Ухвала суду № 137349109, 12.06.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9978/26

Провадження № 2-з/592/24/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков І. Г. , розглянув заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, -

В С Т А Н О В И В :

12.06.2026 представник товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвокат Коростельов Станіслав Володимирович надіслав на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (в порядку ст. ст. 149-153 ЦПК України) , із змісту якої вбачається, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит звернулось до суду з позовною заявою до боржника, яким є ОСОБА_1 та поручителя, яким є ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-402-852-2-19-Г з ануїтетними платежами від 15.04.2019. В своєму позові позивач зазначає наступне. 15.04.2019 акціонерне товариство Мегабанк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26-402-852-2-19-Г з ануїтетними платежами. За умовами укладеного кредитного договору, кредитодавець (банк) надає кредитні кошти (кредит) в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. Також, як визначено в самому кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ Мегабанк /договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ Мегабанк: www.megabank.ua. Розд. 2 кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов: - кредит надається на строк з 15.04.2019 до 12.04.2024 включно; - загальний розмір кредиту складає 194700,00 грн. ; - процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15,00 % річних; - розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в % від суми кредиту складає 1,50 % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 194700, 00 грн. , що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку клієнта. У відповідності до розд. 4 кредитного договору: - повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором. Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати позичальником та направляються на погашення суми кредиту і процентів за користування ним, і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього договору за умови виконання зобов`язання позичальником заборгованість його повністю погашається; - платіжний період календарний місяць. Перший платіжний період перший місяць користування кредитом, який починається з дня надання кредиту та закінчується останнім днем цього календарного місяця. Розмір першого ануїтетного платежу дорівнює розміру нарахованих процентів за користування кредитом у перший платіжний період. Останній платіжний період останній місяць користування кредитом, який починається першого дня цього календарного місяця та закінчується в термін, визначений в розділі 2 цього договору. Розмір останнього ануїтетного платежу визначається рівним повному фактичному об`єму зобов`язань позичальника на дату вказаного платежу; - нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360 ) . Згідно п. 5.4. кредитного договору, сторони погоджують та своїм підписом позичальник підтверджує, що цей договір з усіма додатками та Правилами обслуговування клієнтів в АТ Мегабанк /договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ Мегабанк: www.meqabank.ua, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку із чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору, чи додатках до нього, так і у Правилах обслуговування клієнтів в АТ Мегабанк/договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ Мегабанк: www.meqabank.ua. Крім того, п. 5.5. кредитного договору визначено, що своїм підписом позичальник підтверджує, в тому числі що: - з Правилами обслуговування клієнтів в АТ Мегабанк/договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ Мегабанк: www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також умовами цього договору ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у цьому договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів; - укладання цього договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього договору; - один оригінал цього договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані, з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення цього договору, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений; - до підписання цього договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України Про споживче кредитування . У подальшому позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту, оплати нарахованих процентів та комісії лише частково. Відповідно до умов кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме: 12.04.2024. Однак, позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. У відповідності до п. 3.3.5. кредитного договору, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць. Датою останнього платежу позичальника по сплаті заборгованості за кредитним договором є 09.06.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Таким чином, станом на день подання цієї позовної заяви, у відповідача 1 перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 202398, 83 грн. , яка складається з: - заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 103963, 05 грн. ; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 29584, 12 грн. ; - заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 68851, 66 грн. . Вказана сума заборгованості за кредитним договором розрахована банком станом на 03.09.2024, і в подальшому позивачем не змінювалась. Після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, в т. ч. комісій, процентів, штрафів позивачем не проводилось. Сума заборгованості відповідача 1 за кредитним договором підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості/розрахунком заборгованості, здійсненим банком станом на 03.09.2024, а також виписками по особовим рахункам, які додаються до даної позовної заяви. В той же день, 15.04.2019 акціонерне товариство Мегабанк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 58-018-18-Г-П. Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , в повному обсязі усіх його обов`язків, що виникли з кредитного договору № 26-402-852-2-19-Г від 15.04.2019 та за будь-якими додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені у майбутньому. Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником будь-якого збільшення зобов`язань боржника за кредитним договором і надає згоду на будь-яку зміну умов кредитного договору, в т. ч. які можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності та не потребує внесення додаткових змін до цього договору. Поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у разі переведення боргу за кредитним договором на іншу особу або у разі смерті боржника. П. 2.1.1. договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за порушення боржником зобов`язань за кредитним договором, а саме: поручитель відповідає за: - повернення кредиту у сумі та строк, визначений кредитним договором, з урахуванням будь-яких змін до нього; - сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно з умовами кредитного договору; - сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту (інші випадки, передбачені кредитним договором) ; - сплату збитків у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором. Розд. 3 договору поруки визначено, що: - поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (новим боржником у разі переведення боргу або у разі смерті боржника) як солідарний боржник; - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, в тому числі у разі будь-якого їх збільшення згідно з умовами кредитного договору. Проте, ані боржник, ані поручитель свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки по поверненню суми кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконали, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 202398, 83 грн. , яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) , оформлених протоколом № GFD001-UА-20240618-01260 від 09.07.2024 між акціонерним товариством Мегабанк (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мустанг фінанс (новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Мустанг фінанс набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 26-402-852-2-19-Г від 15.04.2019, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 . Далі, товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мустанг фінанс (первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з товариством з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит (новий кредитор) договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ ФК Єврокредит перейшло і право вимоги в тому числі і за кредитним договором № 26-402-852-2-19-Г від 15.04.2019, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 . Більш детальна інформація про перехід до позивача права вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки, зазначена позивачем в позовній заяві. Отже, станом на день подання цієї заяви у відповідачів перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 202398, 83 грн. . Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду. Правове обґрунтування подання цієї заяви про забезпечення позову. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду. Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Відповідно до ст 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Інститут забезпечення позову є невід`ємною складовою права на судовий захист, оскільки є дієвим процесуальним засобом попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення, поновлення прав або інтересів особи у випадку їх порушення або невизнання. В свою чергу, в постанові № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позов зазначено про те, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Верховний Суд України в своїй постанові від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16 прийшов до висновку про те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Як зазначено вище, позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 202398, 83 грн. . Вказана сума позову є досить значною, і у зв`язку із цим фактичне стягнення вказаної суми на користь позивача у разі задоволення позовних вимог, може бути здійснено тільки за рахунок нерухомого майна, належного відповідачам. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, ввідповідачам на праві власності належить наступне рухоме та нерухоме майно. Відповідачу 1: 1) автомобіль марки AUDI, рік випуску 1999, об`єм двигуна 2496, дата останньої реєстрації 16.04.2019. Відповідачу 2: 1. Земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 5910136600:10:018:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705091059101) . 2. Житловий будинок, загальною площею 78,9 м ? , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705046759101) . Отже, відповідачі мають у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідачі можуть вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача. Очевидно, що відчуження відповідачами третім особам належного їм майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках відповідачів грошових коштів, позивач або держаний/приватний виконавець має право звернути стягнення на їх майно. В такому випадку позивач буле змушений звертатись до суду із новими позовами до третіх осіб покупців, та шукати інші способи захисту свого права, що призведе до додаткових витрат для позивача та знову ж таки покладання на нього індивідуального та надмірного тягаря. В своїй Постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин у разі звернення з позовом про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Зокрема, і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Отже, наявність практичної можливості отримати відшкодування в рамках позову про стягнення коштів безумовно пов`язана з існуванням дієвих механізмів для забезпечення позову. І це повного мірою відповідає ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19 вказано про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Він вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для відповідачів буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з відповідачів заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав як позивача, так і третьої особи покупця майна. Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) , крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті. Застосування заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до порушення прав відповідачів щодо користування та володіння майном, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та захисту прав позивача. Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в аналогічних справах, зокрема, у постановах від 22.01.2020 у справі № 521/5896/19, від 19.06.2020 у справі № 759/141/18, від 01.07.2020 у справі № 756/7833/19. У своєму висновку, викладеному у Постанові від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19, Верховний Суд зазначав про те, що арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Щодо пропозицій по зустрічному забезпеченню. Відповідно до ст. ст. 151, 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) . Заява про забезпечення позову повинна містити зокрема і пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. В даному випадку, оскільки заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не призводять до порушення чи обмеження прав та інтересів відповідачів, а передбачають тільки заборону проведення реєстраційних дій щодо належного їм майна, то таке забезпечення позову не завдасть відповідачам жодних можливих майнових збитків, і тому, на думку позивача, зустрічне забезпечення у даному випадку не є необхідним. Щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Відповідно до п/п 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання до суду юридичною особою заяви про забезпечення доказів або позову становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, оскільки дана заява про забезпечення позову подається в електронній формі, то на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір та з урахуванням правової позиції, викладеної 16.11.2022 Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 916/228/22, до зазначеного розміру судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, за подачу даної заяви про забезпечення позову сплачений судовий збір в розмірі 1664,00 грн. х 0,8 = 1331,20 грн. . Відповідно до ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, він просив: 1. Вжити заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. 2. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, територіальним органам з надання сервісних послуг МВС та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрації (перереєстрацію) , зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів, відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить Боржнику, яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) , а саме: 1) автомобіль марки AUDI, рік випуску 1999, об`єм двигуна 2496, дата останньої реєстрації 16.04.2019; а також відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить поручителю, яким є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) , а саме: 2) Земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 5910136600:10:018:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705091059101) ; 3) Житловий будинок, загальною площею 78,9 м ? , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705046759101) (вхідний № 23796/26 від 12.06.2026) .

Розглянув заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (в порядку ст. ст. 149-153 ЦПК України) , пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами можливо виник спір та можливо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог у повному обсязі не видалось за можливе, а також можливу відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із незастосуванням відповідних заходів, прихожу до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із змісту ст. 150 ЦПК України вбачається, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України) , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (zakon.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06) .

Отже, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.

Таким чином, оскільки представник товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвокат Коростельов Станіслав Володимирович не довів, що невжиття заходів ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду, оскільки представник товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвокат Коростельов Станіслав Володимирович в своїй заяві зазначає про те, що фактичне стягнення суми боргу на користь позивача у разі задоволення позовних вимог може бути здійснено тільки за рахунок нерухомого майна, належного відповідачам, при цьому вказуючи на наявність у відповідача 1 автомобіля марки AUDI, рік випуску 1999, об`єм двигуна 2496, дата останньої реєстрації 16.04.2019, який безумовно не є нерухомим майном, оскільки представник товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвокат Коростельов Станіслав Володимирович не надав суду жодних переконливих доказів того, що ОСОБА_2 є поручителем, яка поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі всіх її обов`язків, оскільки, думку суду, загроза невиконанню рішення ґрунтується лише на суб`єктивних припущеннях, а не на реальних фактах, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (в порядку ст. ст. 149-153 ЦПК України) слід відмовити.

При цьому суд роз`яснює заявнику про те, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

При постановленні даної ухвали судом було враховане рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.06.2026 у справі № 592/5157/26, провадження № 2/592/1931/26, яке не набрало законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136996488, https://reyestr.court.gov.ua/Review/137059088) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю ФК Єврокредит адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (в порядку ст. ст. 149-153 ЦПК України) відмовити.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя: Ігор БИЧКОВ