Рішення № 137355152, 12.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м.Київ № 320/54782/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕКО СЕС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕКО СЕС» (далі позивач та/або ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС», Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач та/або НКРЕКП, Регулятор), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 144-р від 22.05.2024 «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС».

Відповідно до ухвали від 03.12.2024 (суддя Донець В.А.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 адміністративну справу № 320/45709/23 прийнято до свого провадження суддею Шевченко А.В. Ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про недотримання відповідачем принципу юридичної визначеності при прийнятті Розпорядження № 144-р, що обумовлює однакове застосування зобов`язального припису державного органу, недопущення можливостей для його довільного трактування, як складової верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Також стверджує на невідповідність Конституції і законам України припису оскаржуваного рішення (в інтерпретації його тлумачення згідно листа НКРЕКП за

№ 12503/14.1.1/7 24 від 01.11.2024 у взаємному зв`язку із Обґрунтуванням до проєкту постанови НКРЕКП «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» (щодо виконання вимог розпорядження НКРЕКП від 22.05.2024 № 144-р «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС») про вчинення відповідачем дій зобов`язального характеру, які зводяться до беззаперечної сплати позивачем на користь ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» суми коштів, зазначених в односторонніх Актах приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу та актах коригування до договору від 06.09.2019 № 667/01 за розрахункові періоди липень

2021-жовтень 2021 та січень 2022 вересень 2022, складених ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» із застосуванням протиправного нормативно правового акта (підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку № 641), визнаного судом протиправним та нечинним у зв`язку із невідповідністю Конституції та законам України. У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що Розпорядження № 144-р прийнято НКРЕКП в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Отже, вважає, що з боку НКРЕКП не було допущено жодних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому, в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для задоволення позову відсутні. Відповідач наполягає на тому, що вимога НКРЕКП, яка міститься у Розпорядженні № 144-рвідповідає всім критеріям законності та логічності, встановлених законодавством, що повністю спростовує припущення позивача про наявність неоднозначного або множинного тлумачення. Стверджує, що висновки Акта перевірки № 182 від 25.04.2024, які в подальшому стали підґрунтям для прийняття НКРЕКП Розпорядження № 144-р, є обґрунтованими та підтверджують порушення ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» щодо несплати ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» суми коштів, зазначених в Актах приймання передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та Актах коригування до договору від 06.09.2019 № 667/01, складених за розрахункові періоди липень 2021, серпень 2021, жовтень 2021 та січень 2022 - вересень 2022. Просить суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» відмовити в повному обсязі (т. 2, а.с. 63-75).

Своєю чергою позивачем подано відповідь на відзив позовну заяву, в якому він стверджує, що висновки НКРЕКП, зазначені в Акті перевірки № 182 від 25.04.2024 про наявність у позивача зобов`язання (заборгованості) зі сплати суми коштів, зазначених в односторонніх актах приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу та актах коригування до договору від 06.09.2019 № 667/01 за розрахункові періоди липень 2021-жовтень 2021 та січень 2022-вересень 2022 року, складених ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (з березня 2022 по 8 вересня 2022 та з 9 вересня 2022 по 9 червня 2023) є помилковими, адже останні складені із застосуванням протиправного нормативно правового акта (підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку № 641), визнаного судом протиправним у зв`язку із його невідповідністю Конституції і законам України.

Звертає увагу суду, що відповідач не вправі вимагати від позивача виконання неіснуючого зобов`язання перед ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», у тому числі, шляхом прийняття оскаржуваного Розпорядження № 144р, оскільки інше є порушенням прав позивача, встановлених Конституцією України, зокрема частиною першою статті 19 та частиною 4 статті 41.

Крім зазначеного, позивач наполягає на тому, що Розпорядження №144-р є нечітким та неоднозначним, та зазначає, що доводи відповідача у цій частині не свідчать про зворотне.

Представником НКРЕКП подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач, серед іншого, посилається на постанови Верховного Суду від 04.03.2024 у справі № 320/2796/23, від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 19.03.2019 року у справі № 591/2813/17, від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, від 02.10.2019 у справі № 804/215/18 та від 23.10.2019 у справі

№ П/811/112/17.

Відповідач стверджує, що у даному випадку, ані позивач, ані суд не вправі відновлювати дію будь-якої редакції норми, що втратила чинність, застосовуючи її до будь-яких правовідносин. Інакше це свідчитиме про втручання суду у процес позитивної законотворчості, що суперечить принципу розподілу влади, оскільки прийняття нормативно-правових актів у сфері енергетики належить до компетенції Регулятора.

Водночас звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23 зазначив, що: «суди попередніх інстанцій помилково застосували пункт 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року вересень 2022 року до правовідносин ТОВ «Санвін 13» і ДП «Гарантований покупець» з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу». Таким чином Верховний Суд лише встановив обставину невірного застосування норми матеріального права та зокрема відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021, що, відповідно до норм ГПК України, знайшло своє відображення згідно з підставами касаційного оскарження та позовними вимогами ТОВ «САНВІН 13».

Поряд з цим НКРЕКП наголошує на тому, що у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23 відсутні висновки, яким чином має бути застосований пункту 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021 до спірних правовідносин або яким чином має бути нормативно врегульовано питання сплати відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця у договірних відносинах між позивачем та відповідачем, у інакший спосіб, аніж передбачений діючим, на час виникнення спірних правовідносин, положенням пункту 9.3. глави 9 Порядку.

Також зауважує, що станом на момент подання НКРЕКП даних заперечень висновків Верховного Суду, щодо неможливості застосування пункту 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року вересень 2022 року при визначенні вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця у договірних відносинах, не існує.

При цьому відповідач звертає увагу на те, що припис щодо інформування НКРЕКП про стан врегулювання питання є додатковою адміністративною вимогою, яка не виключає головної суті порушення наявності боргу. Повідомлення Регулятора є лише частиною процесу, але не замінює суті вимоги, яка спрямована на повне врегулювання ситуації, що включає фактичне виконання фінансових зобов`язань. Якщо вимогу НКРЕКП розуміти лише як обов`язок «інформувати», а не фактично «сплатити», це може призвести до формального виконання припису без реального вирішення порушення. Такий підхід суперечить цілям Регулятора, спрямованим на забезпечення фінансової стабільності ринку електроенергії. Усунення порушення можливе лише у разі фактичного виконання зобов`язань, що виключає можливість тлумачення цього припису як суто інформаційного.

Своєю чергою представником позивача подано додаткові пояснення по суті спору, а представником відповідача заперечення на додаткові пояснення Товариства, які долучені до матеріалів справи.

Також досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін (т. 2, а.с. 59-61).

Крім цього, представником НКРЕКП подано заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (т. 2, а.с. 61-62). У цій заяві відповідач просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання у справі.

Представником позивача відношення до поданих клопотань представником відповідача не висловлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 у задоволенні клопотання представника НКРЕКП про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін та клопотання представника НКРЕКП про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2024 рік (копія додається), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 22.11.2023 № 2202, постанови НКРЕКП від 10.04.2024 № 686 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» та посвідчення на проведення планової перевірки від 21.03.2024 № 142, НКРЕКП здійснено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕКО СЕС» вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467 (далі Ліцензійні умови), та нормативно правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, за період діяльності з 20.11.2019 по 31.12.2023.

За результатами проведення планової перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг складено акт від 25.04.2024 № 182 (далі Акт) (т. 1, а.с. 18-102).

Як свідчить зміст Акта, НКРЕКП у ході проведення планової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕКО СЕС» встановлено, що станом на 31.12.2023 у ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» відповідно до Актів приймання передачі та Актів коригування до договору від 06.09.2019 № 667/01 наявна заборгованість перед ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії в сумі 74 939,721 тис. грн (з ПДВ).

Згідно з поясненнями Ліцензіата, стосовно питання здійснення розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Товариство листами від 27.05.2022 № 2, від 27.05.2022 № 3, від 16.06.2022 № 4, від 06.07.2022 № 6, від 22.07.2022 № 7, від 14.10.2022 № 10, від 24.10.2022 № 11 надсилало до ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» зауваження до Актів приймання-передачі послуг з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, наданих Гарантованим покупцем, щодо: відсутності коригувань на обсяги не відпущеної Товариством електричної енергії у результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження (за наявності при цьому остаточно погоджених обсягів не відпущеної електричної енергії між Товариством та ОСП); різниці між розрахунками загальної суми вартості врегулювання небалансу на базі даних, що були надані гарантованим покупцем в особистому кабінеті Товариства; здійснення розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу із застосуванням положень нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та в спосіб, передбачені законом (здійснення розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу із застосуванням положень пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, яка станом на дату отримання актів визнана протиправною та такою, що прийнята поза межами повноважень, не в порядку та в спосіб, передбачені законом згідно рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/4069/21 від 08.09.2022 ).

Крім того, ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» у відповідь на надіслані ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» акти коригування до актів приймання-передачі послуг з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, які не були підписані Ліцензіатом, та щодо яких ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» листами від 06.03.2023 № 13, від 06.03.2023 № 15, від 28.03.2023 № 25, від 18.04.2023 № 34, від 15.06.2023 № 37 надсилало зауваження та повідомляло ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про відсутність у Товариства правових підстав для підписання зі своєї сторони документа, що корегує дані акти, не погодженого сторонами. Однак відповіді від ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» щодо погодження/не погодження із зауваженнями Ліцензіата, або нових актів приймання-передачі послуги з урахуванням вказаних зауважень Товариством на момент перевірки не отримано.

ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» зазначає, що акти приймання-передачі послуг з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії не були погоджені та підписані зі сторони Товариства, а отже вимоги щодо підстав визнання заборгованості в обліку Ліцензіата не дотримані. Відтак Товариство не визнавало в регістрах бухгалтерського обліку та відповідно у фінансовій звітності заборгованості по Актах за період лютий вересень 2022 року та коригувальних актах за 2021 рік, отримані після 08.09.2022 від ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ».

Станом на момент проведення перевірки заборгованість ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» перед ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» по актах приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи та актах приймання-передачі послуги з відшкодування вартості відхилення за квітень, травень, червень та вересень 2023 року, отриманих у 2024 році складає 667,314 тис. грн (з ПДВ).

Відповідно до «Опису виявлених порушень вимог та ліцензійних умов» Акта встановлено, серед іншого, такі порушення (т. 1, а.с. 98):

- підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1467 щодо обов`язку ліцензіата укладати договору, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів, а саме: пункту 4.2 Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, яким, зокрема, встановлено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язаний здійснювати вчасно і в повному обсязі купівлю та оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до Порядку купівлі гарантованими покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та нести фінансову відповідальність перед гарантованим покупцем за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця;

- підпункту 32 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1467 щодо обов`язку ліцензіата нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідними до правил ринку, у разі невиконання акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною п`ятою статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» для виробників за «зеленим» тарифом.

Акт підписаний позивачем з зазначенням, що пояснення та зауваження будуть надані у встановлені терміни (т. 1, а.с. 99).

Судом встановлено, що позивач листами від 02.05.2024 № 139 та № 140 надав до НКРЕКП письмові пояснення до Акта, які долучені відповідачем до матеріалів перевірки.

Далі, 22.05.2024 на засіданні НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання, відповідно до пункту 4 частини другої статті 3, частини п`ятої статті 14, пункту 5 частини четвертої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та згідно з Актом планової перевірки від 25 квітня 2024 року № 182, проведеної відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2024 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 22 листопада 2023 року № 2202, та постанови НКРЕКП від 10 квітня 2024 року № 686 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС», Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Розпорядження № 144-р «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС», яким:

Зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРІНТЕКО СЕС» (код ЄДРПОУ 40633687) усунути порушення пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467, а саме:

підпункту 14 у частині виконання умов укладених договорів, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії,

підпункту 32 (у редакції, що діяла до 10 травня 2024 року) у частині обов`язку нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною п`ятою статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» для виробників за «зеленим» тарифом,

для чого у строк до 01 вересня 2024 року повідомити НКРЕКП, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів, про стан врегулювання питання щодо відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за періоди, зазначені в Акті планової перевірки від 25 квітня 2024 року № 182.

Судом встановлено, що листом від 19.08.2024 № 156 (вх. НКРЕКП від 20.08.2024) Товариство надало інформацію Регулятору, що наразі ним ведуться перемовини з ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» щодо погашення боргу у повному обсязі шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, тому просило в НКРЕКП продовжити термін усунення порушень, визначений Розпорядженням № 144-р.

Одночасно, листом від 30.08.2024 № 167 (вх. НКРЕКП від 30.08.2024) Товариство повідомило НКРЕКП, що в останні дні серпня 2024 року правова позиція ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» кардинально змінилася і зобов`язання ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» з оплати відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за жовтень, листопад, грудень 2022 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень та жовтень 2023 року припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, про що між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» 29.08.2024 складені відповідні акти, датовані 27.08.2024 та 28.08.2024.

Таким чином, ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» зазначеним листом повідомило НКРЕКП про виконання вимог Розпорядження № 144-р.

З метою підтвердження відсутності у Товариства заборгованості за відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, яка виникла станом на 31.12.2023, НКРЕКП листом звернулася до ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (вих. НКРЕКП від 18.10.2024).

Листом від 24.10.2024 № 41/5647 ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» повідомив НКРЕКП, що заборгованість за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, яка виникла у Товариства станом на 31 грудня 2023 року, не погашена.

Таким чином, інформація, викладена у листі Товариства від 30.08.2024 № 167, свідчила про надання до НКРЕКП Товариством недостовірної інформації про стан виконання вимог Розпорядження № 144-р, що свідчило про не виконання ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» вимог Розпорядження № 144-р, про було повідомлено позивача Регулятором листом від 01.11.2024 № 12503/14.1.1/7-24.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕКО СЕС» не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII).

Відповідно до вимог частини першої, частини другої та частини третьої статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.

Згідно частиною першою статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу (п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону № 1540-VIII).

Основними завданням Регулятора відповідно до положень частини третьої статті 3 Закону № 1540-VIII є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону № 1540-VIII передбачено, Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини першої, частини другої та частини третьої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб`єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії», законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 1540-VIII за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту, щодо якого здійснювалася перевірка, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту, щодо якого здійснювалася перевірка, рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт, щодо якого здійснювалася перевірка, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Своєю чергою, процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок №428).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 428 його дія поширюється на суб`єктів, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - суб`єкти, що належать до особливої групи споживачів), крім споживачів (у тому числі активних споживачів), перевірки генеруючих установок яких здійснюється відповідно до порядку видачі, обігу та погашення гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - ліцензіати), зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Пунктами 10.2 та 10.4 Порядку № 428 встановлено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до суб`єктів санкції у вигляді:застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;накладення штрафу;зупинення дії ліцензії;анулювання ліцензії.

Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі суб`єкта, щодо якого здійснюється перевірка (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП), або надсилається суб`єкту, щодо якого здійснюється перевірка, рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.

Системний аналіз наведених правових норм, серед іншого свідчить, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18, від 28.09.2020 у справі № 812/225/17, від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20, від 26.05.2021 у справі №824/266/20-а, від 08.07.2021 у справі № 160/1598/20, від 28.07.2021 у справах №380/744/20 та № 280/160/20, від 13.08.2021 у справі № 280/62/20, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21.

Позивач не наводить заперечень щодо процедури проведення чи оформлення результатів перевірки, а також щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, - Закон № 2019-VIII) виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за «зеленим» тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку;

Згідно з частиною шостою статті 71 Закону № 2019-VIII за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 1.5.1 глави 1.5 розділу І Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24.06.2019

№ 1168) (далі Правила ринку), для виробників електричної енергії, які увійшли до балансуючої групи гарантованого покупця, договір про врегулювання відповідальності за небаланси призупиняє свою дію лише по генеруючих одиницях, для яких установлено «зелений» тариф або щодо яких переможець аукціону набув право на підтримку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII балансуюча група гарантованого покупця - балансуюча група, в якій стороною, відповідальною за баланс, є гарантований покупець.

Разом з цим Правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначені главою 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі Порядок №641).

Пунктом 9.1 глави 9 Порядку № 641 (у редакції, що діяла до 06.10.2021) визначено, що продавці, споживачі за «зеленим» тарифом та гарантований покупець, який зобов`язаний бути СВБ для себе та зазначених учасників ринку, повинні бути учасниками виключно балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно з пунктом 9.2 глави 9 Порядку № 641 (пункт 9.1 у редакції, що діяла з 06.10.2021) продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 10.5 глави 10 Порядку № 641, з урахуванням положень глави 9 цього Порядку гарантований покупець після підписання акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, що є додатком 1 до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, з ОСП за розрахунковий місяць здійснює продавцю розрахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та направляє продавцю акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання на електронну адресу акта приймання-передачі продавець направляє гарантованому покупцю у триденний строк з дати отримання акта приймання-передачі два примірники акта приймання-передачі у паперовій формі, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів приймання-передачі підписує їх у двох примірниках та надсилає продавцю один примірник поштою.

За наявності у продавця зауважень до акта приймання-передачі, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта приймання-передачі та/або ненадання продавцем гарантованому покупцю акта приймання-передачі, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті приймання-передачі, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.6 глави 10 Порядку № 641).

Продавець здійснює оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю протягом перших трьох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта приймання-передачі.

Продавець втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю, про що гарантований покупець повідомляє ОСП на наступний день після порушення умов та термінів оплати (пункт 10.7 глави 10 Порядку № 641).

Відповідно до пункту 11 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII частка відшкодування гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, які входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця та здійснюють продаж електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії на об`єктах електроенергетики, встановлена потужність яких перевищує 1 МВт, за «зеленим» тарифом або аукціонною ціною, вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця становить:

до 31 грудня 2020 року - 0 відсотків;

з 1 січня 2021 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2022 року - 100 відсотків.

За змістом абзацу 4 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану»

Продавець за «зеленим» тарифом не втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю.

Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.

В ході перевірки з`ясовано, що з метою врегулювання небалансів ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії з НЕК «УКРЕНЕРГО», відповідно до якого:

пункт 1.2. Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України;

пункт 2.6. Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку № 641;

пункт 3.3. Оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку.

Як вже було наведено вище, позивач стверджує про невідповідністю Конституції і законам України припису оскаржуваного рішення (в інтерпретації його тлумачення згідно листа НКРЕКП за № 12503/14.1.1/7 24 від 01.11.2024 у взаємному зв`язку із Обґрунтуванням до проєкту постанови НКРЕКП «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» (щодо виконання вимог розпорядження НКРЕКП від 22 травня 2024 року № 144-р «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС») про вчинення відповідачем дій зобов`язального характеру, які зводяться до беззаперечної сплати позивачем на користь ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» суми коштів, зазначених в односторонніх Актах приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу та актах коригування до договору від 06.09.2019 № 667/01 за розрахункові періоди липень 2021-жовтень 2021 та січень 2022 вересень 2022, складених ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» із застосуванням протиправного нормативно правового акта (підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку № 641), визнаного судом протиправним та нечинним у зв`язку із невідповідністю Конституції та законам України.

Суд надаючи оцінку цим доводам Товариства звертає увагу на таке.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку № 641 унормовано, що продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

Разом з цим, у пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 «Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641», а саме затверджено Зміни до Порядку №641.

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку № 641 пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку № 641, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку № 641, у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Таким чином, фактично з 01 січня 2021 року продавці повинні були здійснювати гарантованому покупцю відшкодування частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, що виникає, зокрема, у разі відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії продавців гарантованого покупця від їх прогнозного погодинного графіка відпуску електричної енергії.

Суд наголошує, що така норма була чинною до 08.09.2022 (до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 640/4069/21).

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року.

У вказаній постанові касаційного суду зазначено, що ураховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким установлено «зелений» тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною дев`ятою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України

регламентовано, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-153гс20) сформулювала правову позицію, відповідно до якої судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 звернув увагу на відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових, яка полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20, посилаючись на наведену позицію Великої Палати Верховного Суду, дійшла висновку про сталість практики Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України та про те, що процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правовим актом в разі визнання його протиправним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 320/2796/23 Верховний Суд додатково вказав, що визнання нормативно-правового акта нечинним не передбачає відновлення прав, порушених у період дії відповідного нормативно-правового акта, а лише припиняє їх порушення з моменту втрати ним чинності. Подібний підхід гарантує позивачу ефективний захист його прав на майбутнє, а з іншого - унеможливлює зловживання позивачем правом на захист з посиланням на встановлену протиправність нормативно-правового акта.

Зазначений правовий підхід до дії нормативно-правового акта в часі неодноразово підтримував Конституційний Суд України у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, від 04 червня 2019 року № 2-р/2019.

Отже, нормативно-правовий акт, визнаний судом протиправним та нечинним, втрачає чинність виключно з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням (якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом), не має зворотної дії в часі та не передбачає відновлення прав, порушених у період його дії, а лише припиняє таке порушення на майбутнє.

Аналізуючи викладене, суд доходить до висновку, що пункт 9.3 глави 9 Порядку № 641у редакції Постанови НКРЕКП № 46 визнано нечинним з 08.09.2022.

Суд зауважує, що висновки Акта стосовно порушення Товариством підпункті 14 та 32 пункту 2.2 Ліцензійних умов стосуються наявності у позивача заборгованості за період з липня 2021 року по грудень 2023 року, яка виникла, зокрема, на підставі, складених ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЦЬ» Актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця (або відповідних актів коригування) до договору від 06.09.2019 № 667/01, що отримані Товариством до 26.01.2024 та стосуються розрахункових періодів липень, серпень, жовтень 2021 року та січень 2022 вересень 2022 року.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи у цій частині, суд наголошує, що спірним рішенням Регулятор не нараховував позивачу нових майнових зобов`язань на підставі норми, визнаної нечинною, та не застосовувала формулу, передбачену пунктом 9.3 глави 9 Порядку № 641 у редакції Постанови НКРЕКП № 46.

Зміст оскаржуваного розпорядження зводиться до констатації Регулятором факту порушення позивачем підпунктів 14, 32 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1467 у частині невиконання умов договору від 06.09.2019 № 667/01, укладеного з ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЦЬ», які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та зобов`язання позивача забезпечити виконання таких умов у строк до 01 вересня 2024 року.

Відповідно до пунктів 11 і 12 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII Регулятор контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов, а також розглядає справи про порушення ліцензійних умов та за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій у випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 1 частини першої та пунктом 1 частини другої цієї ж статті Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Таким чином, передбачені оскаржуваним розпорядженням заходи реагування на встановлене порушення ліцензійних умов не є застосуванням норми, визнаної нечинною, а є реалізацією повноважень НКРЕКП, передбачених статтею 17 Закону № 1540-VIII, спрямованих на забезпечення дотримання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку електричної енергії.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо обов`язковості виконання рішень та правил, установлених у публічно-правовій сфері. Зокрема, у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 160/4933/20 Верховний Суд зазначив, що стосовно рішення Регулятора діє презумпція правомірності, а суб`єкт господарювання повинен діяти за принципом «спочатку виконуй, потім оскаржуй»; оскарження рішення Регулятора саме по собі не зупиняє його виконання. У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 440/496/22 Верховний Суд наголосив на спеціальному характері контролю НКРЕКП у сферах енергетики та комунальних послуг, обов`язковості рішень Регулятора та допустимості розпорядження про усунення порушень як самостійного заходу реагування на порушення ліцензійних умов.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 380/4648/25.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи позивач у цій частині.

Стосовно посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.09.2024 у справі № 910/9184/23, суд звертає увагу на те, що останні не підтверджують доводи Товариства.

Так, в означеній постанові, Верховний Суд відмітив, що в зазначених скаржником судових справах суб`єктам господарювання відмовлено у задоволенні позовних вимог до НКРЕКП щодо стягнення з НКРЕКП шкоди у відповідних розмірах. У наведених справах міститься висновок, зокрема, про те, що скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмета доказування у спорі про стягнення шкоди.

Водночас у справах №910/9300/23 та №910/9184/23 відмовлено у задоволенні позовів до НКРЕКП, мотивуючи, зокрема у відсутності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема, наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди та у неправильно обраному позивачами способі захисту їх прав. Зазначене свідчить про те, що справа, яка розглядається не відповідає критеріям фундаментальної для правозастосовної практики (за кількісними і якісними критеріями).

Більше того предметом розгляду справи № 910/9184/23 було стягнення з НКРЕКП 421 158,17 грн шкоди.

Відтак, суд вважає, що виокремлені позивачем фрагменти постанови Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 910/9184/23 жодним чином не підтверджують його доводів, та не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Інші доводи та заперечення позивача у цій частині не спростовують вище викладеного судом.

Одночасно суд зауважує, що на 8 аркуші позовної заяви (т. 1, а.с. 8) Товариством фактично не заперечується наявність у нього заборгованості щодо відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЦЬ» частки врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи за розрахункові періоди квітень-червень 2023 року та вересень 2023 року.

Відтак, суд не перевіряє цих обставини, оскільки позивач підтверджує їх наявність.

Переходячи до тверджень Товариства стосовно недотримання відповідачем принципу юридичної визначеності при прийнятті Розпорядження № 144-р, що обумовлює однакове застосування зобов`язального припису державного органу, недопущення можливостей для його довільного трактування, як складової верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України, як підстави для задоволення адміністративного позову, суд звертає увагу на таке.

Так у останньому абзаці спірного рішення Регулятором зазначено вимогу, яку повинен виконати позивач, а саме:

«… для чого у строк до 01 вересня 2024 року повідомити НКРЕКП, з наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів, про стан врегулювання питання щодо відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за періоди, зазначені в Акті планової перевірки від 25 квітня 2024 року № 182».

Відповідно до частини третьої статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Отже, у разі застосування правових норм документи чи вимоги тлумачаться відповідно до їх буквального значення, а буквальний зміст вищезазначеної вимоги Розпорядження №144-р, на переконання суду, не створює двозначності, оскільки зобов`язує Товариство у строк до 01.09.2024:

1) повідомити НКРЕКП про стан врегулювання питання щодо відшкодування ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за визначені періоди;

2) надати належним чином завірені копії підтвердних документів .

Це формулювання є чітким, однозначним та не допускає множинного тлумачення.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У свою чергу, принцип верховенства права передбачає правову визначеність як складову чіткості формулювання умов, за яких здійснюється обмеження чи позбавлення свободи. Це означає, що нормативні та індивідуальні акти органів державної влади мають бути 1) зрозумілими за змістом та 2) доступними для виконання.

Суд наголошує, що формулювання вимоги, викладеної в Розпорядженні № 144-р, відповідає цим критеріям, оскільки: 1) конкретизує строки виконання (до 01.09.2024 ); 2) чітко визначає обсяг дій позивача (повідомлення НКРЕКП про стан врегулювання та надання підтвердних документів ); 3) однозначно окреслює зміст інформації, яку слід надати позивачу до Регулятора (щодо частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за зазначені періоди ) та не допускає множинного тлумачення.

Через те, що слово «стан» означає факт або обставини, які характеризують рівень виконання зобов`язання, то це може включати сплату заборгованості (повністю чи частково); відсутність дій через об`єктивні причини; заплановані заходи для врегулювання.

Також, вказано конкретного адресата, з ким саме має бути проведено врегулювання з ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» і строк, зазначений в Розпорядженні № 144-р, є конкретним і вказує на кінцеву дату дії.

Відтак, суд вважає, що твердження позивача про відсутність у Розпорядженні НКРЕКП № 144-р чіткого формулювання обов`язку є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд повторно звертає увагу на те, що вимога, викладена в Розпорядженні № 144-р, є однозначною: ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» зобов`язано до 01 вересня 2024 року повідомити НКРЕКП про стан врегулювання питання щодо відшкодування ДП «Гарантований покупець» частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за періоди, визначені в Акті планової перевірки № 182 від 25.04.2024.

Розпорядження прямо посилається на конкретний первинний документ, у якому вказано розрахункові періоди, підставу виникнення зобов`язання, характер заборгованості та її контрагента ДП «Гарантований покупець».

Крім того, суд враховує, що Розпорядження № 144-р не є

фінансово-розрахунковим документом, а є владним приписом, що ґрунтується на висновках акту планової перевірки документа, який, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, є належним носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушень суб`єктами господарювання (постанови Верховного Суду у справах

№ 120/7297/20-а, № 805/559/17-а, № 640/2911/19, № 810/5854/14).

При цьому, на переконання суду, відсутність у самому Розпорядженні № 144-р окремо прописаного «загального розміру заборгованості» або переліку всіх періодів не може вважатись порушенням принципу правової визначеності, оскільки всі ці дані є похідними з належним чином оформленого та врученого суб`єкту господарювання Акта.

У підсумку, суд погоджується з доводами НКРЕКП про те, що твердження позивача щодо невизначеності обов`язку, викладеного у Розпорядженні № 144-р, є безпідставними.

Стосовно доводів позивача, що ані Законом «Про ринок електричної енергії, ані Законом № 1540-VIII НКРЕКП не уповноважена встановлювати наявність або відсутність факту невиконання господарських зобов`язань сторонами таких договорів або відсутність факту невиконання господарських зобов`язань сторонами таких договорів, а також визначати та розраховувати розмір таких зобов`язань, у тому числі в умовах існування юридичного спору між сторонами договору щодо їх наявності, слід звернути увагу на наступне.

Так, за наслідком аналізу положень Закону № 1540-VIII, які описані судом вище, Розпорядження № 144-р не має вимог щодо правового примусу Товариства сплатити кошти, а покладає обов`язок усунути порушення пункту 2.2 Ліцензійних умов.

Відповідно до висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі 280/5471/22, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, то укладення таких договорів є обов`язковим:

« 24. Також колегія суддів відмічає, що статтею 179 Господарського кодексу України визначено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

…

25. З огляду на вказану норму колегія суддів касаційного суду приходить до переконання, що господарські зобов`язання можуть виникати на підставі типового договору, затвердженого, зокрема, НКРЕКП. Сторони такого договору не можуть відступати від його змісту. Проте вони мають право конкретизувати його умови. При цьому, колегія суддів вважає, що під конкретизацією умов типового договору слід розуміти, зокрема, уточнення його положень, якщо вони не є чітко визначеними, або їх зміст допускає неоднозначне чи множинне трактування».

Відповідно до підпункту 15 пункту 2.2 Ліцензійних умов, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, а саме: укласти договори, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та за послуги, що надаються на ринку електричної енергії.

Аналізуючи викладене, суд наголошує, що порушенням, яке установлене НКРЕКП у Розпорядженні № 144-р, є невиконання умов договору, що має пряме відображення в Ліцензійних умовах.

Тобто, НКРЕКП під час проведення перевірки та й, відповідно при прийнятті спірного рішення не надавав оцінку дійсності умов договору. Проте встановлення фактів несплати за наданими актами та факт порушення Ліцензійних умов є компетенцію Регулятора відповідно до чинного законодавства.

Відтак, суд вважає доводи позивача у цій частині безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення адміністративного позову.

Інші доводи позивача, зокрема, стосовно обставин проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки виконання ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» (код ЄДРПОУ 40633687) розпорядження НКРЕКП від 22.05.2024 № 144-р «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС», складання за її результатами Акта позапланової виїзної перевірки № 63 від 20.03.2025, та надалі, прийняття НКРЕКП на підставі згаданого Акта:

- Постанови № 556 від 15.04.2025 «Про накладення штрафу на ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» за невиконання рішення НКРЕКП», згідно якої постановлено накласти штраф у розмірі 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень на ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» за невиконання вимог розпорядження НКРЕКП від 22 травня 2024 року

№ 144-р «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» (Додаток 3 до цих додаткових пояснень);

- Розпорядження № 48-р від 15.04.2025 «Про усунення порушень ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС», яким вирішено зобов`язати ТОВ «ГРІНТЕКО СЕС» усунути порушення пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467 для чого у строк до 01 жовтня 2025 року забезпечити виконання умов договору від 06 вересня 2019 року № 667/01 (зі змінами), укладеного з ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», у частині відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, шляхом забезпечення розрахунків станом на 31 грудня 2023 року у повному обсязі, про що у строк до 15 жовтня 2025 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Черкаській області, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів;

не враховуються судом при вирішенні даного спору, оскільки стосуються правовідносин, які виникли після ухвалення спірного рішення, яке є предметом судового оскарження у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище викладеного судом.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.