Рішення № 137350212, 01.04.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2193/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

з участю секретаря Пазірович Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 2256520 від 17.08.2021 у розмірі 25600 грн.

Позовна заява обґрунтовани тим, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 уклали Договір № 2256520 про надання коштів на умовах споживчог окредиту від 17.08.2021, згідно з яким, Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 30 днів.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 256000 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., процентів 17600 грн.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕС Україна» ( на сьогодні ТОВ «СВЕА ФІНАНС») 15.07.2022 уклали договір факторингу № 2-15072022. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 2-15072022, право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за Договором № 2256520 про надання коштів на умовах споживчог окредиту від 17.08.2021 перейшло до позивача.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 29.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав письмову заяву,в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача надіслав заперечення на позов, в яких позовні вимоги визнав частково на суму 12560 грн., з яких: 8000 грн. тіло кредиту, 4560 грн. проценти за користування кредитом та 4000 грн. витрат на правову допомогу. Представник відповідача визнає те, що між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту. За умовами договору відповідач отримала 8000 гр. кредиту, строк користування кредитом становив 30 днів, відсоткова ставка 1,90 від суми кредиту за кожен день користування, відповідно загальна вартість кредиту 12560.00 грн. В подальшому між сторонами відбулася пролонгація договору, відповідач сплатила 4560 грн. нарахованих відсотків, тим самим продовжила правомірне користування кредитом ще на 30 днів. В результаті строк кредитування становить 60 днів. Відповідно до умов додаткового договору останнім днем виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором визначено 14 жовтня 2021 року. Всупереч умовам договору позивач неправомірно нарахував проценти за користування кредитом після закінчення строку користування кредитом. Тому в задоволенні решти вимог представник відповідача просив відмовити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

На підтвердження виконання позивачем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця, до позовної заяви долучено копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 17.08.2021 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Як вказано в паспорті споживчого кредиту сума кредиту 8000 грн., витрати за стандартною процентною ставкою 4560,00 грн., орієнтована загальна вартість кредиту становить 12560,00 грн.

17.08.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту споживчого №2256520, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором М 882, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Згідно з умовами цього договору сума кредиту 8000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строк кредиту, вказаного в п.1.3 Договору 30 днів, та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення за стандартною процентною ставкою становить 12560,00 грн.

Факт укладення договору визнається обома сторонами.

17.08.2021 о 08:12 год. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (надавач платіжних послуг) за дорученням ТОВ «ЛІНЕУРА» (платник) здійснило переказ кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 04.03.2024 № 13559.

В подальшому, 14.09.2021 сторонами було укладено Додатковий договір до Договору № 2256520 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач підписав вказану Додатковий договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором К 307. Сторони домовилися, що строк користування кредитом продовжується на строк 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 15.10.2021. Процентна ставка 1,90 від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтована загальна вартість кредиту а дату кладення дДодаткового договору скалдаає 12560,00 грн.

Як слідує з Додатку № 1 до Додаткового договору, відповідачу належить сплатити 8000 грн. тіла кредиту, 4560 грн. процентів за користування кредитом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом станом на 15.07.2022 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 2256520 від 17.08.2021 становить 256000 грн, з яких 8000 грн. грн залишок заборгованості за кредитом, 17600 грн залишок заборгованості за процентами. Проценти нараховані за період з 17.08.2021 по 10.06.2022.

ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» 15.07.2022 уклали договір факторингу № 2-15072022, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників, який є додатком до договору Факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2256520, яка станом на дату відступлення склала 25600 грн перейшло до позивача.

Позивачем надано платіжну інструкцію від 18.07.2022 про перерахунок позивачем 596639,56 грн фінансування зг. Договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 без ПДВ.

Зі змісту Рішення єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1 від 25.03.2024 року слідує, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, за якими у відповідача наявна заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона визнають факт укладення договору, погоджується, що тіло кредиту становить 8000 грн., однак не погоджуються із розміром нарахованих відсотків.

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити 17600 грн., відповідач вважає, що до сплати підлягає 4560 грн. Сторони погоджуються, що розмір процентної ставки становить 1,90 від суми кредиту за кожен день користування кредитом, однак розбіжність в сумі заборгованості виникає через строк протягом якого нараховуються проценти. Позивач нараховує проценти з 17.08.2021 по 10.06.2022, відповідач з 17.08.2021 до 14.10.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наведено висновки, за якими припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другої статті 1050 ЦК. Так як строк кредитування закінчився 14 жовтня 2021, то в задоволенні вимог позивача про стягнення процентів, які нараховані після спливу строку не підлягає до задоволення.

Таким чином з відповідача в корить позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 12560,00 грн., яка складається 8000,00 грн., тіло кредиту та 4560,00 грн. проценти за користування кредитом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12560 грн х 100 / 25600 грн = 49 % (розмір задоволених позовних вимог);

2 422,40 грн х 49 % = 1187 грн. (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Представник відповідача просить стягнути з позивача 4000 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених вимог надано Договір про надання правничої допомоги від 26.01.2026, який укладно між ОСОБА_1 та адвок4атським обєднанням «ВЕРУМ ПРО». Вартість правничої допомоги становить 4000 грн. квитанція від 02.02.2026 про перерахування ОСОБА_1 1300 грн. згідно з Договору від 26.01.2026 та квитанція від 26.01.2026 про перерахування 2700 грн. згідно з Договору від 26.01.2026.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, як судовий збір, так і інші судові витрати, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З позивача в користь відповідача слід стягнути 2040 грн. (51% від 4000грн.) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в корить Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2256520 від 17.08.2021 в розмірі 12560 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та 1187 грн.( тисячу сто вісімдесят сім) гривень судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства зз обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» в користь ОСОБА_1 2040 грн. витра на правову допомогу.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка