Рішення № 137354370, 12.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокуСправа №160/8171/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року (31.03.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650022307 від 19.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1982 року по 10.02.1983 року, з 25.04.1983 року по 23.11.1983 року, з 29.09.1995 року по 20.08.2002 року, з 01.07.2000 року по 26.12.2005 року відповідно до записів в трудовій книжці від 02.09.1982 року серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.03.2026 №045650022307 про відмову у призначенні пенсії за віком. На її думку, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1982 по 10.02.1983, з 25.04.1983 по 23.11.1983 та з 29.09.1995 по 20.08.2002, що підтверджуються записами у трудовій книжці. Позивач зазначає, що виявлені відповідачем недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки виникли не з її вини та не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи при визначенні страхового стажу, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладається на роботодавця. Крім того, позивач вказує, що відсутність документів про сплату страхових внесків за період роботи у фермерському господарстві не може покладатися їй у провину, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати таких внесків законодавством покладено на страхувальника роботодавця. На переконання позивачки, працівник не повинен зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Посилаючись на положення Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також на правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що після зарахування спірних періодів роботи її страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком, у зв`язку з чим просить суд скасувати оскаржуване рішення, зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 03.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

06.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

21.04.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком від 11.03.2026 року було встановлено відсутність у неї необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що на момент звернення до органів Пенсійного фонду страховий стаж позивачки становив 29 років 7 місяців, тоді як для призначення пенсії за віком необхідно мати не менше 32 років страхового стажу. Вказував, що до страхового стажу позивачки не були зараховані періоди роботи з 01.09.1982 по 10.02.1983 року та з 25.04.1983 по 23.11.1983 року у зв`язку з наявністю неточностей та розбіжностей у записах трудової книжки, а саме невідповідністю між датою звільнення та датою наказу про звільнення, наявністю необумовленого виправлення у даті наказу про прийняття на роботу та відсутністю відомостей про підприємство, на яке була прийнята позивачка. Крім того, не було зараховано період роботи з 29.09.1995 по 20.08.2002 року у фермерському господарстві через відсутність документів, які б підтверджували сплату страхових внесків на соціальне страхування за конкретну особу. Відповідач посилався на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та зазначав, що записи у трудовій книжці повинні точно відповідати наказам роботодавця, а у разі наявності неправильних або неточних записів такі відомості мають бути підтверджені іншими належними документами. На думку відповідача, за відсутності належним чином оформлених записів у трудовій книжці для підтвердження відповідних періодів роботи повинні надаватися інші документи, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року. Також відповідач зазначив, що страховий стаж після впровадження системи персоніфікованого обліку визначається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, а право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі документів, поданих разом із заявою. При цьому обов`язок щодо подання достатнього пакета документів для підтвердження страхового стажу покладається на заявника, тоді як органи Пенсійного фонду здійснюють лише перевірку та оцінку наданих документів. Крім того, відповідач вказував, що прийняття рішень щодо призначення або відмови у призначенні пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. На його переконання, заявлені позивачкою вимоги про зобов`язання зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії фактично стосуються дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду, втручання у які з боку суду є неприпустимим. З огляду на викладене відповідач-1 вважав, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.03.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з досягненням пенсійного віку.

Заява за принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення №045650022307 від 19.03.2026 року про відмову у призначені пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю страхового стажу роботи.

З тексту згаданого рішення №045650022307 від 19.03.2026 року вбачається наступне. Відмова у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . СЗПКРР 2389618640. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.03.2026. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон) становить 32 роки. У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років, У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 01 січня 2028 року від 15 до 25 років. Страховий стаж заявниці - 29 років 7 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.09.1982 не зараховано: період роботи з 01.09.1982 по 10.02.1983, оскільки дата звільнення з роботи (10.02.1983) має розбіжність з датою наказу про звільнення з роботи (04.04.1983); період роботи з 25.04.1983 по 23.11.1983, оскільки наявне необумовлене виправлення у даті наказу про зарахування на роботу та не зазначено, на яке підприємство зараховано заявницю на роботу; період роботи з 29.09.1995 по 20.08.2002 в фермерському господарстві, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу. Не працює. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №045650022307 від 19.03.2026 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу - 32 роки. Дата, з якої заявниця матиме право на пенсійну виплату - 05.06.2028. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» Рішення (далі - адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: - або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (юридична адреса: 65012 (для листування 65609), м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, e-mail: upr@od.pfu.gov.ua), а в разі відмови у задоволенні скарги до Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 9, e-mail: info@pfu.gov.ua) та/або до адміністративного суду.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 60 років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року- 32 роки.

Статтею 62 Закону України « Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16- а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-a (2a/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-a/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Період роботи позивача з 01.09.1982 по 10.02.1983 року, з 25.04.1983 по 23.11.1983 року, з 29.09.1995 по 20.08.2002 підтверджується записами в моїй трудовій книжці від 02 вересня 1982 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений у статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У свою чергу, частиною 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Згідно із ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Отже, із наведених вище положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (в даному випадку роботодавця).

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та №423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії (Khoniakina v.Georgia), № 17767/08, пункт 72 від 19 червня 2012 року).

У пункту 74 рішення Європейського суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чи її органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у «....у разі, коли йдеться про питання загального інтересу ,зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб....».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650022307 від 19.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1982 року по 10.02.1983 року, з 25.04.1983 року по 23.11.1983 року, з 29.09.1995 року по 20.08.2002 року, з 01.07.2000 року по 26.12.2005 року відповідно до записів в трудовій книжці від 02.09.1982 року серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

При цьому, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не підлягають до задоволення, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії цим органом не приймалось.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати р рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650022307 від 19.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1982 року по 10.02.1983 року, з 25.04.1983 року по 23.11.1983 року, з 29.09.1995 року по 20.08.2002 року, з 01.07.2000 року по 26.12.2005 року відповідно до записів в трудовій книжці від 02.09.1982 року серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник