Рішення № 137356615, 12.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1338/26

12 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації до Скориківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі позивача Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової державної адміністрації (далі - позивач, або Департамент) звернувся до суду з позовом до Скориківської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправною бездіяльність Скориківської сільської ради, яка полягає у неукладенні охоронного договору з Департаменом культури та туризму Тернопільської обласної військової державної адміністрації щодо пам`ятки археології місцевого значення Поселення Пальчинці І, охоронний №2714;

- зобов`язати Скориківську сільську раду укласти охоронний договір з Департаментом культури та туризму Тернопільської обласної військової державної адміністрації щодо пам`ятки археології місцевого значення - Поселення Пальчинці І, охоронний №2714, у передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 Порядком.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Теребовлянською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", виявлено порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що пам`ятка археології місцевого значення - Поселення Пальчинці І, охоронний №2714, взята на облік як пам`ятка історії та культури рішенням Тернопільського обласної державної адміністрації № 209 від 26.05.1997 "Про взяття на облік під державну охорону пам`яток історії та культури місцевого значення по Тернопільській області" (охоронний № 2714 М).

Однак, облікова документація на пам`ятку не розроблялась, звернень щодо укладення охоронного договору не надходило та актуальний охоронний договір на цю пам`ятку відсутній. Наведене, на думку прокурора, свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до руйнування та знищення пам`ятки археології місцевого значення, втрати її як цінного джерела історії для наступних поколінь, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, будь-яких заяв з приводу предмета спору суду не надав.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Копію ухвали суду від 16.03.2026 про відкриття спрощеного провадження відповідач та позивач отримали 16.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертались.

Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації № 209 від 26.05.1997 "Про взяття на облік під державну охорону пам`яток історії та культури місцевого значення по Тернопільській області" затверджено перелік пам`яток історпії та культури місцевого значення, взято під охорону пам`ятку археології Поселення черняхівської культури Пальчинці І.

Управлінням культури Тернопільської ОДА 18.04.2013 укладено із Пальчинською сільською радою охоронний договір №98-13 строком до 18.04.2018.

Рішенням Скориківської сільської ради №388 від 15.06.2017 «Про припинення Воробіївської, Терпилівської, Пальчинської і Кошляківської сільських рад шляхом приєднання до Скориківської сільської ради» припинено Пальчинську сільську раду в результаті реорганізації шляхом приєднання до Скориківської сільської ради, відомості про що 04.12.2019 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказів того, що станом на час вирішення справи судом Скориківською сільською радою укладено охоронний договір на пам`ятку археології матеріали справи не містять.

Вважаючи таку бездіяльність Скориківської сільської ради, яка полягає у не укладенні охоронного договору щодо пам`ятки археології місцевого значення протиправною, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Суд враховує, що державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору на пам`ятку археології місцевого значення Поселення черняхівської культури Пальчинці І, з метою встановлення режиму використання цієї пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Поряд з державним інтересом у даному випадку наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь. Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-ІІІ), преамбулою якого закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Об`єкт культурної спадщини, відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 1805-III, - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому пам`ятка культурної спадщини визначається цим Законом як об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до матеріалів справи, розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації №209 від 26.05.1997 "Про взяття на облік під державну охорону пам`яток історії та культури місцевого значення по Тернопільській області" затверджено перелік пам`яток історпії та культури місцевого значення, взято під охорону пам`ятку археології Поселення черняхівської культури Пальчинці І, а тому є об`єктом правового регулювання Закону № 1805-III у відповідному статусі.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Відтак, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.

Так, згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд зазначає, що відсутність охоронного договору, згідно з імперативом частини четвертої статі 23 Закону № 1805-III, не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 5 Порядку № 1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

У цьому випадку відповідач зобов`язаний був укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Департамент культури та туризм Тернопільської обласної військової адміністрації.

Суд звертає увагу, що в силу вимог законодавства саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, як власник пам`ятки археології місцевого значення, звертався до позивача щодо укладення охоронного договору, а також інформував про причини не укладення зазначеного договору.

При цьому, станом на момент розгляду цієї справи відповідач свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону № 1805-III, не виконав, заперечень щодо позову не надав.

На переконання суду, така поведінка відповідача свідчить про відсутність у нього наміру добровільно виконати вимоги Закону № 1805-III.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача з приводу не укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини Поселення черняхівської культури Пальчинці І не може вважатись правомірною, а тому порушені інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача укласти відповідних охоронний договір.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені судом обставини та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку що відповідач допустив протиправну бездіяльність, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судові витрати

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи. Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації до Скориківської сільської ради задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Скориківської сільської ради, яка полягає у неукладенні охоронного договору з Департаментом культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації щодо пам`ятки археології місцевого значення Поселення Пальчинці І - поселення черняхівської культури (охоронний № 2714).

Зобов`язати Скориківську сільську раду укласти охоронний договір з Департаментом культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації щодо пам`ятки археології місцевого значення - Поселення Пальчинці І - поселення черняхівської культури (охоронний № 2714).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Теребовлянська окружна прокуратура (місцезнаходження: вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 48101 код ЄДРПОУ 0291009824);

- Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації (місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, 6, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001 код ЄДРПОУ 44246891);

відповідач:

- Скориківська сільська рада (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 1Б, с. Скорики, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 47814 код ЄДРПОУ 04394303).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.