Рішення № 137362612, 12.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2026 р. справа № 300/9039/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Кобилинець Т.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності (3 група) та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 14.07.2025 та призначити позивачу пенсію по інвалідності, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно оскаржуваним рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи: з 11.09.1995 по 07.12.1997, оскільки виправлення дати звільнення, яке не оформлено належним чином, також відсутня підпис відповідальної особи та печатка на записі про звільнення з роботи; з 27.04.1999 по 03.02.2003, оскільки відсутня назва підприємства на яке був прийнятий позивач, цей період частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб форми ОК-5. Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 092850018507 від 21.07.2025 протиправним, оскільки працівник не може нести відповідальність за заповнення роботодавцем трудової книжки та інших документів, які складаються роботодавцем.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Боброву Ю.О.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 07.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Ухвалою від 10.04.2026 призначено судовий розгляд справи № 300/9039/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 24.06.2025 № 193/25/1703/ВП, є особою з ІІІ групою інвалідності (а.с. 13).

14.07.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.

За результатами розгляду заяви від 14.07.2025 за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем враховано страховий стаж 10 років 01 місяць 21 день, необхідний страховий стаж 11 років. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 : з 11.09.1995 по 07.12.1997, оскільки виправлення дати звільнення, яке не оформлено належним чином, також відсутня підпис відповідальної особи та печатка на записі про звільнення з роботи; з 27.04.1999 по 03.02.2003, оскільки відсутня назва підприємства на яке був прийнятий позивач, цей період частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб форми ОК-5; наданий паспорт не містить відомостей про вклеювання фото в 45 років (а.с. 16).

Листом від 22.07.2025 № 0900-0208-8/37169 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 14).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення № 092850018507 від 21.07.2025 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 14.07.2025 та призначити позивачу пенсію по інвалідності, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), а тому на час звернення із заявою від 14.07.2025 про призначення пенсії по інвалідності, позивач досяг віку 46-ти років. Таким чином, для призначення позивачу пенсії по інвалідності необхідна наявність страхового стажу не менше 11 років.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом вище, за результатами розгляду заяви від 14.07.2025 за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем враховано страховий стаж 10 років 01 місяць 21 день, необхідний страховий стаж 11 років. За результатом розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 : з 11.09.1995 по 07.12.1997, оскільки виправлення дати звільнення, яке не оформлено належним чином, також відсутня підпис відповідальної особи та печатка на записі про звільнення з роботи; з 27.04.1999 по 03.02.2003, оскільки відсутня назва підприємства на яке був прийнятий позивач, цей період частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб форми ОК-5; наданий паспорт не містить відомостей про вклеювання фото в 45 років (а.с. 16).

Щодо періоду роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, то суд вказує на таке.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.09.1995, позивач: з 11.09.1995 прийнятий на посаду слюсаря третього розряду у відділ автотранспорту ВАТ «Долинська Сільгосптехніка»; з 07.12.1997 звільнений в зв`язку з призовом в Українську Армію (а.с. 17).

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі Інструкція № 58), яка була чинною на час звільнення позивача з 07.12.1997, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 2.9 Інструкції № 58 визначено, що виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Щодо запису № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995, згідно якого ОСОБА_1 з 07.12.1997 звільнений в зв`язку з призовом в Українську Армію, то такий запис містить виправлення в графі «місяць», однак таке виправлення дає змогу чітко та однозначно встановити, що мова йде саме про дванадцятий місяць, тобто грудень.

При цьому, такий запис вчинений на підставі наказу № 49-к від 07.12.1997, з дати прийняття якого також можна встановити місяць звільнення позивача грудень.

Запис № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 в хронологічному порядку не суперечить наступному запису № 3 про початок служби ОСОБА_1 в рядах Української Армії з 10.12.1997 та є логічним продовженням подій з огляду на причину звільнення з попереднього місця роботи (у зв`язку з призовом в Українську Армію).

Щодо відсутності підпису відповідальної особи та печатки на записі про звільнення з роботи з 07.12.1997, то суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку, запис № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 про звільнення ОСОБА_1 з 07.12.1997 у зв`язку з призовом в Українську Армію не містить підпису відповідальної особи та печатки підприємства, однак суд звертає увагу на те, що усі записи про прийняття 11.09.1995 та звільнення 07.12.1997, проходження служби в рядах Української Армії та знову прийняття 27.04.1999 та звільнення 03.02.2003 позивача, зроблені відповідальними особами ВАТ «Долинська Сільгосптехніка». Так, позивач після проходження служби в рядах Української Армії знову повернувся на попереднє місце роботи та попередню посаду.

Запис № 5 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 про звільнення ОСОБА_1 з 03.04.2003 з ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» за власним бажанням, який вчинений на одній сторінці трудової книжки із записом № 2, містить відтиск печатки відділу кадрів ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» та підпис голови правління роботодавця.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

В спірному випадку, ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» здійснило заповнення трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 вперше, що підтверджується відтиском печатки відділу кадрів ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» на першій сторінці такої трудової книжки та підписом особи, за видачу трудової книжки.

Таким чином, хоча запис № 2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 про звільнення ОСОБА_1 з 07.12.1997 не містить підпису відповідальної особи та печатки підприємства, однак такі підпис та печатку містить перша сторінка трудової книжки та запис № 5 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 про звільнення ОСОБА_1 з 03.04.2003 з ВАТ «Долинська Сільгосптехніка».

Суд звертає увагу, що за змістом цитованих вище приписів Інструкції, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, та не може впливати на її особисті права.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17, від 21.02.2018 в справі № 687/975/17.

В спірному випадку, позивач долучив архівну довідку Долинської міської ради від 25.03.2025 № 160/04-01/Б-9, згідно якої документи Долинської райсільгосптехніки (накази директора з особового складу та відомості нарахування заробітної плати) на зберігання до архівного відділу не передавались (а.с. 20).

Верховний Суд займає усталену позицію про те, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані заповнювати трудові книжки, вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та передачу їх за строками в архівні установи (постанови від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17).

Суд звертає увагу на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Натомість згідно вимог пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або коли трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16 зазначив, що лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

В спірному випадку трудова книжка серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки містить інформацію стосовно вищевказаного періоду роботи позивача, а саме: дати прийняття на роботу, посада; найменування підприємства, де працював позивач, а також зазначено на підставі якого наказу позивач звільнений з роботи, містить відтиск печатки підприємства та підпис директора.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997 для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивача.

Що стосується періоду роботи з 27.04.1999 по 03.02.2003, то суд вказує на таке.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.09.1995, позивач з 27.09.1999 прийнятий на посаду слюсаря третього розряду у відділ автотранспорту ВАТ «Долинська Сільгосптехніка»; з 03.02.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с. 17).

Як встановлено судом вище, перед призовом в Українську Армію з 07.12.1997, ОСОБА_1 працював у ВАТ «Долинська Сільгосптехніка». При цьому, після завершення проходження військової служби, позивач знову продовжив працювати у ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» на попередній посаді. Таким чином, усі записи про прийняття 11.09.1995 та звільнення 07.12.1997, проходження служби в рядах Української Армії та знову прийняття 27.04.1999 та звільнення 03.02.2003 позивача, зроблені відповідальними особами одного і того ж підприємства - ВАТ «Долинська Сільгосптехніка».

Суд звертає увагу на те, що запис № 5 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 про звільнення позивача з 03.02.2003 містить відтиск печатки ВАТ «Долинська Сільгосптехніка», що без будь-яких зусиль дає можливість встановити назву підприємства, в якому ОСОБА_1 працював в період з 27.04.1999 по 03.02.2003.

В рішенні № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідач зазначив, що цей період з 27.04.1999 по 03.02.2003 частково зараховано до страхового стажу позивача згідно реєстру застрахованих осіб форми ОК-5.

Так, відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 з періоду роботи з 27.04.1999 по 03.02.2003 до страхового стажу зараховано: з 01.10.1999 по 30.04.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.08.2000 по 31.08.2000, 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.12.2002 (а.с. 15).

Водночас, періоди роботи позивача з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003, не зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 через відсутність відомостей про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування .

З огляду на положення пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, вимоги про підтвердження наявного трудового стажу іншими документами, які визначені вищевказаним Порядком № 637, можливі лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду до запровадження персоніфікованого обліку (тобто 1 липня 2000) зарахуванням періодів роботи особи до стажу, необхідного для призначення пенсії, здійснюється за даними, що підтверджують періоди її трудової діяльності, зокрема, записів трудової книжки.

Як встановлено судом вище, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1995 підтверджено період трудової діяльності ОСОБА_1 з 27.04.1999 по 03.02.2003.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України Про пенсійне забезпечення (статті 56), Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (статті 20, 24, 40, 106) зазначив, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

При цьому, Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою права на пенсійного забезпечення лише через несплату страхувальником ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд вважає, що періоди роботи позивача у ВАТ «Долинська Сільгосптехніка» з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачу, що дає право на призначення пенсії по інвалідності.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказують на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності належить скасувати як протиправне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи до страхового стажу спірні періоди роботи, позивач має достатній стаж для призначення з 14.07.2025 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Що стосується доводів відповідача про те, що наданий паспорт не містить відомостей про вклеювання фото в 45 років, то такі доводи не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , в якому 05.10.2023 Долинським відділом УДМС в Івано-Франківській області вклеєне фото ОСОБА_1 , тобто в межах одного місяця після досягнення позивачем 45-ти років (а.с. 10-11).

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 092850018507 від 21.07.2025 та не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003.

З огляду на наявність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу вищевказаних періодів роботи, страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 11 років, що є достатньою умовою для призначення позивачу пенсії по інвалідності.

Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З огляду на конституційний принцип розподілу повноважень між гілками влади, суд звертає увагу на те, що суд не вправі перебирати на себе повноваження територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії. Натомість суд, в разі визнання протиправним та скасування такого акта, визначає, за потреби, окрім скасування, додатковий ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені судом обставини спірних правовідносин.

Встановлені судом такі обставини, дають підстави для висновку про встановлення такого способу відновлення порушеного права позивача у вигляді повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 14.07.2025 та прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 14.07.2025, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003.

Таким чином, позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850018507 від 21.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2025 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 14.07.2025, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.09.1995 по 07.12.1997, з 27.04.1999 по 30.09.1999, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.03.2001 по 31.03.2001 та з 01.01.2003 по 03.02.2003.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.