Ухвала суду № 137351424, 21.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15577/23

Провадження №1-кп/369/788/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 42022110000000191 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч АР Крим, українця, громадянина України, який є депутатом Боярської міської ради Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,

клопотання сторони захисту про скасування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, у справі №761/29085/22,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, надійшов до Києво-Святошинського районного суду Київської області від прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 28 вересня 2023 року.

13 березня 2026 року даний обвинувальний акт було змінено прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та погоджено заступником Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 .

Відповідно до зміненого обвинувального акту, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 190 КК України.

30 квітня 2026 року, сторона захисту, а саме захисник ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , подав клопотання в порядку ст.ст. 170-174 КПК України про скасування арешту накладеного слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2022 року, а саме на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

У судовому засіданні 21 травня 2026 року суд поставив на обговорення клопотання захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2022 року, а саме на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які згідно відомостей з Державного реєстру речових прав належать ОСОБА_4 .

Сторона захисту клопотання підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, зазначивши, що на даний момент відпала потреба в обмежені права власності.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення даного клопотання.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суд не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали слідчого судді від 28 грудня 2022 року про арешт майна (справа № 761/29085/22), а лише оцінює доводи клопотання сторони захисту в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/29085/22 від 28 грудня 2022 року, у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42022110000000 від 17.08.2022 року, накладено арешт на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, приймаючи рішення про накладення арешту на майно слідчий суддя виходив з того, що на вище зазначене майно підозрюваного слід накласти арешт з метою недопущення його відчуження до винесення остаточного рішення суду у вказаному кримінальному провадженні, оскільки санкція ч.4 ст. 190 КК України передбачає покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна.

Із долучених до клопотання матеріалів, вбачається, що квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , належать обвинуваченому ОСОБА_4 .

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі сплином певного часу сторона обвинувачення має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП]). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, та «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Суд звертає увагу, що у ході судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_4 , та на даний час обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, санкція якої не передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, майно на яке накладено арешт не є предметом кримінального правопорушення, відповідно зазначене майно спеціальній конфіскації не підлягає.

За викладених обставин суд, враховуючи позицію учасників кримінального провадження, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на те, що суд вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до повноважень суду, передбачених КПК України, а також дотримання вимоги розумності та співрозмірності, обмеження права власності завданням кримінального провадження, вимоги верховенства права та недоторканості майна, дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, а тому вимоги клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст. 2, 27, 31-33, 64-2, 170-174 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони захисту про скасування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, у справі №761/29085/22 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, у справі №761/29085/22 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київський апеляційний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_9