Рішення № 137346514, 09.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/2117/26

2/337/1862/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місце знаходження: м.Київ, бул.Лесі України, буд.26, оф.411, до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 01.07.2024між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем в електронній формі було укладено договір №501565-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 5000,00грн., зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, інші платежі в строк та порядку, погоджені договором. Однак відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість в загальному розмірі 16705,28грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованості за процентами 11176,83грн., заборгованості за комісією 528,45грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію про відкриття банківського рахунку за платіжною карткою № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , виписку про рух грошових коштів за вказаним банківським рахунком за період з 01.07.2024 до 16.12.2024.

Відповідні документи надійшли до суду 20.04.2026.

16.04.2026 від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав частково та зазначив, що не заперечує факту отримання кредитних коштів, однак не погоджується з визначеним розміром заборгованості, вважає його завищеним та непропорційним. Зокрема, розмір процентів в декілька разів перевищує розмір кредиту, в той час, коли максимальний розмір денної процентної ставки відповідно до закону не може перевищувати 1%. Крім того, проценти нараховані поза межами строку кредитування, що також є неправомірним. Розмір нарахованих процентів створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін. Відповідні умови договору є несправедливими. Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом і не може бути належним доказом у справі. Комісія не підтверджена доказами, договір не містить опису послуг та є прихованими платежем. Відповідні умови є нікчемними. Загальна сума зобов`язань за договором перевищують подвійну суму отриманого кредиту. Суд має право зменшити розмір зобов`язань у разі його непропорційності. Судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог. Просить визначити розмір заборгованості відповідно до норм закону.

20.04.2026 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому він позовні вимоги підтримав повністю та зазначив, що розмір процентів визначений відповідно до умов кредитного договору, на які позичальник погодився добровільно. Поза межами строку кредитування проценти не нараховувались. Будь-яких штрафних санкцій (пені, штрафу) позивач не нараховував, відповідальність, встановлену ч.2 ст.625 ЦК України, не застосовував. Згідно з законом суд не наділений правом зменшення розміру процентів за користування кредитом, які нараховані відповідно до умов договору. Несправедливими можуть бути визнані умови договору, які вимагають сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Також не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена кредитним договором. За умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, денна процентна ставка, розрахована за наведеною в законі формулою, становить 0,94% і відповідно не перевищує 1%. Умова про сплату комісію за надання кредиту передбачена п.2.5 кредитного договору і є правомірною. Крім того, відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором, чим визнав факт укладання кредитного договору та свої зобов`язання за ним. Наданий суду розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та є належним, допустимим доказом у справі. Просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю з підстав, викладених в заявах по суті, просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, з урахуванням його заперечень, викладених у відзиві на позов.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 01.07.2024договір №501565-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма).

Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане підтверджується сукупністю наданих позивачем належних та допустимих доказів - кредитного договору, Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», паспорту споживчого кредиту, пропозицією (офертою) укласти кредитний договір, прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) укласти кредитний договір, анкети клієнта, візуальної форми послідовності дії клієнта, а також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Отже, вказаний кредитний договір є чинним і обов`язковим для виконання.

ТОВ «Бізнес позика» як кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, а саме 01.07.2024 за посередницьких послуг ТОВ «ПрофітГід» переказав грошові кошти в розмірі 5000,00грн на платіжну картку відповідача в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід», АТ «ПУМБ», випискою в банківського рахунку відповідача про зарахування цих коштів і також визнається відповідачем у відзиві на позов.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язаний був повернути кредит в сумі 5000,00грн в строк до 16.12.2024, сплативши за цей період проценти за користування ним в загальному розмірі 7210,00грн. (за умови своєчасної сплати), комісію за надання кредиту в сумі 750,00грн. При цьому, сторонами було погоджено обов`язок позичальника/відповідача здійснювати повернення кредиту та сплату процентів, комісії черговими платежами кожні 14 днів (п.3.2.3 договору).

Разом з тим, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії у погоджений сторонами в кредитному договорі строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 16705,28грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованості за процентами 11176,83грн., заборгованості за комісією 528,45грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок, який, на думку суду, є повним, чітким, об`єктивним, узгоджується з умовами кредитного договору. Крім того, ТОВ «Бізнес позика» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для банківських установ, тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Також суд зауважує, що відповідач у відзиві на позов не оспорював факту виникнення заборгованості як такої, лише заперечував проти її розміру, а саме, вказав на нарахування процентів в завищеному розмірі, поза межами строку кредитування та на несправедливість умов кредитного договору щодо розміру процентів, нікчемність умов щодо сплати комісії.

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд встановив, що заявлений до стягнення розмір заборгованості визначений кредитором/позивачем фактично станом на 16.12.2024, тобто на момент закінчення строку кредитування, погодженого сторонами в п.2.3,2.7,2.13 кредитного договору.

Жодних нарахувань поза межами вказаного строку позивач не здійснював, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору. Також позивач як кредитор не здійснював нарахувань штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором.

Крім того, судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувались позивачем в період з 01.07.2024 до 05.08.2024 з розрахунку 1,14462815% в день, з 06.08.2024 до 16.12.2024 1,50% в день, на фактичну суму заборгованості в розрахунковий період, з урахуванням сплачених відповідачем 16.07.2024 коштів в сумі 1080,00грн (зараховано на погашення процентів 858,45грн, комісії 221,55грн), що відповідає умовам, визначеним в п. 2.4,3.2.2 кредитного договору.

Зокрема, стандартна процентна ставка за кредитом становить 1,500000000% в день, знижена - 1,14462815% в день (п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та Додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення Кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та Додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач здійснив єдиний платіж за кредитним договором - 16.07.2024 в сумі 1080,00грн (за графіком платежів 15.07.2026). Після цього, відповідач не здійснив визначеного графіком чергового платежу, а саме 29.07.2024, у зв`язку з чим з 06.08.2024 і до 16.12.2024 кредитор нараховував проценти за користування кредитом за стандартною ставкою.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами визначено позивачем відповідно до умов кредитного договору та підтверджено належними, допустимими доказами, а відповідні заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо невідповідності розміру нарахованих процентів та інших платежів принципам справедливості та добросовісності.

Слід зазначити, що ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма не стосується вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом, право на які має кредитор в силу ст.1048,1054,1056-1 ЦК України та умов кредитного договору. Проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В даному випадку розмір процентів за користування кредитом (знижена та стандартна) було визначено сторонами договору за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Визначена денна процентна ставка, розрахунок якої наведено в п.2.11 кредитного договору, становить 1,16% (заокруглено 1%), що узгоджується з положеннями ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору).

При цьому, наведена в ч.4 ст.8 вказаного Закону формула розрахунку денної процентної ставки включає показник загальних витрат за кредитом, до яких згідно з ч.2 ст.8 цього ж Закону включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, проценти за користування кредитом є складовою загальних витрат за кредитом, з урахуванням яких розраховується денна процентна ставка. У зв`язку з цим недопустимо ототожнювати денну процентну ставку та розмір процентів за користування кредитом, визначений в договорі за день.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

В цій же справі судом встановлено, що за належного виконання позичальником/відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором проценти за користування кредитом повинні були нараховуватись протягом усього періоду за зниженою процентною ставкою - 1,14462815% в день, яка не перевищує визначену в п.2.11 денну процентну ставку. Однак відповідач свої зобов`язаньналежним чином не виконав, що ним не оспорюється, тому в подальшому проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою, що суд вважає правомірним.

Відповідачем не доведено і судом не встановлено жодних обставин, які б вказували на те, що умови кредитного договору щодо розміру процентів є несправедливими, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача/відповідача.

Щодо доводів відповідача про недійсність умов кредитного договору (п.2.5), якими встановлена комісія за надання кредиту, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1 і 2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

11.02.2021 Національний банк України, як державний регулятор ринку фінансових послуг в Україні, своєю постановою №16 (з подальшими змінами) затвердив Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які прямо передбачають право небанківських установ встановлювати комісію за кредитними договорами та включати її до загальної вартості кредиту.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як кредитора включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту.

В даному випадку за змістом укладеного кредитного договору сторонами погоджено сплату позичальником/відповідачем комісії за надання кредиту в загальному розмірі 750,00грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону. Підстав для визнання такої умови нікчемною (недійсною), на що вказує відповідач, суд не знаходить.

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст та суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, а також, що до моменту укладання договору отримав всю необхідну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідно неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №501565-КС-002 від 01.07.2024 в загальному розмірі 16705,28грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованості за процентами 11176,83грн., заборгованості за комісією 528,45грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн.

Керуючись ст.15,16,207,526,530,610,626-629,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, офіс 411, заборгованість за кредитним договором №501565-КС-002 від 01.07.2024 в загальному розмірі 16705,28грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн, усього 19367,68грн (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят сім гривень 68 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

09.06.2026