Рішення № 137355780, 12.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2025/000375 від 18.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення придбаного товару (гранат свіжий, у 1600 пластикових ящиках, на 26 дерев`яних палетах, врожай 2025 року), позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за основним методом - за ціною договору. Проте, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесене з порушенням положень МК України. Позивач наголошує на тому, що митний орган в якості аргументу для прийняття рішення про коригування митної вартості товару вказує про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартості пакувальних матеріалів, витрат на страхування товару, витрат на перевезення товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Однак, позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Також було надано низку документів, що визначені частинами третьою та четвертою статті 53 МК України, додатково на вимогу митного органу.

Ухвалою від 02.02.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 26.02.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким Рівненська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими, наголошуючи, що у документах, які були надані позивачем до Рівненської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Вказане слугувало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також для відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 25.11.2025 року між «DOZ TEKSTIL GIDA TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (Постачальник) та ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» (покупець) був укладений контракт на поставку № № 02/25.

18.12.2025 за митною декларацією (далі МД) №25UA204130022876U4 декларантом ТОВ «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» Рівненській митниці заявлено до митного оформлення товар « 1. Гранат свіжий, у 1600 пластикових ящиках, на 26 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: DOZ TEKSTIL GIDA TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина(TR).»

Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено Декларантові повідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. У Повідомленні зазначено, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 МКУ контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД, встановлено наступне: - Відповідно до п. 7.2 та 7.3 зовнішньоекономічного договору від 25.11.2025 № 02/25 (далі Контракт), товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (Контракті, рахунку-фактурі (інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості задекларованого товару; - Відповідно п. 3.1 Контракту від 25.11.2025 № 02/25 передбачено 100% передплату або 100% оплату протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також відповідно до п.3.3. Контракту оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.12.2025 № DZT2025000000424 не міститься умов оплати за товар. Також у Повідомленні вказано, що згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р. Враховуючи викладене, необхідно надати: 1) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ); 4) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування (за наявності) та які можливо ідентифікувати з товаром, що декларується. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 18/12-25-1 від 18.12.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 10.12.2025 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-26/12-2025 від 18.12.2025 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 13.12.2025 року, копія митної декларації країни відправлення № 25220400EX00066776 від 15.12.2025 р. Також у листі викладено аргументи щодо безпідставності зауважень митного органу та вимоги надати додаткові документи.

18.12.2025 року Декларантом було отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 року, а згодом картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2025/000375 від 18.12.2025 року.

Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення, а саме: митну вартість Товару збільшено до USD 30 020,00, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю USD 18 000,00.

У Рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості Відповідачем зазначено наступне:

«При проведенні у відповідності до положень статті 54 МКУ контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за МД № 25UA204130022876U4, встановлено наступне.

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності:

Відповідно до п. 7.2 та 7.3 зовнішньоекономічного договору від 25.11.2025 № 02/25 (далі Контракт), товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (Контракті, рахунку-фактурі (інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості задекларованого товару;

Відповідно п. 3.1 Контракту від 25.11.2025 № 02/25 передбачено 100% передплату або 100% оплату протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також відповідно до п.3.3. Контракту оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.12.2025 № DZT2025000000424 не міститься умов оплати за товар.

Додатково наданий документ, що заявлений як «прайс-лист» від 10.12.2025 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у рахунку-фактурі (iнвойсі) від 13.12.2025 № DZT2025000000424, та адресується імпортеру оцінюваного товару, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару. Додатково надана копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2025 №25220400EX00066776 не містить реквізити контракту, відповідно до якого здійснюється поставка, декларація не містить жодних відміток митниці відправлення».

Вважаючи вказане рішення та картку відмови в митному оформленні товару протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, пакувальний лист, рахунок-фактуру, коносамент, навантажувальний документ, зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками та ін.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, щодо посилань у спірному рішенні на те, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу А.9 умов CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 23/25 від 23.10.2025 року, обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника.

Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов`язок пакування покладається на постачальника Товару Фірму «DOZ TEKSTIL GIDA TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (далі Постачальник), та при поставці Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.

Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого Позивачем Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару, та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

До того ж, Відповідачу до митного оформлення надавалася Калькуляція, в якій зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.

Це означає, що заявлена декларантом митна вартість на підставі контракту й інвойсу є достовірною, а відсутність деталізації витрат не є підставою для їх коригування.

Зазначена вище позиція стосовно включення вартості пакування до митної вартості також закріплена у рішеннях Верховного Суду у справах із подібними обставинами (наприклад, постанова від 06.03.2018 р. у справі №815/3142/17, постанова від 22.01.2019 р. по справі №815/6794/17, постанова від 18.12.2019 р. по справі №160/8775/18, постанова від 06.02.2020 р. по справі №520/10709/18, постанова від 16.07.2020 р. по справі № 804/3632/17, постанова від 17.01.2023 по справі 0440/5532/18, постанова від 07.02.2023 по справі 815/6775/17, постанова від 21.03.2023 по справі 815/5817/17 тощо).

Щодо посилань у спірному рішенні на те, що подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності: відповідно до п. 7.2 та 7.3 зовнішньоекономічного договору від 25.11.2025 № 02/25 (далі Контракт), товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (Контракті, рахунку-фактурі (інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості задекларованого товару; відповідно п. 3.1 Контракту від 25.11.2025 № 02/25 передбачено 100% передплату або 100% оплату протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також відповідно до п.3.3. Контракту оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.12.2025 № DZT2025000000424 не міститься умов оплати за товар, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що п.3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику відповідно до п.3.1.2. цього Контракту, тобто протягом 90 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Тобто сторонами Контракту в п.3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням (прямо передбачено у п.3.1.2.), якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.

У свою чергу, Контракт надавався Відповідачу до митного оформлення, та Відповідач був ознайомлений з його змістом.

Таким чином, відповідно до Контракту його сторонами було обрано умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме: 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 90 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД. До того ж, Позивач не має обов`язку зазначати в інвойсі умови оплати товару.

Отже, на підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що Декларантом не було надано до митного оформлення банківських платіжних документів, що підтверджують сплату Товару, з об`єктивних причин, адже такий Товар на той момент ще не був оплачений.

Окремо суд зазначає, що Прайс-лист є документом, який складається безпосередньо Постачальником товару та відображає цінову політику Постачальника на відповідну дату. Імпортер (Позивач) не має жодного впливу на зміст, форму або перелік товарів, зазначених у прайс-листі, а також не визначає коло покупців, яким він адресується.

Постачальник самостійно приймає рішення щодо того, які саме товари та за якими цінами зазначати у прайс-листі, у тому числі щодо можливості формування прайс-листів під конкретні партії товару або комерційні запити. Така практика є звичайною у міжнародній торговельній діяльності та не свідчить про надання спеціальної або індивідуальної ціни імпортеру.

Зазначений прайс-лист підтверджує рівень цін Постачальника на відповідний товар у відповідний період та кореспондується з умовами рахунку-фактури (інвойсу) від 13.12.2025 № DZT2025000000424. Відсутність у прайс-листі інформації щодо продажу товару необмеженому колу покупців не може бути підставою для невизнання його як допоміжного документа, що підтверджує заявлену митну вартість.

Таким чином, наданий прайс-лист є належним документом, який підтверджує комерційні умови поставки та заявлений рівень ціни товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач також вказує, що надана копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2025 №25220400EX00066776 не містить реквізити контракту, відповідно до якого здійснюється поставка, декларація не містить жодних відміток митниці відправлення.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14 вказав, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації країни відправлення.

Суд звертає увагу, що частини 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів частини 3 статті 53 МКУ, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у частини 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в частини 2 статті 53 МК України не входить.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Джерело коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом митна декларація від 23.11.2025 №25UA408020042571U3. Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості товару позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність обгрунтованих підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товару № UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2025/000375 від 18.12.2025 року критеріям, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому ці рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому наявні підстави для стягнення з Рівненської митниці на користь позивача 2422,40 грн сплаченого позивачем судового збору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8142,52 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8142,52 грн позивач додав до позовної заяви договір про надання юридичних послуг № 0112-25/ЕЛ від 01.12.2025 року, замовлення № 25UA204130022913U7 від 18.12.2025, додаткову угоду №25UA204130022913U7 від 18.12.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 25UA204130022913U7 від 18.12.2025 року.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути вочевидь завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи (дана справа є справою незначної складності), вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, що підлягає стягненню з відповідача, у сумі 8142,52 грн є необґрунтованим та завищеним.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 5000 грн, оскільки, на думку суду, саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Отже, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7422,40 грн (2422,40 грн + 5000 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32, код ЄДРПОУ 45449952) до Рівненської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 104, код ЄДРПОУ 43958370) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000037/1 від 18.12.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2025/000375 від 18.12.2025 року.

Стягнути з Рівненської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВАТОР ЛІМІТЕД» судові витрати у розмірі 7422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів