Ухвала суду № 137357618, 12.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15942/26

Провадження №1-кс/127/6056/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням, яке погоджене з прокурором ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ відділу поліції №1 ВРУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026020020000286 від 07.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду справи, з матеріалів клопотання встановлено, що 07.05.2026 до чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області зі служби «102» надійшло повідомлення з номеру телефону НОМЕР_1 про те, що особа має намір підірвати банк «Аваль» на площі Перемоги у м. Вінниці, застосувати зброю та підпалити вказане приміщення.

Досудовим розслідуванням установлено, що 07.05.2026 о 08:38 годині у ОСОБА_5 , який перебував навпроти будівлі АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 30, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, шляхом застосування ним бойових гранат, яке загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, 07.05.2026 о 08:38 годині ОСОБА_5 , перебуваючи навпроти будівлі АТ «Райффайзен Банк», за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 30, достовірно знаючи про неправдивий характер поширюваної ним інформації, розуміючи, що таке повідомлення викличе обстановку страху, паніки та дезорієнтацію роботи серед працівників банку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, скориставшись мобільним телефоном торгової марки «Iphone», моделі «X», в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_1 , умисно, з хуліганських спонукань, переслідуючи мету подальшого перевезення його працівниками поліції, зателефонував на номер «112» екстреної допомоги населенню та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку 07.05.2026 вибуху банку АТ «Райффайзен Банк», розміщеного за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 35, розуміючи, що своїми протиправними діями може спричинити наслідки у вигляді порушення громадської безпеки та порядку, можливої евакуації жителів поруч розташованих будинків та суміжних споруд і будівель, припускав можливість залучення органами влади сил і засобів для перевірки факту, викладеного ним в усному повідомленні про підготовку вибуху і запобігання можливої загрози життю, здоров`ю людей, пошкодження майна та бажав настання таких наслідків.

За результатами перевірки повідомлення ОСОБА_5 про підготовку вибуху працівниками відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області вибухових пристроїв, вибухових речовин не виявлено, що підтверджує неправдивість повідомленої інформації.

Так, 07.05.2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та в ході здійснення особистого обшуку, виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone» моделі «Х» з чохлом чорного кольору із вставленою сім-карткою ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 , який поміщено до спеціального пакету НПУ «RIC2273846»; мобільний телефон марки «Орро» в чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету НПУ «RIC2273844».

Слідчий в клопотанні зазначив, що вказане майно має істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містить сліди злочину та може бути використане під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з`ясування дійсних обставин події, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Враховуючи вищевикладене, старший слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. На адресу суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, попередньо суду було надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власник майна в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 1 статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СВ відділу поліції №1 ВРУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026020020000286 від 07.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

Наведені в клопотанні обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №12026020020000286 від 07.05.2026 року та іншими документами, доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою слідчого від 07.05.2026 про визнання вилучених речей речовими доказами, вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026020020000286 від 07.05.2026 року.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час затримання особи є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено необхідність накладення арешту на майно, яке вилучене 07.05.2026 в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, оскільки дані речі мають значення речових доказів, при цьому слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 168, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 07.05.2026 в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, а саме на: мобільний телефон марки «Iphone» моделі «Х» з чохлом чорного кольору із вставленою сім-карткою ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 , який поміщено до спеціального пакету НПУ «RIC2273846»; мобільний телефон марки «Орро» в чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету НПУ «RIC2273844», шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.

Після проведення усіх необхідних слідчих дій (огляду та копіювання інформації), вищезазначені вилучені мобільні телефони повернути власнику на відповідальне зберігання.

Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 .

Зобов`язати слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя