Рішення № 137349347, 04.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5859/26

Провадження № 2/161/4041/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.09.2025-100000284, за умовами якого відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 6000 грн., на строк 140 днів, зі сплатою відсотків.

Крім того, 28.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 9600 грн.

Вказує, що товариство виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі.

Разом з тим, ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на дату складання позову виникла заборгованість в розмірі 25176,28 грн. з яких: тіло кредиту 9600,00 грн., відсотки 10752,00 грн., 24,28 грн. комісія, 4800,00 грн. відсотки, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно ухвали суду від 11.05.2026 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив не подала, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 08.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.09.2025-100000284, за умовами якого відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 6000 грн., на строк 140 днів, зі сплатою відсотків (а.с. ).

Крім того, 28.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 9600 грн. (а.с. ).

Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.

Як з`ясовано судом, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого слідує про перерахування коштів: 1) 08.09.2025 року в сумі 6000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі iPay.ua 856955501, призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.09.2025-100000284; 2) 28.09.2025 року в сумі 3600,00 грн., номер картки НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі iPay.ua 876229122, призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.09.2025-100000284 (а.с. ).

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із представленого суду розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 25176,28 грн. з яких: тіло кредиту 9600,00 грн., відсотки 10752,00 грн., 24,28 грн. комісія, 4800,00 грн. відсотки, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України (а.с. ).

Щодо нарахування заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 4800,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки річні проценти згідно ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, а тому позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» підлягають до часткового задоволення і з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість, яка складається із тіла кредиту, відсотків та комісії в розмірі 20 376,28 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову товариство платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 20 376,28 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 2154,80 грн. ((20376,28/25176,28) * 2662,40).

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.09.2025-100000284 від 08.09.2025 року в розмірі 20376 (двадцять тисячі триста сімдесят шість) грн. 28 коп. та 2154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 04 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк