Рішення № 137343011, 11.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/633/26

н/п 2/953/1634/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 у розмірі 18180, 00 грн., та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000, 00 грн. на строк - 168 днів з дати його надання, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, комісій та неустойки в разі прострочення зобов`язання. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені договором. У порушення умов кредитного договору № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого відповідач має заборгованість в загальному розмірі 18180, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000, 00 грн., по процентам в розмірі 7980, 00 грн., по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 300, 00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 900, 00 грн., неустойки в розмірі 3000, 00 грн.

26.01.2026 вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.

27.01.2026 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 27.01.2026.

Ухвалою судді від 29.01.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.02.2026 відповідачем ОСОБА_1 шляхом надсилання через систему «Електронний суд» до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» з огляду на наступне. Відповідач, вказує на те, що подана позовна заява ґрунтується виключно на твердженнях позивача та не містить достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували: факт належного укладення кредитного договору саме з відповідачем; факт отримання ним грошових коштів; правомірність та обґрунтованість розрахунку заявленої заборгованості. Також зазначає, що до матеріалів справи не надано: доказів ідентифікації особи відповідача відповідно до вимог законодавства; підтвердження використання саме ним електронного підпису / одноразового ідентифікатора; доказів, що відповідач мав доступ до особистого кабінету, з якого нібито було укладено договір. Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України, сам факт існування електронного файлу не є безумовним доказом волевиявлення конкретної фізичної особи. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано суду належних доказів того, що: грошові кошти фактично були перераховані; кошти були зараховані саме на рахунок або платіжний інструмент, що належить відповідачу; відповідач мав можливість розпоряджатися такими коштами. Відсутні: банківські платіжні доручення; виписки з рахунків; підтвердження отримання коштів відповідачем. Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є незрозумілим, непрозорим та таким, що не дозволяє перевірити його правильність, оскільки: не зазначено періоди нарахування; не розмежовано тіло кредиту, проценти, штрафи; не наведено формулу розрахунку; не враховано вимоги Закону України «Про споживче кредитування».

09.02.2026 представником позивача шляхом надсилання через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги за позовом ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості з відповідача з огляду на наступне. Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смсповідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Представник позивача наголошує на тому, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Також, підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер». У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер». Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, представник позивача вказує, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу iPay. У зв`язку з наведеним, довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

10.02.2026 відповідачем ОСОБА_1 шляхом надсилання через систему «Електронний суд» до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», посилаючись на відсутність належних і допустих доказів позивача.

09.03.2026 відповідачем ОСОБА_1 шляхом надсилання через систему «Електронний суд» до суду подано заяву, в якій останній визнає тільки суму основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 6000 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 625, 1057, 1079 ЦК України, лише головна сума кредиту є предметом обов`язкового виконання, інші додаткові платежі не підлягають автоматичному стягненню без окремого належного документального обґрунтування. Прохає суд стягнути з нього тільки тіло кредиту та судовий збір та відмовити позивачу у стягненні пені, штрафів, відсотків та інших додаткових платежів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача (а.с. 55-65).

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. У заяві, що надійшла до суду через систему «Електронний суд» 09.03.2026 просив врахувати його позицію без особистого явлення на судове засідання, відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, та здійснити розгляд справи за наявними матеріалами (а.с. 77-78).

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до наступник висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.07.2025 ОСОБА_1 погодив пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до пункту 3.1 якої, Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія(ї) встановлена(і) договором).

Пунктом 3.3 договору визначено, що сума кредиту, строк, на який надається Кредит, дата повернення (виплати) Кредиту та Проценти за користування Кредитом, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025, підписаного відповідачем, останньому надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 11.07.2025; сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 25.12.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку вилати кредиту табо строку договору, уставлених договором. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Комісія, пов?язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 5% від суми Кредиту та дорівнює 300 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 300 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов?язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобо`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит; Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір; Протягом строку дії договору тарифи та комісія (i) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг; Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.91% (денна процентна ставка) = (9180 / 6000)/ 168 х 100%; Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на проценту ставку, яка завується у відповідному періоді; Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання; Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 547.5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом; Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов?язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ї) встановлена(i) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника. Позичальник зобов?язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотості. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-ХХХХ-4268.

Виходячи з положень п. 4.3 Договору днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов?язків сторін за даним Договором, включаючи обов?язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв?язку з нез?явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов?язків сторін за даним Договором, включаючи обов?язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов?язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов?язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов?язань, встановлених договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов?язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії (ій) (якщо Комісія (ї) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід?ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов?язань за цим Договором - негайно, з моменту пред?явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії(ій) (якщо Комісія (i) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов?язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісі(ій) (якщо Комісія (i) встановлена(і) договором) до Позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов?язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід?ємною частиною кредитного договору.

Підписавши вказану Заявку одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не обов`язковим).

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено Договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. Відповідно до Договору Платіжна установа приймає на себе зобов`язання надавати ТОВ «Споживчй центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, а саме: здійснювати від імені ТОВ «Споживчий центр» прийом на розрахунковий рахунок Платіжної установи безготівкових Платежів Споживачів, що звертаються до Платіжної установи з метою здійснення переказу коштів в якості оплати ТОВ «Споживчий центр» вартості його товарів, робіт або послуг, та виконувати платіжні операці з переказу ТОВ «Споживчий центр» отриманих від Споживачів Платежів в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим Договором; та/або виконувати платіжні операції з переказу Споживачем Виплат в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим Догвором (п. 1.1. Договору) (а.с. 30-34).

Згідно з даними, що містяться в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №1-1301 від 13.01.2026 за підписом Генерального директора Веліканова Є. відповідно до Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.07.2025 09:25:48 на суму 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 799187990, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.07.2025-100000432 (а.с. 37).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е872 (а.с.23-29).

Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

09.03.2026 відповідачем до розгляду справи по суті подана заява про часткове визнання позову (а.с. 77-78).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право відповідача, передбачене нормами ЦПК України. Заява відповідача про визнання заборгованості за тілом кредиту не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, внаслідок чого суд приймає заяву відповідача у цій частині про визнання позову.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000, 00 грн.

Що стосується вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 7980, 00 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 станом на 09.01.2026, заборгованість ОСОБА_1 складає: 6000, 00 грн. основний борг, 7980, 00 грн. проценти, залишок нарахованих непогашених штрафів 3000, 00 грн., залишок нарахованих непогашених комісій 1200, 00 грн., разом 18180, 00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 11.07.2025 по 25.12.2025.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Однак, у розрахунку заборгованості, наданого до суду, окрім загальних відомостей про суму нарахованих процентів та періоду їх нарахування, відсутній детальний розрахунок заборгованості за вказаний період, зокрема, за якою саме процентною ставкою вони були нараховані, що позбавляє суд можливості встановити, чи були порушені умови п. 9.1 Договору.

При цьому, по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 (провадження № 61-16156св21).

Разом з цим, з Розрахунку заборгованості за договором № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 вбачається, що: датою повернення кредиту є 25.12.2025; сума кредиту, що підлягає поверненню, складає 6000, 00 грн.; сума нарахованих процентів, що підлягає поверненню, складає 7980, 00 грн (а.с. 17-19).

Таким чином, суд приходить про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за процентами в сумі 7980, 00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача сум у розмірі 300, 00 грн., як заборгованості за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 900, 00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 300, 00 грн., встановлена в п. 8 Заявки кредитного договору, є платою пов`язаною з наданням Кредиту позичальнику; комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 300, 00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, встановлена п.9 Заявки кредитного договору та є платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення договору про споживчий кредит № 11.07.2025-100000432 від 11.07.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 300, 00 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900, 00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 300, 00 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 900, 00 грн, які безпідставно включені позивачем до суми загальної вартості кредиту.

Крім того, щодо стягнення неустойки у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки.

Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована в період дії військового стану в Україні, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».

Відтак, вимога позивача про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду задоволено позовні вимоги на 76, 90 % від ціни позову (з 18180, 00 грн. до 13980, 00 грн.), а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2047, 39 грн. (2662,40 грн х 76,90 %).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 76, 81, 141, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., по процентам в розмірі 7980 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2047 (дві тисячі сорок сім) грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133а;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11 червня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ