Рішення № 137363609, 03.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2026 Справа №125/2567/25 Провадження №2/607/4338/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі за текстом ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали електронний договір кредитної лінії № 379979740 (далі за текстом Договір № 379979740).

За умовами Договору № 379979740 відповідачу надано кредит у сумі 9671,84 грн на строк 5 років.

Визначено процентна ставка у розмірі 2% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (базова процентна ставка) та у розмірі 0,99% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (дисконтна процентна ставка).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за Договором № 379979740 у повному обсязі.

28.11.2018 ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі за текстом ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 379979740.

02.05.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, за умовами якого до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 379979740.

Відповідач покладені Договором № 379979740 зобов`язання не виконала, унаслідок чого станом на 29.12.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 53585,83 грн, а саме: тіло кредиту 9671,84 грн; проценти за користування кредитом 43913,99 грн.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористалася наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подала.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

03.03.2026 ухвалою Барського районного суду Вінницької області дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

01.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

03.06.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. не з`явилася. У позовній заяві просила позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без її участі. Не заперечувала проти здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

03.06.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилася без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

09.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 379979740, невід`ємними частинами якого є: Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Веокард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», та Паспорт споживчого кредиту продукту «Веокард» до Договору № 379979740 від 09.12.2021.

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 5E642KMV.

Підписанням Договору № 379979740 відповідач підтвердила, що до укладення договору отримала від кредитодавця інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», включаючи інформацію, наведену в Паспорті споживчого кредиту та в Правилах (п. 5.12 Договору № 379979740).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 379979740 кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Веокард» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 1.3 Договору № 379979740 кредит надається позичальнику в сумі встановленого кредитного ліміту повністю або частинами (траншами), з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної авторизованої операції з використанням платіжної картки. Кожен транш, наданий згідно з договором, є еквівалентний сумі авторизованої операції, здійсненої позичальником в рамках цього договору.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору, передбаченого п. 1.7. договору (п. 1.5 Договору № 379979740).

Відповідно до п. 1.10 Договору № 379979740 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів), та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в таких розмірах:

1.10.1. або 730% (сімсот тридцять відсотків) річних від суми наданого кредиту, що становить 2% (два відсотка) за кожен день користування кредитом (далі базова процентна ставка);

1.10.2. або 361,35% (триста шістдесят одна ціла тридцять п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого кредиту, що становить 0,99% (нуль цілих дев`яносто дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування кредитом (далі дисконтна процентна ставка), у разі якщо позичальником здійснено обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого траншу за договором до останнього дня місяця, в якому отриманий перший транш за договором, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85% (сто сімдесят вісім цілих вісімдесят п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого кредиту, що становить 0,49% (нуль цілих сорок дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець має право достроково припинити дію договору у разі прострочення позичальником оплати нарахованих процентів хоча б на один календарний день шляхом повідомлення про це позичальника в порядку, передбаченому внутрішніми правилами надання фінансових послуг кредитодавця та цим договором. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправки кредитодавцем відповідного повідомлення (п. 2.1.1.7 Договору № 379979740).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 16.12.2021 до 27.06.2023 за Договором № 379979740 виникла заборгованість у загальному розмірі 53585,83 грн, а саме: тіло кредиту 9671,84 грн; проценти за користування кредитом 43913,99 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Додатковими угодами № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 строк дії указаного договору факторингу неодноразово продовжувався.

Також додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст в новій редакції.

Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача згідно з кредитним договором № 379979740.

Указаний реєстр підписано клієнтом та фактором та містить їхні печатки.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», за Договором № 379979740 виникла заборгованість у загальному розмірі 53990,83 грн, а саме: тіло кредиту 9671,84 грн; проценти за користування кредитом 44318,99 грн.

02.05.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору (п. 4.1 договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги у сумі 53585,83 грн за кредитним договором № 379979740, боржником у якому є відповідач.

Указаний реєстр підписано клієнтом та фактором та містить їхні печатки.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 9599 від 02.05.2024 встановлено, що ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти у сумі 1265008,51 грн з призначенням платежу «Оплата фінансування зг. Договору факторингу № 02/0524-01/01-11/24 від 02.05.2024 без ПДВ».

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

3.Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що згідно з вимогами викладених вище положень закону ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 379979740 від 09.12.2021.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору № 379979740 відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Водночас доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Разом з тим позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитних коштів на банківський рахунок відповідача відповідно до умов Договору № 379979740, у зв`язку з чим факт надання кредиту не може вважатися доведеним.

Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитора та сам по собі не підтверджує факту видачі кредитних коштів конкретному позичальнику.

При цьому, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, саме на позивача покладається обов`язок доведення факту переказу кредитних грошових коштів на рахунок відповідача. Однак позивач не скористався наданим йому правом та клопотання про витребування доказів, зокрема інформації про належність карткового рахунку відповідачу та виписки по цьому рахунку, не заявив.

Також позивач не надав доказів реалізації права на дострокове припинення дії договору № 379979740 відповідно до п. 2.1.1.7 договору, а також доказів пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити настання передбачених договором та законом підстав для дострокового стягнення усієї неповерненої суми кредиту та процентів.

При цьому строк виконання основного зобов`язання закінчується 09.12.2026 та на момент звернення до суду не настав, а тому право на стягнення всієї неповернутої суми кредиту могло виникнути лише за умови належного здійснення кредитором права на дострокове повернення кредиту.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

Суд встановив, що позивачем не доведено ні факт виникнення грошового зобов`язання відповідача у заявленому розмірі, ні настання передбачених договором та законом підстав для дострокового стягнення всієї заявленої до стягнення заборгованості.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 726 від 23.12.2025. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок покласти на позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 08.06.2026.