Рішення № 137347677, 12.06.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Вилківської міської ради

про

встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадщину

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Вилківської міської ради та просила суд встановити факт постійного проживання та визнати право власності на спадщину за позивачем. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача в позовній заяві вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,68 га, яка розташована на території Десантненської сільської ради, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 24.02.2003 року серії Pl №467258. Заповітів померлий не залишав. Крім позивача інших спадкоємців немає. Позивач спадщину прийняв фактично, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 . 2 грудня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко М.Д. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 На підставі вказаної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу № 145/2025. Проте, приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з тим, що неможливо встановити факт прийняття спадщини, оскільки позивач був зареєстрований за адресою відмінною від фактичного місця проживання, а місце проживання померлого взагалі не було зареєстровано. Крім того, в позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документа, що унеможливлює видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Одночасно нотаріус роз`яснила про необхідність вирішення питання про визнання права власності у судовому порядку. Позивач є сином померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.02.2022 року та, відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем першої черги за законом. Відповідно до інформації виконкому Вилківської міської ради в реєстрі територіальної громади дані на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні, а за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не проживає приблизно з 2005 року. Останнє місце проживання ОСОБА_3 невідоме. Довідкою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 01-11/982 від 07.11.2025 року підтверджується, що згідно Акту обстеження на предмет проживання № 36 від 07.11.2025 року, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2009 року по 2011 рік включно фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював постійний догляд та вів спільне господарство з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,68 га, яка розташована на території Десантненської сільської ради, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 24.02.2003 року серії Pl № 467258. Підставою для відмови нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину зазаповітом стала відсутність у позивача оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю серії Pl № 467258 від 24.02.2003 року. Відділом № 4 Управління забезпечення реалізації земельної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було відмовлено у наданні належним чином засвідченої копії державного акту, як непередбаченої Інструкцією з діловодства у головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області та надана копія другого примірника Державного акту на право приватної власності на землю серії Pl № 467258 від 24.02.2003 року без належного засвідчення. Відсутність оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №467258 від 24.02.2003 року та неможливості його отримати позбавляє позивача можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті батька.

Зважаючи на викладене, представник позивача просила встановити факт постійного проживання та визнати право власності на спадщину за позивачем.

Представником позивача було надано заяву, відповідно до якої вона просила розглянути справу без її присутності та за відсутності позивача.

Представник відповідача Вилківської міської ради, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив суд розглянути справу у межах чинного законодавства України, за його відсутності.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 03.02.2022 року

Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 виданого повторно 17.04.2025 р., актовий запис № 23ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації виконкому Вилківської міської ради в реєстрі територіальної громади дані на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні, а за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не проживає приблизно з 2005 року. Останнє місце проживання ОСОБА_3 невідоме.

Довідкою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 01-11/982 від 07.11.2025 року підтверджується, що згідно Акту обстеження на предмет проживання № 36 від 07.11.2025 року, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2009 року по 2011 рік включно фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював постійний догляд та вів спільне господарство з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До складу спадкового майна ОСОБА_3 входить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,68 га, яка розташована на території Десантненської сільської ради, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 24.02.2003 року серії Pl № 467258.

Приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. 29.12.2025 р. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що неможливо встановити факт прийняття спадщини, оскільки позивач був зареєстрований за адресою відмінною від фактичного місця проживання, а місце проживання померлого взагалі не було зареєстровано та в позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документа, що унеможливлює видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Тому, нотаріусом рекомендовано вирішувати питання про визнання права власності у судовому порядку.

Листом Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 09.02.2026 р. представнику позивача було відмовлено у наданні належним чином засвідченої копії державного акту, як непередбаченої Інструкцією з діловодства у головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області та надана копія другого примірника Державного акту на право приватної власності на землю серії Pl № 467258 від 24.02.2003 року без належного засвідчення.

Згідно заяви спрямованої до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. від 02.12.2025 р., ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 83465246 від 02.12.2025 р. сформованого приватним нотаріусом Єфіменко М.Д., вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 приватним нотаріусом Єфіменко М.Д. була заведена спадкова справа з номером у спадковому реєстрі 74951731 та номером у нотаріуса 145/2025 р.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 83464852 від 02.12.2025 р. сформованої приватним нотаріусом Єфіменко М.Д., інформація в Спадковому реєстрі відносно ОСОБА_3 відсутня.

Стосовно встановлення юридичного факту, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 N 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, вимога, щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_3 з 2009 р. по 2011 р. за адресою: АДРЕСА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач в дійсності проживав зі спадкодавцем з 2009 р. по день смерті останнього, а саме, по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , суд виходить з наступного:

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частковому обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16 ЦК України, ст. ст. ст. 12, 81, 207, 259, 315 ЦПК України, ст. ст. 16, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Вилківської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадщину задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2009 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,68 га, яка розташована на території Десантненської сільської ради, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 24.02.2003 року серії Pl № 467258 в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников