Рішення № 137346395, 21.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.05.2026

Справа № 335/12751/25

Провадження № 2/334/1553/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатюка О.М.,

за участі секретаря судового засідання Якущенко Е.Р.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований наступним.

17.01.2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 8962133 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2- Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн.

Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 17.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.

Загальні витрати Позичальника за Договором складають:

Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 25640,00 грн. Денна процентна ставка складає: (25640.00 грн. / 8000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2227,51 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 33640,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

П. 1.5.1 Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 12,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 24640,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

П. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Реквізити якої надані Відповідачем як власної.

П. 2.4.1. Договору передбачено, що Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Факт перерахування коштів за договором №8962133 від 17.01.2025 р. підтверджується довідкою Вих. № 7/11584 від 06.06.2025 р. з якої вбачається, що 17.01.2025 р. платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607 було перераховано 8000 грн. на картку № НОМЕР_1 .

26.01.2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 102198391 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.

Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 26.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.

Загальні витрати Позичальника за Договором складають:

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 32565,50 грн. Денна процентна ставка складає: (32565,50 грн. / 10000,00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.94%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 4002,18 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 42565,50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

П.1.5.1 Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 10,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

П.1.5.2 Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

П.1.5.3 Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 110,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Реквізити якої надані Відповідачем як власної.

Факт перерахування коштів за договором №102198391 від 26.01.2025 р. підтверджується довідкою з якої вбачається, що 26.01.2025 р. через систему LiqPay платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607 було перераховано 10000 грн. на картку НОМЕР_1 .

Кредитний договір №8962133 був підписаний 17.01.2025 р. шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет.

Кредитний договір №102198391 був підписаний 26.01.2025 р. шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет.

Відповідачем обов`язки за договорами не виконувалися належним чином.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Договором №8962133 становить 23960 гривень, яка складається з:

8000 грн. - заборгованість за кредитом;

8960 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування;

7000 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 02.02.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 02.02.2025- 25.09.2025 року і складає:

23960,00 х 1,04782102 - 23 960,00 = 1145,79 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором №8962133 становить 25105,79 грн.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Договором №102198391 становить 28156,62 гривень, яка складається з:

10000 грн. - заборгованість за кредитом;

6556,62 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

5600 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування;

1000 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту;

5000 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 27.01.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 27.01.2025- 25.09.2025 року і складає:

28156,62 х 1,04782102 - 28156,62 - 1346,48 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача з інфляційним збільшенням за Договором №102198391 становить 29503,10 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» заборгованість за Договором №8962133 від 17.01.2025 р. у розмірі 25105,79 грн., заборгованість за Договором №102198391 від 26.01.2025 р. у розмірі 29503,10 грн. судові витрати у розмірі 12422,40 грн.

Відповідач, в інтересах якого діє адвокат Бабіч С.А., надав відзив, відповідно до якого зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам чинного законодавства України, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у позовній заяві стверджує, що 17 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №8962133 на суму 8000 гривень строком на 345 днів, та що кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача з використанням карти № НОМЕР_1 . На підтвердження факту перерахування коштів позивач посилається на довідку Вих. №7/11584 від 06 червня 2025 року та платіжне доручення.

Довідка Вих. №7/11584 від 06 червня 2025 року, на яку посилається позивач, складена самим позивачем в односторонньому порядку і не є первинним бухгалтерським документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Така довідка відображає лише внутрішню інформацію позивача про здійснення ним певної операції через ТОВ «ФК «Контрактовий дім», але не підтверджує факт отримання цих коштів конкретною особою ОСОБА_2 .

Слід звернути увагу суду на внутрішню суперечність у розрахунках самого позивача. У досудовій вимозі від 10 червня 2025 року за договором №8962133 (вих. №10/06-195) позивач вказував суму заборгованості 23960,00 гривень і не включав комісію за надання кредиту до складу вимоги. У позовній заяві від 26 грудня 2025 року за тим самим договором позивач вимагає вже 25105,79 гривень. Різниця становить 1145,79 гривень. За договором №102198391 досудова вимога від 10 червня 2025 року (вих. №10/06-194) становила 28156,62 гривень, а у позові - 29503,10 гривень, різниця - 1346,48 гривень. Ці розбіжності між досудовими вимогами та позовними сумами свідчать про те, що розрахунки формуються позивачем ситуативно, довільно, і не відображають реальний стан заборгованості.

Більше того, позивач у позовній заяві посилається на те, що реквізити картки були надані відповідачем як власної. Однак сам факт зазначення реквізитів картки в анкеті-заяві на кредит не є доказом того, що ця картка дійсно належить особі, яка заповнила анкету. В умовах дистанційного електронного укладення договорів, коли відсутня особиста ідентифікація позичальника за участю працівника кредитодавця, існує ризик використання реквізитів чужих банківських карток, помилкового зазначення реквізитів, технічних помилок при введенні даних.

Таким чином, позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 8000 гривень за Договором №8962133 від 17 січня 2025 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно з пунктом 1.3 Договору №8962133 кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 17 січня 2025 року.

ТОВ «Мілоан» маніпулює строком кредитування. Реальна воля позичальника виражена не в тексті договору, сформованого виключно самим позивачем, а в Анкеті-заяві, яку ОСОБА_2 заповнював власноруч, вказуючи свої побажання щодо параметрів кредиту.

Анкета-заява за договором №8962133 від 17 січня 2025 року, долучена самим позивачем до матеріалів справи, містить чіткі дані: строк кредиту - 15 днів, дата повернення - 01 лютого 2025 року. Саме цей документ відображає дійсну волю позичальника щодо строку, на який він бажав отримати кредит.

Структура Графіку платежів за Договором №8962133 повністю підтверджує навмисне штучне розтягнення строку кредитування з метою збагачення кредитодавця. Згідно з Графіком платежів, протягом 22 платіжних циклів (кожні 15 днів) ОСОБА_2 мав би сплачувати виключно комісію за обслуговування по 1120,00 гривень, жодної копійки не зменшуючи тіло кредиту. Тіло кредиту у розмірі 8000,00 гривень залишалось би незмінним протягом понад десяти місяців, і лише у 23-му платежі (28 грудня 2025 року) передбачалось повернення основного боргу разом з останньою комісією.

Загальна сума виплат лише по комісії за обслуговування за цим договором становила б 24640,00 гривень, що втричі перевищує суму виданого кредиту (8000 гривень). При реальному строку кредитування 15 днів (як зазначено в анкеті-заяві) комісія за обслуговування склала б лише один платіж у розмірі 1120 гривень. Саме для накопичення 22 платежів комісій позивач і розтягнув строк кредитування у 23 рази з 15 днів до 345 днів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Умова про строк кредитування 345 днів замість очікуваних позичальником 15 днів є несправедливою, оскільки її єдиною метою є збільшення прибутку кредитодавця за рахунок споживача шляхом накопичення комісій.

Таким чином, реальний строк кредитування за Договором №8962133, на який погоджувався ОСОБА_2 , становить 15 днів відповідно до Анкети-заяви, що є первинним виразом волі позичальника. Штучне розтягнення строку до 345 днів є нав`язаною несправедливою умовою договору приєднання, яка суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципам добросовісності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Підписання договору за дві-три хвилини унеможливило реальне ознайомлення з умовами, що підтверджено правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Всі вимоги позивача, що ґрунтуються на 345-денному строку кредитування, позбавлені правової підстави.

Комісія за надання кредиту у розмірі 1000 гривень за Договором №8962133 є нікчемною умовою договору відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц та від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц. Надання кредиту є обов`язком кредитодавця за статтею 1054 Цивільного кодексу України, а не послугою, за яку може стягуватися плата. Сам позивач у досудовій вимозі не включав цю комісію до своїх вимог. Вимоги про стягнення комісії за надання кредиту не підлягають задоволенню.

Детальний аналіз умов Договору №8962133 свідчить про застосування позивачем схеми, спрямованої на обхід законодавства про споживче кредитування та приховування реальної вартості кредиту. Процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 0,001 відсотків річних, що є символічною величиною і фактично дорівнює нулю. При такій ставці сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування 345 днів складе менше 10 копійок, що в самому Договорі та Паспорті споживчого кредиту округлено до 0,00 гривень.

Одночасно пунктом 1.5.2 Договору встановлено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 24640 гривень за весь строк кредитування, яка нараховується за ставкою 14 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду. Це означає, що за кожні 15 днів користування кредитом позичальник мав сплачувати 1120 гривень комісії за обслуговування.

Таким чином, при сумі кредиту 8000 гривень та символічних процентах (0,00 грн.) загальні витрати позичальника за кредитом складають 25640 гривень (1000 грн. комісія за надання + 24640 грн. комісія за обслуговування), що перевищує суму самого кредиту більш ніж утричі. Вся ця сума сформована виключно за рахунок комісій, а не процентів за користування кредитом.

Така конструкція договору, коли процентна ставка встановлена на символічному рівні 0,001 відсотків річних (що дає 0,00 грн процентів за весь строк), а реальна плата за користування кредитом стягується у формі комісії за обслуговування, є класичним прикладом обходу закону. Позивач штучно занижує процентну ставку, щоб створити у споживача враження «дешевого» або «безпроцентного» кредиту, одночасно стягуючи плату за користування коштами у формі комісій.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц сформулював правову позицію, відповідно до якої комісії, які встановлюються кредитодавцем та нараховуються періодично протягом строку кредитування, за своєю правовою природою є прихованими процентами за користування кредитом. Суд зазначив, що такі комісії не є платою за реально надану окрему послугу, оскільки обслуговування кредиту є невід`ємною складовою процесу кредитування і не може оплачуватися окремо від плати за користування кредитом у формі процентів. Аналогічна правова позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц.

Позивач у позовній заяві стверджує: «Позичальником сплачується чіткі та зрозумілі процентні ставки. Кредитором не здійснюється нарахування прихованих комісій та пені по Договору у відповідності до чинного законодавства України». Це твердження повністю спростовується умовами самого Договору, де процентна ставка становить символічні 0,001 відсотків річних (0,00 гривень за весь строк), а комісія за обслуговування становить 24640 гривень суму, що втричі перевищує тіло кредиту. Такі умови не можуть вважатися «чіткими та зрозумілими», оскільки вони вводять споживача в оману щодо реальної вартості кредиту, маскуючи проценти під виглядом комісій.

Реальна річна процентна ставка (РРПС) за Договором №8962133 становить 2227,51 відсотків, що прямо зазначено в Паспорті споживчого кредиту, доданому самим позивачем до матеріалів справи. Ця цифра є найкращим доказом кабального характеру договору. Для порівняння, облікова ставка Національного банку України становить близько 13,5 відсотків річних. Таким чином, реальна річна процентна ставка за спірним договором перевищує облікову ставку НБУ у 165 разів.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Встановлення комісії у розмірі, що перевищує суму кредиту втричі, при одночасному встановленні нульової процентної ставки, є способом незаконного заволодіння майном споживача шляхом обходу встановлених законодавством обмежень.

Таким чином, комісія за обслуговування кредиту у розмірі 24640 гривень (з яких позивач вимагає 8960 гривень) за Договором №8962133 за своєю правовою природою є прихованими процентами за користування кредитом. Встановлення такої комісії при одночасному встановленні символічної процентної ставки 0,001 відсотків річних є обходом закону та суперечить принципу добросовісності, закріпленому у статті 3 Цивільного кодексу України. Реальна річна процентна ставка 2227,51% свідчить про кабальний характер договору. Зазначені умови Договору є нікчемними на підставі частини першої статті 228 Цивільного кодексу України. Вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування не підлягають задоволенню.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, статті 8, 21 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення спірного договору (17 січня 2025 року), встановлює, що загальна вартість кредиту для споживача не може перевищувати подвійного розміру суми кредиту. Ця норма є імперативною, тобто обов`язковою для застосування незалежно від волі сторін договору.

За Договором №8962133 сума кредиту становить 8000 гривень. Відповідно, подвійний розмір суми кредиту становить 16000 гривень. Саме ця сума є максимально допустимою загальною вартістю кредиту для споживача відповідно до вимог закону.

Однак, як зазначає сам позивач у позовній заяві та в Паспорті споживчого кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 33640 гривень. Це означає, що загальна вартість кредиту перевищує встановлене законом обмеження на 17640 гривень, тобто загальна вартість становить 420 відсотків від суми кредиту замість максимально допустимих 200 відсотків. Перевищення законного ліміту складає більш ніж удвічі.

Зазначене порушення імперативної норми закону підтверджується безпосередньо документами, долученими самим позивачем до позовної заяви текстом Договору та Паспортом споживчого кредиту. Позивач, укладаючи договір на таких умовах, усвідомлював, що порушує вимоги закону, оскільки зобов`язаний знати законодавство, яке регулює його професійну діяльність.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, умови Договору №8962133 в частині встановлення загальної вартості кредиту у розмірі 33640 гривень прямо суперечать імперативній нормі статті 8, 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-1Х від 22 листопада 2023 року), яка забороняє встановлення загальної вартості кредиту, що перевищує подвійний розмір суми кредиту (16000 гривень). Перевищення становить 17640 гривень. Відповідні умови Договору є недійсними, а вимоги позивача про стягнення сум, що перевищують встановлене законом обмеження, не підлягають задоволенню.

Пункт 4.3 Договору №8962133, на який посилається сам позивач у позовній заяві, прямо встановлює: сукупна сума неустойки не може перевищувати 50 відсотків від суми кредиту. Сума кредиту за цим договором 8000,00 гривень, отже максимально допустима сума неустойки становить 4000,00 гривень. Позивач вимагає 7000,00 гривень, перевищуючи власний же договірний ліміт на 3000,00 гривень, тобто на 75 відсотків.

Це ж обмеження встановлено імперативною нормою частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка забороняє стягнення неустойки понад встановлений законом та договором ліміт у 50 відсотків від суми кредиту.

Відомість про щоденні нарахування та погашення за Договором №8962133, долучена самим позивачем до матеріалів справи, підтверджує: штрафи нараховувались сім разів по 1000,00 гривень кожен 19 лютого 2025 року, 06 березня 2025 року, 21 березня 2025 року, 05 квітня 2025 року, 20 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року та 20 травня 2025 року. Загальна сума нарахованих штрафів 7000,00 гривень.

Таким чином, позивач нараховував штраф щоразу, коли ОСОБА_2 не здійснював черговий платіж за Графіком, і продовжував це робити навіть після досягнення ліміту у 4000,00 гривень. Четвертий штраф (05 квітня 2025 року) досяг ліміту, проте позивач продовжив нарахування п`ятого, шостого і сьомого штрафів, що свідчить про навмисне нарахування сум, які позивач заздалегідь знав, що не мають права на існування. Це не є реалізацією права на неустойку це є зловживанням правом.

Позивач, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, який сам включив обмеження 50% до умов договору і який зобов`язаний знати вимоги частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», свідомо пред`явив до суду завищену вимогу про стягнення штрафу, що перевищує як договірний, так і законний ліміт. Така поведінка позивача свідчить про його недобросовісність.

Таким чином, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7000 гривень за Договором №8962133 прямо суперечить пункту 4.3 самого Договору та імперативній нормі частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», які забороняють встановлення сукупного розміру штрафних санкцій, що перевищує 50 відсотків від суми кредиту (4000 гривень). Позивач вимагає стягнення штрафу, який перевищує максимально допустимий розмір на 3000 гривень, продовжуючи нарахування навіть після досягнення ліміту. У стягненні штрафу понад 4 000 гривень слід відмовити. Водночас, з підстав, викладених нижче, штрафні санкції взагалі не підлягають застосуванню під час дії воєнного стану.

Пункт 4.2 Договору №8962133 встановлює ставку штрафних відсотків за прострочення у розмірі 0 відсотків річних. Сам позивач у позовній заяві це підтверджує, посилаючись на цю умову. Паспорт споживчого кредиту №8962133 також прямо вказує: «проценти при невиконанні зобов`язань 0,0010% річних», що фактично дорівнює нулю.

Норма частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є диспозитивною - вона передбачає, що боржник сплачує три проценти річних та інфляційні втрати, «якщо інший розмір процентів не встановлений договором». У даному випадку договором встановлено 0% штрафних процентів за прострочення, тобто сторони домовились, що жодних підвищених відсотків чи відповідальності у вигляді процентів за прострочення не нараховується.

За відсутності договірних підстав для нарахування відсотків за прострочення - немає і підстав для нарахування інфляційних втрат як супутнього наслідку прострочення грошового зобов`язання. Інфляційні втрати за статтею 625 Цивільного кодексу України є елементом відповідальності за прострочення, і якщо сторони договору встановили відповідальність у розмірі 0%, то і інфляційні втрати не підлягають нарахуванню.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1145,79 гривень за Договором №8962133 є безпідставною. Пункт 4.2 Договору встановлює ставку процентів за прострочення 0%, що виключає застосування загальних правил статті 625 Цивільного кодексу України щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат. У задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відсотки та будь-яка плата за користування кредитними коштами за Договором №8962133 підлягають нарахуванню виключно за 15 днів реального строку кредитування, визначеного в Анкеті- заяві. Всі нарахування поза межами цього строку суперечать постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4528/16 та численній судовій практиці, зокрема постанові Запорізького апеляційного суду від 27 червня 2024 року у справі №331/282/24, і задоволенню не підлягають.

Правила надання кредитів із сайту позивача не є належним доказом у справі з наступних підстав.

По-перше, ОСОБА_2 не підписував жодних Правил надання кредитів. Вони не включені до тексту підписаних договорів, не є частиною анкет-заяв, не містять підпису позичальника ні власноручного, ні електронного. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №191/2648/17 сформулював правову позицію: вимоги про стягнення відсотків, пені та комісій є безпідставними, якщо Умови та правила не містять підпису особи, а позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов.

По-друге, роздруківки із сайту позивача не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ТОВ «Мілоан», яка може вносити і вносить будь-які зміни до умов та правил у будь-який момент без повідомлення позичальника. Саме таку правову позицію визначив Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.

По-третє, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 підтвердила: умови споживчого кредитування в електронній формі з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких умов, що збільшують вартість кредиту, якщо вони не підписані позичальником.

Таким чином, Правила надання кредитів із сайту miloan.ua не підписані ОСОБА_2 , мають мінливий характер, є доказом, що залежить виключно від волі однієї сторони, і не можуть братись судом до уваги відповідно до правових позицій Верховного Суду. Будь-які вимоги, що ґрунтуються виключно на цих Правилах, є недоведеними.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 26 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №102198391 на суму 10 000 гривень строком на 345 днів. При цьому позивач не акцентує увагу суду на тому, що цей договір було укладено лише через дев`ять днів після укладення першого Договору №8962133 від 17 січня 2025 року.

Згідно з Графіком платежів до Договору №8962133 перший платіж за цим договором мав бути здійснений 01 лютого 2025 року. Таким чином, на момент укладення другого Договору №102198391 26 січня 2025 року строк першого платежу за першим договором ще не настав. Позивач уклав другий кредитний договір з ОСОБА_2 до того, як відповідач здійснив хоча б один платіж за першим договором, тобто до того, як позивач міг отримати будь-яку інформацію про фактичну здатність відповідача виконувати кредитні зобов`язання.

Особливу увагу слід звернути на те, що Договір №102198391 було укладено через інший веб-сайт tengo.ua, а не через miloan.ua, як перший договір. В документах до Договору №102198391 фігурують альфа-імена TENGO, TENGO.UA, електронна адреса info@tengo.ua, Правила розміщені за адресою https://tengo.ua/s/documents, а в квитанції про перерахування коштів зазначено відправника «Tengo (Надання)» та посилання на сайт https://tengo.com.ua. Однак код ЄДРПОУ в квитанції співпадає 40484607, що відповідає ТОВ «Мілоан».

Таким чином, один і той самий кредитодавець ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) діє під двома різними торговими марками (miloan.ua та tengo.ua) та видає кредити через різні веб-сайти. Це дозволяє кредитодавцю обходити власні внутрішні обмеження щодо максимальної суми кредиту на одного позичальника та штучно збільшувати кредитне навантаження на споживачів, створюючи ілюзію звернення до «іншого» кредитора.

Позивач жодним чином не пояснює у позовній заяві, яким саме чином ОСОБА_2 при підписанні договору через tengo.ua мав ознайомитись з Правилами miloan.ua, і навпаки. Правила двох різних торгових марок не можуть взаємозамінюватись. Ця суперечність свідчить про те, що позивач свідомо використовує різні торгові марки, щоб уникнути відповідальності за неналежне інформування споживача та обійти обмеження кредитування.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний оцінити кредитоспроможність споживача перед укладенням кредитного договору на підставі достатньої інформації, у тому числі інформації про доходи, витрати та інші фінансові зобов`язання споживача. Кредитодавець має оцінити здатність споживача виконувати зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до обох Анкет-заяв, долучених до позовної заяви, щомісячний дохід ОСОБА_2 становить 8000 гривень. При цьому загальна сума до повернення за обома договорами (з урахуванням всіх комісій та процентів) становить 76205 гривень, що дорівнює 952 відсотки місячного доходу позичальника, або майже 10 місячних зарплат. Позичальник мав би працювати майже рік виключно на погашення цих кредитів, не витрачаючи жодної копійки на їжу, житло та інші потреби. Будь-яка об`єктивна оцінка кредитоспроможності мала б показати, що позичальник з доходом 8000 гривень на місяць не в змозі повернути 76205 гривень.

Кредитні кошти за обома договорами перераховані на одну і ту саму банківську картку № НОМЕР_1 , що додатково підтверджує обізнаність позивача про те, що одна і та сама особа звертається за другим кредитом до настання строку першого платежу за першим договором.

Укладення Договору №102198391 через дев`ять днів після укладення Договору №8962133, до настання строку першого платежу за першим договором, через інший веб-сайт (tengo.ua замість miloan.ua), але тим самим кредитодавцем (ТОВ «Мілоан», ЄДРПОУ 40484607), свідчить про порушення позивачем обов`язку щодо належної оцінки кредитоспроможності ОСОБА_2 , передбаченого статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач, діючи під різними торговими марками, штучно збільшив кредитне навантаження на відповідача до нереальних 952% місячного доходу (76205 грн при доході 8000 грн/міс), що свідчить про недобросовісність його поведінки та зловживання правом у розумінні статті 13 Цивільного кодексу України.

Позивач у позовній заяві стверджує, що 26 січня 2025 року кредитні кошти у розмірі 10000 гривень були перераховані на картковий рахунок відповідача через систему LiqPay. Позивач також зазначає, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 27 січня 2025 року.

Всі аргументи щодо недоведеності факту надання та отримання кредитних коштів за Договором №8962133, повною мірою застосовуються до Договору №102198391. Позивачем не надано виписки з банківського рахунку АТ «Ощадбанк», яка б підтверджувала факт зарахування коштів на рахунок ОСОБА_2 . Довідка про переказ коштів через систему LiqPay, складена позивачем в односторонньому порядку, є аналітичним документом, а не первинним бухгалтерським документом, і не підтверджує факт отримання коштів саме відповідачем.

Окремої уваги заслуговує твердження позивача про те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 27 січня 2025 року, тобто з наступного дня після укладення договору 26 січня 2025 року. Це твердження є абсурдним та алогічним. Договір було укладено 26 січня 2025 року, кошти (за твердженням позивача) перераховано того ж дня, і вже наступного дня 27 січня 2025 року позивач констатує прострочення.

Відповідно до Графіку платежів до Договору №102198391 перший платіж мав бути здійснений через 15 днів після отримання кредиту, тобто орієнтовно 10 лютого 2025 року, а не 27 січня 2025 року. Твердження позивача про прострочення з наступного дня після укладення договору прямо суперечить умовам самого Договору та Графіку платежів і свідчить про недостовірність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Анкета-заява за Договором №102198391 від 26 січня 2025 року так само встановлює: строк кредиту 15 днів, дата повернення 10 лютого 2025 року. Водночас у самому Договорі строк кредитування раптово становить 345 днів у 23 рази більше.

За Договором №102198391 сума кредиту становить 10000 гривень. Відповідно до статті 8, 21 Закону України «Про споживче кредитування» максимально допустима загальна вартість кредиту становить 20000 гривень (подвійний розмір суми кредиту).

Однак, як зазначає сам позивач у позовній заяві та Паспорті споживчого кредиту, загальна вартість кредиту становить 42565,50 гривень, що перевищує встановлене законом обмеження на 22565,50 гривень. Загальна вартість становить 425 відсотків від суми кредиту замість максимально допустимих 200 відсотків.

Реальна річна процентна ставка 4002,18 відсотків, зазначена в Паспорті споживчого кредиту, перевищує облікову ставку НБУ (близько 13,5%) у 296 разів.

Таким чином, умови Договору №102198391 в частині встановлення загальної вартості кредиту у розмірі 42565,50 гривень прямо суперечать імперативній нормі частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Перевищення становить 22565,50 гривень, що вдвічі більше від максимально допустимого обмеження. Реальна річна процентна ставка 4002,18% свідчить про кабальний характер договору. Відповідні умови Договору є недійсними.

Умова пункту 4.2 Договору №102198391 про встановлення процентної ставки 1825 відсотків річних (5% на день) за порушення грошового зобов`язання прямо суперечить частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює ліміт денної ставки 1%. Зазначена умова перевищує законний ліміт у п`ять разів і є нікчемною на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. У задоволенні вимог у заявленому розмірі слід відмовити.

За одне і те ж порушення несплату кредиту у строк позивач застосовує два самостійних заходи відповідальності: підвищені штрафні відсотки та неустойку (штраф). Це є неприпустимим подвійним стягненням, що суперечить засадам цивільного права, принципу однократності відповідальності та балансу інтересів сторін.

Комісія за надання кредиту у розмірі 1000 гривень за Договором №102198391 є нікчемною умовою договору. Комісія за обслуговування у розмірі 15400 гривень є прихованими процентами. Вимоги про стягнення цих комісій не підлягають задоволенню.

Вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1346,48 гривень за Договором №102198391 є безпідставною. Одночасне застосування договірних штрафних процентів (1825% річних) та законних інфляційних втрат за однією нормою статті 625 Цивільного кодексу України суперечить логіці цієї норми та є подвійним застосуванням одного правового інституту. У задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення штрафів у загальному розмірі 12000 гривень та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки нарахування штрафних санкцій та процентів за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит під час дії воєнного стану прямо заборонено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналіз умов обох спірних кредитних договорів свідчить про наявність істотного дисбалансу на шкоду ОСОБА_2 :

За Договором №8962133 при сумі кредиту 8000 гривень загальна вартість кредиту становить 33640 гривень (420% від суми кредиту при максимально допустимих 200%). Реальна річна процентна ставка становить 2 227,51%, що перевищує облікову ставку НБУ у 165 разів.

За Договором №102198391 при сумі кредиту 10000 гривень загальна вартість кредиту становить 42565,50 гривень (425% від суми кредиту). Реальна річна процентна ставка становить 4 002,18%, що перевищує облікову ставку НБУ у 296 разів.

Загальна сума до повернення за обома договорами становить 76205 гривень при загальній сумі виданих кредитів 18000 гривень та місячному доході позичальника 8000 гривень. Позичальник мав би працювати майже 10 місяців виключно на погашення цих кредитів.

Ці цифри реальних річних процентних ставок (2227,51% та 4002,18%) прямо зазначені в Паспортах споживчого кредиту, доданих самим позивачем до матеріалів справи, і є найкращим доказом кабального характеру цих договорів.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Таким чином, умови обох спірних договорів є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і підлягають визнанню недійсними або зміні судом. Реальні річні процентні ставки 2227,51% та 4002,18%, що перевищують облікову ставку НБУ у 165 та 296 разів відповідно, є найкращим доказом кабального характеру договорів.

Позивач не надав суду доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу. До матеріалів позовної заяви не долучено рахунку-фактури за надані послуги, акту виконаних робіт із зазначенням конкретних виконаних робіт та витраченого часу, доказів фактичної оплати.

Витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень не підтверджені належними доказами фактичного понесення - відсутні рахунки, акти виконаних робіт, докази оплати. У справі брали участь два різних представники без належного обґрунтування витрат кожного. Заявлена сума є явно неспівмірною зі складністю шаблонної типової справи. Прошу суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу або зменшити їх до 1000 гривень відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо можливості задоволення позову з мотивів викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що оспорювані договори були укладені сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається, судом установлено, що договори №8962133 від 17.01.2025 р., №102198391 від 26.01.2025 р. між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив ознайомлення з умовами отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитні договори не були би укладені сторонами, суд дійшов висновку, що вказані правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Вказані кредитні договори укладені у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитні договори укладені з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

Кредитні договори містять персональні дані відповідача, зокрема його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, а також номер банківського рахунку.

Сторони узгодили розміри позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення Договорів на таких умовах, шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем позовні вимоги про визнання недійсними кредитних договорів не заявлені.

Стороною відповідача у відзиві не заперечувалися факт укладення кредитних договорів №8962133 від 17.01.2025 р., №102198391 від 26.01.2025 р.

Кредитний договір №8962133 від 17.01.2025 р.

17.01.2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 8962133 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2- Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн.

Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 17.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.

Загальні витрати Позичальника за Договором складають:

Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 25640,00 грн. Денна процентна ставка складає: (25640,00 грн. / 8000,00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2227,51 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 33640,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

П. 1.5.1 Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 12,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 24640,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

П. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Реквізити якої надані Відповідачем як власної.

П. 2.4.1. Договору передбачено, що Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Факт перерахування коштів за договором №8962133 від 17.01.2025 р. підтверджується платіжним дорученням 146343382 від 17.01.2025 року та довідкою Вих. № 7/11584 від 06.06.2025 р., з яких вбачається, що 17.01.2025 р. платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607 було перераховано 8000 грн. на картку № НОМЕР_1 , що є достатнім доказом за ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». (а.с.23,24).

Відповідно до інформації наданою за ухвалою суду ОСОБА_2 має відкритий рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_3 , який обслуговується банківською платіжною карткою № НОМЕР_4 , фінансовим номером ОСОБА_2 , зазначений номер телефону НОМЕР_5 . (а.с.109). Перерахування коштів за кредитним договором №8962133 від 17.01.2025 р. підтверджується також відомостями щодо руху коштів по рахунку.

Відповідач не надав доказів неотримання коштів або сплати боргу, не заявив клопотань про витребування доказів.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі N 727/5461/23.

Оскільки нарахування комісії не суперечить вимогам закону та передбачено умовами Договору №8962133 від 17.01.2025 р., у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд вважає, що нарахування позивачем заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) за договором про споживчий кредит, як правові наслідки невиконання умов договору є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних витрат.

За вказаних обставин з відповідача підлягає стягненню за договором №8962133 від 17.01.2025 р. сума заборгованості в розмірі 16960 грн., яка складається з 8000 грн. - тіло кредиту, 8960 грн. комісія за обслуговування.

Кредитний договір №102198391 від 26.01.2025 р.

26.01.2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 102198391 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.

Згідно з п.1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 26.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.

Загальні витрати Позичальника за Договором складають:

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 32565,50 грн. Денна процентна ставка складає: (32565,50 грн. / 10000,00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.94%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 4002,18 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 42565,50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

П.1.5.1 Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 10,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

П.1.5.2 Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

П.1.5.3 Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 110,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Реквізити якої надані Відповідачем як власної.

Факт перерахування коштів за договором №102198391 від 26.01.2025 р. підтверджується платіжним дорученням 99609778 від 26.01.2025 року та довідкою з якої вбачається, що 26.01.2025 р. через систему LiqPay платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607 було перераховано 10000 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації наданою за ухвалою суду ОСОБА_2 має відкритий рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_3 , який обслуговується банківською платіжною карткою № НОМЕР_4 , фінансовим номером ОСОБА_2 , зазначений номер телефону НОМЕР_5 . (а.с.109). Перерахування коштів за кредитним договором №102198391 від 26.01.2025 р. підтверджується також відомостями щодо руху коштів по рахунку.

Відповідач не надав доказів неотримання коштів або сплати боргу, не заявив клопотань про витребування доказів.

Згідно з п.3.2.9 вказаного договору кредитодавець використовує Альфа-імена для взаємодії з позичальником, іншою особою під час врегулювання простроченої заборгованості за цим договором: TENGO, TENGO.UA.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Наведене свідчить, що кредитором правомірно нараховані відсотки з кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відтак, на відповідача покладено обов`язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору.

Суд звертає увагу, що стороною відповідача при запереченні правильності розрахунків заборгованості не наданий контррозрахунок та/або докази, що підтверджує виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №102198391 від 26.01.2025 р.

Суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, оскільки стороною відповідача не подано доказів на спростування даного факту, а отже наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Оскільки нарахування комісії не суперечить вимогам закону та передбачено умовами Договору №102198391 від 26.01.2025 р., у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд вважає, що нарахування позивачем заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) за договором про споживчий кредит, як правові наслідки невиконання умов договору є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних витрат.

За вказаних обставин з відповідача підлягає стягненню за договором №102198391 від 26.01.2025 р. сума заборгованості в розмірі 23156,62 грн., яка складається з 10000 грн. - тіло кредиту, 6556,62 грн. заборгованість за відсотками, 6600 грн. комісія за обслуговування та надання кредиту.

В іншій частині вимог слід відмовити

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» заборгованість за договором №8962133 від 17.01.2025 р. сума заборгованості в розмірі 16960 грн., яка складається з 8000 грн. - тіло кредиту, 8960 грн. комісія за обслуговування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» заборгованість за договором №102198391 від 26.01.2025 р. сума заборгованості в розмірі 23156,62 грн., яка складається з 10000 грн. - тіло кредиту, 6556,62 грн. заборгованість за відсотками, 6600 грн. комісія за обслуговування та надання кредиту.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» судовий збір у розмірі 1779 гривні 54 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН», місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 17-21, код ЄДРПОУ: 40484607;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Гнатюк О. М.