Рішення № 137339711, 09.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.06.2026Справа № 554/7570/26 Провадження № 2-о/554/226/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання Єфименко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через представника звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши заінтересованою особою: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заявниця просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Амвросіївка, Донецької області, Україна, що на момент смерті, а саме з 2014 року до сьогоднішнього моменту перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації, тобто на тимчасово окупованій території України. ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 та спадкоємицею, оскільки перед смертю ОСОБА_3 заповіла своє майно онучкам. Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідне заявниці для державної реєстрації смерті в Україні та подальшого оформлення спадкових прав на території України.

Після смерті ОСОБА_3 її єдиним сином та спадкоємцем за законом був батько заявниці - ОСОБА_4 , який стверджував, що є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері. Про існування заповіту, складеного ОСОБА_2 на користь онучок, він заявницю не повідомляв, у зв`язку з чим вона не мала можливості перевірити наявність заповіту, з`ясувати дійсне коло спадкоємців та своєчасно вжити заходів для оформлення спадкових прав після смерті бабусі.

Лише після смерті батька заявниці у жовтні 2025 року від родича, який брав участь у його похованні, ОСОБА_1 у квітні 2026 року стало відомо, що ОСОБА_2 перед смертю у 2020 році склала заповіт на користь онучок в обхід свого сина. Саме з цього моменту заявниці стало відомо про її реальний правовий інтерес у встановленні факту смерті бабусі як спадкоємиці за заповітом.

Отримати документ встановленої українським законодавством форми про смерть ОСОБА_2 неможливо, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України та органи ДРАЦС України тимчасово не здійснювали свої повноваження. У зв`язку з цим для державної реєстрації смерті необхідне рішення суду про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року у цивільній справі за вказаною заявою відкрито провадження за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.

Заявниця та її представник у судове засідання не з`явилася, просили слухати справу без їх участі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Місто Донецьк внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, станом на 05 березня 2025 року.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Такі справи розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 до заяви додаються наявні у заявниці документи та інші докази, зокрема: свідоцтво про смерть, видане на ТОТ, інші документи, що встановлюють факт рідства з заявницею.

При подачі заяви заявниця просила суд витребувати у Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві витяг зі свідоцтва про народження її батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для підтвердження родинного зв`язку між заявницею та померлою особою.

Пізніше заявниця сам надала до суду витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від «29» травня 2026 року № 00058705516, виданий Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавському районі Полтавської області, як доказ, що підтверджує родинний зв`язок між заявницею ОСОБА_1 та померлою особою ОСОБА_2 .

Як вбачається з наданої заяви, на підтвердження обставин смертіОСОБА_2 заявницею надано документ - копію свідоцтва про смерть від 17.11.2020 року серії № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України від 01.07.2010 року №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Оцінюючи вказані документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав, в тому числі і права на спадщину.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

На підставі наданих заявником документів, провести державну реєстрацію смерті особи та видати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку не є можливим, оскільки вони видані на території, де органи державної влади України, у зв`язку з військовими діями, не здійснюють свої повноваження.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Амвросіївка, Донецької області, Україна.

Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Приписами п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Як передбачено ч.5 ст.317 ЦПК України копія судового рішення невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Керуючись ст.ст.4, 13,81, 258-265, 315-319 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смертіОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкиміста Амвросіївка, Донецької області, Україна, визнавши датою її смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті:Амвросіївка, Донецької області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 8, код в ЄДРПОУ 40455272.

Суддя М.О. Материнко