Ухвала суду № 137349126, 04.06.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 574/847/25

Провадження № 1-в/577/4/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря с/з ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа Сумської області, в режимі відеоконференції, заяву засудженого ОСОБА_6 про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області 15.12.2004р. у відповідність до вимог ст.80 КК України, зарахування строку попереднього ув`язнення або про заміну покарання більш м`яким, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просить встановити сплив строків давності виконання обвинувального вироку, яким він засуджений, тобто сприятливого спливу строку, протягом якого він не ухилявся від відбування покарання та не вчинив нового злочину, а також відсутність передбачених ч. 6 ст. 80 КК України кваліфікаційних ознак, які б виключали застосування давності; обрахувати повний фактично відбутий ним строк покарання, з урахуванням попереднього ув`язнення та перерахунку за ст.72 ч.5 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII; з урахуванням фактично відбутого повного строку покарання застосувати давність до нього, тобто звільнити від подальшого відбування покарання на умовах ст. 89 КК України або змінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 року, який набрав законної сили 22.03.2005р. він засуджений за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 6, 12; 187 ч. 4; 289 ч. 3; 194 ч. 2; 357 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відтак вважає, що станом на 22.03.2020 р. сплив 15-річний строк давності виконання обвинувального вироку, передбачений п.5 ч.1 ст. 80 КК України. Зазначає, що вказаний строк не зупинявся та не переривався. Отже, згідно ч. 5 ст. 80 КК України до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, судом може бути вирішене питання про застосування давності. Злочини, за вчинення яких він був засуджений, не передбачені ч. 6 ст. 80 КК України як такі, що виключають застосування давності. Таким чином, норми ст. 80 КК України підлягають застосуванню до осіб, які відбувають покарання, з урахуванням положень ст. 89 та ч. 2 ст. 90 КК України. З урахуванням наведеного у разі наявності підстав для застосування давності, на підставі ч. 5 ст. 80 КК України, суд ініціює провадження та створює склад суду, який має розглянути питання про застосування давності. При цьому суд повинен перерахувати на день вирішення питання про застосування давності повний строк фактично відбутого засудженим покарання, враховуючи час його попереднього ув`язнення. Оскільки згідно ч. 1 ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк (до 15 років позбавлення волі), то будь-який строк, більший 15 років слід вважати довічним позбавленням волі, а на стадії вирішення питання про застосування давності вже відбутим засудженим довічним позбавленням волі. Також зазначає, якщо суд відповідно до ч. 5 ст. 80 КК України не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі, просить врахувати дану норму.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заяву підтримали в повному обсязі, просили таку задовольнити.

Прокурор просила суд відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 , вважає таку безпідставною.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшла наступного висновку.

Вироком Апеляційного суду Сумської обл. від 15.12.2004 р. ОСОБА_6 засуджений за вчинення злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, який набрав законної сили 22.03.2005 р.

Ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22.03.2005 року вирок Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно розпорядження про виконання вироку, вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року щодо ОСОБА_6 набрав чинності 22 березня 2005 року (а.с.44).

Як встановлено, на теперішній час ОСОБА_6 перебуває у ДУ «Сумський слідчий ізолятор» у зв`язку з розглядом поданих ним заяв та клопотань.

Місцем відбування покарання засудженого ОСОБА_6 є Державна установа Замкова виправна колонія (№ 58) , що знаходиться за адресою: 30301, Хмельницька область Шепетівський район м. Ізяслав, вул. Гагаріна, буд. 2, що вбачається з повідомлення виправної установи. Засуджений ОСОБА_6 повідомляв суд про його переведення у 2026 році в іншу виправну колонію в Роменському районі Сумської області, однак доказі цьому суду не надано.

Відповідно до ст.5 Кримінально-виконавчого кодексу України, одним із принципів кримінально-виконавчого законодавства є принцип невідворотності виконання і відбування покарань.

За змістом ст. 152 КВК України, підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в КК України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством.

Як за КПК України у редакції 1960 року, так і за КПК України 2012 року вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що відсутні визначені законом підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, оскільки з дня набрання чинності обвинувальним вироком він був звернутий до виконання і виконується в передбачений кримінальним процесуальним законом строк і спосіб, що унеможливлює застосування ст. 80 КК, тобто застосування давності до цього судового рішення.

Що стосується вимоги про заміну засудженому ОСОБА_6 довічного позбавлення волі на позбавлення волі на визначений строк та здійснення обрахунку відбутого ОСОБА_6 покарання, з урахуванням часу його попереднього ув`язнення та ч. 5 ст. 72 Закону України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Отже питання заміни невідбутої частини покарання більш м`яким та питання зарахування судом у строк покарання попереднього ув`язнення під час виконання вироку має вирішуватися місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Оскільки вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за яким ОСОБА_6 засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна набрав законної сили, на даний час засуджений перебуває у Сумському слідчому ізоляторі, який за своїм призначенням не є місцем відбування покарання, то вимоги засудженого про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі та здійснення обрахунку відбутого покарання, з урахуванням часу його попереднього ув`язнення згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року також не підлягають задоволенню, оскільки заява засудженого в цій частині не підсудна Конотопському міськрайонному суду Сумської області.

Керуючись ст. 80 КК України ст. 537-539 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області у відповідність до вимог ст.80 КК України, зарахування строку попереднього ув`язнення або про заміну покарання більш м`яким - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3