Рішення № 137356614, 12.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1781/26

12 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, третя особа), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати ГУ ПФУ у Київській області від 16.02.2026 № 192650015286 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії із зниженням пенсійного віку згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за винятком підтвердженого страхового стажу;

зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області призначити і виплачувати з 17.01.2026 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1993 по 27.12.1996, з 01.07.2000 по 20.09.2005, з 21.09.2005 по 26.12.2020; до загального трудового (страхового) стажу на пільгових умовах безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Донецької, Луганської, Херсонської областей в періоди з 09.07.2022 по 16.07.2022, з 07.08.2022 по 22.08.2022, з 23.08.2022 по 03.10.2022, з 05.11.2022 по 03.01.2023 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV). За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів в порядку екстериторіального розподілу ГУ ПФУ у Київській області рішенням від 16.02.2026 № 192650015286 відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що відсутній страховий стаж, який повинен становити не менше 25 років, при наявному 8 років 2 місяці 4 дні. При цьому не зараховано до страхового стажу періоди: з 10.01.1993 по 27.12.1996, оскільки відсутня назва організації при прийнятті; з 01.07.2000 по 20.09.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про зазначений період роботи; період військової служби позивача в особливий період (збройна агресія рф) з 01.03.2022 по 04.01.2023, обчислено в одинарному розмірі, коли такий повинен бути кратним один місяць за три місяці служби; відповідач без будь-яких на те обґрунтувань не взяв до уваги період роботи позивача з 21.09.2005 по 26.12.2020 на посаді інженера-геодезиста ФОП «Павшок», про що є запис у трудовій книжці.

Представник позивача не погоджується з такою відмовою територіального органу Пенсійного фонду України та стверджує таке:

позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу, що стосуються спірного періоду з 10.01.1993 по 27.12.1996 з огляду на відсутність назви організації при прийнятті на роботу;

несплата підприємством, де працював позивач, страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, а наявна копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 містить записи в частині спірних періодів роботи, а саме з 12.07.1997 по 20.09.2005 на посаді комерційного директора ПП «Олеся» (зараховано в стаж з 13.02.1997 по 30.06.2000) і не взято до уваги період роботи з 01.07.2000 по 20.09.2005, не зараховано період роботи на посаді інженера-геодезиста ФОП «Павшок» з 21.09.2005 по 26.12.2020;

за змістом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 (далі - Положення № 530), участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Додатково позов містить пояснення про те, що позивачу як суб`єкту господарювання ФОП - ОСОБА_1 (свідоцтво серії НОМЕР_2 від 26.09.2008, знятий з обліку 23.12.2016) до страхового стажу на підставі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) зараховано період з 26.09.2008 по 31.12.2009, що становить 10 місяців, однак залишено поза увагою період страхового стажу відповідно до сплати ЄСВ за І, ІІ та III квартали 2010 року, що підтверджено звітами суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_1 від 02.04.2010 № 3957, від 01.07.2010 № 2010, звіт за III кв. 2010 р. без номера і дати. Крім того, до страхового стажу не зараховано, що вбачається з відповіді ГУ ПФУ в Тернопільській області на адвокатський запит про сплату ФОП ОСОБА_1 внесків за період з 26.09.2008 по 30.09.2013 періоди: 23.05.2012 - сплачено 1288,80 грн, (доплатат до мінімального страхового внеску); 27.08.2013 - сплачено 979,59 грн (єдиний соціальний внесок). Разом з тим, оскільки позивач під час здійснення підприємницької діяльності як самозайнята особа перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 » з 21.09.2005 по 26.12.2020, тому в частині зарахування до страхового стажу власної підприємницькі діяльності ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням сплати ЄСВ, вимогу не ставить.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Одночасно цією ухвалою витребувано у відповідача копію заяви позивача про призначення пенсії з доданими до неї документами та розрахунок страхового стажу позивача.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 доставлено у цей же день в електронний кабінет відповідача ГУ ПФУ у Київській області, проте відповідач у строк, встановлений судом, не надав ні відзиву, ні документів, які витребовував суд.

Третя особа надала пояснення по суті позову, у яких зазначила, що за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення №192650015286 від 16.02.2025 про відмову у призначенні пенсії; вік позивача на момент звернення складав 55 років, загальний страховий стаж - 08 років 02 місяці 04 дні, при необхідному 25 років. Вважає, що оскаржуваним рішенням правомірно позивачу не зараховано спірні періоди та просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 26.05.2026 зобов`язано третю особу ГУ ПФУ в Тернопільській області надати суду матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 (заяви з переліком документів, які подавалися позивачем, та документів, безпосередньо поданих разом з заявою про призначення пенсії), а також довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Одночасно цією ухвалою продовжено строк розгляду справи до 30 (тридцяти) днів.

Третя особа надала витребувані судом документи.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 08.02.2026 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.12).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду поданої заяви визначено ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого №192650015286 від 16.02.2026 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, становить 55 років. Вік заявника 56 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, становить 25 років. Страховий стаж заявника - 8 років 02 місяці 04 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано:

періоди з 10.01.1993 по 27.12.1996 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 18.11.1991, оскільки відсутня назва організації при прийнятті;

період з 01.07.2000 по 20.09.2005, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про зазначений період роботи.

На підставі наведеного ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення №192650015286 від 16.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (а.с.10, 96).

Позивач не погоджується з рішенням відповідача в частині не зарахування окремих періодів його роботи до страхового стажу, а також вважає неправомірним зарахування проходження військової служби в особливий період до страхового стажу не у пільговому (кратному) обчисленні, а тому звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на дострокову пенсію мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).

Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначає перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпункт 6 цього пункту розділу ІІ вказує на документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, серед яких:

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації;

документи про проходження військової служби (служби);

посвідчення учасника бойових дій.

При зверненні з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подав до ГУ ПФУ в Тернопільській області довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №15 від 03.01.2023 та №566 від 27.01.2023, видані військовою частиною НОМЕР_3 (а.с.16-17).

Фактично з оскаржуваного рішення видно, що відповідач визнає за позивачем відповідний статус військовослужбовця, що дає право відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV на дострокову пенсію мають, проте за наявності необхідного стажу 25 років, якого згідно з оскаржуваним рішенням у позивача недостатньо.

Отож спірним питанням у цій справі є саме наявність підстав для зарахування спірного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За змістом абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У спірному випадку відповідачем не зараховано до страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи позивача з 10.01.1993 по 27.12.1996 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 18.11.1991, оскільки відсутня назва організації при прийнятті.

При поданні заяви про призначення пенсії на підтвердження страхового стажу позивач надав відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 18.11.1991, яка, серед іншого, містить такі записи щодо трудової діяльності ОСОБА_1 :

запис №3, 10.01.1993, прийнятий на посаду головного постачальника, підстава: наказ №2 від 10.01.1993;

запис №4, 27.12.1996, звільнений з посади головного постачальника згідно зі статтею 38 КЗпП України (за власним бажанням), підстава: наказ №30 від 27.12.1996, запис засвідчений підписом директора Турів В.М. (а.с.13-14, 60-61).

Записи трудової книжки про прийняття позивача на посаду головного постачальника дійсно не містять найменування підприємства, на якому працював ОСОБА_1 , хоча інша інформація щодо дат, посади є чіткою, не містить виправлень; запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи, а також проставлений відтиск печатки підприємства, проте на долученій копії він не чіткий та не читається.

Наступні записи трудової книжки (записи №5-№6, №7-№8) стосуються роботи позивача з 12.01.1997 по 12.02.1997 та з 12.02.1997 по 20.09.2005 в ПП «Олеся» на посаді комерційного директора у першому випадку на час відпустки, у другому на постійне місце роботи; ці записи засвідчені підписом того ж директора ОСОБА_3 (а.с.13-14).

Отож у даному випадку записи трудової книжки (записи №3-№4) позивача містять недоліки, проте такі недоліки допущенні його роботодавцем та не можуть мати негативні наслідки для працівника у вигляді незарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Порядок ведення трудових книжок на момент внесення першого запису до трудової книжки позивача (1979 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за N 110 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, період роботи позивача з 10.01.1993 по 27.12.1996 підлягає до зарахування до страхового стажу.

Наступний спірний період з 01.07.2000 по 20.09.2005 на посаді комерційного директора ПП «Олеся» (зараховано стаж з 13.02.1997 по 30.06.2000) не зарахований оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про зазначений період роботи.

Суд вище зазначав про записи трудової книжки стосовно трудової діяльності ОСОБА_1 у період з 13.02.1997 по 20.09.2005.

Також судом досліджено довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.83-84), відомості у якій містяться починаючи з 2008 року.

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто з цього часу зарахування стажу для обчислення пенсії залежить від сплати страхових внесків, які зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхувальник (роботодавець). При цьому, страхові внески нараховуються та сплачуються роботодавцем саме при виплаті доходу у вигляді заробітної плати працівнику.

Працівник не може нести відповідальності за неналежне виконання обов`язку із своєчасності сплати страхових внесків роботодавцем до органу пенсійного фонду лише при умові, що працівнику дійсно нараховувалася роботодавцем заробітна плата, починаючи з 01.01.2004. Такі висновки суд робить з аналізу положень Закону №1058-IV.

Так, відповідно до статті 1 цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-IV (далі - Закон №2464-IV), пункту 1 частини другої статті 6 якого передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З огляду на це обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому для зарахування страхового стажу при несплаті страхових внесків з 01.01.2004 позивач має довести, що йому дійсно нараховувалася заробітна плата.

Невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 до його страхового стажу не зараховано період і до 01.01.2004 з посиланням на відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Суд уже зазначав, що індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за період з 01.07.2000 по 31.12.2003 дійсно відсутні.

Як уже зазначалося вище, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1988 №832 «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» затверджено Комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, пунктом 3 якого було передбачено здійснити комплекс підготовчих заходів та впровадити автоматизований персоніфікований облік: у п`яти районних відділах Львівського обласного управління Пенсійного фонду (1998 рік); у 25 відсотках органів Пенсійного фонду (1999 рік); у решті органів Пенсійного фонду (листопад 2000 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1988 №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Постанова №794).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 794 починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Відтак, з 01.07.2000 запроваджувався персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, проте періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки. Документи, визначені Порядком №637, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року (абзац четвертий пункту 1 Порядку №637).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що періоди роботи позивача до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана останнім. За наявності належних записів трудової книжки про роботу з 12.02.1997 по 31.12.2003 у ПП «Олеся» (тобто до 01 січня 2004 року), які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов`язку зі свого боку надавати будь-які інші документи.

Спірний період з 01.07.2000 по 31.12.2003 підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.

Водночас не може бути зарахований період з 01.01.2004 по 20.09.2005, бо у відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 не відображено ні нарахування роботодавцем заробітної плати, ні сплату страхових внесків, через що позивачу й не зараховано страховий стаж.

Фактично за ці періоди стаж не зарахований через відсутність відомостей про нарахування заробітної плати і відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. У даному випадку цей період не може бути зарахований до страхового стажу з тих підстав, про які вказує представник позивача (відповідальність за несплату страхових внесків покладається на роботодавця), бо взагалі відсутні відомості, що роботодавець у цей час виплачував заробітну плату позивачу, з якої і мав би сплатити страхові внески.

У випадку нарахування заробітної плати і несплати страхових внесків такі відомості відображаються у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) і лише у такому разі можна було б вести мову про можливість зарахувати страховий стаж, бо відповідальність за несплату страхових внесків покладається на роботодавця.

Отож, оскільки у даному випадку відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу роботодавцем, то відсутні й підстави для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду з 01.01.2004 по 20.09.2005.

З цих же підстав не підлягає до зарахування ще один спірний період з 21.09.2005 по 26.12.2020, бо хоч трудова книжка позивача і містить запис про прийняття його на роботу на посаду інженера-геодезиста в ФОП «Повшок», проте у відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 не відображено ні нарахування ФОП « ОСОБА_4 » заробітної плати позивачу, ні сплату страхових внесків, через що позивачу й не зараховано страховий стаж.

При цьому позивач не позбавлений права зібрати додаткові відомості, які свідчитимуть про нарахування йому роботодавцями ПП «Олеся» та ФОП « ОСОБА_4 » у період з 01.01.2004 по 26.12.2020 заробітної плати, нарахування страхових внесків без їх фактичної сплати до бюджету (у разі дійсності таких обставин) та повторно ініціювати питання перегляду/перерахунку страхового стажу.

У задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 20.09.2005 та з 21.09.2005 по 26.12.2020 слід відмовити.

У змісті позову представник позивача зазначає про ведення позивачем власної підприємницькі діяльності, допускає, що окремі періоди такої можливо не включені відповідачем з урахуванням сплати ЄСВ, проте підкреслює, що вимогу в цій частині не ставить, а тому суд не має підстав самостійно виходити за межі позовних вимог та з`ясовувати обставини, які не є предметом розгляду.

Щодо незарахування до страхового стажу в кратному розмірі періодів військової служби під час захисту Батьківщини від російської агресії з 09.07.2022 по 16.07.2022, з 07.08.2022 по 22.08.2022, з 23.08.2022 по 03.10.2022, з 05.11.2022 по 03.01.2023, то суд зазначає про таке.

Як видно з довідок військової частини НОМЕР_3 від 03.01.2023 №15 та від 27.01.2023 № 566, сержант ОСОБА_1 в період з 09.07.2022 по 16.07.2022, з 07.08.2022 по 22,08.2022, з 23.08.2022 по 03.10.2022, з 05.11.2022 по 03.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах Донецької, Луганської, Херсонської областей та в період здійснення зазначених заходів (підстава: відповідні витяги з наказу командира).

З розрахунку стажу позивача вбачається, що військова служба позивача у період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та з 02.05.2022 по 04.01.2023 зарахована в одинарному розмірі (а.с.85).

Мотивація позивача в цій частині зводиться до того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530, оскільки стаття 57 Закону №1788-ХІІ передбачає пільги щодо обчислення стажу за час перебування у складі діючої армії, відсилаючи до порядку обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям. Таким нормативно-правовим актом є Положення №530, пункт 2.3 розділу 2 якого передбачає зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, на пільгових умовах один місяць служби за три.

Спір у цій частині зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Суд ще раз зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.

Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.

У розглядуваному випадку позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Суд зазначає, що Верховний Суд вирішував питання правомірності застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV положень пункт 2.3 розділу 2 Положення №530, яке стосується питань призначення пенсії за вислугою років військовослужбовцям та виклав свої висновки у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24, які в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підлягають врахуванню при розгляді цієї справи. Такі висновки зводяться до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Щодо доводів представника позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається представник позивача, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Щодо посилання представника позивача у позові на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.04.2000 у справі №185/4140/17, у ній суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

Натомість Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 наголосив, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям.

Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отож суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії в трикратному обчисленні часу проходження військової служби в особливий період з 09.07.2022 по 16.07.2022, з 07.08.2022 по 22.08.2022, з 23.08.2022 по 03.10.2022, з 05.11.2022 по 03.01.2023 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу при призначенні пенсії за віком без урахування кратності.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області призначити і виплачувати з 17.01.2026 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV, то суд зазначає таке.

Суд уже вказував про умови призначення такої дострокової пенсії: вік для чоловіків 55 років, наявність страхового стажу не менше 25 років. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 55 років, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу 25 років.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу, такий складає 8 років 2 місяці 4 дні (а.с.85), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.86).

Після зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача на підставі цього рішення суду з 10.01.1993 по 27.12.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2003 не виконуватиметься умова щодо наявності страхового стажу 25 років.

Отже, позивач не має права на призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, лише в частині зарахування окремих періодів до страхового стажу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (провулок Андрія Саєнка, 10, місто Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.02.2026 № 192650015286 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії із зниженням пенсійного віку згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 10.01.1993 по 27.12.1996, з 01.07.2000 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1993 по 27.12.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2003 на підставі відомостей його трудової книжки НОМЕР_1 від 18.11.1991.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 12 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.