Вирок № 137362163, 10.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2745/24

Провадження № 1-кп/331/194/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082050002430 від 01.12.2023 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, який має вищу освіту, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалід другої групи, учасник бойових дій, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

за участі

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (ВКЗ)

захисника ОСОБА_5 (ВКЗ),

І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

01 грудня 2023 року, приблизно о 17 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр. Соборного зі сторони вул. Української в напрямку вул. Запорізької, зі швидкістю не менш 94,53 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті м. Запоріжжя - 50 км/год.

Попереду, у попутному з водієм ОСОБА_3 напрямку, праворуч від нього по сусідній смузі, здійснював рух невстановлений легковий автомобіль, водій якого перед нерегульованим пішохідним переходом, що розташований в районі буд. 93 по пр. Соборному та позначений дорожньою розміткою - 1.14.2 «Зебра» ПДР України і дорожніми знаками - 5.38.1., 5.38.2 «Пішохідний перехід» ПДР України, почав зменшувати швидкість свого руху, а у подальшому повністю зупинився, надаючи перевагу в русі пішоходу ОСОБА_6 , яка вийшла на вказаний нерегульований пішохідний перехід та рухалась по ньому, справа-наліво за напрямком його руху.

Під час руху, по вищевказаному проспекту, водій ОСОБА_3 діючи зі злочинною недбалістю, наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу з перевищенням швидкості руху в населеному пункті, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити, що попереду, справа від нього на сусідній смузі, перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість свого руху транспортний засіб, а також маючи можливість своєчасно застосувати міри гальмування, аж до зупинки транспортного засобу, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де передньою частиною кузова керованого ним автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 .

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 18.4, 12.2, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N? 1306 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 12.2.: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

- п. 12.4.: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/200.»;

- п. 12.9.: Водієві забороняється:

б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12,6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.»;

- п. 18.4.: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «поєднаної тупої травми голови, тулуба і кінцівок: перелом тім`яної кістки праворуч з переходом лінії перелому на луску і соскоподібний відросток скроневої кістки праворуч, клиноподібну кістку, задню і латеральні стінки основної пазухи праворуч з утворенням геморагічних вогнищ забою лобної-скроневої частки ліворуч, скроневої частки праворуч, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми праворуч, рана в ділянці лоба зліва; перелом задньої дужки тіла С6 зліва, перелом поперечного відростка тіла С7 зліва, ознаки пристінкового пневматороксу праворуч, контузії правої легені, ателектазу нижньої частки праворуч; перелом діафізу обох кісток лівої гомілки з розвитком явиш дихальної недостатності та коми», які в сукупності кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

ІІ. Позиція потерпілої.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 вказала, що 01.12.2023 року вона після роботи відвезла молодшу доньку до ТЦ «Україна» та приїхала у район «Малий ринок». Припаркувалася та вийшла із автомобіля. Почала пересікати проспект Соборний по нерегульованому пішохідному переходу. Пам`ятає лише що перед нею йшов чоловік, далі нічого не пам`ятає. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_6 перебувала більше 2 місяців, після чого досі продовжувала лікування амбулаторно. Всі ліки, які були придбані за власний кошт були лише за призначенням лікарів. Після травми до цього часу не відчуває запахів, її життя змінилося. Також підтвердила, що частково обвинувачений відшкодував моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

10.06.2026 року до суду через канцелярію потерпіла ОСОБА_6 подала заяву, в якій просила позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду, в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди просила задовольнити.

ІІІ. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Перед дачею пояснень обвинувачений вибачався перед потерпілою. Зазначив, що кожен день шкодує про скоєне. Пояснив, що він має право керування транспортними засобами категорії С та В. За тривалий час водійського стажу не має притягнень до адміністративної відповідальності за ДТП та за керуванням транпртним засобом у стані сп`янінні. До 01.12.2023 року ОСОБА_3 більше місяця перебував на бойовому завданні у районі Малої Токмачки, та приїхав до м. Запоріжжя забрати автомобіль з СТО. Причиною подій вважає втому. Керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF по пр. Соборний, рухався зі швидкістю 60-70 км/год. На той час вже стемніло, йшов дощ. Вказав, що не дуже добре орієнтується у Запоріжжі. Підтвердив, що ДТП сталось о 17-45 годин, він наїхав на пішохода, якою була ОСОБА_6 , та яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу. В стані шоку ОСОБА_3 вибіг з автомобіля та підбіг до потерпілої для надання допомоги, викликав швидку медичну допомогу. Після ОСОБА_3 намагався дзвонити потерпілій, однак слухавку взяв її чоловік та повідомив, що це не на часі. Обвинувачений із фруктами приходив до батьків потерпілої, щоб якось виразити про те, що він шкодує про вчинене, намагатись якось допомогти, однак йому вказали, що всі питання будуть вирішені за участю адвокатів. Цивільний позов визнав частково, станом на 2024 рік ОСОБА_3 сплатив потерпілій 130 000 грн. Наразі обвинувачений за станом здоров`я звільнений із військової служби, проходить лікування, пересувається із ціпком або милицею.

У судових дебатах обвинувачений просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки наразі він є інвалідом другої групи, його дружина має тяжке онкологічне захворювання, його донька також є інвалідом. Він проживає у місцевості, близькій до місця ведення бойових дій. У зв`язку із чим, рух на автомобілі є єдиною можливості для пересування.

Захисник у судових дебатах не заперечував винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, однак призначаючи покарання, просив врахувати особу обвинуваченого. З огляду на вказані матеріали просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

IV. Дослідженні докази.

На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, потерпілої, представника потерпілої, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.

За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, потерпіла, представник потерпілої, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

VІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога не перебуває, на психіатричному обліку не перебуває. ОСОБА_3 має місце реєстрації та проживання, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, є особою раніше не судимою, є учасником бойових дій, має інвалідність ІІ групи за станом здоров`я. Дружина обвинуваченого має складне онкологічне захворювання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_3 щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 прокурором у судових дебатах не зазначено.

Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами

Санкцією частини другої статті 286 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Визначаючи строк покарання суд враховує порушення правил дорожнього руху, яке допустив обвинувачений відсутність даних щодо притягнення обвинуваченого до будь-якого виду відповідальності за порушення ПДР. З огляду на викладене, суд вважає, що такий строк може бути мінімальним.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Судом враховується, що обвинувачений має інвалідність другої групи, захворювання пов`язане із проходженням військової служби, має хвору дружину та проживає близько до лінії бойового зіткнення, той факт, що обвинувачений раніше не притягався до будь-яких видів відповідальності, пов`язаних із безпекою дорожнього руху, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

VІІ. Вирішення цивільного позову

Під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_6 було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 , Моторно-транспортного страхового бюро України, Громадської організації «Єдина Спільна справа» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_6 просила солідарно стягнути з ОСОБА_3 , Моторно-транспортного страхового бюро України, Громадської організації «Єдина Спільна справа» у розмірі 601000 гривень. (шістсот одна тисяча) 00 копійок майнової шкоди, та 770000 гривень ( сімсот сімдесят тисяч) 00 копійок моральної. Вирахувати 130 000 гривень з суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 щодо спричиненої моральної шкоди, з огляду на частково сплату.

Цивільний позов обґрунтовано наступним.

Через отримані тілесні ушкодження ОСОБА_6 вимушена була проходити тривалий та складний курс лікування, оперативні втручання та інше. До теперішнього часу лікування та відновлення триває, за планом лікування ОСОБА_6 потребує ще оперативного втручання. Так ОСОБА_6 витратила на медикаменти 73 000 грн; доглядальницю 45 000 грн; відновлення зубів 218 000 грн; послуги косметолога з відновлення естетичного вигляду 15 000 грн; послуги психолога 8 000 грн; знищений та пошкоджений одяг, взуття та сумочка потерпілої ( під час ДТП) 27 000 грн; коштовні прикраси ( загублені/пошкоджені під час ДТП) 68 000 грн; послуги няні та репетитора 45 000 грн; недоотримані кошти за час перебування на лікарняному, які могла отримати потерпіла в разі відсутності підстав для лікарняного 107 000 грн, на загальну суму 601 000 грн матеріальної шкоди. Також ОСОБА_6 посилається на те, що їй була завдана непоправна моральна шкода, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Так, потерпіла отримала чисельні переломи кісток, пошкодження органів, неможливість самостійно дихати, підтримання життєвих функцій забезпечувалось завдяки медичним апаратам та вона перебувала між життям та смертю. Після перебування у комі ОСОБА_6 наново прийшлось вчитись ходити, розмовляти, вона частково втратила пам`ять. Просила взяти до уваги тяжкість вимушених змін у житті, стосунках з дітьми, чоловіком, співробітниками, час та зусилля, необхідні для відновлення здоров`я, зовнішнього вигляду, які повністю вже не відновити, тому загальна сума моральної шкоди оцінена потерпілою в 990 000 гривень.

У відзиві на позовні вимоги Моторне (транспортне) страхове бюро України просило розглядати справу без їх участі та відмовити у задоволенні позовних вимог, що заявлені до них, в повному обсязі, оскільки МТСБУ відшкодовує шкоду виключно на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Водночас, в даному випадку, автомобіль обвинуваченого не є таким автомобілем, що підпадає під підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 вказаного Закону, і підстави для відшкодування моральної шкоди з МТСБУ згідно підпунктів «г» та ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 Закону у даній справі відсутні. Крім того, зазначали, що в порушення норми 35 зазначеного Закону потерпілою не було надано МТСБУ оригіналів документів, що підтверджують витрати на лікування внаслідок ДТП, тому вони позбавлені можливості розслідувати страховий випадок, а з наданих чеків не можливо встановити пов`язаність лікування з обставинами ДТП

10.06.2026 року до суду через канцелярію потерпіла ОСОБА_6 подала заяву, в якій просила позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду, в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди просила задовольнити.

Згідно норми ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно норми частини першої та частини третьої ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Розглядаючи позовні вимоги до громадської організації «Єдина Спільна справа», суд керується наступними доводами.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє ТЗ, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Оскільки під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 правомірно володів та користувавася транспортним засобом, що належить ГО «Єдина спільна справа», на громадську організацію не може бути покладений обов`язок відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди із страховика МТСБУ, суд констатує, що згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір моральної шкоди, що підлягає виплаті страховиком залежить від розміру матеріальної шкоди, яка виплачується. У зв`язку із тим, що потерпіла просила залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення майнової (матеріальної) шкоди, позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди із МТСБУ також підлягають залишенню без розгляду.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди із обвинуваченого, суд керується наступним.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування морально шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також: стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступеню зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості й тим, що потерпілому завдано моральної шкоди, яка полягає в тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

VІІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Відповідно до положень частини 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на вищевикладене, арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя ( справа №334/11104/23, провадження № 1-кс/334/894/24) від 11.04.2024 року на автомобіль «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - підлягає скасуванню.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню були проведені експертизи, висновок № СЕ-19/108-24/603-ІТ від 23.02.2024 вартістю 3 029 гривні 12 копійок; висновок № СЕ-19/108-24/19726-ІТ від 09.09.2024 вартістю 3029 гривні 12 копійок; висновок № СЕ-19/108-23/20600-ФП від 04.01.2024 вартістю 6058 гривень 24 копійок, загальною вартістю 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експертів, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.

З цих підстав,

Керуючись ст.ст.368,370,374КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

-автомобіль «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання військовій частині НОМЕР_2 залишити військовій частині НОМЕР_2 .

-Диск з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження салону краси, що розташований за адресою АДРЕСА_2 залишити в матеріалах кримінального провадження;

Арешт на автомобіль «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024року (справа №334/11104/23, провадження № 1-кс/334/894/24) - скасувати.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Моторно-транспортного страхового бюро України, Громадської організації «Єдина спільна справа» в частині відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до Моторно-транспортного страхового бюро України, в частині відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 до Громадської організації «Єдина спільна справа» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_3 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 150 000 сто п`ятдесят тисяч ) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1