Рішення № 137365515, 15.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8191/23

Пр. 2/336/42/2026

15.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/8191/23 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

за відсутності сторін, третьої особи та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача голова комісії з реорганізації Державної іпотечної установи Притула Є.М. 07.08.2023 за допомогою засобів поштового листування в інтересах позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, згідно з яким просить в рахунок погашення заборгованості перед Державною іпотечною установою за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від за 24.10.2007 в сумі 566 545,76 гривень, з яких 359 386,35 гривень - сума основного боргу, 207 159,41 гривень - прострочені відсотки за користування кредитом (за період з 17.09.2015 по 23.10.2022), звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмету іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 70,5 кв.м, загальною площею 219,8 кв.м, зазначений на плані під літ. А та господарчі споруди: гараж літ. Б, сарай літ. В, навіс літ. Е, лазня літ. Г, вольєр літ. Д, паркан N1, паркан N3, паркан N4, паркан N5, паркан N6, ворота N7, замощення NI, водопровід N9 та земельну ділянку, для подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.10.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К. Відповідно до умов цього Кредитного договору Банк надав Позичальнику (п.2.1) на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в розмірі 505 000,00 гривень зі сплатою 16,5 % річних та з кінцевім терміном повернення до 24.10.2022. Згідно з продовженням ДОДАТКУ 1 до договору процентна ставка за виконання Позичальником зобов?язань становить 18,5% річних, реальна процентна ставка з урахуванням платежів на користь третіх осіб 21,38 %.

При цьому, стороною позивача наголошено, що ОСОБА_2 отримав даний кредит, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1 в період з 27.09.2007.

З метою забезпечення повернення кредитних коштів 24.10.2007 між Банком та ОСОБА_1 укладений Іпотечний договір N1-4929-1071, посвідчений приватним нотаріусом Угрин Л.А., р.№ Д-880. Відповідно до умов договору він укладений з метою забезпечення виконання зобов?язань, що виникли у ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору N1-4929-107К від 24.10.2007. В п. 1 Іпотечного договору встановлено, як зазначає сторона позивача, що Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передає в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 70,5 кв.м. та загальною площею 219,8 кв.м. зазначений на плані під літ. А та наступні господарчі споруди: гараж літ. Б, сарай літ. В, навіс літ. Е, лазня літ. Г, вольєр літ. Д, паркан N1, паркан N3, паркан N4, паркан N5, паркан N6, ворота N7, замощення NI, водопровід N9, що належить Іпотекодавцю на підставі Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя/справа N2-1539/05 від 14.03.2005, надалі «Предмет іпотеки». Пунктом 1.1. Іпотечного договору зазначено, що земельна ділянка площею 883 кв. м., на якій розташований житловий будинок, є предметом іпотеки як майно, що стане власністю Іпотекодавця у майбутньому. Згідно з п.2 Іпотечного договору зазначене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від 24.10.2007 (надалі Основне зобов?язання), укладеним з ОСОБА_2 на суму 505 000,00 грн. строком до 24.10.2022, а також сплати відсотків за користування Кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 16,5% відсотків річних, неустойки за цим договором або за Основним зобов?язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за Основним зобов?язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Крім того, відповідно до наведеного у позовній заяві обґрунтування, відповідно п. 4 Іпотечного договору Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя/справа N2-1539/05/ від 14.03.2005 року. Право власності зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 27.04.2005 року в книзі N304, номер запису 42176, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7121447, реєстраційний номер 10624024.

За змістом позовної заяви згідно зі статутною діяльністю Державної іпотечної установи з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений Договір відступлення права вимоги N17/4-В від 11.02.2015. Так, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки N44772390 від 29.09.2015 підтверджується запис про реєстрацію обтяження на підставі Іпотечного договору від 25.10.2007 та Договору відступлення права вимоги за Державною іпотечною установою, який укладений з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права.

Представник позивача також стверджує, що відповідно до умов договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору. Згідно з п. 1.4 договору вартість прав вимоги визначається як загальна сума заборгованості Первісного кредитора за Кредитним договором.

Таким чином, в разі порушення умов Кредитного договору за зобов?язаннями ОСОБА_2 відповідає всім своїм майном ОСОБА_1 . Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на власний розсуд Іпотекодержателя (п. 10 Іпотечного договору).

Так, заборгованість ОСОБА_2 за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від за 24.10.2007 становить 566 545,76 гривень, з яких: 359 386,35 гривень - сума основного боргу, 207 159,41 гривень - прострочені відсотки за користування кредитом (за період з 17.09.2015 по 23.10.2022). При цьому, 23.10.2015 ОСОБА_2 від Державної іпотечної установи отримано лист-повідомлення про відступлення права вимоги N704/11/2 від 12.10.2015. Також Державною іпотечною установою на виконання ст.35 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу N2092/15/3 від 03.07.2023 та ОСОБА_2 - повідомлення-вимогу N2093/15/3 від 03.07.2023.

Окремо у позовній заяві зауважено, що обрання судового чи позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки повністю залежить від волі іпотекодержателя, що є логічним і відповідає принципу диспозитивності, із посиланням на релевантну судову практику Верховного Суду. Крім того, іпотекодержатель для задоволення своїх вимог в судовому порядку не повинен чекати припинення воєнного стану в Україні.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання свого обов?язку за вищевказаним Кредитним договором, а заставодержатель набув право на звернення стягнення на предмет застави, з підстав, передбачених ст. 11, 15, 16, 512-516, 575, 589-591, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.11, 17, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позов у визначений вище спосіб.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 15.08.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

11.09.2024 до справи представником відповідачки адвокатом Черкашиним І.І. подано відзив на позовну заяву, за змістом якого стороною відповідача наголошено на відсутності первинних бухгалтерських документів на користь тверджень сторони позивача щодо розміру заборгованості, поряд з цим надані розрахунки не підтверджені належними доказами щодо руху коштів по рахунку позичальника.

Стороною відповідача наголошено, що у 2019 році відповідач звертався до уповноваженої особи «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою зарахувати платежі за 2015-2016 роки в рахунок погашення заборгованості згідно з кредитним договором N1-4929-107K від 24.10.2007. Чи були враховані, зокрема, квитанції від 27.02.2015 на суму 10 000 грн., від 31.03.2015 на суму 11 500 грн, від 30.04.2015 на суму 6 000 грн., 02.06.2015 на суму 12 000 грн., 30.07.2015 на суму 10 000 грн, 31.08.2015 на суму 10 000 грн. відповідно до розрахунку та доказів, які надані позивачем, встановити не є можливим.

Крім того, як вказано у відзиві, - відповідно п. 5 Додаткової угоди N5 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 17.09.2012 доповнено Кредитний договір новим пунктом 3.9: Сторони домовились щорічно, протягом 10 банківських днів після закінчення кожного фактичного року кредитування, а саме до 23 жовтня кожного року кредитування, проводити звіряння поточної і простроченої заборгованості Позичальника по сплаті Ануїтетних платежів, по сплаті Банку щомісячної комісійної винагороди за надання Кредитних ресурсів, дотримання Позичальником Графіка зниження розміру заборгованості. Натомість, повний розрахунок до відступлення права вимоги відсутній.

Окремо у відзиві наголошено на тому, що стороною позивача обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, із посиланням на висновки Верховного Суду у справі №310/11024/15-ц, пр.14-112цс19. Так, суд роз`яснив, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати його від свого імені можливе лише тоді, коли сторони не передбачили такий спосіб у своєму договорі. В цьому контексті наголошено на приписах п.11.3.2 Іпотечного договору, якими визначено позасудовий спосіб врегулювання спору. Оскільки позивачем не обґрунтовано необхідність судового захисту, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.08.2023, як видно з резолютивної частини, постановлено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відзиву та відповіді, які повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) цих звернень суду.

Так, 30.05.2024 до справи подано відповідь на відзив за підписом адвокатки О.Подольної, проте у відповіді не обґрунтовано належними та допустимими доказами дату отримання відзиву, поважність причин пропуску строку на подання відповіді на відзив (т.с.3 а.с.65), як наслідок, строк, визначений судом, стороною позивача не дотриманий, є таким, що суттєво порушений, підстав для його поновлення судом не встановлено, тому відповідь на відзив судом не приймається до розгляду.

Ухвалою суду від 21.02.2024 клопотання представника позивача задоволено, залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_3 . При цьому, сторона позивача в обґрунтування клопотання зазначала, що, оскільки між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 1-4929-107К в період шлюбу між відповідачкою та ним. Іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань, що виникли у вказаної особи ( ОСОБА_2 ) за кредитним договором, тому рішення у справі може вплинути на його права та інтереси.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Щасливу О.В. та 09.10.2024 матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Вайнраух Л.А. від 06.11.2024 постановлено прийняти цивільну справу до свого провадження, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, при цьому, її копія одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст. 181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.02.2025 постановлено виправити описку, допущену в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 по цивільній справі №336/8191/23, зазначивши вірно за текстом ухвали прізвище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору « ОСОБА_4 » замість невірного « ОСОБА_5 »; відкладено підготовче засідання внаслідок необхідності повторного виклику до суду всіх учасників справи.

Ухвалою суду від 22.04.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

22.10.2025 до справи за підписом адвокатки Булдигіної М.С., яка представляє інтереси відповідача та третьої особи, а також 10.11.2025 представницею позивача адвокаткою Подольною О.М. подано додаткові пояснення.

Разом з цим, суд не приймає дані письмові пояснення учасників справи, враховуючи таке. Види заяв по суті справи чітко визначені нормою ч.2 ст.174 ЦПК України. Крім того, за приписами ч.2, 4, 5 ст.174 ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне. Відповідних ухвал судом не постановлено. Зазначене обумовлює висновок суду про неможливість прийняття додаткових пояснень, відповідно, суд не бере їх до уваги при розгляді справи.

Під час розгляду справи представники сторін та третьої особи підтримали доводи, висловлені у заявах по суті спору, сторона позивача просила задовольнити позов у визначений спосіб, а представниця відповідача й третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

19.03.2026 від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

19.03.2026 судом визнано за можливе продовжити розгляд справи за відсутності учасників справи, розпочато дослідження письмових доказів, яке продовжено 10.06.2026 після оголошеної перерви в судовому засіданні. 15.06.2026 після перерви судом досліджено відповіді на електронні запити суду, постановлено ухвалу про закінчення з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого суд перейшов на стадію ухвалення рішення.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 24.10.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», який в подальшому змінив організаційно-правову форму на ПАТ, в подальшому, - АТ, та ОСОБА_2 на підставі заяви на отримання споживчого кредиту ОСОБА_2 від 24.10.2008, з ціллю ремонту нерухомості по АДРЕСА_1 , укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К. Відповідно до умов цього Кредитного договору, а саме п.2.1 Банк відкриває Позичальнику Невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 505 000 гривень 00 копійок з оплатою по процентній ставці 16,5% процентів річних. Згідно з п.3.2 Позичальник зобов?язується повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 24.10.2022. Позичальник зобов?язується щомісячно, в термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості відповідно Додатку №1. Процентна ставка також узгоджена сторонами у вказаному вище розмірі у п.4.1 договору. За день повернення нарахування процентів не проводиться.

Умови забезпечення кредиту визначені сторонами у розділі 5 договору, а саме укладення іпотечного договору та договору поруки. Договір поруки для огляду суду не наданий.

Згідно з п.5.1. забезпеченням виконання зобов?язань за цим Договором є застава нерухомості (іпотека): - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 219,8 (Двісті дев?ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., житловою площею - 70,5 (Сімдесят цілих п?ять десятих) кв.м. з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що належить на праві власності ОСОБА_1 , оформлена Договором іпотеки N1-4929-1071 від 24.10.2007р. Позичальник зобов?язується у термін до 01 травня 2008 року оформити Державний акт на право власності на земельну ділянку, якій знаходиться вищевказаний будинок, надати копію акту Банку та укласти з останнім договір іпотеки вказаної земельної ділянки. У випадку, якщо Позичальник не укладе договір застави (іпотеки) зазначеної нерухомості в зазначений термін з будь-якої причини Банк має право вимагати дострокового розірвання цього Договору, а Позичальник зобов?язаний у термін не пізніше 3 банківських днів з моменту одержання вимоги Банку здійснити повне погашення заборгованості перед Банком, у тому числі нарахованих процентів та Кредитних ресурсів, отриманих згідно цього Договору, а також сплатити штраф у розмірі 30% від суми Кредитних ресурсів, наданих за цим Договором згідно п.2.1. На момент підписання цього Договору Позичальник ознайомлений із типовими умовами договору застави (іпотеки), запропонованими Банком. Позичальник цим підтверджує свою згоду із зазначеними типовими умовами.

Додатковим забезпеченням виконання зобов?язань за цим Договором є порука фізичної особи - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), оформлена Договором поруки N1-4929-107П від 24.10.2007р. У забезпечення виконання зобов?язань за цим Договором можуть укладатися інші договори, не зазначені в цьому пункті.

Згідно з п.7.3. цей договір набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів (їхньої першої частини) і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов?язань.

Графік зниження розміру заборгованості наведений у додатку №1 до договору та досліджений судом.

Згідно з продовженням ДОДАТКУ 1 до договору процентна ставка за виконання Позичальником зобов?язань за весь період кредитування становить 18,5% річних, реальна процентна ставка з урахуванням платежів на користь третіх осіб 21,38 %.

Крім того, згідно з додатковою угодою №1 до договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.10.2007, що укладена 26.05.2008, внесено зміни до певних пунктів договору, зокрема, п.2.1, яким передбачено, що з 27.05.2008 процентна ставка за користування кредитними коштами становить 18,5% річних, п.3.2 договору, яким передбачено, що Позичальник зобов?язується повернути Кредитні ресурси по 23.10.2022. Також сторонами підписано оновлений графік зниження розміру заборгованості. Вказані зміни також внесені й до п.4.1,4.2. договору, інші умови без змін. Набрання чинності угодою як невід?ємною частиною договору з моменту її підписання сторонами обумовлено у п.3.

Відповідно до змісту Додаткової угоди №2 до вищевказаного кредитного договору, що укладена 22.09.2008, сторони прийшли до згоди викласти п.3.2. Розділу 3, п.4.2., 4.3, Розділу 4 Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії 1-4929-107K від 24.10.2007р. у такій редакції:

«3.2. Позичальник зобов?язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до "24" жовтня 2022р. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок.Позичальник зобов?язується щомісяця, в термін з "1" по „10" число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток N1 до Додаткової угоди N2 від 22.09.2008р. до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від 24.10.2007 р.)»

«4.2. Нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання Кредитних ресурсів з Позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення Кредитних ресурсів на Позичковий рахунок. Нарахування процентів за день видачі Кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на Позичковому рахунку Позичальника за період з 1 по останнє число місяця. Нарахування процентів проводиться по методу факт/факт за кожний день користування користування Кредитними ресурсами.»

«4.3. Позичальник сплачує проценти за користування Кредитним ресурсами щомісяця, в термін з "1" по „10" число (включно) кожного місяця, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток N1 до Додаткової угоди N2 від 22.09.2008р. до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від 24.10.2007р). У вказаний термін Позичальник сплачує проценти, нараховані за період користування Кредитними ресурсами за період з 1 по останнє число місяця. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів (вказаний в угоді)».

Згідно з продовженням ДОДАТКУ 1 до додаткової угоди №2 реальна процентна ставка за виконання за виконання Позичальником зобов?язань за весь термін кредитування становить 20,14% річних, реальна процентна ставка з урахуванням платежів на користь третіх осіб 21,33 %.

Оновлена процентна ставка 20% річних, що нараховується з 22.10.2008 до строку повернення кредиту, обумовлена сторонами правочину в додатковій угоді №3, долученій до позовної заяви, датованій 22.10.2008. Вказаною угодою також змінено термін оформлення Державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1 , - до 24.12.2008, після чого Позичальник має надати копію акту до Банку, укласти договір з останнім (іпотеки вказаної земельної ділянки). В іншому випадку Банк має право вимагати дострокового розірвання договору.

Згідно з продовженням ДОДАТКУ 1 до додаткової угоди №3 реальна процентна ставка за виконання за виконання Позичальником зобов?язань за весь термін кредитування становить 21,97% річних, реальна процентна ставка з урахуванням платежів на користь третіх осіб 23,58 %.

Відповідно до умов додаткової угоди №4 від 23.01.2009, змінено термін оформлення Державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1 , - до 30.03.2009, після чого Позичальник має надати копію акту до Банку, укласти договір з останнім (іпотеки вказаної земельної ділянки). В іншому випадку Банк має право вимагати дострокового розірвання договору.

Крім того, судом встановлено, що за змістом додаткової угоди №5 від 17.09.2012, внесено зміни та доповнення до первісного договору, укладеного 24.10.2007. Сторонами додаткової угоди є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як правонаступник кредитора, та ОСОБА_2 . Так, зокрема, до п.2.1 внесено зміни щодо суми кредиту 467 647,16 гривень, у п.3.2 внесено зміни щодо розміру ануїтетного платежу, який має вноситись щомісячно з 1 по 10 число, який дорівнює 9 014,00 гривень. Відповідні зміни враховані у п.4.3 договору. У складі даного платежу включені проценти за користування кредитними коштами. Змінено у п.5.1. й термін оформлення Державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1 , - до 17.03.2013, після чого Позичальник має надати копію акту до Банку, укласти договір з останнім (іпотеки вказаної земельної ділянки). В іншому випадку Банк має право вимагати дострокового розірвання договору. Як вказано у п.8 угоди, на дату її укладання Позичальник припустився прострочення виконання своїз зобов?язань за кредитним договором по сплаті процентів за користування Кредитними ресурсами, загальна сума якої 92 302,93 гривень. Зазначена заборгованість має сплачуватись із розрахунку по 2 564,00 гривні на місяць, крім іншої частини заборгованості, в строк до 10.09.2015. Відповідно, у п.10 угоди передбачено викладення графіку зниження розміру заборгованості у новій редакції.

Згідно з продовженням ДОДАТКУ 1 до додаткової угоди №5 реальна процентна ставка за виконання за виконання Позичальником зобов?язань за весь термін кредитування становить 22,23% річних, реальна процентна ставка з урахуванням платежів на користь третіх осіб 23,29 %.

Своє погодження з умовами як основного кредитного договору, так і всіх додаткових угод, безпосередньо після основного тексту кожного з правочинів, наведено від імені ОСОБА_1 , за її підписом та відповідною датою його проставлення.

Стороною відповідача та третьої особи не спростовується укладення зазначених вище правочинів та сума кредитних ресурсів, отримана ОСОБА_2 на виконання умов кредитного договору.

Згідно з заявою ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідченою приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. за р.№2572 від 24.10.2007, він надав згоду дружині ОСОБА_1 передати у іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на умовах на її розсуд набутий ними під час шлюбу житловий будинок АДРЕСА_1 в забезпечення виконання ним зобов?язань за кредитним договором.

Згідно з заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.10.2007 вона стверджує, що права користування вказаним вище житловим будинком, який передається в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не мають малолітні та неповнолітні діти, гарантуючи, що внаслідок укладення іпотечного договору не будуть порушені права та законні інтереси малолітніх, а також осіб похилого віку. Заява адресована приватному нотаріусу ЗМНО Вартановій О.С., як випливає з її змісту, вона доведена до відома начальника відділення №1 Філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Проценка О.Г., про що у заяві міститься його підпис. При цьому, вказаний факт перевірено за довідкою квартального комітету №128 Шевченківського району м.Запоріжжя від 01.10.2007, особу ОСОБА_1 встановлено та перевірено, як і справжність її підпису, правоздатність та дієздатність, повноваження представника банку.

Судом також встановлено, що 24.10.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено іпотечний договір №1-4929-1071, за умовами якого знайшли своє підтвердження наступні обставини:

Відповідно до п.1 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 70,5 кв.м та загальною площею 219,8 кв.м, зазначений на плані під літ.А та наступні господарчі споруди: гараж літ.Б, сарай літ.В, навіс літ.Е, лазня літ.Г, вольєр літ.Д, паркан N1, паркан N3, паркан N4, паркан №5, паркан N6, ворота N7, замощення NІ, водопровід N9, що належить Іпотекодавцю на підставі Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя /справа N2-1539/05/ від 14.03.2005 року, надалі - "Предмет іпотеки".

Згідно з п.1.1. земельна ділянка площею 883 кв.м, на якій розташований житловий будинок, є предметом іпотеки як майно, що стане власністю іпотекодавця у майбутньому.

Відповідно до п.2 зазначене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної Лінії N1-4929-107К від 24 жовтня 2007 року (надалі - Основне зобов?язання) укладеного з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (надалі - "БОРЖНИК"), на суму 505000,00 (П?ятсот п?ять тисяч) гривень 00 копійок строком до 24 жовтня 2022 року, а також сплати відсотків за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 16,5% (Шістнадцять цілих п?ять десятих) відсотків річних, неустойки за цим договором або за Основним зобов?язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за Основним і зобов?язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами Основного зобов?язання, процентної ставки за користування Кредитними ресурсами, Іпотекодавець зобов?язується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

Згідно з п.3 узгоджена Сторонами вартість Предмету іпотеки становить 1011922,00 (Один мільйон одинадцять тисяч дев?ятсот двадцять дві) гривні 00 копійок.

За змістом п.4. предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя /справа N2-1539/05/ від 14.03.2005 року. Право власності зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 27.04.2005 року в книзі N304, номер запису 42176, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно N7121447, реєстраційний N10624024.

Відповідно до п.5 договору за даними Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно N16220305, реєстраційний N10624024, виданого Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 09.10.2007 року, загальна інвентаризаційна вартість Предмету іпотеки становить 303371,00 (Триста три тисячі триста сімдесят одну) гривню 00 копійок.

Відповідно до п.6.2, 6.3, 6.10, 6.11 Іпотекодавець свідчить та гарантує, що Предмет іпотеки є його власністю; на Предмет іпотеки не звернуто стягнення згідно з діючим законодавством України; права користування Предметом іпотеки не мають малолітні та неповнолітні діти. Передача в іпотеку житлового будинку, який є Предметом іпотеки за цим договором, гр. ОСОБА_1 проводиться за згодою її чоловіка гр. ОСОБА_2 , справжність підпису якого на заяві засвідчена Вартановою О.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 24 жовтня 2007 року за р.N2572.

Згідно з п. 7 Предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні Іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей.

При цьому, Іпотекодавець зобов?язаний (п.8.1.4) без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов?язаних із зміною прав власності на Предмет іпотеки, обтяження його будь-якими зобов?язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність, заставу (наступну іпотеку) тощо.

Відповідно до п.8.1.12 Іпотекодавець зобов?язаний впродовж 6 місяців з дати укладення Основного зобов?язання: оформити право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, отримати Державний акт про право власності на земельну ділянку, надати копію Державного акту Банку та укласти з Банком договір іпотеки земельної ділянки. У разі невиконання Іпотекодавцем зазначених вимог Банк має право вимагати від боржника дострокового, у повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, та сплати штрафу у розмірі 5 (п?яти) процентів від суми наданих кредитних коштів за Основним зобов?язанням.

Згідно з п.8.2.3 Іпотекодавець має право у разі, коли Іпотекодержатель звертає стягнення на Предмет іпотеки, до моменту його реалізації припинити стягнення у будь-який час шляхом сплати боргу за Основним зобов?язанням.

Відповідно до п.8.3.1 договору Іпотекодержатель зобов?язаний якщо Боржник не виконав забезпеченого Іпотекою Основного зобов?язання і Предмет іпотеки був реалізований, повернути Іпотекодавцю грошові кошти, отримані в результаті реалізації Предмету іпотеки, що залишились після погашення всієї заборгованості Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за Основним зобов?язанням.

Згідно з п.8.4.3, 8.4.4. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником зобов?язань, забезпечених Іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; якщо аукціон (публічні торги) по реалізації Предмету іпотеки оголошено таким, що не відбувся, залишити Предмет іпотеки за собою без згоди Іпотекодавця за початковою ціною, що була виставлена на аукціоні (публічних торгах);

Відповідно до п.8.4.6, 8.4.7. Іпотекодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість Боржника за Основним зобов?язанням, а також проценти за користування Кредитними ресурсами, за Основним зобов`язанням, неустойку за цим договором або за Основним зобов`язанням, збитки, завдані прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки; у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки реалізувати його відповідно до вимог цього договору.

Відповідно до п.8.4.15 Іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Крім того, за змістом п.10 договору, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Відповідно до п.11 за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: зокрема, як вказано у п.11.1 за рішенням суду.

Поряд з цим у п.11.3.2. визначено право Іпотекодержателя на продаж від свого імені Предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Набрання договором чинності після його нотаріального посвідчення та обумовлене сторонами накладання заборони відчуження предмету іпотеки врегульовано у п.16 договору.

Договір посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. за р.№2573 від 24.10.2007. В позовній заяві помилково зазначено про його посвідчення іншим нотарусом та за іншим реєстровим номером. Також за р.№180 від 24.10.2007 приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. у зв?язку із посвідченням даного договору накладено заборону відчуження зазначеного в договорі житлового будинку до припинення іпотечного договору.

Судом досліджено витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №15089444 від 24.10.2007 реєстраційного запису про обтяження на підставі Іпотечного договору, Іпотекодержатель ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», р.№ обтяження 5900030, а також витяг №15088987 від 24.10.2007 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, заборони на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору, р.№2573 від 24.10.2007, р.№ обтяження 5899903, об?єкт обтяження: жилий будинок по АДРЕСА_1 , № за РПВН 10624024.

Під час розгляду справи також знайшло своє підтвердження, що на виконання п.2 Іпотечного договору 26.05.2008 (відповідне зобов?язання про укладення додаткової угоди при зміні процентної ставки покладено саме на Іпотекодавця) сторонами укладено додатковий договір про внесення змін до Іпотечного договору №1-4929-1071 від 24.10.2007. Вказаним додатковим договором внесено зміни до п.2 Іпотечного договору у зв?язку зі зміною процентної ставки за користування кредитом, яка застосовується з 27.05.2008. Договір посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. 26.05.2008 за р.№ 4701. Доказів укладення інших додаткових угод матеріали справи не містять, разом з цим, дана обставина на висновки суду за результатами розгляду справи не впливає.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №44772390 від 29.09.2015, Іпотекодержателем вказаного об?єкта нерухомості є Державна іпотечна установа, відповідний запис внесено 29.09.2015 приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., дата відступлення прав 17.09.2015 на підставі договору відступлення прав вимоги №17/4-В, р.№616 від 11.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24878784 від 29.09.2015.

Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя (у справі наявна засвідчена копія) у цивільній справі №2-1539/05 від 14.03.2005 позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації м.Запоріжжя, Запорізького міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на самовільну будівлю житлового будинку, безоплатне передання земельної ділянки у власність на підставі давності користування задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літера А, службова прибудова, ґанок, навіс літера а, підвал під А літера п.д., мансарду літера МС, гараж літера Б. підвал под Б літера п.д.1, сарай літера В, лазня літера Г, вол?єр для собаки літера Д, паркани літера 3,4,5,6, ворота літера 7, зливна яма літера 8, замощення літера І; ухвалено безоплатно передати земельну ділянку в приватну власність за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до технічного паспорта (інвентарний номер 48087) на земельну ділянку. Вказаним рішенням також зобов?язано Запорізьке управління земельних ресурсів здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з технічним паспортом (інвентарний номер 48087). Допущено негайне виконання рішення суду. Рішення суду набрало законної сили 15.04.2005. На наданій копії міститься відмітка про реєстрацію в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно з мотивувальною частиною рішення суд у відповідності до ст.119 ЗК України вважає за можливе визнати право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що відповідно до ст.331, 376 ЦК України стало підставою й для визнання права власності на самовільно побудований будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з засвідченою копією витягу №7121447 про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОП «ЗМБТІ» від 27.04.2005, право власності на жилий будинок, р.№10624024 по АДРЕСА_1 , зареєстроване за №42176 у книзі 304 за ОСОБА_1 на підставі вказаного вище рішення суду на праві приватної власності, рішення про реєстрацію права власності прийнято 27.04.2005.

За даними відповіді N2880008 від 14.06.2026 на електронний запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є власницею двох об?єктів нерухомості:

- земельна ділянка, реєстраційний номер 3127747023101, дата реєстрації: 23.04.2025, кадастровий номер: 2310100000:07:056:0366, площа: 0.0866 га, адреса не вказана;

- житловий будинок, реєстраційний номер 3036586123060, дата реєстрації 04.11.2024, загальна площа 219.8 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 , код у Класифікаторі об`єктів адміністративно-територіального устрою України 23060070010069526.

Згідно з відповідями №2880052, 2880055 від 14.06.2026, підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, реєстраційний номер 3127747023101, стало рішення про передачу земельної ділянки у власність Запорізької міської ради №76/33 від 05.03.2025, адреса у відповідях не значиться, номер запису про право власності №59578470, дата 18.04.2025.

За даними відповіді N2880056 від 14.06.2026, житлова площа вказаного вище житлового будинку реєстраційний номер 3036586123060, - 70,5 кв.м, дата реєстрації права власності 31.10.2024, № запису 57398540, власник ОСОБА_1 , підстава вище вказане рішення суду, іпотекодержатель Державна іпотечна установа.

Судом також встановлено, що згідно зі статутом Державної іпотечної установи, затвердженим наказом МФУ від 05.02.2020 №43, у редакції від 05.04.2021 №198, Державна іпотечна установа утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 року N1330 "Деякі питання Державної іпотечної установи"). Відповідно до пункту 2 Статуту засновником Установи є держава в особі Кабінету Міністрів України. Згідно з п.5 Статуту основною метою діяльності Установи є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок власних коштів та залучених коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів.

Згідно з пунктом 22 Статуту майно Установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Враховуючи викладене, власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки останній виступив її засновником, а Державна іпотечна установа наділена правом господарського відання щодо цього майна.

У п.6 Статуту зазначено предмет діяльності установи, а саме : придбання, відчуження, управління та здійснення інших операцій з іпотечними та іншими активами відповідно до законодавства; надання фінансових кредитів, виконання зобов?язань за якими забезпечено іпотечними та іншими активами; випуск, емісія цінних паперів та організація їх обігу; надання послуг з обслуговування міжнародних кредитних ліній; фінансовий лізинг щодо об?єктів житлової нерухомості відповідно до законодавства; здійснення функцій замовника будівництва житла; розроблення та впровадження стандартів, норм і процедур іпотечного кредитування та лізингу з метою зменшення ризиків учасників ринку.

При цьому, як визначено у п.7 Статуту, окремі види господарської діяльності, перелік яких установлюється законом, Установа може провадити після одержання ліцензій та дозволів, наданих уповноваженими органами.

Перелік операцій, які має право здійснювати Установа, наведений у п.10 Статуту, зокрема, набуття прав власності та здійснення розпорядження майном або майновими правами, щодо яких застосовуються процедури звернення стягнення, та яке заставлено у забезпечення за кредитними зобов?язаннями перед Установою.

Згідно з п.16,17 Статуту Установа має право в установленому законодавством порядку укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем у судах України та інших держав. Установа набуває статусу фінансової установи з моменту внесення її до Державного реєстру фінансових установ.

Згідно з видами економічної діяльності Державної іпотечної установи, як видно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до них віднесені, зокрема, інші види кредитування (основний), надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення. Виписка сформована 30.01.2023, актуалізована судом під час здійснення провадження у даній справі.

Так, суд встановив, що з метою рефінансування іпотечних кредитів банків між Державною іпотечною установою та ПАТ Банк «Фінанси та кредит» укладений Договір відступлення права вимоги N17/4-В від 11.02.2015.

Згідно з п.1.1 сторони уклали цей Договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав N17/4-З від 11.02.2015 р. (далі - Договір застави), що укладений з метою забезпечення виконання зобов?язань Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором N17/4 від 11.02.2015 р. (далі - Кредитний договір).

Згідно з п.1.2. Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору (далі - Права вимоги).

Відповідно до п.1.3.-1.5 вартість Прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку N1 до Договору станом на дату укладення цього Договору, та складає 245 085 913, 83 грн. Вартість Прав вимоги, зазначена у цьому пункті Договору, повинна бути підтверджена довідкою Первісного кредитора. На дату набрання чинності п. 1.2 Договору, вартість Прав вимоги визначається як загальна сума заборгованості Первісного кредитора за Кредитним договором, зазначеної у Вимозі про погашення заборгованості за фінансовим кредитом, надісланої Первинному кредитору Новим кредитором. Загальна сума заборгованості Первісного кредитора за Кредитним договором складається з: непогашеної суми основного боргу; суми нарахованих процентів; суми розрахованих пені і штрафів. За рахунок Прав вимоги задовольняються усі вимоги Нового кредитора за Кредитним договором та цим Договором, а саме вимоги за сумою основного боргу, сумою нарахованих процентів за користування кредитом, штрафні санкції за Кредитним договором та цим Договором, інфляційні втрати Нового кредитора та 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) за Кредитним договором та цим Договором, будь-які збитки Нового кредитора, спричинені невиконанням або неналежним виконанням Первісним кредитором своїх зобов`язань за Кредитним договором або цим Договором, витрати Нового кредитора, пов`язані з отриманням виконання зобов`язань за цим Договором та Кредитним договором (в т.ч. витрати пов?язані з оплатою нотаріальних послуг, послуг державних реєстраторів та інші витрати Нового кредитора).

При цьому, як визначено сторонами у п.2.1 договору, пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин визначених пп. 2.1.1 Договору, та однієї з обставин визначеної пп. 2.1.2 цього Договору або 2.1.3 цього Договору або 2.1,4 цього Договору.

Так, судом встановлено, що відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 17 вересня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", що є загальновідомою обставиною, розповсюджено в інтернет-мережі із загальним доступом. Відповідно, договір відступлення прав вимоги, зазначений вище, набрав чинності 17.09.2015.

09.10.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі Розпорядження від 26.01.2017 року № 163 "Про переоформлення деяким фінансових установам діючих ліцензій, у зв`язку зі звуженням виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню" видано ліцензію позивачу як фінансовій установі. Функціонал комплексна інформаційної системи Національного банку України за веб-посиланням https://kis.bank.gov.ua/search-fu також без обмеження доступу підтверджує включення Державної іпотечної установи до реєстру фінансових компаній. Суд також зауважує, що право позивача здійснювати нарахування відсотків за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , не спростовувалось стороною відповідача під час розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з даними відповіді на електронний запит суду №2880224 від 14.06.2026, Державна іпотечна установа з 05.10.2021 перебуває в стані припинення (в результаті реорганізації), наразі створена Комісія з реорганізації Державної іпотечної установи. Так, постановою КМУ від 8 вересня 2021 р. № 945 «Деякі питання приєднання Державної іпотечної установи до приватного акціонерного товариства Українська фінансова житлова компанія» постановлено реорганізувати Державну іпотечну установу шляхом її приєднання до приватного акціонерного товариства Українська фінансова житлова компанія. Наразі процес реорганізації не завершений, в матеріалах справи станом на дату її розгляду відсутні докази завершення даної процедури реорганізації юридичної особи, на чому наголошувала представниця позивача адвокат Подольна О.М. При цьому, довіреність представника позивача видана від імені голови Комісії з реорганізації Державної іпотечної установи Притули Є.М., востаннє 19.12.2025.

Відповідно до п.2.2 Договору відступлення права вимоги N17/4-В від 11.02.2015, первісний кредитор погоджується, що у відносинах з третіми особами (державними реєстраторами, нотаріусами, позичальниками, іпотекодавими, поручителями за договорами зазначеними у додатку N1 до цього Договору та іншими особами), які стосуються цього Договору, достатнім, беззаперечним та безумовним доказом переходу Прав вимоги до Нового кредитора може бути один або декілька наступних документів:

2.2.1. Копія вимоги про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги.

2.2.2. Копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою в одержанні Первісним кредитором від Нового кредитора повідомлення про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги.

2.2.3. Копія або оригінал примірника газети «Урядовий кур?єр» у якому опубліковане повідомлення про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги.

2.2.4. Копія повідомлення про відступлення на користь Нового кредитора Прав вимоги з відміткою про одержання Первісного кредитора на копії повідомлення зазначеного у цьому пункті Договору.

2.2.5. Копія рішення Національного банку України про віднесення Первісного кредитора до категоріїнеплатоспроможних.

Згідно з пп. 2.3.2., 2.3.3 права вимоги набуті відповідно до п. 1.2, цього Договору вважаються відступленими Новим Кредитором Первісному кредитору на наступний день після надання Первісному кредитору заяви зазначеною у пп. 2.3.1 цього Договору. На наступний день після надання Первісному кредитору заяви зазначеної у пп. 2.3.1 цього Договору Новий кредитор набуває право задовольнити свої вимоги забезпечені цим Договором у будь-який спосіб визначений чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 3.1.4., 3.1.5 Новий Кредитор має право у 5-ти денний строк з дня набрання чинності пунктом 1.2 цього Договору надіслати боржникам, іпотекодавцям та поручителям за договорами, перелік яких зазначений у додатках до цього Договору, письмові повідомлення про відступлення Прав вимоги; з дня набрання чинності пунктом 1.2 цього Договору здійснити заходи (подавати відповідні заяви та інші необхідні документи) щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, Новий кредитор зобов?язується (п.3.2.1.) у разі продажу Новим кредитором Прав вимоги, сплатити Первісному кредитору частину коштів, отриманих від продажу Прав вимоги у зв?язку з невиконанням Первісним кредитором зобов?язань за Кредитним договором, яка перевищує розмір непогашених Первісним кредитором зобов?язань за Кредитним договором.

Згідно з п.п.3.4.1.- 3.4.3. договору Первісний кредитор зобов?язаний не чинити будь-яких дій, що перешкоджатимуть здійсненню Новим кредитором передбачених цим Договором прав щодо набуття Прав вимоги; у разі отримання грошових коштів від боржників в рахунок виконання зобов?язань за договорами, перелік яких зазначений у додатках до цього Договору, після набрання чинності пунктом 1.2 цього Договору, перерахувати такі грошові кошти на рахунок Нового кредитора (реквізити зазначені в цьому пункті) протягом трьох робочих днів з дня отримання таких коштів; протягом 3(трьох) календарних місяців з дати укладення цього Договору забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про обтяження предметів іпотеки за договорами іпотеки зазначеними у додатку N1 до цього Договору.

Надіслання повідомлень, зокрема, іпотекодавцям, про відчуження прав вимоги Новому Кредитору згідно з п.3.4.4 є зобов?язанням Первісного Кредитора.

Судом також встановлено на підставі п.6.1 вказаного договору, що цей Договір є правочином з відкладальними умовами та набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх обов?язків за цим Договором. Вказаний договір, засвідчена копія якого долучена у додатках до позовної заяви, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за р.№616.

Згідно з додатком №1 до договору у засвідченій копії наведено реквізити договорів, вимоги за якими відступлено за вказаним правочином, зокрема, боржник ОСОБА_2 , договір №1-4929-107К від 24.10.2007, іпотечний договір укладений з ОСОБА_1 №1-4929-1071 від 24.10.2007, договір поруки укладений з ОСОБА_1 №1-4929-107П від 24.10.2007.

Стороною позивача також додано до матеріалів справи засвідчену копію договору застави майнових прав №17/4-З, укладеного між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за р.№615 від 11.02.2015. Відповідно до п.1.1 договору Заставодавець надає в заставу Заставодержателю майнові права Заставодавця за договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до цього договору (Майнові права). При цьому, відповідно до п.1.3 надані в заставу Майнові права забезпечують виконання Заставодавцем зобов?язань перед Заставодержателем за кредитним договором №17/4 від 11.022015 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладенимим між сторонами, за умовами якого Заставодержатель (позивач) надає Заставодавцю (Банк) кредит в обумовленій сумі, який Заставодавець зобов?язаний повернути Заставодержателю не пізніше 11.06.2015 або в день прийняття рішення НБУ про віднесення Заставодавця до категорії неплатоспроможних, а також сплатити проценти за користування ним у розмірі 15,3% річних та суми штрафів та неустойки в разі їх витребування заставодержателем. Задоволення усіх вимоги Заставодержателя за кредитним договором та цим договором задовольняються, як узгоджено сторонами у п.1.4 договору, саме за рахунок Майнових прав.

Так, у п.4.1 сторонами узгоджено, що Заставодавець відступає, а Заставодержатель набуває права вимоги Заставодавця за договорами, перелік яких зазначений у додатку Nl до цього Договору відповідно до Договору відступлення права вимоги, який укладається та нотаріально посвідчується одночасно з цим Договором. Згідно з п.4.2., пункт 4.1. Договору набирає чинності в день прийняття Національним банком України рішення про віднесення Позичальника до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання наступних обставин:

4.2.1. Неповернення Заставодавцем Заставодержателю суми Кредиту, нарахованих відсотків за користування Кредитом та штрафних санкцій у строки та відповідно умов, визначених Кредитним договором.

4.2.2. Направлення Заставодержателем (із використанням державного підприємства спеціального зв?язку, електронної пошти Національного банку України або іншим способом за вибором Заставодержателя) письмової вимоги про відступлення на користь Заставодержателя прав вимоги за договорами, перелік яких зазначений у додатках до цього Договору. Така письмова вимога має містити повідомлення про початок звернення Заставодержателем стягнення на предмет обтяження та визначає суми (розміри) усіх зобов?язань боржника за Кредитом та витрат, пов?язаних із зверненням стягнення на Майнові права. Заставодержатель має право направити зазначену вимогу тільки за умови настання випадку встановленого пп. 4.2.1. цього Договору.

Згідно з п.4.2.3. на дату набрання чинності п.4.1. цього Договору, вартість прав вимоги, набутих Заставодержателем визначається як загальна сума заборгованості Заставодавця за Кредитним договором, зазначеної у письмовій вимозі про відступлення на користь Заставодержателя прав вимоги, направленої Заставодавцію.

Відповідно до п.4.2.4. договору за рахунок прав вимоги задовольняються усі вимоги Заставодержателя за Кредитним договором та цим Договором, а саме: вимоги за сумою основного боргу, сумою нарахованих процентів користування кредитом, штрафні санкції за Кредитним договором та цим Договором, інфляційні та 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) за Кредитним договором та цим Договором, будь-які збитки Заставодержателя, спричинені невиконанням або неналежним виконанням Заставодавцем своїх зобов`язань за цим Договором та Кредитним договором (в т. ч. витрати, пов?язані з оплатою нотаріальних послуг, послуг державних рєстраторів та інші витрати Заставодержателя).

При цьому, згідно з п. 4.3. Заставодержатель має право звернути стягнення на Майнові права на підставах та у порядку, значеному у п.4.1.та 4.2. цього Договору та (або) Цивільним кодексом України та (або) Законом країни «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та (або) Законом України «Про заставу»,

Згідно з п. 4.4.2., 4.4.3 права вимоги набуті відповідно до п. 4.1 цього Договору вважаються відступленими Заставодержателем Заставодавцю на наступний день після надання Заставодавцю заяви зазначеної у пп.4.4.1 цього Договору. На наступний день після надання Заставодавцю заяви зазначеної у п.п.4.4.1 цього Договору Заставодержатель набуває право задовольнити свої вимоги забезпечені цим договором у будь-який спосіб визначений чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.1., 6.2. цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за Кредитним договором. У разі часткового виконання Заставодавцем зобов?язань за Кредитним договором застава зберігається в повному розмірі.

Так, згідно з додатком №1 до договору у засвідченій копії наведено реквізити договорів, Майнові права Заставодавця за якими передано в заставу Заставодержателю, зокрема, боржник ОСОБА_2 , договір №1-4929-107К від 24.10.2007, іпотечний договір укладений з ОСОБА_1 №1-4929-1071 від 24.10.2007, договір поруки укладений з ОСОБА_1 №1-4929-107П від 24.10.2007.

Згідно з довідкою про залишки заборгованості по іпотечним кредитам, що були надані для забезпечення Державній іпотечній установі згідно з Договором застави майнових прав №17/4 від 11.02.2015, скерованим 23.11.2015 за №3-242100/22658 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» О.С. Чернявською на ім?я Першого заступника Голови Правління Державної іпотечної установи (доданий витяг), розмір заборгованості ОСОБА_2 за вказаним вище кредитним договором становить 462 521,51 гривень, основна заборгованість 460 925,55 гривень (станом на 17.09.2015), процентна ставка по кредиту 20%, кінцева дата погашення 23.10.2022. У даній довідці також зазначено реквізити іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_1 , адреса знаходження предмета іпотеки, заставна вартість предмету застави.

Під час розгляду справи підтверджено, що 12.10.2015 позивачем на ім?я ОСОБА_2 за місцем реєстрації скеровано повідомлення про відступлення прав вимоги. За змістом повідомлення відомості про відступлення на користь позивача у даній справі прав вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки від 24.10.2007, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витяг додається до повідомлення. Боржника проінформовано про відсутність необхідності надання ним згоди на таке відступлення згідно зі ст.516 ЦК України. У повідомленні вказано реквізити Нового Кредитора для відшкодування заборгованості за іпотечним кредитом, залишок заборгованості 460 925,55 гривень. Повідомлення отримано особисто боржником 23.10.2015. як видно з наявного у справі поштового повідомлення, що не спростовується іншими учасниками справи.

Видача готівкових коштів на виконання умов кредитного договору частково підтверджена копіями заяв ОСОБА_2 , розпорядження про видачу коштів, долучених стороною позивача: у сумі 250 000,00 гривень 24.10.2007 (також до справи долучена копія заяви на видачу готівки), у сумі 180 000,00 гривень 24.12.2007, 18 000,00 гривень 17.01.2008, 7 000,00 гривень 28.01.2008.

За даними розрахунку, здійсненого 01.05.2023 за підписом радника голови правління Державної іпотечної установи ОСОБА_6 , головного бухгалтера установи Л.Овчиннікової, за договором про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №1-4929-107К від 24.10.2007, позичальник ОСОБА_2 станом на 19.04.2023 має заборгованість, яка становить: 566 545,76 гривень, в тому числі сума основного боргу 359 386,35 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом з 17.09.2015 по 23.10.2022, - 207 159,41 гривень.

Тотожні дані наведені у довідці, датованій 08.09.2025, що надана на виконання ухвали суду, постановленої 04.09.2025 без виходу суду до нарадчої кімнати. У довідці розмір заборгованості зазначений станом на 05.09.2025.

Судом також досліджений наявний у додатках до вказаного вище письмового доказу розрахунок, за даними якого з 25.09.2015 в рахунок тіла кредиту по 29.09.2017 боржником сплачено 101 539,20 гривень, що враховано позивачем у сумі заборгованості. Проценти в період з 17.09.2015 по 01.10.2022 нараховувались Державною іпотечною установою, виходячи з процентної ставки 20% річних, в рахунок їх сплати боржником внесено 429 000,00 гривень, що також враховано позивачем у сумі заборгованості. Востаннє проценти сплачувались 26.02.2020.

Поряд з вказаними вище доказами судом досліджено виписки по рахунку ОСОБА_2 , скеровані позивачу на запит Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16.05.2024, який здійснював повноваження, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2022 №1067 з 27.12.2022.

Так, станом на 31.03.2008 загальний розмір кредиту, виданий ОСОБА_2 згідно з випискою, становить 505 000,00 гривень (т.с.1 а.с.226), що узгоджується з умовами договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №1-4929-107К від 24.10.2007.

Сторона відповідача наголошувала, що стороною позивача не враховано сплату заборгованості відповідно до квитанцій від 27.02.2015 на суму 10 000 гривень, від 31.03.2015 на суму 11 500 гривень, від 30.04.2015 на суму 6 000 гривень, 02.06.2015 на суму 12 000 гривень, 30.07.2015 на суму 10 000 гривень, 31.08.2015 на суму 10 000 гривень, тобто, в часі до відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредитору (позивачу).

Дослідивши наявні виписки, надані по рахунку ОСОБА_2 , скеровані позивачу на запит Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16.05.2024, долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що наведені твердження сторони відповідача, висловлені у відзиві, не відповідають дійсності, позаяк дані платежі відображені у виписці, а також, за вказаний період відображена й сплата, що здійснена ОСОБА_2 30.07.2015 у сумі 10 000 гривень та подальші платежі, про які не зазначалось стороною відповідача (т.с.3 виписки, починаючи з а.с.37).

Суд наголошує, що нарахування пені, штрафів та комісії позивачем не здійснювалось.

Суд також враховує, що 03.07.2023 від імені позивача на адресу ОСОБА_2 скеровано повідомлення про порушення основного зобов?язання забезпеченого іпотекою. Розмір заборгованості, що обліковується за ОСОБА_2 , вказаний у повідомленні, є тотожним наведеному вище розрахунку. На підставі ст.35 Закону України «Про іпотеку», як видно з повідомлення, боржнику надано не менш ніж 30-денний строк для сплати заборгованості за кредитним договором, в разі залишення без задоволення даної вимоги повідомлено про подальше звернення до суду із вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно. Для підтвердження надіслання поштового повідомлення до позовної заяви долучено опис вкладення із відміткою відділення поштового зв?язку, реєстр відправлень. Аналогічне за змістом повідомлення скеровано відповідачці ОСОБА_1 із описом вкладення від 04.07.2023.

Інші докази в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах з приводу укладення кредитного договору, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються загальні положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України).

Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У даній справі факт укладення кредитного договору 24.10.2007, сума кредиту, факт наявності прострочення у ОСОБА_2 з виконання зобов`язання, - стороною відповідача не оспорюється, адже кредитні ресурси не були повернуті в строк (до 24.10.2022).

Враховуючи зміст договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №1-4929-107К від 24.10.2007, сторони даного правочину дійсно обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, як і всі інші істотні умови договору, до даного договору протягом часу користування ОСОБА_2 кредитними ресурсами вносились зміни у спосіб укладення додаткових угод, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Розмір заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №1-4929-107К від 24.10.2007, що підтверджено й виписками, і розрахунком заборгованості, станом на 05.09.2025 дорівнює: 566 545,76 гривень, в тому числі сума основного боргу 359 386,35 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом з 17.09.2015 по 23.10.2022, - 207 159,41 гривень.

Ч.1 ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За умовами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, стороною відповідача в даній справі не спростовано шляхом подання належних та допустимих доказів наявного розміру заборгованості, що існувала як станом на дату відступлення права вимоги на користь Державної іпотечної установи, так і станом на день повернення кредитних ресурсів (24.10.2022) ОСОБА_2 , крім того, нарахування процентів здійснювались в межах узгодженого сторонами правочину строку кредитування. Відповідно, вказаний вище розмір заборгованості, зазначений стороною позивача, визнається судом доведеним.

Застава відповідно до приписів ч.1 ст.546 ЦК України є різновидом забезпечення виконання зобов`язання. Так, згідно з ч.1 ст.572, ч.1 ст.573 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Відповідно до ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. В свою чергу, окремим видом застави є іпотека як застава нерухомого майна (ч.1 ст.575 ЦК України).

Слід наголосити, що згідно з приписами ч.1 ст.577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Даної умови дотримано у даній справі при укладенні між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 іпотечного договору, предметом іпотеки за яким є житловий будинок АДРЕСА_1 , із подальшою державною реєстрацією обтяження (що відповідає нормі ч.2 ст.577 ЦК України).

Крім того, є застосованими приписи ч.1,2,6 ст.590 ЦК України, згідно з якими звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Відповідно до норми ч.1,2 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно з ч.1 ст.539 ЦК України право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Застава нерухомого майна як вид забезпечення виконання зобов?язання врегульована й спеціальним нормативно-правовим актом Законом України «Про іпотеку», яким конкретизовані положення ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 201/9754/17, провадження № 61-11497св21 здійснено висновок, що іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як передбачено ч.2,3 ст.3 Закону, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

При цьому, відповідно до ст.5 Закону (в редакції станом на дату укладення іпотечного договору від 24.10.2008) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вказаною статтею також визначено, що предметом іпотеки може бути й об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Так, матеріалами справи підтверджено укладення між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , за згодою чоловіка ОСОБА_2 , іпотечного договору від 24.10.2007, предметом іпотеки відповідно до якого є житловий будинок з господарськими будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , вимоги щодо звернення стягнення на який заявлено стороною позивача правомірно.

Проте суд наголошує, що згідно з п.1.1. іпотечного договору земельна ділянка площею 883 кв.м, на якій розташований житловий будинок, є предметом іпотеки як майно, що стане власністю іпотекодавця у майбутньому. Відповідно до п.8.1.12 іпотечного договору Іпотекодавець зобов?язаний впродовж 6 місяців з дати укладення Основного зобов?язання: оформити право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, отримати Державний акт про право власності на земельну ділянку, надати копію Державного акту Банку та укласти з Банком договір іпотеки земельної ділянки.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до п.5.1. договору про відкриття невідновлювальної кредитної Лінії N1-4929-107К від 24 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 врегульовано, що позичальник зобов?язується у термін до 01 травня 2008 року оформити Державний акт на право власності на земельну ділянку, якій знаходиться вищевказаний будинок, надати копію акту Банку та укласти з останнім договір іпотеки вказаної земельної ділянки.

Строк оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку неодноразово продовжувався ОСОБА_1 (додаткові угоди №3,№4,№5).

Так, матеріали справи не містять доказів укладення договору іпотеки земельної ділянки між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 за вказаною адресою, як і доказів державної реєстрації відповідного обтяження земельної ділянки, підтвердження реєстрації права власності на дану ділянку за ОСОБА_1 .

Витребувані судом докази не містять відомостей щодо адреси розташування приналежної відповідачці на праві власності земельної ділянки, відомості про її обтяження та дані про Іпотекодержателя у відповідях на електронні запити суду відсутні. Зазначені обставини враховуються судом під час ухвалення рішення, позаяк підстав для звернення стягнення на даний об?єкт нерухомості судом не встановлено.

Приписами ст.7 Закону «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Таким чином за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, - зазначений вище житловий будинок, - за результатами його реалізації на прилюдних торгах (актуальна назва - електронному аукціоні) позивач може компенсувати заборгованість ОСОБА_2 за договором про відкриття невідновлювальної кредитної Лінії N1-4929-107К від 24 жовтня 2007 року у сумі, яка встановлена судом під час розгляду справи, що відповідає наведеній вище нормі ст.7 Закону.

Суд, розглядаючи дану справу, враховує й приписи ст.512 ЦК України, відповідно до п.1 ч.1 якої визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з нормою ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, як врегульовано ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дана норма узгоджується з приписами ст.24 Закону України «Про іпотеку», якою врегульовано, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Всі зазначені в попередньому абзаці умови в даній справі цілком дотримані, при цьому, ані правомірність правочину, яким первісним кредитором й іпотекодержателем відступлено право вимоги за кредитним, іпотечним договорами та договором поруки від 24.10.2007 на користь позивача, ані надіслання повідомлення про таке відступлення стороною відповідача під час розгляду справи не спростовувалось.

Так само не висловлено стороною відповідача заперечень щодо отримання повідомлення позивача про порушення основного зобов?язання на виконання статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 201/9754/17, провадження № 61-11497св21, відповідно до яких за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, стороною відповідача у відзиві та під час розгляду справи наголошено на неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного цивільного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Відповідно до усталеної судової практики, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у низці постанов, визначено, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним. Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу (далі ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України). Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону). З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Так, суд на спростування доводів сторони позивача звертає увагу на тому, що дійсно, на чому наголошувалось адвокаткою Подольною О.М., відповідно до п.8.4.15 іпотечного договору від 24.10.2007 Іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки. Крім того, за змістом п.10 Іпотечного договору від 24.10.2007, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Відповідно до п.11 за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: зокрема, як вказано у п.11.1, - за рішенням суду.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Так, враховуючи умови іпотечного договору від 24.10.2007, якими право вибору способу захисту віднесено саме на розсуд Іпотекодержателя, доводи сторони відповідача суд не приймає, не встановивши підстав для висновку про неможливість звернення до суду Державної іпотечної установи без застосування інших способів захисту, передбачених договором.

При цьому, ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, визнано застосованими раніше здійснені правові висновки.

Так, «за змістом частини другої статті 35 Закону № 898-IV визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону № 898-IV) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону № 898-IV), якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону № 898-IV, не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (пункт 36))».

«Сторони у договорі іпотеки погодили такий позасудовий спосіб захисту прав іпотекодержателя як продаж ним предмета іпотеки будь-які особі від свого імені згідно зі статтею 38 Закону № 898-IV. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку») на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 45), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 35)».

Так, позивачем, який внаслідок укладення між ним (Державною іпотечною установою) та ПАТ Банк «Фінанси та кредит» Договору відступлення права вимоги N17/4-В від 11.02.2015, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав N17/4-З від 11.02.2015, набув права вимоги до ОСОБА_2 та права Іпотекодержателя на предмет іпотеки житловий будинок, як наслідок, в даній справі обрано належний спосіб захисту, що відповідає й умовам іпотечного договору від 24.10.2007, й законодавчим приписами.

Згідно зі ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

спосіб реалізації предмета іпотеки;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Зазначені приписи враховуються судом при формулюванні резолютивної частини рішення.

Суд враховує, що відповідно до висновків, здійснених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, провадження № 14-112 цс 19, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Беручи до уваги приписи ст.39 Закону, суд зауважує, що позовних вимог про виселення мешканців житлового будинку (предмета іпотеки) в даній справі не заявлено.

При цьому, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією РФ проти України.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX (п.8) розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313) доповнено пунктом 5-2 такого змісту: "5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій".

Суд враховує й правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 у справі №201/9754/17, провадження № 61-11497св21, відповідно до яких враховуючи, що на момент ухвалення Верховним Судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. При цьому, зупинення виконання судового рішення відповідно до ст.436 ЦПК України віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

В контексті дотримання прав відповідача та третьої особи, суд вважає за необхідне навести й приписи ст.42 Закону України «Про іпотеку». Так, боржник має право до дня продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення електронного аукціону тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.

Зазначений нормативний припис узгоджується й з положеннями п.8.2.3 іпотечного договору від 24.10.2007, відповідно до якого Іпотекодавець має право у разі, коли Іпотекодержатель звертає стягнення на Предмет іпотеки, до моменту його реалізації припинити стягнення у будь-який час шляхом сплати боргу за Основним зобов?язанням. Таким чином даний різновид врегулювання спірних правовідносин з ухваленням рішення не скасовується.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини першатретя статті 89 ЦПК України).

Встановивши зазначені обставини, враховуючи критерії справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державної іпотечної установи підлягають частковому задоволенню, у спосіб, визначений позивачем, а саме в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Державною іпотечною установою за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від 24.10.2007 в сумі 566 545,76 гривень, з яких 359 386,35 гривень - сума основного боргу, 207 159,41 гривень - прострочені відсотки за користування кредитом (за період з 17.09.2015 по 23.10.2022), звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 219,8 кв.м, житловою площею 70,5 кв.м, реєстраційний номер 3036586123060, що зазначений на плані під літ. А та господарчі споруди: гараж літ. Б, сарай літ. В, навіс літ. Е, лазня літ. Г, вольєр літ. Д, паркан N1, паркан N3, паркан N4, паркан N5, паркан N6, ворота N7, замощення NI, водопровід N9, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації вказаного об?єкта нерухомості на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому, беручи до уваги чинну редакцію Закону України «Про іпотеку» в даному випадку у межах процедури виконавчого провадження проводиться саме електронний аукціон.

В іншій частині позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , а саме щодо звернення стягнення на земельну ділянку, задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 4 249,10 гривень, тобто, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати сторонами у справі не заявлені, про їх попередній розрахунок у заявах по суті справи не зазначені.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Державною іпотечною установою за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N1-4929-107К від 24.10.2007 в сумі 566 545,76 гривень (п?ятсот шістдесят шість тисяч п?ятсот сорок п?ять гривень 76 копійок), з яких:

- 359 386,35 гривень (триста п?ятдесят дев?ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 35 копійок) - сума основного боргу,

- 207 159,41 гривень (двісті сім тисяч сто п?ятдесят дев?ять гривень 41 копійка) - прострочені відсотки за користування кредитом (за період з 17.09.2015 по 23.10.2022), -

звернути стягнення на предмет іпотеки:

житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 219,8 кв.м, житловою площею 70,5 кв.м, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 3036586123060, що зазначений на плані під літ. А та господарчі споруди: гараж літ. Б, сарай літ. В, навіс літ. Е, лазня літ. Г, вольєр літ. Д, паркан N1, паркан N3, паркан N4, паркан N5, паркан N6, ворота N7, замощення NI, водопровід N9, -

шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації вказаного об?єкта нерухомості на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - в частині звернення стягнення на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судовий збір у сумі 4 249,10 гривень (чотири тисячі двісті сорок дев?ять гривень 10 копійок).

Реквізити сторін: Державна іпотечна установа, код ЄДРПОУ 33304730, адреса місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 15.06.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух