ОСОБА_1 , паспрт МС 464585 надання кредиту зг.КД№2183660478 від 06.03.2029 без ПДВ; 2) в сумі 9000 грн. за наступними реквізитами: отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821, рахунок НОМЕР_3 у АТ «ТАСКОМБАНК» МФО339500, призначення: оплата страхового платежу за договором страхування №2183660478-С від 06.03.2019р.

Судом також встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 вчинялись дії на виконання умов кредитного договору шляхом внесення ним періодичних платежів на погашення щомісячних процентів, що безпосередньо підтверджується випискою по його особовим рахункам, зокрема: 04.04.2019 - 2433,90 грн., 06.05.2019 - 2433,90 грн., 04.06.2019 - 205,28 грн..

07 жовтня 2016 року між АТ «Таскомбанк» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «ЦФР» (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за яким АТ «Таскомбанк», з урахуванням п.п.2.2, 3.4 та 9.4, набуло права грошової вимоги до боржника за договором №2183660478.

08.02.2021 було укладено договір №б/н відповідно до якого Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2183660478.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2183660478.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19 листопада 2025 року загальна сума заборгованості відповідача становить 120969,62 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 57468,80 грн; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9,59 грн.; Заборгованість за пенею та/або штрафами - 15398,86 грн.; Заборгованість за комісіями - 48092,37 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до положень ч.2 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно положень ст.629ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зіст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо вимог позову про стягнення пені/штрафами, суд приходить до наступного.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Як встановлено, підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором з 08.02.2021 по 19.11.2025, станом на 19.11.2025 загальна сума заборгованості за пенею та/або штрафами становить 15398,86 грн., з 08.02.2021 по 31.12.2022 заборгованість за пенею/штрафами становила 6831,95 грн. та була незмінною в розрізі місяців за вказаний період. Станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості за пенею та/або штрафами становить 15398,86 грн.

З врахуванням того, що пеня/штраф на загальну суму 8566,91 грн (15398,86-6831,95) була нарахована після 24 лютого 2022 року та підлягала списанню кредитодавцем (позикодавцем) згідно приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, в її стягненні слід відмовити.

Таким чином пеня в сумі 8566,91 грн стягненню не підлягає.

Як встановлено, банк пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією в сумі 48092,37 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі від 06 березня 2019 року не міститься зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

В зв`язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії в сумі 48092,37 грн. не має.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань закредитним договором№2183660478 від 06 березня 2019 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом, пені), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги та приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 64310 грн. 34 коп., що складається з: 57468,80 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9,59 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 6831,95 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами. В задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1287,75 грн., пропорційно задоволених позовним вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст.133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: Договір про надання правової допомоги № 02-09/2024 від 02.09.2024 року, укладеного між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та адвокатом "Муравською Ольгою Миколаївною", тарифи на послуги, заявка на надання юридичної допомоги №1 від 01.10.2025, витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем заявлена сума стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 25 000 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Звертаючи увагу на те, що розгляд проводився в загальному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, розмір правової допомоги в сумі 25 000 грн. є неспівмірним від стягненої суми в розмірі 64310,34 грн..

Суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Отже, підлягає розподілу судові витрати в сумі 6000,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 6000,00 * 53,16% = 3189,60 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 263-265, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, E-mail: info@collect-center.com.ua) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с.Чагарі, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48259, ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с.Чагарі, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48259 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133 заборгованість: за кредитним Договором № 2183660478 від 06.03.2019 року в сумі 64310 грн. (шістдесят чотири тисячі триста десять) грн. 34 коп., що складається з: 57468,80 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9,59 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 6831,95 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами.

В задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с.Чагарі, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48259 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1287,75 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3189,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с.Чагарі, Чортківського району, Тернопільської області, поштовий індекс 48259.

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК