Рішення № 137343261, 29.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10456/24

Провадження № 2/643/297/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

представника позивача - адвоката Євсюкова Ф.Б. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача - адвоката Холодова Л.Ю. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Чернюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання ХОРС»

до Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання договору недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушеного права,

УСТАНОВИВ:

16.09.2024 ТОВ «Об`єднання ХОРС» (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат

Євсюков Ф.Б., звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (далі ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект»), ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 (з урахування зміни предмета позову та залучення співвідповідача), в якому просив:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Слобожанщина» та ОСОБА_1 , предметом якого є транспортний засіб HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ;

2) відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом повернення ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» транспортного засобу HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , який був предметом продажу за оспорюваним договором від 01.07.2023.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що рішеннями Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі № 917/322/23 та від 18.12.2023 у справі № 917/805/23, які набрали законної сили 12.02.2024 та 29.02.2024 відповідно, з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об`єднання ХОРС» стягнуто грошові кошти на загальну суму 115 064 189,22 грн.

Після відкриття виконавчого провадження № 74917913 (03.05.2024) та перевірки майнового стану боржника встановлено, що у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» відсутнє будь-яке майно для погашення заборгованості.

На переконання позивача, всі активи боржника, у тому числі 18 транспортних засобів, були відчужені ще під час судових проваджень шляхом укладення фраудаторних правочинів.

Зокрема, транспортний засіб HONDA LEGEND через комісіонера ТОВ «ТБ «Слобожанщина» 01.07.2023 продано ОСОБА_1 особі, яку позивач ідентифікує як дружину власника та директора ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що цей правочин є фраудаторним: вчинений у період судових проваджень про стягнення боргу, на користь пов`язаної особи та спрямований на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника.

Ухвалою суду від 27.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено строк сторонам для надання заяв по суті спору. Одночасно цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 25.12.2024 залучено Пугача В.М. до участі у справі як співвідповідача.

Ухвалою від 27.12.2024 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову заборонено відчуження транспортного засобу HONDA LEGEND (провадження № 2-з/643/103/24).

Ухвалою від 05.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

У відзивах та у судових засіданнях представник ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», адвокат Холодов Л.Ю., проти задоволення позову заперечував.

Зокрема, представник ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» подав до суду два відзиви (на первісну та на змінену позовну заяву), в яких зазначив про таке.

Наполягав на відсутності ознак фраудаторності оспорюваного правочину, оскільки станом на 01.07.2023 дату укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не існувало жодного зобов`язання із погашення заборгованості перед будь-яким кредитором. Рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/322/23 ухвалено 16.11.2023 та набрало законної сили 12.02.2024, а рішення у справі № 917/805/23 ухвалено 18.12.2023 та набрало законної сили 29.02.2024, тобто обидва рішення постановлені після дати вчинення оспорюваного правочину. Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.07.2023 не існувало ані встановленого судовим рішенням боргу ПрАТ перед ТОВ «Об`єднання «Хорс», ані самого статусу боржника, що виключає можливість кваліфікації оспорюваного правочину як фраудаторного.

Також просив врахувати, що станом на 01.07.2023 ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не мало жодних обтяжень чи обмежень щодо розпорядження транспортним засобом та не перебувало боржником у будь-якому виконавчому провадженні. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.03.2023 у справі № 917/322/23 накладено арешт виключно на грошові кошти ПрАТ та заборонено дії щодо предмету спору за договором поставки; ухвалою від 08.08.2023 у справі № 917/805/23 також накладено арешт лише на грошові кошти. Жодних заходів забезпечення щодо транспортного засобу судом не вживалося. При цьому ТОВ «Об`єднання «Хорс» мало процесуальну можливість заявити клопотання про арешт майна відповідача як захід забезпечення позову, однак цим правом не скористалось, а відтак несе відповідні процесуальні ризики відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.

В частині платоспроможності ПрАТ на момент відчуження автомобіля представник відповідача просив врахувати, що згідно з балансом ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» станом на 30.06.2023 балансова вартість основних засобів підприємства становила 20 556 000,00 грн, у тому числі: будівлі та споруди 11 229 053,54 грн, машини та обладнання 4 502 466,65 грн, транспортні засоби

3 921 004,74 грн, основні засоби невиробничого призначення 903 840,74 грн. Вартість відчуженого автомобіля у розмірі 109 000,00 грн є незначною відносно загальної вартості активів підприємства і не могла вплинути на його платоспроможність. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.12.2021 у справі № 370/2489/20 та від 20.10.2023 у справі

№ 686/26628/20, за умови наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що його права порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.

Крім того, просив врахувати правову природу договору комісії та самостійності комісіонера у виборі покупця. Представник відповідача наголошував, що 30.06.2023 між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» (комітент) та ТОВ «ТБ «Слобожанщина» (комісіонер) укладено договір комісії

№ 5657/23/041759, відповідно до якого комісіонер зобов`язувався продати транспортний засіб від свого імені за ціною не нижче 109 000,00 грн. Договором комісії не визначався конкретний покупець, а вибір контрагента здійснювався комісіонером самостійно без будь-якого впливу ПрАТ. Відповідно до

ст. 1011 ЦК України за договором комісії комісіонер вчиняє правочини від свого імені, але за рахунок комітента; при цьому саме комісіонер набуває прав та стає зобов`язаним за угодами з третіми особами. Позивач не надав жодного доказу наявності домовленості між ПрАТ та ТОВ «ТБ «Слобожанщина» щодо визначення конкретного покупця ОСОБА_1 , а також доказів умислу комісіонера на укладення фраудаторного правочину. Сторони договору купівлі-продажу від 01.07.2023 ТОВ «ТБ «Слобожанщина» та ОСОБА_1 не є пов`язаними особами, родичами чи афілійованими структурами.

До того ж наполягав на презумпції правомірності правочину та добросовісності набувача, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України вчинений правочин вважається правомірним доти, доки зворотне не буде спростовано в судовому порядку. Позивач не надав жодного доказу на спростування добросовісності ОСОБА_1 як набувача транспортного засобу. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, сумніви щодо дійсності правочину мають тлумачитися на користь його дійсності.

Насамкінець представник відповідача просив врахувати, що вимога про повернення транспортного засобу боржнику шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, є неефективним способом захисту, оскільки автомобіль відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором від 24.11.2023 і на момент розгляду справи перебуває у власності останнього.

Відповідач ОСОБА_1 , в особі адвоката Шпіньової О.М., подала відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі з таких підстав.

ОСОБА_1 є добросовісним оплатним набувачем транспортного засобу. Вказаний автомобіль придбано нею за повну вартість, що підтверджується доказами оплати, доданими до відзиву. На момент придбання автомобіль мав п`ятнадцятирічний вік експлуатації та зазнав пошкоджень унаслідок обстрілів м. Харкова російськими збройними силами.

Зокрема, 22.06.2022 на об`єкті ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» за адресою м. Харків,

вул. Автогенна, буд. 10 внаслідок ворожих обстрілів виникла пожежа, якою знищено майно підприємства, у тому числі транспортні засоби. Відповідний факт підтверджується Актом про пожежу від 22.06.2022. Крім того, 27.07.2022 пожежа, спричинена бойовими діями, сталася на іншому об`єкті підприємства за адресою м. Харків, пр-кт Героїв Харкова, 299-А, де також знищено транспортні засоби. Факт обстрілів підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 12022221190000591 від 22.06.2022, внесеним за ч. 1 ст. 438 КК України.

Наведені обставини, на переконання представника відповідача, свідчать про об`єктивні причини відчуження пошкодженого майна підприємства та спростовують твердження позивача про фраудаторний характер правочину.

Співвідповідач ОСОБА_2 , інтереси якого представляв адвокат Чернюк В.В., подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

Просив врахувати добросовісність дій свого клієнта щодо набуття транспортного засобу у власність та зазначив, що 24.11.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6341/2023/4171382, за яким ОСОБА_2 набув у власність автомобіль HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , сплативши повну його вартість. Договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, право власності зареєстровано у встановленому законом порядку в уповноваженому державному органі ТСЦ № 6341. До укладення договору ОСОБА_2 здійснив перевірку транспортного засобу відповідно до вимог пункту 15 Порядку № 1388: проведено перевірку за базами даних МВС, автоматизованою базою даних Інтерполу, Єдиним реєстром боржників, Державним реєстром обтяжень рухомого майна. Заявою Територіального сервісного центру № 6341 від 24.11.2023 підтверджено, що на момент здійснення реєстраційних дій транспортний засіб в арешті чи під забороною відчуження не перебував. Про будь-які судові спори між ТОВ «Об`єднання «Хорс» та ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» ОСОБА_2 не знав і не міг знати.

Також наполягав на відсутності ознак фраудаторності оспорюваного правочину, адже застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку та передбачає встановлення сукупності обставин, зокрема: моменту укладення договору; пов`язаності контрагента з боржником (родинні, сімейні, афілійовані зв`язки); наявності або відсутності реальної оплати за договором; наявності у боржника іншого майна для розрахунків з кредитором.

Адвокат Чернюк В.В. також стверджував, що матеріали справи не містять жодних доказів сімейних, дружніх або афілійованих відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За твердженням представника ОСОБА_2 , позивач не надав доказів того, що внаслідок продажу автомобіля HONDA LEGEND станом на 01.07.2023 ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» стало неплатоспроможним. Навпаки, на момент вчинення спірних правочинів у боржника було наявне інше майно, за рахунок якого зобов`язання перед кредитором могло бути забезпечено. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.12.2021 у справі № 370/2489/20 та від 20.10.2023 у справі

№ 686/26628/20, за умови наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що його права порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.

Також представник ОСОБА_2 акцентував увагу на неефективності обраного способу захисту та недопустимості витребування майна у добросовісного набувача, адже задоволення позовних вимог про повернення транспортного засобу боржнику матиме наслідком вибуття автомобіля від ОСОБА_2 як законного власника, що є порушенням статей 330, 388 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Добросовісний набувач не повинен нести індивідуальний та надмірний тягар унаслідок бездіяльності влади та недостатності процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів. Позивач не надав жодного належного доказу того, що спірний транспортний засіб вибув з володіння ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» незаконним шляхом, а також не довів, що ОСОБА_2 діяв у змові з ОСОБА_1 . Реєстрація права власності на автомобіль спочатку за ОСОБА_1 , а потім за ОСОБА_2 свідчить про реальність настання правових наслідків правочинів.

Насамкінець наполягав на презумпції правомірності правочину, посилаючись на те, що позивач не спростував добросовісності ОСОБА_2 як набувача, не довів умислу відповідачів на укладення договорів без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, судом встановлено такі обставини.

02.03.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області задоволено заяву

ТОВ «Об`єднання ХОРС» про забезпечення позову до відкриття провадження у справі: заборонено будь-які дії щодо відчуження предмету спору за договором поставки та накладено арешт на грошові кошти ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в межах суми 1122068,40 доларів США (гривневий еквівалент 41032470,49 грн). Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 цю ухвалу скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти.

27.03.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі

№ 917/322/23 за позовом ТОВ «Об`єднання ХОРС» про зобов`язання ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» виконати зобов`язання за договором поставки та стягнення неустойки у розмірі 2191645,34 грн.

29.05.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі

№ 917/805/23 за позовом ТОВ «Об`єднання ХОРС» до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» про стягнення грошових коштів у розмірі 111879742,40 грн.

08.08.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 917/805/23 задоволено заяву ТОВ «Об`єднання ХОРС» про забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти

ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в межах суми 42207670,79 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі № 917/322/23 позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» виконати зобов`язання за договором поставки; стягнуто 1212399,55 грн неустойки та 717647,27 грн судового збору; додатковим рішенням від 05.12.2023 стягнуто 165000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 917/805/23 позов задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об`єднання ХОРС» 111879742,40 грн та 939400,00 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 рішення в частині стягнення грошових коштів залишено без змін.

Загальна сума стягнення за обома рішеннями становить 115064189,22 грн.

03.05.2024 за заявами ТОВ «Об`єднання ХОРС» приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. розпочаті виконавчі провадження, об`єднані у зведене виконавче провадження № 74917913 на загальну суму 126564728,51 грн (з урахуванням винагороди виконавця). Матеріали виконавчого провадження та відповіді банківських установ підтверджують відсутність у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» грошових коштів на рахунках і будь-якого іншого майна, достатнього для погашення присудженої заборгованості.

Згідно з відповідями Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 14.08.2024 та 21.08.2024 (надані на адвокатські запити від 09.08.2024 та 19.08.2024) підтверджено, що у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» у період з 01.10.2019 по 09.08.2024 перебувало у власності 18 транспортних засобів, серед яких HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що 30.06.2023 ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» (Комітент) уклало з ТОВ «ТБ «Слобожанщина» договір комісії № 5657/23/041759, відповідно до якого Комісіонер зобов`язувався від свого імені та за рахунок Комітента вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу HONDA LEGEND, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузову НОМЕР_1 , за ціною не нижче 109000,00 грн. Договір комісії не визначав конкретного покупця; вибір покупця здійснювався Комісіонером самостійно.

01.07.2023 ТОВ «ТБ «Слобожанщина» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу

№ 5676/23/041759. На підставі цього договору здійснено перереєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 у ТСЦ № 6341 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано відповідну податкову накладну щодо продажу вказаного транспортного засобу; кошти у розмірі 109000,00 грн надійшли на рахунок ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» як комітента.

Позивачем не надано доказів, а відтак, судом не встановлено, що станом на 01.07.2023 у відповідних реєстрах рухомого майна існували будь-які обтяження чи заборони або обмеження на відчуження вказаного транспортного засобу.

Судовий арешт на грошові кошти у справі № 917/805/23 накладено ухвалою від 08.08.2023, тобто вже після відчуження автомобіля, при цьому арешт у справі № 917/322/23 стосувався виключно предмету спору за договором поставки і не поширювався на рухоме майно боржника.

Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 30.10.2024 (надана на адвокатський запит від 01.11.2024) 24.11.2023

ОСОБА_1 відчужила транспортний засіб HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу

№ 6341/2023/4171382 від 24.11.2023. Реєстраційні дії щодо перереєстрації транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 здійснено у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності трудових, корпоративних або родинних відносин між ОСОБА_2 та ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 чи будь-яким іншим учасником правовідносин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, а також доводам сторін та обгрунтованості заявлених вимог , суд зазначає про таке.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно визначення, наведеного у ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Насамперед, суд наголошує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним доти, доки ця презумпція не буде спростована (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі

№ 759/24061/19). Як вже зазначалось із посиланням на положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, покладається на позивача. Отже, саме позивач зобов`язаний довести сукупність ознак, що дозволяють кваліфікувати оспорюваний правочин як фраудаторний.

При вирішенні питання щодо правових підстав та умов визнання правочину фраудаторним, суд, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує такі висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформульовано засадничий висновок: позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), або з посиланням на ст. 234 чи 228 ЦК України.

Верховний Суд у постановах від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 26.04.2023 у справі

№ 644/5819/20, від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20 конкретизував умови кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного: момент укладення; пов`язаність контрагента з боржником (родич, працівник, афілійована особа); ціна (ринкова чи неринкова); наявність або відсутність фактичної оплати. Зазначені умови підлягають оцінці у сукупності.

Щодо аргументів позивача та мотивів їх відхилення судом.

Позивач наводив два аргументи на підтвердження фраудаторності договору від 01.07.2023: (1) момент укладення під час господарських проваджень про стягнення боргу; (2) стверджувана пов`язаність першого покупця ОСОБА_1 нібито є дружиною власника та директора ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» ОСОБА_3 .

Оцінивши вказані аргументи, суд вважає їх недостатніми для задоволення позову.

По-перше, щодо моменту вчинення правочину та відсутності встановлених обмежень.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині добросовісності (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі

№ 405/1820/17, від 17.07.2019 у справі № 299/396/17).

Проте судом встановлено, що договір від 01.07.2023 укладено до постановлення рішень Господарського суду Полтавської області (16.11.2023 та 18.12.2023). Станом на 01.07.2023 ані судового рішення, що набрало законної сили, ані виконавчого провадження щодо ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не існувало; будь-яких обтяжень на транспортний засіб у реєстрах не значилося.

Позивач також не довів, що саме продаж одного автомобіля вартістю 109000,00 грн за наявності у боржника ще 17 транспортних засобів і нерухомого майна спричинив його неплатоспроможність.

По-друге, щодо оплатного характеру правочину та надходження коштів.

Судом встановлено, що транспортний засіб відчужено за ціною 109000,00 грн через комісіонера; грошові кошти надійшли на рахунок ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», що підтверджується квитанцією, яка наявна в матеріалах справи. Позивач не надав доказів того, що зазначена ціна є нижчою за ринкову.

У зв`язку з чим суд наголошує, що оплатний договір за ринковою ціною з повним надходженням коштів до боржника не зменшує майнову масу боржника, а лише трансформує один вид активу в інший. За таких обставин об`єктивного погіршення становища кредитора не відбулося, що виключає фраудаторність правочину за критеріями, визначеними Верховним Судом у справі

№ 755/17944/18.

По-третє, щодо стверджуваної пов`язаності ОСОБА_1 з боржником.

Суд зазначає, що збіг прізвища покупця ( ОСОБА_1 ) з прізвищем директора та власника ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» ( ОСОБА_3 ) є обставиною, яка дійсно викликає обґрунтовані підозри щодо наявності родинних зв`язків між цими особами. Однак підозра не є доказом. Позивач так і не надав суду жодного доказу, який підтверджував би родинний або інший зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чи між ОСОБА_1 і самим підприємством.

При цьому суд враховує, що зазначені відомості належать до інформації з обмеженим доступом та можуть бути надані виключно на підставі відповідного запиту суду. Водночас позивач не був позбавлений можливості реалізувати передбачене процесуальним законом право на звернення до суду з клопотанням про витребування таких доказів, однак у встановленому порядку та у належний строк відповідного клопотання щодо витребування доказів на підтвердження родинних відносин не подав.

Відтак, пов`язаність ОСОБА_1 з боржником залишається недоведеною, а непідтверджене припущення позивача не може слугувати підставою для визнання правочину недійсним. У зв`язку з цим аргумент позивача відхиляється.

Також при вирішенні даного спору суд вважає за необхідне надати оцінку питанню захисту прав ОСОБА_2 як добросовісного набувача.

ОСОБА_2 набув транспортний засіб оплатно, у встановленому законом порядку, за відсутності будь-яких обтяжень та заборон у реєстрах на момент укладення договору від 24.11.2023.

Матеріали справи не містять доказів пов`язаності ОСОБА_2 з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 чи будь-яким іншим учасником правовідносин. Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 наголосив, що недобросовісним є лише той набувач, який «безпосередньо пов`язаний з боржником або з інших обставин не міг не знати про фраудаторний характер правочину». Підстав для такої кваліфікації щодо ОСОБА_2 матеріали справи не дають. Задоволення позовних вимог у частині, що стосується ОСОБА_2 , суперечило б ст. 388 ЦК України та покладало б на добросовісного набувача надмірний тягар, несумісний із принципом справедливості та ст. 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо норм права, на які посилався позивач, та мотивів їх незастосування.

Позивач посилається на положення п. 6 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ЦК України (загальні засади добросовісності та недопустимість зловживання правом), ст. 203, 215 ЦК України (умови та підстави недійсності правочину) і постанову ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц. Зазначена правова конструкція є правильною та допустимою. Однак її застосування можливе лише за умови доведення сукупності фактичних ознак фраудаторності. Оскільки позивач не довів ані факту пов`язаності покупця з боржником, ані неринкової ціни, ані спричинення неплатоспроможності боржника внаслідок оспорюваного правочину, зазначені норми та прецедент не підлягають застосуванню у цій справі.

Суд бере до уваги обставину, яку наводив представник ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» і яка позивачем не спростована: ТОВ «Об`єднання ХОРС», будучи стороною господарських проваджень

№ 917/322/23 та № 917/805/23, мало передбачену ГПК України реальну процесуальну можливість звернутись до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на рухоме майно боржника, у тому числі на транспортні засоби. Цим правом позивач не скористався, а вжиті позивачем заходи обмежувалися виключно грошовими коштами на рахунках.

Також суд зауважує, що навіть у цій справі, після звернення із цивільним позовом 16.09.2024 заяву про забезпечення позову подано лише 25.12.2024, тобто через понад 13 місяців після набуття ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль.

Нарешті, попри те що збіг прізвищ ОСОБА_4 міг слугувати підставою для своєчасного звернення із клопотанням про витребування доказів родинного зв`язку, позивач цього також не зробив. Сукупність зазначеної бездіяльності є процесуальним ризиком (ч. 4 ст. 12 ЦПК України), який позивач несе самостійно і не може перекладати на інших учасників справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо обраного позивачем способу захисту, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до реального захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права. При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ефективний спосіб захисту це той, що відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також забезпечує реальне відновлення становища позивача. Застосування неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 01.07.2023 між Товарною біржою та ОСОБА_5 , і відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом повернення транспортного засобу у власність ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект». Зазначена вимога про повернення майна є за своєю правовою природою вимогою про застосування наслідків недійсності правочину у формі двосторонньої реституції в порядку ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Разом з тим судом встановлено, що 24.11.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено наступний договір купівлі-продажу цього ж транспортного засобу, за яким ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно. Отже, на момент вирішення спору (до постановлення рішення суду) транспортний засіб перебуває у власності ОСОБА_2 , а не ОСОБА_5 .

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є повернення сторонами одна одній усього, що вони одержали на його виконання. Реституція є двостороннім зобов`язальним наслідком, який виникає виключно між сторонами недійсного правочину. ОСОБА_5 , будучи стороною оспорюваного договору від 01.07.2023, на час розгляду справи транспортним засобом не володіє, оскільки відчужила його ОСОБА_2 . За таких обставин повернення транспортного засобу в натурі в порядку реституції є фізично неможливим, адже ОСОБА_5 не є власником майна і, відповідно, позбавлена можливості його повернути. Застосування реституції у цьому випадку не призведе до реального відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину, а відтак не забезпечить ефективного захисту прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 сформулював правовий висновок, згідно з яким визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача та повернення цього майна боржнику. При існуванні ланцюга послідовних правочинів щодо одного майна ефективним способом захисту прав кредитора є поєднання двох самостійних вимог: по-перше, визнання недійсним правочину між боржником (або особою, яка діяла в його інтересах) і першим набувачем; по-друге, витребування майна від останнього набувача в порядку статей 387388 ЦК України за умови доведення недобросовісності такого набувача.

Оскільки позивач обмежився лише вимогою про визнання недійсним договору від 01.07.2023 та застосування реституції без пред`явлення вимоги про витребування майна від ОСОБА_2 як фактичного власника транспортного засобу, обраний спосіб захисту не є ефективним та не здатний забезпечити реального відновлення становища, на яке розраховує позивач.

Наведене, на переконання суду, є окремою підставою для відмови у задоволенні позову з підстави обрання позивачем неефективного способу захисту цивільного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно, судові витрати покладаються на сторону, якій відмовлено у позові.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання ХОРС» до Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.07.2023, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , предметом якого був транспортний засіб HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» майна, яке було предметом продажу за договором купівлі-продажу від 01.07.2023, а саме транспортного засобу HONDA LEGEND, 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 (провадження № 2-з/643/103/24), зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.12.2024 (провадження № 2-з/643/103/24).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднання ХОРС» (код ЄДРПОУ 21509268, м. Київ, Ярославів Вал, 38Б);

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (код ЄДРПОУ 31631883, м. Харків, вул. Родникова, буд. 3, кв. 115);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено та підписано 12.06.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА